Тіопентал Вуаб порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон №1

Тіопентал ВУАБ 0,5 г порошок для розчину для ін'єкцій.

Тіопентал ВУАБ 1 г порошок для розчину для ін’єкцій.

1 флакон для ін’єкцій Тіопенталу ВУАБ 0,5 г містить 0,5 мг тіопенталу натрію.

1 флакон для ін'єкцій Тіопенталу ВУАБ 1 г містить 1 г тіопенталу натрію.

Допоміжна речовина з відомим ефектом:

один флакон для ін’єкцій препарату Тіопентал ВУАБ 0,5 г містить 3 ммоль (mmol) натрію;

один флакон для ін’єкцій препарату Тіопентал ВУАБ 1 г містить 5 ммоль (mmol) натрію.

Повний перелік допоміжних речовин див. у розділі 6.1.

Порошок для розчину для ін'єкцій.

Опис: порошок жовтуватого кольору.

Тіопентал показаний:

- як єдиний анестетик для нетривалих (15 хвилин) хірургічних процедур,

- для індукції анестезії перед введенням інших анестетиків,

- доповнити регіонарну анестезію,

- для забезпечення гіпнозу під час збалансованої анестезії з іншими засобами для знеболення або розслаблення м’язів,

- для контролю судомних станів під час або після інгаляційної анестезії, місцевої анестезії або з інших причин,

- у нейрохірургічних пацієнтів з підвищеним внутрішньочерепним тиском, якщо забезпечена адекватна вентиляція легень,

- для наркоаналізу та наркосинтезу при психічних розладах.

Застосування Тіопенталу дозволено лише спеціалістам-анестезіологам.

Приготування розчинів

Тіопентал ВУАБ випускається у вигляді жовтуватого порошку у флаконі. Розчини слід готувати асептичне з одним із трьох наступних розчинників:

- стерильна вода для ін'єкцій (згідно Європейської Фармакопеї),

- розчин для інфузій натрію хлориду (9 мг/л (mg/1)),

- 5% розчин декстрози для інфузій.

Клінічні концентрації, що використовуються для періодичного внутрішньовенного введення, коливаються від 2,0% до 5,0%. Найчастіше використовується 2,0% або 2,5% розчин. Концентрація 3,4% у стерильній воді для ін’єкцій є ізотонічною; концентрації менше 2,0% у цьому розчиннику не використовуються, оскільки вони викликають гемоліз. Для безперервного внутрішньовенного крапельного введення використовують концентрації 0,2% або 0,4%. Розчини можна приготувати додаванням тіопенталу до 5 % водного розчину декстрози або до 0,9 % розчину натрію хлориду.

РОЗРАХУНКИ ДЛЯ РІЗНИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ

Оскільки Тіопентал ВУАБ не містить доданого бактеріостатика, під час підготовки та поводження з ним слід завжди проявляти надзвичайну обережність, щоб запобігти введенню мікробних контамінантів. Розчини повинні бути свіжо приготованими та використаними негайно; при розведенні для введення кільком пацієнтам; невикористані порції слід викинути через 24 години. Медикамент не підлягає повторній стерилізації. Тіопентал ВУАБ вводять тільки внутрішньовенно.

Індивідуальна реакція на препарат настільки різноманітна, що фіксованого дозування бути не може. Дозу препарату слід титрувати відповідно до потреб пацієнта залежно від віку, статі та маси тіла. Молодшим пацієнтам потрібні відносно більші дози, ніж людям середнього та літнього віку; останні метаболізують препарат повільніше.

Потреби до статевого дозрівання однакові для обох статей, але дорослим жінкам потрібно менше, ніж дорослим чоловікам. Доза зазвичай пропорційна масі тіла, та пацієнтам з ожирінням потрібна більша доза, ніж відносно худим людям з такою ж вагою.

Премедикація

Премедикація зазвичай складається з атропіну або скополаміну для пригнічення вагусних рефлексів та інгібування секреції. Крім того, часто дають барбітурати або опіати. Барбітурати (фенобарбітал, пентобарбітал) мають седативну протисудомну дію, але не проявляють знеболюючої дії.

Дозування пентобарбіталу

Дорослі: 120 мг.

Діти: від 0 до 6 місяців = 0 мг,

від 6 місяців до 3 років = 15-30 мг,

3-18 років = 30-120 мг.

Опіати (алкалоїди опіуму або синтетичні похідні морфіну) є седативними та, як правило, болезаспокійливими.

