Вінорельбін Аккорд концентрат для розчину для інфузій 10 мг/1мл флакон 5 мл в пачці, №1 Лікарський препарат

діюча речовина: вінорельбін;

1 мл концентрату містить вінорельбіну 10 мг (у вигляді вінорельбіну тартрату 13,85 мг);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Вінорельбін.

Код ATХ L01C A04.

Вінорельбін показаний для застосування дорослим особам:

• як препарат першої лінії у монотерапії чи у схемі комбінованого лікування недрібноклітинного раку легень III або IV стадії;
• у терапії поширеного раку молочної залози III або IV стадії, що рецидивує після неефективної хіміотерапії, яка включала антрацикліни.

• Інтратекальне введення;
• підвищена чутливість до вінорельбіну, інших алкалоїдів барвінку або до будь-якої з допоміжних речовин;
• кількість нейтрофілів менше 1500/мм³ або серйозні інфекції, наявні або перенесені протягом останніх 2 тижнів;
• кількість тромбоцитів менше 100000/мм³;
• період годування груддю;
• препарат не призначати пацієнткам репродуктивного віку, які не користуються ефективними методами контрацепції;
• у поєднанні з вакциною проти жовтої гарячки.

Особливі заходи безпеки.

Працювати з лікарським засобом повинен лише кваліфікований медичний персонал.

Персонал має бути забезпечений відповідними засобами захисту (захисними окулярами, стерильними одноразовими рукавичками, захисними масками, одноразовими фартухами). Шприци та інфузійні набори мають бути ретельно підготовлені, щоб запобігти витоку (рекомендовано використовувати адаптери типу Люєра).

Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню розчинів вінорельбіну в очі. Якщо це все ж сталося, очі слід негайно промити 0,9% розчином натрію хлориду.

У разі розливання або розбризкування розчинів вінорельбіну забруднену ділянку слід витерти і промити.

Після завершення роботи з препаратом робоче місце слід ретельно очистити і вимити руки та обличчя.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з вінорельбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій чи при прибиранні, необхідно знищувати згідно з затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Слід з обережністю прибирати екскрети і блювоту пацієнтів.

Вагітним медичним працівникам забороняється працювати з препаратом.

Взаємодії, характерні для всіх цитотоксичних препаратів.

При онкологічних захворюваннях зростає ризик розвитку тромбозів, тому пацієнтам часто необхідно призначати антикоагулянти. Враховуючи високу внутрішньосуб’єктну варіабельність коагуляційного статусу в онкохворих, а також потенційно можливу взаємодію між пероральними антикоагулянтами і протипухлинними препаратами, необхідно частіше контролювати МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Протипоказані комбінації.

Вакцина проти жовтої гарячки: ризик розвитку летальної генералізованої інфекції.

Небажані комбінації.

Живі атенуйовані вакцини: ризик розвитку генералізованої інфекції з можливим летальним наслідком, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом внаслідок основного захворювання. Рекомендується застосовувати інактивовані вакцини, якщо такі існують (наприклад, проти поліомієліту).

Фенітоїн: ризик посилення судом, оскільки протипухлинні препарати зменшують абсорбцію фенітоїну у травному тракті, а також ризик посилення токсичних ефектів або зниження ефективності цитотоксичних препаратів унаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

Комбінації, які вимагають уваги.

Циклоспорин, такролімус: надмірна імуносупресія з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Оскільки алкалоїди барвінку є відомими субстратами для Р-глікопротеїну та у разі відсутності спеціальних досліджень слід з обережністю призначати вінорельбін разом із сильними модуляторами цього мембранного переносника.

Взаємодії, характерні для алкалоїдів барвінку.

Небажані комбінації.

Ітраконазол: посилення нейротоксичності алкалоїдів барвінку внаслідок зниження їх печінкового метаболізму.

Комбінації, які вимагають уваги.

Мітоміцин С: ризик посилення легеневої токсичності мітоміцину С та алкалоїдів барвінку. При одночасному застосуванні даної комбінації існує ризик виникнення бронхоспазму і задишки, рідко — інтерстиціального пневмоніту.

Оскільки алкалоїди барвінку є субстратами для Р-глікопротеїну, необхідна обережність при супутньому застосуванні сильних інгібіторів або індукторів цього транспортного білка.

