Трифас^® 20 ампули (Trifas^® 20 ampoules)

Торасемід............................................................ 20 мг
Допоміжні речовини: натрію гідроксид, трометамол, поліетиленгліколь 400, вода для ін’єкцій.

Торасемід - 20 мг

фармакодинаміка.
Механізм дії. Торасемід діє як салуретик, його дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле.
Фармакодинамічні ефекти. У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2–3 год після в/в та перорального застосування відповідно і залишається постійним упродовж майже 12 год. У здорових добровольців у діапазоні доз 5–100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика). Збільшення діурезу спостерігалося у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад діуретики тіазидового ряду дистальної дії, вже не проявляли потрібного ефекту, наприклад при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід зумовлює зменшення набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зниження пре- та постнавантаження.
Фармакокінетика. Всмоктування і розподіл. Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99%, метаболітів М1, М3, і М5 — 86; 95 і 97% відповідно. Видимий об’єм розподілу (V_z) становить 16 л.
Біотрансформація. В організмі людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів M1, M3 і M5. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М1 та М5 утворюються у результаті ступеневого окиснення приєднаної до фенільного кільця метильної групи до карбонової кислоти, метаболіт М3 утворюється у результаті гідроксилювання кільця. У людини не вдалося виявити метаболіти М2 та М4, що були визначені в експериментах на тваринах.
Виведення. Кінцевий Т_½ торасеміду і його метаболітів у здорових добровольців становить 3–4 год. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс — приблизно 10 мл/хв. У здорових добровольців близько 80% від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів із сечею з таким середнім процентним відношенням: торасемід — приблизно 24%, метаболіт M1 — близько 12%, метаболіт M3 — приблизно 3%, метаболіт M5 — близько 41%. Основний метаболіт М5 діуретичного ефекту не має, а на діючі метаболіти М1 і М3 разом припадає приблизно 10% усієї фармакокінетичної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і Т_½ торасеміду не змінюються, а Т_½ М3 і М5 подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.
У пацієнтів з порушенням функцій печінки або із серцевою недостатністю Т_½ торасеміду і метаболіту М5 незначно подовжується, а кількість речовини, що виводиться із сечею, майже повністю дорівнює кількості, що виводиться у здорових добровольців, тому накопичення торасеміду і його метаболітів не відбувається.
Лінійність. Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає, що його C_max у сироватці крові та AUC збільшуються пропорційно дозі.

лікування пацієнтів з набряками та/або випотами, спричиненими серцевою недостатністю, якщо необхідне в/в застосування лікарського засобу, наприклад у разі набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

набряки та/або випоти, спричинені серцевою недостатністю
Лікування розпочати із застосування разової дози 2 мл лікарського засобу Трифас^® 20 ампули, що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. Якщо ефект недостатній, то разову дозу можна підвищити до 4 мл лікарського засобу Трифас^® 20 ампули, що еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в такому разі буде недостатнім, можна застосувати короткочасну (впродовж не більше 3 діб) терапію із введенням добової дози 8 мл лікарського засобу Трифас^® 20 ампули, що еквівалентно 40 мг торасеміду. Гострий набряк легень
Лікування треба починати з в/в введення разової дози 4 мл лікарського засобу Трифас^® 20 ампули, що еквівалентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту цю дозу можна ввести повторно з інтервалом у 30 хв. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл лікарського засобу Трифас^® 20 ампули, що еквівалентно 100 мг торасеміду.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку. Спеціальний підбір дози не потрібен. Однак досліджень порівняно дії препарату у молодих і пацієнтів літнього віку не проводилося.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Торасемід протипоказаний пацієнтам із печінковою комою або прекомою (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Лікування цієї категорії хворих треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові (див. Фармакокінетика).
Спосіб застосування. Р-н для ін’єкцій вводити в/в, повільно. Вводити лише чистий прозорий р-н.
Забороняється вводити р-н в/а. Трифас^® 20 ампули не можна застосовувати за наявності ознак розкладу р-ну (наприклад за наявності завислих часток у р-ні) або у разі пошкодження ампули. Одна ампула призначена для однократного використання. Залишки р-ну слід негайно утилізувати відповідно до вимог місцевого законодавства. Трифас^® 20 ампули не можна змішувати з іншими лікарськими засобами для проведення в/в ін’єкцій та/або інфузій (див. Несумісність). При тривалому застосуванні в/в введення треба якомога скоріше замінити на пероральне застосування, оскільки в/в введення торасеміду не рекомендується проводити понад 7 діб.
Поводження з ампулами, що відкриваються в одній точці
Повернути ампулу так, щоб точка була зверху. Постукати по ампулі та струсити її, дати р-ну, що міститься у шийці ампули, стекти донизу.
Повернути ампулу так, щоб точка була вгорі. Тримати ампулу під невеликим кутом. Рухом, спрямованим донизу, відламати шийку ампули.