Дозування морфіну: дорослі = 10-15 мг, люди похилого віку = 3 мг.

Пробна доза

Рекомендується вводити внутрішньовенне невелику «пробну» дозу від 25 до 75 мг (1-3 мл 2,5% розчину) для оцінки переносимості або незвичайної чутливості до тіопенталу та робити паузу для спостереження за реакцією пацієнта протягом щонайменше 60 секунд.

Якщо виникає несподівано глибока анестезія або пригнічення дихання, розгляньте такі можливості:

1. Пацієнт може бути надзвичайно чутливим до тіопенталу.

2. Розчин може бути більш концентрованим, ніж передбачалося.

3. Можливо, пацієнт отримав занадто багато премедикації.

4. У хворого поганий загальний стан.

Використання в анестезії

Помірно повільну індукцію зазвичай можна здійснити у «пересічної» дорослої людини шляхом ін’єкції 50-75 мг тіопенталу з інтервалами від 20 до 40 секунд, залежно від реакції пацієнта. Після початку анестезії можна робити додаткові ін’єкції від 25 до 50 мг кожного разу, коли пацієнт рухається. Рекомендується повільне введення, щоб мінімізувати пригнічення дихання та можливість передозування.

Бажаною метою є найменша доза, яка відповідає досягненню хірургічної мети. Типовим є короткочасне апное після кожної ін’єкції, а зі збільшенням дози спостерігається прогресуюче зменшення амплітуди дихання. Пульс залишається нормальним або злегка підвищується і нормалізується. Зазвичай м’язи розслабляються приблизно через 30 секунд після того, як людина втрачає свідомість, але це може бути замасковано, якщо використовується релаксант скелетних м’язів.

Досить надійним показником є тонус м'язів щелепи. Зіниці можуть розширюватися, але пізніше звужуватися. Чутливість до світла зазвичай не втрачається, доки не буде досягнуто достатньо глибокого рівня анестезії, щоб дозволити операцію. На ранніх стадіях характерні ністагм і розбіжна косоокість, але на рівні хірургічної анестезії очі центральні і фіксовані. Під час хірургічної анестезії зникають рогівковий і кон'юнктивальний рефлекси.

Коли тіопентал використовується для індукції в збалансованій анестезії з релаксантом скелетних м’язів та інгаляційним агентом, можна визначити загальну дозу тіопенталу, а потім вводити у вигляді двох-чотирьох дробових доз. За допомогою цієї методики можуть виникнути короткі періоди апное, які можуть потребувати допоміжної або контрольованої вентиляції легень.

Коли тіопентал використовується як єдиний анестетик, бажаний рівень анестезії можна підтримувати шляхом ін’єкцій невеликих повторних доз за потреби або шляхом безперервного внутрішньовенного краплинного введення в концентрації 0,2% або 0,4%. (ПОПЕРЕДЖЕННЯ: стерильну воду не слід використовувати як розчинник у цих концентраціях, оскільки відбудеться гемоліз).

При безперервному краплинному введенні глибину анестезії контролюють шляхом регулювання швидкості інфузії. Звичайна доза становить 100-150 мг тіопенталу за 10-15 с. При необхідності дозу у 100-150 мг повторюють через 1 хв. Середня доза для дорослої людини вагою 70 кг становить 200-300 мг, максимальна 500 мг.

Для дітей застосовують дозу 2-7 мг/кг; загальна доза не повинна перевищувати 7 мг/кг. Застосування при судомних станах

Для контролю судомних станів після анестезії (інгаляційної або місцевої) або з інших причин слід ввести від 75 до 125 мг якомога швидше після початку судом. Судоми після застосування повного анестетика можуть потребувати від 125 до 250 мг тіопенталу протягом десяти хвилин. Якщо судоми спричинені місцевим анестетиком, необхідна доза тіопенталу залежатиме від кількості введеного місцевого анестетика та його судомних властивостей. Дітям застосовують у дозі 2-3 мг/кг.

Застосування у нейрохірургічних пацієнтів з підвищеним внутрішньочерепним тиском

Пацієнтам нейрохірургічного відділення можна призначати періодичні болюсні ін’єкції від 1,5 до 3,5 мг/кг маси тіла, щоб зменшити підвищення внутрішньочерепного тиску, якщо забезпечена відповідна вентиляція. 2% розчин тіопенталу рекомендований при судомних станах і для нейрохірургічного застосування, оскільки викликає пригнічення нижнього дихання та кровообігу. Дітям застосовують у дозі 1,5-5 мг/кг.