У разі супутнього застосування з інгібіторами Р-глікопротеїну (наприклад, ритонавіром, кларитроміцином, циклоспорином, верапамілом, хінідином) або індукторами (див. перелік індукторів CYP3A4), можливий їх вплив на концентрацію вінорельбіну в крові.

Взаємодії, характерні для вінорельбіну.

При комбінованому застосуванні вінорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією може посилюватися пригнічення функції кісткового мозку.

Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорельбіну, при супутньому застосуванні із сильними інгібіторами цього ізоферменту (таких як кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телтроміцин, нефазодон, інгібітори протеази ВІЛ) концентрація вінорельбіну у крові може підвищуватися, а при супутньому застосуванні сильних індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, звіробій) — знижуватися.

При поліхіміотерапії вінорельбіном і цисплатином не спостерігається взаємної фармакокінетичної взаємодії протягом декількох курсів лікування. Однак частота розвитку гранулоцитопенії при такій комбінованій терапії вища, ніж при монотерапії вінорельбіном.

У клінічних дослідженнях І фази із внутрішньовенним введенням вінорельбіну у поєднанні з лапатинібом було продемонстровано збільшення випадків виникнення нейтропенії 3–4 ступеня. У рамках цього дослідження рекомендована доза вінорельбіну для внутрішньовенного введення за тритижневим планом першої та восьмої доби становила 22,5 мг/м² у поєднанні зі щоденною дозою 1000 мг лапатинібу. Таку комбінацію слід призначати з обережністю.

Особливі застереження.

Вінорельбін слід застосовувати під наглядом лікаря, який має досвід застосування хіміотерапії.

Лікарський засіб призначений тільки для внутрішньовенного застосування.

У процесі лікування вінорельбіном необхідно регулярно контролювати гематологічні показники (перед кожним введенням препарату слід визначати рівень гемоглобіну, кількість лейкоцитів, тромбоцитів, нейтрофілів у периферичній крові). Дозу препарату визначати відповідно до гематологічної картини. Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів у крові спостерігається через 7–14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5–7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня менше 1500/мм³ і/або кількості тромбоцитів до рівня менше 100000/мм³ введення вінорельбіну слід відтерміновувати до нормалізації гематологічних показників.

Якщо у пацієнта спостерігаються ознаки або симптоми, що дозволяють припустити наявність інфекції, слід негайно провести дослідження.

Запобіжні заходи.

Слід дотримуватися особливої обережності в разі призначення лікарського засобу пацієнтам з ішемічною хворобою серця в анамнезі.

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів із помірними або тяжкими порушеннями функції печінки. Рекомендації щодо корекції доз для цих категорій пацієнтів наведені у розділі «Спосіб застосування та дози». Вінорельбін не слід застосовувати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки або якщо ділянка опромінення охоплює печінку.

Враховуючи незначну екскрецію вінорельбіну нирками, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз препарату для пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Цей засіб протипоказаний для застосування із вакциною проти жовтої гарячки. Також не рекомендується одночасне застосування з живими атенуйованими вакцинами.

Необхідна обережність при супутньому застосуванні сильних інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому P450 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Не рекомендується комбіноване застосування вінорельбіну з такими препаратами як фенітоїн (та всі інші цитотоксичні засоби), ітраконазол (та всі інші алкалоїди барвінку).

Слід уникати потрапляння вінорельбіну в очі; існує ризик серйозного подразнення і навіть виразок рогівки, якщо препарат розпилювати під тиском. У такому випадку слід негайно промити око 0,9% розчином натрію хлориду і звернутися до офтальмолога.

У пацієнтів, які належать до японської нації частіше повідомляли про інтерстиціальні захворювання легень. Тому потрібно уважно спостерігати за пацієнтами, які належать до цієї групи населення.

Щоб мінімізувати ризик виникнення бронхоспазму, зокрема у випадку одночасного застосування з мітоміцином, слід вживати усіх відповідних запобіжних заходів.

Особам, які лікуються амбулаторно, слід рекомендувати звертатися до лікаря в разі виникнення задишки.

Жінки репродуктивного віку протягом періоду лікування і перших 3-х місяців після його завершення повинні використовувати надійні методи контрацепції.

Доклінічні дані з безпеки.

