Контагіозний молюск — це захворювання вірусної етіології, при якому на поверхні шкіри або слизових оболонках з’являються елементи висипу — воскоподібні вузлики. За розміром вони зазвичай не перевищують горошини (близько 5 мм). У центрі вузлика є заглиблення, яке у медичній літературі називається пупкоподібним заглибленням. Висип може бути одиничним або множинним, часто він розташовується групою на обмеженій ділянці шкіри або слизовій оболонці. Поява елементів висипу не впливає на загальний стан хворого. Захворювання має доброякісний перебіг та схильне до самовиліковування.

Назва «контагіозний молюск» походить від латинських слів «contagiosus» (заразний) та «molluscus» (молюск):

• контагіозність — інфекція характеризується високим ступенем заразності. Вона передається при контакті з інфікованими людьми або опосередковано через навколишні предмети. Таким чином, захворювання може легко передаватися від людини до людини;
• молюскоподібні вузлики на шкірі — зовнішній вигляд висипу нагадує морських молюсків. Вузлики зазвичай мають щільну текстуру і перламутровий відтінок, що нагадує перли або раковину молюска.

Причини захворювання «контагіозний молюск»

Вірус контагіозного молюска (Molluscum contagiosum virus, або MCV) родини Poxviridae роду Molluscipoxvirus — основна причина інфекційного захворювання. MCV викликає захворювання лише у людини та розмножується в межах епідермісу.

На цей момент відомо 4 типи вірусу:

• MCV-1 — найпоширеніший (75–96% всіх випадків інфекції викликано саме 1-м типом);
• MCV-2 — на 2-му місці за поширеністю;
• MCV-3 та MCV-4 – найменш поширені віруси.

Словенські вчені (K. Trcko, L. Hosnjak, B. Kusar) у 2018 р. у своєму дослідженні, в якому брали участь 203 пацієнти із симптомами контагіозного молюска, дійшли висновку, що збудник MCV-1 частіше викликає інфікування у дитячому віці, а MCV-2 — причина контагіозного молюска у дорослих, особливо у жінок.

Основні характеристики, шляхи передачі та особливості MCV:

• містить два ланцюги ДНК у своєму складі;
• основний шлях інфікування — контактний, коли зараження відбувається безпосередньо від хворої людини або вірусоносія, а також через предмети домашнього побуту та особистої гігієни;
• здатний поширюватися по тілу, відбувається так звана аутоінокуляція з появою висипу на нових ділянках шкіри або слизових оболонках;
• може передаватися від інфікованої матері до дитини під час пологів та проходження пологовими шляхами (вертикальний шлях зараження);
• найчастіше контагіозний молюск діагностується в педіатричній практиці у дітей віком до 10 років, проте інфекція може діагностуватися і у дорослих;
• контактні чи водні види спорту підвищують ймовірність зараження;
• пошкоджена або подразнена шкіра (наприклад при екземі та атопічному дерматиті) надає більш сприятливе середовище для розмноження та поширення вірусу контагіозного молюска;
• тривале застосування системних гормональних та протипухлинних лікарських препаратів у людей віком від 30 років належить до факторів ризику, що підвищують ймовірність розвитку інфекції;
• пацієнти з ВІЛ-інфекцією та ослабленою імунною відповіддю перебувають у групі ризику розвитку контагіозного молюска.

Вірус поширений по всьому світу, раса та стать не впливають на частоту захворюваності. Інфікованість MCV у різних країнах варіює в межах 1,2–22% населення.

Сприятливі фактори:

• вологий та теплий клімат — найбільш сприятливі умови навколишнього середовища для виживання вірусу;
• густонаселеність — чим більше соціальних контактів у регіонах з високою щільністю населення, тим вища ймовірність передачі інфекції;
• гігієна та санітарні умови — низький рівень гігієни в регіонах з обмеженим доступом до чистої води та мийних засобів призводить до поширення інфекції;
• спосіб життя — участь у спортивних заходах, де є прямі контакти з іншими людьми, підвищує ризик передачі інфекції;
• низька медична поінформованість населення про інфекцію, шляхи її передачі та методи профілактики.

Клінічна картина контагіозного молюска

Від інфікування до появи характерних симптомів на шкірі минає в середньому 2–7 тиж. Однак фіксуються випадки захворювання з нетиповою тривалістю інкубаційного періоду: менше ніж 7 днів або більше кількох місяців. Симптоматика контагіозного молюска мізерна. Загальних проявів захворювання немає, місцеві — висип у вигляді вузликів по всьому тілу, за винятком долонь і стоп. Елементи висипу найчастіше локалізовані на шкірі обличчя та шиї, рідше – на тулубі та кінцівках. Вузлики бувають поодинокі або можуть розташовуватися групами. Іноді можуть уражуватися слизові оболонки, наприклад статеві органи у дорослих. Якщо висип розташовується на повіках, можливі виникнення подразнення слизової оболонки ока та розвиток кон’юнктивіту.