Застосування при психічних розладах

Для наркоаналізу та наркосинтезу при психічних розладах введенню тіопенталу може передувати премедикація антихолінергічним засобом. Після тестової дози тіопентал вводять з повільною швидкістю 100 мг/хв, при цьому пацієнт рахує назад від 100. Невдовзі після підрахунку стає плутаним, але до того, як настане справжній сон, ін’єкцію припиняють. Дозвольте пацієнтові повернутися до напівсонного стану, коли мова стане розбірливою.

Крім того, тіопентал можна вводити шляхом швидкого внутрішньовенного краплинного введення з використанням 0,2% концентрації в 5% розчині декстрози та воді. При цій концентрації швидкість введення не повинна перевищувати 50 мл/хв. У дітей невідомо про використання за цим показанням.

Функція печінки

Відомо, що тіопентал у звичайних дозах не знижує функції печінки. Порушення функції печінки виникає після перетину високих рекомендованих доз або при супутній гіпоксії. При цих станах знижується запас глікогену в печінці, подовжується протромбіновий час, підвищується білірубунемія. Гепатит з ушкоджуючими клітинами зменшує виведення анестетика, тому необхідно використовувати фракціонування та зменшення доз, що вводяться.

Функція нирок

Діурез дещо знижений, але токсична дія на нирки незначна. У пацієнтів з азотемією виведення дещо сповільнюється.

- Відсутність придатних вен для внутрішньовенного введення.

- Порфірія.

- Підвищена чутливість до тіопенталу, барбітуратів або будь-якої допоміжної речовини, перелічених у розділі 6.1.

- Астматичний статус.

Тримайте обладнання для реанімації та ендотрахеальної інтубації та кисень у вільному доступі. Завжди підтримуйте прохідність дихальних шляхів.

Тіопентал ВУАБ повинні вводити лише особи, що мають досвід у застосуванні внутрішньовенних анестетиків.

Під час приготування та застосування розчину Тіопентал ВУАБ необхідно дотримуватися асептичних заходів.

Слід уникати екстраваскулярної інфільтрації. Перед ін’єкцією тіопенталу слід переконатися, що голка знаходиться в просвіті вени. Екстраваскулярна ін’єкція може спричинити хімічне подразнення тканин від незначної чутливості до веноспазму, великого некрозу та утворення струпів. Це пов'язано в першу чергу з високим лужним рівнем pH (від 10 до 11) використовуваних розчинів. Якщо відбувається екстравазація, місцеві симптоми подразнення можна зменшити місцевою ін’єкцією 1% розчину прокаїну для полегшення болю та посилення вазодилатації. Місцеве застосування тепла також може допомогти посилити місцевий кровообіг та запобігти інфільтрації.

Слід уникати внутрішньоартеріального введення. Внутрішньоартеріальна ін'єкція може бути застосована ненавмисно, особливо якщо аберантна поверхнева артерія присутня в медіальній стороні передліктьової ямки. Ділянку, вибрану для внутрішньовенного введення препарату, слід пропальпувати для виявлення підлеглої пульсуючої судини. Випадкове внутрішньоартеріальне введення може спричинити артеріоспазм та сильний біль по ходу артерії з блідістю руки та пальців.

Щоб уникнути можливого розвитку гангрени, слід негайно вжити відповідні коригувальні заходи.

Будь-який біль включає також позицію голки через застосування препарату. Методи, запропоновані для боротьби з цим ускладненням, відрізняються залежно від тяжкості симптомів. Було запропоновано наступне:

1. Розведіть введений тіопентал, видаливши ручку шпильки.

2. Якщо можливо, залиште голку на місці.

3. Ввести в артерію розведений розчин папаверину (40-80 мг) або 10 мл 1% розчину прокаїну для придушення м'язового спазму.

4. При необхідності виконайте симпатичну блокаду плечового сплетення, щоб полегшити біль та відкрити колатеральний кровообіг. Папаверин можна вводити в підключичну артерію.

5. Якщо немає протипоказань, негайно проведіть гепаринізацію, щоб запобігти утворенню тромбу.

6. Розгляньте місцеву інфільтрацію альфа-адреноблокатора, такого як фентоламін, у вазоспастичну область.

7. При необхідності проведіть додаткове симптоматичне лікування.

Обережно при застосуванні лікарського засобу Тіопентал ВУАБ слід застосовувати пацієнтам із порушенням функції печінки або нирок.