Токсичною дією, що обмежує застосування препарату на тваринах, виступає пригнічення кісткового мозку. У дослідженнях на тваринах вінорельбін спричиняв утворення анеуплоїдів та поліплоїдів. Можна припустити, що вінорельбін може також чинити генотоксичну дію (індукцію утворення анеуплоїдів та поліплоїдів) і на людину.

Результати досліджень канцерогенності на мишах та щурах були негативними, але тестували лише низькі дози.

Під час досліджень репродуктивної функції у тварин ефекти спостерігалися після введення субтерапевтичних доз. Спостерігається токсичний вплив на ембріон і плід, такий як обмеження внутрішньоутробного розвитку і відтермінована осифікація.

Тератогенні ефекти (зливання хребців, відсутність ребер) спостерігалися при дозах, токсичних для матері. Окрім того, зменшився сперматогенез і секреція передміхурової залози та сім’яних пухирців, але фертильність у щурів не зменшилась.

Вагітність. Недостатньо вичерпних даних щодо застосування вінорельбіну вагітним жінкам. Досліди на тваринах продемонстрували ембріотоксичність та тератогенність. Зважаючи на результати досліджень на тваринах і досліджень фармакологічної дії вінорельбіну, існує потенційний ризик того, що він сприяє розвитку значних вроджених вад, якщо застосовувати препарат у період вагітності. Вінорельбін протипоказаний у період вагітності.

За наявності життєвих показань для застосування вінорельбіну вагітним слід проконсультуватися з лікарем відносно ризику небажаного впливу на ненароджену дитину.

Якщо вагітність настала під час лікування, пацієнтку слід проінформувати про ризик для ненародженої дитини та встановити за нею ретельний нагляд. Слід розглянути також імовірність генетичної консультації.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає вінорельбін у грудне молоко. Проникнення вінорельбіну у молоко у дослідженнях на тваринах не вивчали. Неможливо виключити ризик для дитини, яка перебуває на грудному годуванні. До початку лікування вінорельбіном годування груддю слід припинити.

Фертильність. Вінорельбін може чинити генотоксичну дію. Тому чоловікам, які проходять терапію вінорельбіном, рекомендовано уникати зачаття дітей у період лікування та протягом 6 місяців (мінімум 3 місяці) після припинення лікування. Жінкам репродуктивного віку слід користуватися ефективними методами контрацепції у період лікування і протягом 3 місяців після лікування. Через імовірність необоротного безпліддя в результаті застосування вінорельбіну слід проконсультуватися зі спеціалістом щодо кріоконсервації сперми до початку терапії.

Дослідження щодо впливу вінорельбіну на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами не проводили, але, з огляду на фармакодинамічний профіль, не очікується подібного впливу. Проте через деякі побічні ефекти препарату пацієнтам, які проходять терапію вінорельбіном, слід дотримуватися обережності.

Строго внутрішньовенне застосування після належного розведення.

Інтратекальне введення вінорельбіну не допускається (може бути летальним).

Вінорельбін слід вводити під наглядом лікаря, який має досвід застосування хіміотерапії.

Перед введенням розчину вінорельбіну необхідно впевнитися, що голка знаходиться у вені.

Якщо препарат проникає у навколишні тканини під час введення, може виникнути значне місцеве подразнення. У такому разі слід негайно припинити введення, необхідно провести інфузію розчином хлориду натрію і ввести залишок розчину для інфузій в іншу вену. У разі екстравазації для зменшення ризику виникнення флебіту слід внутрішньовенно ввести глюкокортикостероїди.

Інструкції щодо застосування та маніпуляцій.

Застосування.

• Вінорельбін можна застосовувати у вигляді повільної болюсної ін’єкції (протягом 6–10 хвилин) після розведення у 20–50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або розчину глюкози 50 мг/мл (5%) або короткою інфузією (протягом 20–30 хвилин) після розведення у 125 мл фізіологічного розчину або розчину глюкози 50 мг/мл (5%).

• Після застосування препарату завжди слід проводити інфузію щонайменше 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду з метою очищення вени від залишків препарату.

Недрібноклітинний рак легенів: при монотерапії звичайна доза становить 25–30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень. У комбінації з іншими протипухлинними засобами препарат слід вводити у такій самій дозі (25–30 мг/м²), але частота введення вінорельбіну повинна бути зменшена, наприклад, 1-й та 5-й дні кожні 3 тижні або 1-й та 8-й дні кожні 3 тижні відповідно до схеми лікування.

