Инструменты врача
Войти
Атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія
Диагнозы по МКБ -10

О заболевании Атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія

Що таке атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія?

Атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія (АВВРТ) — це пароксизмальна надшлуночкова тахікардія з вузькими комплексами QRS, що розвивається за механізмом ріентрі на основі вродженої аномалії будови атріовентрикулярного (АВ) вузла — його поздовжньої дисоціації.

Тахіаритмії викликається 1 з 3 механізмів: реципрокним (поворотним, ріентрі), підвищеним автоматизмом або викликаною активністю.

Реципрокний — це найбільш поширений механізм виникнення аритмії, і він відмічається в більшості випадків надшлуночкових та шлуночкових тахікардій. Реципрокні аритмії спричиняє наявність патологічних контурів у нормальному міокарді. Реципрокні аритмії розвиваються, коли серцевий імпульс не зупиняється та повторно збуджує тканини, що відновилися після рефрактерного періоду. Імпульс рухається по колу навколо фізіологічної чи анатомічної перешкоди, утворюючи ланцюг повторного входу в міокарді.

Зворотні аритмії — це різноманітна група вад серцевої провідності, які можуть виявлятися у широкому діапазоні показників. До поширених зворотних аритмій належать фібриляція та тріпотіння передсердь, атріовентрикулярна вузлова тахікардія, атріовентрикулярна реципрокна тахікардія, інші опосередковані шляхи тахікардії та шлуночкова тахікардія. АВВРТ є найбільш поширеною формою реципрокної надшлуночкової тахікардії. При цьому роль реципрокного контуру виконує АВ-вузол. АВВРТ частіше діагностують у жінок, що пов’язано з особливостями гормонального фону та вегетативного тонусу.

АВВРТ є найбільш доброякісною ріентрі-аритмією. Ефективність абляції при цьому типі аритмій досягає 95%.

АВВРТ: механізм розвитку

АВВРТ виникає виключно через анатомічну аномалію в АВ-вузлі, пов’язану з різними шляхами проведення в самому вузлі.

Типова АВВРТ характеризується двома АВ-вузловими шляхами з різними рефрактерними періодами (повільні та швидкі шляхи). Коли приходить передчасний передсердний імпульс, антеградний імпульс поширюється повільним шляхом (швидкий шлях є рефрактерним). Коли імпульс досягає нижнього кінця повільного шляху, швидкий шлях вже відновився, тому ретроградний імпульс проходить швидким шляхом. Коли цей поперемінний рух серцевого імпульсу продовжується, він запускає реципрокну тахікардію.

Діагностика

Як відчувається АВВРТ?

У пацієнтів із надшлуночковими реципрокними аритміями фіксується безліч проявів. Звичайні прояви цих аритмій включають серцебиття, задишку або біль у грудях. Водночас у період між нападами у хворих з АВВРТ симптоми можуть бути відсутніми.

АВВРТ: симптоми

У пацієнтів із симптомами найперше, що необхідно оцінити, — це гемодинамічна стабільність. Показано належний фізичний огляд.

Насамперед слід отримати 12-канальну електрокардіограму (ЕКГ) під час тахікардії (якщо можливо) та порівняти її з ЕКГ при синусовому ритмі.

АВВРТ: ЕКГ-ознаки

  • Правильний ритм із частотою 180–200/1 хв;
  • вузькі шлуночкові комплекси (<0,1 с);
  • перед комплексом QRS — ектопічний зубець Р’;
  • інтервал Р’-R більший за інтервал R-P;
  • інтервал Р’-R має тривалість <0,07;
  • якщо зафіксовано момент початку нападу, може бути виявлено характерне різке подовження інтервалу Р-Q.

Амбулаторний моніторинг ЕКГ може бути розглянутий у хворих з наявністю симптомів, коли ЕКГ у стані спокою в нормі та відсутні ЕКГ-докази аритмії.

Ехокардіограма рекомендується для оцінки базової структури та функції серця.

Слід проводити дослідження на функцію щитоподібної залози.

Пароксизмальна АВВРТ: лікування

Існують різні режими ведення пацієнта з реципрокною аритмією.

Як лікувати АВВРТ?

Оцінка гемодинамічного статусу хворого є першим кроком, який визначає режим терапії. Для всіх пацієнтів із гемодинамічно нестабільною реципрокною тахікардією електрична кардіоверсія є першим вибором лікування незалежно від походження аритмії. Розширена серцева реанімація має бути розпочата негайно, якщо у хворого сталася зупинка серця.

Вагальні маневри рекомендуються як перший вибір лікування для гемодинамічно стабільних пацієнтів.

Рекомендовані вагальні маневри — це маневр Вальсальви та масаж каротидного синуса (проба Чермака — Герінга). Маневр Вальсальви виконується шляхом вказівки хворому із силою видихнути через закриту голосову щілину. Альтернативна техніка виконується шляхом видиху через закриту голосову щілину з наступним пасивним підйомом ноги під кутом 45°.

Масаж каротидного синуса виконується шляхом застосування тиску до каротидного синуса, який знаходиться нижче кута нижньої щелепи на рівні щитовидного хряща.

За відсутності ефекту рекомендується фармакологічне лікування.

Аденозин внутрішньовенно. Зазвичай рекомендується доза 6 мг, через 2 хв за відсутності ефекту можна повторити введення в дозі 12 мг.

Недигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), прокаїнамід або блокатори бета-адренорецепторів (метопролол, пропранолол внутрішньовенно) можна застосовувати для лікування суправентрикулярних тахікардій, включно з АВВРТ, у разі неефективності аденозину.

Аденозин при синдромі Вольфа — Паркінсона — Уайта може призвести до фібриляції шлуночків та можливої зупинки серця.

Після первинного лікування усі пацієнти з АВВРТ мають бути спрямовані до електрофізіолога для проведення катетерної абляції.

Диференційна діагностика

Чим небезпечна АВВРТ?

АВВРТ вважається доброякісною аритмією. Водночас вона може призвести до непритомності, ускладнюватися розвитком стенокардії та серцевої недостатності, особливо у осіб похилого віку.

При абляції серця може виникнути багато ускладнень. Абляція при АВВРТ може призвести до АВ-блокади, і пацієнту може знадобитися кардіостимулятор. Найбільш поширеним ускладненням є кровотеча із місця введення. Механічна травма серцевих клапанів, судин та камер серця може призвести до перикардіального випоту та розвитку тампонади серця. Рідко можливе виникнення ятрогенних аритмій після абляції.