Необхідно бути особливо обережним пацієнтам із захворюваннями серця на пізніх стадіях, порушенням кровообігу, підвищеним внутрішньочерепним тиском, астмою, міастенією, ендокринною гіпофункцією, недостатністю та/або гіперфункцією (гіпофіза, щитовидної залози, мозкової речовини надниркових залоз, підшлункової залози) та недостатністю клапана.

Інші умови, що вимагають особливого догляду:

- Артеріальна гіпотензія або шок.

- Стани, при яких снодійний ефект може подовжуватися або посилюватися (надмірна премедикація, хвороба Аддісона, мікседема, підвищення сечовини крові, важка анемія).

- Офтальмоплегія.

- Зниження функції дихання, обструкція дихальних шляхів.

- Ангіна Людовика, сепсис.

- Ожиріння.

При застосуванні у пацієнтів групи високого ризику, які потребують особливого догляду, необхідно зменшити дозу та вводити її повільно.

Як і інші барбітурати, застосування тіопенталу може викликати звикання.

Після наркозу тіопенталом, що проявляється посмикуванням м'язів обличчя і періодичним прогресуванням тремору рук, голови, плечей та тіла, є теплова реакція внаслідок підвищеної чутливості до холоду. Тремтіння з’являється, якщо в кімнаті холодно і якщо за допомогою збалансованої інгаляційної анестезії із застосуванням закису азоту витримано значну вентиляційну втрату тепла. Лікування полягає у зігріванні пацієнта ковдрами, підтримці кімнатної температури близько 22 °С та введенні хлорпромазину або метилфенідату.

Гіповентиляція може виникнути внаслідок надзвичайно сильної чутливості до тіопенталу, передозуванням або взаємодією з іншими лікарськими засобами. При застосуванні цього препарату можуть виникнути лірингеальні спазми або пригнічення міокарда. Рекомендована процедура для цих ускладнень наведена в розділі 4.9.

Застосування у неврологічних хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском Застосування тіопенталу було пов'язане з повідомленнями про тяжку або резистентну гіпокаліємію під час інфузії; після припинення інфузії тіопенталу може виникнути гостра рикошетна гіперкаліємія. При припиненні терапії тіопенталом слід брати до уваги можливість рикошету гіперкаліємії.

Цей препарат містить від 3 ммоль (mmol) до 5 ммоль (mmol) натрію відповідно в одному флаконі для ін’єкцій.

Центральний пригнічувальний ефект тіопенталу може посилювати дію інших депресантів ЦНС, включаючи алкоголь.

З тіопенталом спостерігалися наступні взаємодії:

Амінофілін: антагонізм.

Діазоксид: гіпотензія.

Мідазолам: синергізм.

Опіоїдні анальгетики: зниження чутливості до болю.

Пробенецид: пролонгована дія тіопенталу.

Метоклопрамід: однакові властивості метоклопраміду та тіопенталу можуть посилювати снодійний ефект тіопенталу.

Сульфізоксазол має вищу спорідненість до білків плазми, ніж тіопентал. Можливо, необхідно зменшити кількість тіопенталу, необхідного для анестезії.

Вагітність

Безпека тіопенталу в засобах негативного впливу на плід не спостерігалася. Дослідження, спрямовані на оцінку канцерогенності, мутагенності та фертильності на лабораторних тваринах з препаратом Тіопентал ВУАБ не проводились. Враховуючи, що тіопентал легко проникає через плацентарний бар’єр, Тіопентал ВУАБ не слід призначати вагітним жінкам, особливо на початку вагітності, за винятком випадків, коли лікар приходить до висновку, що очікувана користь від застосування тіопенталу перевищує потенційний ризик для плода.

Лактація

Тіопентал виділяється з молоком; грудне вигодовування необхідно припинити на 24 години після застосування Тіопентал ВУАБ.

Фертильність

Дані про потенційний вплив на фертильність відсутні.

Пацієнти не повинні керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, значний вплив препарату є потенційно небезпечним. Ці заходи можливі через 24 години після прийому.

Пацієнт повинен бути в супроводі по дорозі додому та не повинен вживати алкоголь.

Частота побічних ефектів класифікується відповідно до наступного: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100, рідко (≥ 1/10 000, <1/1000), дуже рідко ( <1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

Під час латентної та маніфестованої порфірії, що є протипоказанням для застосування тіопенталу та інших барбітуратів, введення може порушити центральну нервову систему та спричинити важкий параліч, демієлінізацію нервів.