Висип зазвичай не викликає фізичного дискомфорту у пацієнтів і швидше вважається косметичною проблемою. Часто відбувається самовиліковування хвороби без лікування.

З особливостей висипу можна виділити:

• округлі воскоподібні вузлики рожевого кольору з перламутровим відтінком;
• в центральній частині вузлика розташовується заглиблення, при натисканні з нього виділяється крихка маса, що складається з епітеліальних клітин;
• при пальпації елементи висипу щільні та безболісні, не сверблять;
• на початку захворювання розмір висипу невеликий (1–2 мм), поступово вузлики збільшуються до 5 мм.

Елементи висипу зазвичай не схильні до розвитку запалення, проте може виникати незначна гіперемія шкіри навколо вузлика на стадії розрішення. В іноземній медичній літературі описаний феномен під назвою «початок кінця» (beginning of the end — BOTE). Поява еритеми та набряклості навколо елементів висипу — ознака регресії захворювання. Цей феномен пов’язують із відповіддю імунної системи на зараження MCV.

Хвороба може тривати декілька років, однак у більшості пацієнтів висип спонтанно регресує протягом року. Іноді можливий розвиток атипових форм контагіозного молюска, які діагностуються досить рідко:

• гігантські — діаметр 30 мм і більше, значно більші за стандартні розміри;
• зроговілі — вузлики набувають більш твердої зроговілої структури;
• кістозні — з утворенням порожнин з рідиною всередині;
• виразки — на поверхні розташовані виразки та ерозії;
• акнеформні та міліумоподібні — вузлики на вигляд нагадують міліуми, вугрі або бородавки;
• педикулярні – утворення прикріплюються до шкіри за допомогою тонкої ніжки.

Діагностика контагіозного молюска

У процесі встановлення діагнозу важливі клінічна картина, а також дані лабораторних та інструментальних методів обстеження. На основі клінічної картини лікар може припустити наявність контагіозного молюска. Для встановлення діагнозу можуть знадобитися додаткові діагностичні дослідження: дерматоскопія, мікроскопічне та/або патоморфологічне дослідження біоптатів шкіри тощо.

Дерматоскопія

Дерматоскопія дозволяє досліджувати елементи висипу з 10-кратним збільшенням. Характерними дерматоскопічними ознаками контагіозного молюска є:

• заглиблення в центральній частині вузлика;
• характерна будова елемента висипу — у вигляді великої кількості часточок;
• розташування капілярів у міжчасточковій тканині.

Мікроскопічне дослідження

Аналіз мікроскопічного вмісту вузликів з використанням основних методів фарбування дозволяє виявити великі прямокутні внутрішньоклітинні включення. Так виглядає вірус, який є причиною розвитку захворювання.

Патоморфологічне дослідження

За допомогою патоморфологічного дослідження елемента висипу (біоптат) вдається виявити:

• характерну будову вузлика — він складається з клітин епідермісу і розділений на грушоподібні часточки сполучнотканинними тяжами;
• молюскові тільця — у верхніх відділах часточок візуалізуються включення, які містять велику кількість еозинофілів;
• зміни в цитоплазмі клітин шипуватого шару — вона гомогенна і містить вакуолі.

Базальний шар епідермісу (найглибший) не уражується контагіозним молюском. Запальні зміни у дермі зазвичай незначні чи відсутні.

Додаткові офтальмологічні обстеження

При підозрі на кон’юнктивіт у протоколі ведення пацієнтів із контагіозним молюском рекомендовано провести:

• візометрію — перевірку гостроти зору за допомогою спеціальних таблиць (Сивцева — Головіна, Ландольта та ін.);
• біомікроскопію ока — дослідження структурних елементів ока за допомогою щілинної лампи;
• периметрію – дослідження полів зору. Диференційна діагностика контагіозного молюска.