Метастатичний рак молочної залози: звичайна доза становить 25–30 мг/м² 1 раз на тиждень.

Максимально допустима доза для одного введення — 35,4 мг/м² поверхні тіла.

Максимально допустима загальна доза для одного введення — 60 мг.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (вік понад 70 років).

Клінічні дослідження не виявили будь-якої різниці у пацієнтів літнього віку щодо швидкості відповідної реакції на лікування, хоча не можна виключити більш виражену чутливість у деяких із цих пацієнтів. Вік не впливає на фармакокінетику вінорельбіну.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів із помірними або тяжкими порушеннями функції печінки. Однак у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки як запобіжний захід рекомендується зменшити дозу до 20 мг/м² поверхні тіла та ретельний моніторинг гематологічних параметрів.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Враховуючи незначну ниркову екскрецію вінорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз вінорельбіну для пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Екстравазація.

При потраплянні препарату у позавенозний простір можливе значне подразнення. Якщо це сталося, слід негайно припинити введення, промити вену 0,9% розчином натрію хлориду і виконати аспірацію препарату. Залишок розчину для інфузії вводити в іншу вену. У разі екстравазації негайне внутрішньовенне введення кортикостероїдів дозволяє зменшити ризик розвитку флебіту.

Немає даних щодо ефективності та безпеки застосування вінорельбіну дітям та підліткам, тому лікарський засіб не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Симптоми: передозування препаратом може спричинити гіпоплазію кісткового мозку, яка іноді супроводжується розвитком інфекцій, гарячки і паралітичної непрохідності кишечнику.

Лікування: загальна підтримуюча терапія з переливанням крові та введення антибіотиків широкого спектра дії за рішенням лікаря.

Специфічний антидот невідомий.

Нижче подані небажані реакції, про які повідомляли частіше, ніж про окремі випадки, за системами органів та частотою. Категорії частоти визначені згідно з MedDRA: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Зазначені нижче небажані реакції також описано за класифікацією ВООЗ, враховуючи критерій токсичності (G).

Найчастіше повідомляли про такі небажані реакції на вінорельбін, як: пригнічення кісткового мозку з нейтропенією, анемія, неврологічні розлади, шлунково-кишкова токсичність із нудотою, блюванням, стоматитом і запором, тимчасові підвищення показників печінкової функції, алопеція і місцевий флебіт.

Інфекції та інвазії. Часто: інфекція бактеріальна, вірусна або грибкова з різною локалізацією (дихальні шляхи, сечовивідні шляхи, травний тракт), слабко виражена або помірна, зазвичай оборотна при належному лікуванні. Нечасто: серйозний сепсис із недостатністю інших внутрішніх органів, септицемія. Рідко: ускладнена та іноді летальна септицемія. Частота невідома: нейтропенічний сепсис, нейтропенічна інфекція (G3–4).

З боку крові та лімфатичної системи. Дуже часто: пригнічення кісткового мозку, як наслідок — переважно нейтропенія (G3: 24.3%; G4: 27.8%) оборотна упродовж 5–7 днів і не кумулятивна з часом, анемія (G3–4: 7.4%). Часто: може виникати тромбоцитопенія (G3–4: 2.5%), вона рідко буває серйозною. Частота невідома: фебрильна нейтропенія, панцитопенія, лейкопенія (G (1–4)).

З боку імунної системи. Частота невідома: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції.

Ендокринні розлади. Частота невідомо: недостатня секреція антидіуретичного гормону (НСАДГ).

Метаболічні порушення. Рідко: серйозна гіпонатріємія. Частота невідома: анорексія.

З боку нервової системи. Дуже часто: неврологічні розлади, включаючи втрату глибокого сухожильного рефлексу (G3–4: 2.7%); після тривалої хіміотерапії повідомлялося про слабкість нижніх кінцівок. Нечасто: серйозні парестезії із сенсорними та моторними симптомами. Частота невідома: головний біль, запаморочення, синдром задньої оборотної енцефалопатії.

Ці реакції є загалом оборотними.