Повідомлення про побічні ефекти

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після авторизації лікарського засобу грають важливу роль. Вони дозволяють продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції на наступну адресу:

Державна установа контролю за наркотиками

вулиця Сробарова 48

100 41 Прага 10

Веб-сайт: www.sukl.cz/nahlasit-nezadouci-ucinek.

Передозування може виникнути через надто швидке або повторне введення. Надто швидке введення може супроводжуватися тривожним падінням артеріального тиску. Можуть виникнути апное, іноді ларингоспазм, кашель та інші респіраторні труднощі при надмірному або занадто швидкому введенні.

Може виникнути серцево-судинний колапс, лікування має відновити падіння крові за допомогою відповідних заходів: розширення об'єму та/або вазопресорів.

У разі підозрюваного або наявного передозування слід припинити застосування препарату, встановити прохідність дихальних шляхів (у разі необхідності інтубувати) або підтримувати їх, а також ввести кисень із штучною вентиляцією легенів, якщо необхідно. Порядок дій при деяких ускладненнях.

Пригнічення дихання (гіповентиляція, апное)

Пригнічення дихання може бути наслідком незвичайної реакції на тіопентал або передозування, яке лікується, як зазначено вище. Слід вважати, що тіопентал має такий самий потенціал для пригнічення дихання, як і інгаляційний засіб, тому необхідно постійно захищати прохідність дихальних шляхів.

Ларингоспазм

Ларингоспазм може виникнути під час легкого тіопенталового наркозу, під час інтубації або за відсутності інтубації, якщо сторонні речовини або виділення в дихальних шляхах викликають подразнення. Ларингеальні та бронхіальні вагусні рефлекси можна придушити, а виділення звести до мінімуму шляхом премедикації атропіном або скополаміном та барбітуратом або опіатом. Барбітурати (фенобарбітал, пентобарбітал) мають седативну протисудомну дію, але не мають знеболюючої дії.

Дозування пентобарбіталу для дорослих: 120 мг.

Діти: від 0 до 6 місяців = 0 мг,

від 6 місяців до 3 років = 15-30 мг,

3-18 років = 30-120 мг.

Опіати (алкалоїд опію або синтетичні похідні морфіну)

Дозування: дорослі = 10-15 мг, літні = 3 мг.

Застосування релаксантів скелетних м’язів або кисню під позитивним тиском зазвичай полегшує ларингоспазм. У складних випадках може бути показана трахеостомія.

Депресія міокарда

Може виникнути пригнічення міокарда, пропорційне кількості препарату, який безпосередньо контактує з серцем, і може спричинити гіпотензію, особливо у пацієнтів із нездоровим міокардом. Аритмії можуть виникати, якщо підвищений рівень рСО2, але вони нечасті при адекватній вентиляції. Лікування пригнічення міокарда таке ж, як та при передозуванні. Тіопентал не викликає сенсибілізації серця до адреналіну або інших симпатоміметичних амінів.

Код ATX: N01AF03.

Тіопентал — це тіобарбітурат, сірчаний аналог сечовини.

Тіопентал - це депресант центральної нервової системи ультракороткої дії, який викликає гіпноз та анестезію, але не аналгезію. Завдяки високій ліпофільності він долає гематоенцефалічний бар’єр і майже одночасно інгібує кору та підкірку. Глибина анестезії залежить від дози, її дія поширюється від коркового рівня до рівня довгастого мозку. Тіопентал викликає гіпноз протягом 30-40 секунд після внутрішньовенної ін'єкції. Відновлення після невеликої дози відбувається швидко, з деякою сонливістю та ретроградною амнезією.

Абсорбція

Тіопентал діє відразу після ін'єкції. Доза 3-4 мг/кг тіопенталу викликає втрату свідомості. Час індукції ін'єкції 30 - 40 с. Швидке пробудження після ін'єкції зумовлене переходом речовини з мозку в інші тканини протягом перших 15-20 хвилин.

Розподіл

Концентрація в спинномозковій рідині дещо менша, ніж у плазмі. На розподіл і долю тіопенталу (як і інших барбітуратів) впливають головним чином його розчинність у ліпідах (коефіцієнт розподілу), зв’язування з білками та ступінь іонізації.