Диференціальна діагностика контагіозного молюска

Диференційна діагностика проводиться між різними захворюваннями, що супроводжуються схожими шкірними проявами:

• кератоакантома — зазвичай діагностується в осіб віком старше 50 років на відкритих ділянках шкіри у вигляді одиночного напівсферичного утворення тілесного або блідо-рожевого кольору. Кератоакантома має заглиблення у центрі у формі невеликого кратера, заповненого плоскими кератиноцитами. Її вміст легко видаляється при натисканні;
• плоскі бородавки — являють собою множинні елементи висипу на шкірі обличчя та на зовнішному боку кистей. Вони мають менший розмір, порівняно з вузликами контагіозного молюска, і виглядають як сферичні папули з гладкою поверхнею кольору шкіри;
• вульгарні бородавки — щільні папули, що розташовуються на шкірі зовнішнього боку кистей. Поверхня цього висипу шорстка і покрита гіперкератотичними масами. Вони не мають центрального заглиблення та перламутрового забарвлення;
• міліум — часто діагностується в педіатричній практиці у новонароджених, дітей грудного віку та раннього дитячого віку. Висип зазвичай локалізується в ділянці щік і під очима. Міліум проявляється у вигляді окремих або множинних міліарних вузликів, які мають щільну текстуру та білувато-жовтий колір. Елементи висипу можуть редукуватися самостійно без лікування;
• вугровий висип — шкірне захворювання, яке виникає через надлишок себуму та інфікування бактерією Propionibacterium acnes, зазвичай розташовується на обличчі, спині та грудях. Висип представлений ​​запальними папулами, які мають форму конуса або півкулі. М’які на дотик та болючі при пальпації, схильні до розвитку сильного запалення з вираженою гіперемією та синюшністю.

Як лікувати контагіозний молюск?

При легкому перебігу інфекції специфічне лікування не потрібно, оскільки у більшості випадків захворювання з часом самовиліковується. Відповідно до результатів дослідження американських лікарів H. Basdag, B.M. Rainer, В.А. Cohen, описаного у 2015 р., у пацієнтів, що спостерігалися протягом 12 міс, частота одужання без лікування становила 48,8%, з лікуванням — 45,6%. Вчені зробили висновок, що активне лікування не прискорює розрішення хвороби порівняно зі спостереженням за станом пацієнтів без лікування.

Лікувати контагіозний молюск доцільно у випадках:

• великого ураження шкірних покривів та слизових оболонок;
• нашарування бактеріальної інфекції;
• розвитку ускладнень, наприклад кон’юнктивіту;
• вирішення естетичної проблеми.

Якщо лікування контагіозного молюска необхідне, воно виконується в амбулаторних умовах і має дві мети:

• домогтися регресу шкірних проявів;
• знизити ймовірність виникнення рецидивів.

Основний метод лікування контагіозного молюска — видалення інфікованих шкірних елементів висипу. Вкрай важливо забезпечити повне видалення всіх вузликів на шкірі, тому перед початком лікування рекомендується ретельно оглянути всю поверхню шкіри пацієнта. Необхідно звертати особливу увагу на природні складки та слизові оболонки, тому що таке захворювання, як контагіозний молюск, характеризується здатністю до самозараження та поширення вірусів на здорові ділянки шкіри з елементів висипу, що залишилися (таблиця).

Для зниження неприємних відчуттів та дискомфорту під час процедури деструкції елементів контагіозного молюска застосовується місцева анестезія, наприклад, 4% крем з лідокаїном. Анестетики наносять на шкіру за 40–60 хв до початку маніпуляцій. Після видалення елементів контагіозного молюска проводиться обробка шкіри за допомогою антисептичних засобів. Застосовують 5% спиртовий розчин йоду, 0,05% розчин хлоргексидину та ін.

Профілактика контагіозного молюска

Профілактика контагіозного молюска включає такі заходи:

• проведення профілактичних оглядів у дитячих колективах — регулярні огляди дітей у дошкільних закладах та школах допомагають виявити випадки захворювання на контагіозний молюск на ранній стадії та вжити необхідних заходів для запобігання поширенню інфекції;
• дотримання правил особистої та суспільної гігієни — регулярне миття рук з милом є важливим заходом профілактики не тільки контагіозного молюска, але й інших інфекцій, що передаються контактним шляхом;
• використання індивідуальних предметів побуту — хворому на контагіозний молюск рекомендується використовувати окремий посуд, постільну білизну та засоби особистої гігієни (мочалка, рушник, бритва і т.ін.);
• обмеження відвідування громадських місць — у період активної фази захворювання рекомендується уникати відвідування плавальних басейнів, спортивних залів та громадських лазень;
• сексуальна гігієна — необхідно уникати статевих та тісних фізичних контактів при підозрі на інфекцію. Рекомендується обстеження статевих партнерів для виявлення можливих симптомів захворювання, оскільки інфекція передається насамперед статевим шляхом.