З боку серцево-судинної системи. Нечасто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, почервоніння шкіри, відчуття холоду на периферійних ділянках тіла, припливи та холод у кінцівках. Рідко: ішемічне захворювання серця (стенокардія, інфаркт міокарда, іноді з летальним кінцем), транзиторні зміни ЕКГ, серйозна артеріальна гіпотензія, колапс. Рідко: тахікардія, пальпітації та порушення серцевого ритму. Частота невідома: серцева недостатність.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка і бронхоспазм, як і у випадку з іншими алкалоїдами барвінку. Рідко: інтерстиціальна пневмопатія, інколи летальна.Частота невідома: кашель (G 1–2), гострий респіраторний дистрес-синдром, інколи летальний, тромбоемболія легеневої артерії.

З боку травного тракту. Дуже часто: стоматит (G1–4: 15% при застосуванні вінорельбіну як єдиного засобу); нудота і блювання (G 1–2: 30,4% та G 3–4: 2,2%). Антиеметична терапія може зменшити їхню частоту; основним симптомом є запор (G 3–4: 2,7%), що рідко прогресує до паралітичної кишкової непрохідності при застосуванні вінорельбіну як монотерапії та (G3–4:4,1%) при комбінації вінорельбіну та інших хіміотерапевтичних засобів. Часто: може виникати діарея, від слабкої до помірної. Рідко: паралітична кишкова непрохідність, лікування можна поновити після поновлення нормальної мотильності кишечнику, повідомлялося про панкреатит. Частота невідома: шлунково-кишкова кровотеча, сильна діарея, біль в животі.

З боку гепатобіліарної системи. Дуже часто: відхилення від норми результатів печінкових тестів (G 1–2) (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ (у 23%), АСТ (у 27,6%) без клінічних симптомів.Частота невідома: порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної тканини. Дуже часто: алопеція, зазвичай слабко виражена (G3–4: 4,1% при застосуванні вінорельбіну як монотерапії). Рідко: генералізовані зміни шкіри. Частота невідома: гіперпігментація шкіри (змієподібна суправенозна гіперпігментація), синдром долонно-підошовної еритродизестезії.

З боку кістково-м’язової системи. Часто: артралгія, включаючи біль у щелепах та міалгію.

Загальні порушення та місцеві реакції. Дуже часто: реакції у місці введення, включаючи еритема, пекучий біль, знебарвлення вени і локальний флебіт (G 3–4: 3,7% при застосуванні вінорельбіну як монотерапії). Часто: пацієнти, які отримували терапію із застосуванням вінорельбіну, скаржилися на астенію, підвищену втомлюваність, гарячку, біль у різних місцях, зокрема у грудях, біль у місці пухлини, пропасницю. Поодинокі: спостерігався локальний некроз. Належне розташування внутрішньовенної голки або катетера та болюсна ін’єкція з наступним достатнім промиванням вени можуть обмежити ці ефекти.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дає змогу продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичним працівникам слід повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

2 роки.

Розчин після розведення. Хімічна та фізична стабільність була продемонстрована протягом 24 годин при температурі 25 °C.

З мікробіологічної точки зору (за винятком випадків, коли розкриття флакона і розведення проводили в асептичних умовах, щоб виключити мікробне зараження) розчин для інфузій слід вводити одразу ж після приготування. Якщо розчин не використати негайно, за тривалість та умови його зберігання відповідає користувач.

Зберігати в оригінальній упаковці в захищеному від світла місці.

Зберігати в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Розводити вінорельбін можна лише стерильними розчинами, зазначеними у розділі «Спосіб застосування та дози».

Не допускається розведення препарату лужними розчинами, оскільки у лужному середовищі може утворюватися осад.

Не було виявлено несумісності між препаратом Вінорельбін Аккорд і флаконами з прозорого скла, полівініловими (ПВХ) або вінілацетатними пакетами і наборами для інфузії з трубками з ПВХ.

По 1 мл (10 мг) або 5 мл (50 мг) у флаконі; по 1 флакону у пачці.

За рецептом.

Аккорд Хелскеа Полска Сп. з o.o. Склад Імпортера / Accord Healthcare Polska Sp. z o.o. Magazyn Importera.

вул. Лутомєрска 50, Паб'яніце, 95–200, Польща / ul. Lutomierska 50, Pabianice, 95–200, Poland.