Тіопентал має коефіцієнт розподілу 580. Приблизно 80 % препарату в крові зв’язується з білками плазми. Повторні внутрішньовенні дози призводять до тривалої анестезії, оскільки жирові тканини діють як резервуар; вони накопичують тіопентал у концентраціях, що в 6-12 разів перевищують концентрацію в плазмі, а потім повільно вивільняють препарат, викликаючи тривалу анестезію.

Біотрансформація

Тіопентал значною мірою розкладається в печінці та меншою мірою в інших тканинах, особливо в нирках та мозку. Він має коефіцієнт рКа 7.4. Продукти біотрансформації тіопенталу фармакологічно неактивні та переважно виводяться із сечею.

Виведення

Період напіввиведення після одноразової внутрішньовенної дози становить від трьох до восьми годин. Тіопентал в організмі людини майже повністю метаболічне очищається, лише 0,3 % введеної дози залишається незміненим та виводиться із сечею.

Мутагенний та канцерогенний потенціал

Ще не було опубліковано жодних даних щодо мутагенності тіопенталу, але через швидке та повне виведення речовин та його використання обмежене, ці дані не є необхідними. Випробування на канцерогенність тіопенталу не проводилися, але через сприятливі фармакокінетичні властивості та обмежену кількість застосувань ризик канцерогенності незначний.

Репродуктивна токсичність

Тератогенний потенціал тіопенталу доведено.

Натрію карбонат.

Стабільність розчинів Тіопентал ВУАБ залежить від кількох факторів, включаючи розчинник, температуру зберігання та кількість вуглекислого газу з кімнатного повітря, який отримує доступ до розчину. Будь-який фактор або умова, які мають тенденцію до зниження рівня pH (збільшення кислотності) розчинів Тіопентал ВУАБ, підвищать ймовірність утворення осаду тіопенталової кислоти. Такі фактори включають використання надто кислих розчинників і поглинання вуглекислого газу, який може поєднуватися з водою з утворенням вугільної кислоти.

Розчини суксаметонію, тубокурарину або інших препаратів, які мають кислий рівень pH, не можна змішувати з розчинами Тіопенталу ВУАБ.

Будь-яка несумісність із препаратом Тіопентал ВУАБ проявляється утворенням видимого осаду. Розчин Тіопенталу ВУАБ, який має видимий осад, застосовувати не можна.

До першого відкриття: 3 роки.

Після розчинення: після розчинення хімічна та фізична стабільність розчинами, згаданими в частині 6.6, була продемонстрована протягом 24 годин при температурі 2 °С - 8 °С.

З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. В іншому випадку користувач понесе відповідальність за час та умови зберігання, які зазвичай не перевищують 24 години при температурі від 2 °С до 8 °С, за винятком випадків, коли розчинення проводилося в контрольованих та валідованих асептичних умовах.

Оригінальна упаковка: лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Умови зберігання лікарського засобу після його розчинення наведені в розділі 6.3.

Не використовуйте Тіопентал ВУАБ після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Термін придатності включає останній день зазначеного місяця.

Розчини Тіопенталу ВУАБ необхідно готувати свіжими та використовувати швидко. Розчин, не використаний протягом 24 годин, необхідно утилізувати. Приготовані розчини не можна стерилізувати парою.

Флакон з чистого скла (гідролітичний клас І або II) з гумовою пробкою, алюмінієвим ковпачком або кришкою, що відкидається, у паперовій коробці.

Тіопентал ВУАБ 0,5 г: упаковка з 1 флаконом.

Тіопентал ВУАБ 0,5 г: упаковка з 10 флаконами.

Тіопентал ВУАБ 0,5 г: упаковка з 20 флаконами.

Тіопентал ВУАБ 1 г: упаковка з 1 флаконом.

Тіопентал ВУАБ 1 г: упаковка з 10 флаконами.

Тіопентал ВУАБ 1 г: упаковка з 20 флаконами.

Не всі розміри упаковок можуть бути представлені у продажу.

Розчини для інфузій, придатні для розчинення:

- вода для ін'єкцій,

- 0,9% хлорид натрію,

- 5% розчин глюкози.

Відновлений продукт є прозорим, безбарвним розчином, практично вільним від частинок.

Будь-який невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

ВУАБ Farma a.s.

Вулиця Влтавська 53

25263 Розтоки

Чеська Республіка.

Тіопентал ВУАБ 0,5 г: 05/167/09-С.

Тіопентал ВУАБ 1 г: 05/168/09-С.

Дата видачі першого реєстраційного посвідчення: 18.02.2009.

Дата останнього поновлення: 09.11.2016.

11.09.2019.