Що таке респіраторно-синцитіальна інфекція?

Респіраторно-синцитіальна інфекція — це гостре вірусне респіраторне захворювання, що викликається респіраторно-синцитіальним вірусом (РСВ) та характеризується переважним ураженням нижніх дихальних шляхів (бронхітом, бронхіолітом, пневмонією).

Цей вірус настільки поширений, що більшість дітей заражаються ним до 2-річного віку. РСВ також можуть заражатися дорослі.

У дорослих та здорових дітей старшого віку симптоми РСВ виражені незначно і зазвичай нагадують інші гострі респіраторні інфекції. РСВ може викликати тяжку форму інфекції у немовлят віком 12 міс і молодше, особливо у недоношених дітей. РСВ є значним патогеном у дорослих і може викликати тяжкі форми інфекцій у осіб похилого віку, пацієнтів з імунодефіцитом та супутніми захворюваннями з тяжким перебігом (наприклад цукровим діабетом, захворюваннями серцево-судинної, нервової систем та органів дихання).

Респіраторно-синцитіальна інфекція у маленьких дітей зазвичай призводить до розвитку бронхіоліту, обструкції дихальних шляхів та рідко може прогресувати до пневмонії, дихальної недостатності, апное та летального наслідку.

Етіологія

Що таке РСВ?

РСВ є одноланцюжковим РНК-вірусом, що належить до сімейства Paramyxoviridae і роду Pneumovirus. Вірус отримав свою назву через те, що має специфічну цитопатогенну дію в культурі клітин — зумовлює утворення симпластів та синцитіїв.

РСВ вперше виявлений у шимпанзе в 1955 р., і невдовзі після цього було підтверджено, що він є патогеном і для людини. Існує кілька РСВ тварин того ж роду, що і людський РСВ, які не заражають людину. Структура РСВ складається з оболонки з біліпідного шару, що оточує рибонуклеопротеїнове ядро, з декількома мембранними білками, один з яких функціонує при прикріпленні до клітин-господарів, а інший — при злитті з клітинами-господарями. РСВ людини має один серотип, але він підрозділяється на два штами — А і В, причому відмінності полягають у варіаціях у структурі кількох структурних мембранних білків, особливо білка прикріплення.

Епідеміологія

РСВ є значно поширеним збудником у людей, частково через відсутність тривалого імунітету після зараження, що призводить до частого повторного зараження. Ним інфікується 90% усіх дітей протягом перших 2 років життя та часто повторно заражаються діти старшого віку та дорослі.

У дітей віком до 1 року особливо підвищений ризик розвитку ураження нижніх дихальних шляхів: до 40% усіх первинних інфекцій викликають розвиток бронхіоліту.

РСВ вважається основною причиною розвитку синдрому бронхообструкції у дітей раннього віку.

За оцінками, у всьому світі РСВ є причиною до 199 000 випадків летального наслідку у дітей. Захворювання найчастіше відмічається в зимово-весняний сезон.

Як передається респіраторно-синцитіальна інфекція?

РСВ передається від людини до людини повітряно-краплинним шляхом.

РСВ легко передається від людини до людини, коли інфікований вірусом кашляє або чхає, а також з краплинами слини під час розмови. РСВ також може передаватися при прямому контакті з хворими (при стисненні рук або поцілунках) або при дотику до поверхонь і предметів, на яких є вірус.

Можливі спалахи респіраторно-синцитіальної інфекції в організованих колективах, особливо у дитячих садках.

Особи, інфіковані РСВ, заразні протягом 3–8 днів. Однак у деяких випадках немовлята та особи зі зниженою активністю імунної системи можуть бути заразними протягом 4 тиж після усунення клінічних проявів.

У частини осіб, інфікованих РСВ, симптоми відсутні, проте вони можуть бути заразними.

Патофізіологія

Інкубаційний період після зараження становить 2–8 днів.

Після інокуляції в слизову оболонку носоглотки чи кон’юнктиви вірус швидко поширюється в дихальних шляхах. Переважним середовищем росту є апікальні миготливі епітеліальні клітини. Там він зв’язується з клітинними рецепторами за допомогою глікопротеїну RSV-G, потім використовує злитий глікопротеїн RSV-F для злиття з мембранами клітини-господаря та вставлення свого нуклеокапсиду в клітину-господаря, щоб розпочати його внутрішньоклітинну реплікацію. Запускається запальна імунна відповідь господаря, включно з активацією як гуморальних, так і цитотоксичних Т-клітин, а поєднання вірусної цитотоксичності та цитотоксичної відповіді господаря викликає некроз респіраторних епітеліальних клітин, що призводить до розвитку обструкції дихальних шляхів, закупорки слизом, циліарної дисфункції з порушенням кліренсу слизу, набряку дихальних шляхів та зниження розтяжності легень.

Діагностика

Якими симптомами супроводжується респіраторно-синцитіальна інфекція?

Респіраторно-синцитіальна інфекція зазвичай проявляється як захворювання верхніх дихальних шляхів із можливістю ураження нижніх.

Якщо захворювання обмежується ураженням верхніх дихальних шляхів, інфекція, спричинена РСВ, проявляється ринореєю, закладеністю носа, кашлем, чханням, іноді гарячкою та міалгією. У деяких пацієнтів, особливо з факторами ризику тяжкого перебігу патології, віком до 2 років захворювання прогресує з ураженням нижніх дихальних шляхів з різними варіаціями класичних ознак бронхіоліту: хрипкого дихання, тахіпное, дихання за участю допоміжних м’язів, а при аускультації вислуховуються двобічні хрипи. У тяжких випадках можливий розвиток вірусної пневмонії з гіпоксією, апное та гострою дихальною недостатністю (таблиця).

При фізичному огляді можуть виявлятися «роздутість» грудної клітки, розширення та втягнення при диханні міжреберних проміжків.

Також при респіраторно-синцитіальній інфекції характерний розвиток синдрому крупа (хибний круп), який у тяжких випадках може стати причиною раптового летального наслідку.

Кашель при розвитку бронхіоліту стає більш вираженим, приступоподібним, тривалим, наприкінці нападу зазвичай виділяється в’язке, густе, важковіддільне мокротиння. Приступи кашлю можуть супроводжуватися блюванням.

Діагноз РСВ-інфекції та наступного бронхіоліту є клінічним і не потребує підтверджувального тестування чи візуалізації.

Можливе швидке тестування на антиген (носових виділень) та тестування на основі полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Загальний аналіз крові: характерна нормальна або дещо підвищена кількість лейкоцитів, можливий нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво, зростання кількості моноцитів та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

Рентгенологічні дані при РСВ ідентичні бронхіоліту загалом і неспецифічні, тому потрібна їхня інтерпретація в контексті захворювання пацієнта. При бронхіоліті виявляють осередковий ателектаз та перибронхіальне потовщення; проте їх може бути складно відрізнити від бактеріальної пневмонії.

Респіраторно-синцитіальна інфекція: лікування

Терапія інфекції, викликаної РСВ, може включати підтримувальну терапію, імунну профілактику та противірусні препарати.

Респіраторно-синцитіальна інфекція у дітей та дорослих: протокол

У більшості випадків рекомендується лише підтримувальна терапія: назальна аспірація для зменшення вираженості закладеності носа, жарознижувальні засоби при гарячці, гідратація в разі зневоднення та кисень при гіпоксії. Хворим з тяжким ступенем клінічних проявів та дихальною недостатністю може знадобитися респіраторна підтримка за допомогою назальної канюлі з високим потоком, постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (continuous positive airway pressure — CPAP), інтубації та штучної вентиляції легень.

Госпіталізація рекомендується особам, у яких відмічається ризик розвитку патологічного стану від помірного до тяжкого ступеня, хворим, що потребують додаткового прийому рідини, а також пацієнтам, яким потрібна респіраторна підтримка.

У США схвалено для лікування РСВ-інфекції лише 1 противірусний препарат — рибавірин. Це аналог нуклеозиду, який застосовують при кількох РНК-вірусних інфекціях, він виявляє активність in vitro проти РСВ і може вводитися в аерозольній формі. На сьогодні ефективність препарату залишається спірною.

Залежно від клінічної картини також можна застосовувати сальбутамол, епінефрин, глюкокортикостероїди, гіпертонічний розчин, антибіотики.

Для симптоматичного лікування гарячки приймають парацетамол або ібупрофен.

Респіраторно-синцитіальна інфекція: профілактика

Розроблено ефективну пасивну імунну профілактику РСВ-інфекції — застосування палівізумабу, гуманізованого мишачого моноклонального антитіла, що проявляє активність проти злитого з мембраною білка РСВ, потрібного для злиття з мембранами клітин-господарів. Палівізумаб слід призначати щомісяця протягом сезону РСВ. Американська академія педіатрії (American Academy of Pediatrics) рекомендує палівізумаб для дітей 1-го року життя з недоношеністю на терміні гестації 29 і менше тижнів, хронічними захворюваннями легень у недоношених, вродженими вадами серця або нервово-м’язовими розладами. При розвитку проривної інфекції прийом препарату припиняють. Також для профілактики РСВ-інфекції можна застосовувати моноклональне антитіло нірсевімаб. Його призначають одноразово.

Проводяться загальні протиепідемічні заходи: рання ізоляція хворих, вологе прибирання приміщень із використанням дезінфекційних засобів, провітрювання, у лікувальних закладах та дитячих організованих колективах — ультрафіолетове опромінення приміщень.

Диференційна діагностика

• Бронхіальна астма.
• Бронхіоліт.
• Грип.
• Парагрип.
• Аденовірусна інфекція.
• Круп.
• Хибний круп.
• Гострий бронхіт.
• Пневмонія.
• Кашлюк.
• Хламідійна інфекція.
• Орнітоз.
• Алергічний риніт.
• Гострий риніт.
• Стороннє тіло в носових ходах.