Діти. Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Трифас^® 20 ампули у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлено. У зв’язку із цим торасемід не слід застосовувати у дітей та підлітків (віком до 18 років) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Ниркова недостатність з анурією.
Печінкова кома або прекома.
Артеріальна гіпотензія.
Гіповолемія.
Гіпонатріємія.
Гіпокаліємія.
Гостре порушення сечовипускання, наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози. Період годування грудьми.

нижче наведено побічні реакції, що можуть спостерігатися при лікуванні лікарським засобом Трифас^® 20 ампули.
Для оцінки побічних реакцій було використано наступну частоту їх проявів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100–<1/10), нечасто (≥1/1000–<1/100), рідко (≥10 000–<1/1000), дуже рідко (<10 000), частота невідома (неможливо визначити з наявних даних).
З боку системи крові та кровотворної системи. Дуже рідко: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, еритропенія та/або лейкопенія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку імунної системи. Дуже рідко: алергічні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок), що потребують негайної медичної допомоги.
Метаболізм/електроліти. Часто: посилення метаболічного алкалозу, гіперкаліємія, гіпокаліємія при супутній дієті із низьким вмістом калію, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування, можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад, гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку нервової системи. Часто: головний біль, запаморочення (особливо на початку лікування). Іноді: парестезія. Дуже рідко: синкопе, церебральна ішемія, сплутаність свідомості.
З боку органів зору. Дуже рідко: порушення зору.
З боку органів слуху і лабіринту. Дуже рідко: дзвін у вухах, втрата слуху.
З боку серцевої системи. Дуже рідко: ішемія міокарда, аритмія, стенокардія, гострий інфаркт міокарда.
З боку судинної системи. Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу у серці і порушення центрального кровообігу.
З боку ШКТ. Часто: порушення з боку ШКТ (наприклад, відсутність апетиту, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, стійкий запор), особливо на початку лікування. Іноді: ксеростомія. Дуже рідко: панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутаміл-транспептидази) у крові. З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Дуже рідко: алергічні реакції (наприклад, свербіж, висип, фотосенсибілізація), тяжкі шкірні реакції.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. Часто: спазми м’язів (особливо на початку лікування).
З боку нирок та сечовивідних шляхів. Іноді: при порушенні сечовипускання (наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може супроводжуватися затримкою сечі і розтягненням сечового міхура.
Загальні порушення і реакції в місці введення лікарського засобу. Часто: підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування).
Дані лабораторних методів досліджень. Часто: підвищення концентрації сечової кислоти та ліпідів (тригліцериди, холестерол) у крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Іноді: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

не слід призначати торасемід у таких випадках:
– подагра;
– серцеві аритмії, наприклад синоатріальна блокада, AV-блокада ІІ та ІІІ ступенів;
– патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму;
– супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів;
– патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія або анемія у пацієнтів без ниркової недостатності;
– порушення функцій нирок, спричинене нефротоксичними речовинами;
– дітям та підліткам віком до 18 років.
Внаслідок того, що при лікуванні торасемідом може спостерігатися підвищення концентрації глюкози в крові, пацієнтам з латентним та явним цукровим діабетом слід проводити регулярний контроль метаболізму вуглеводів. Передусім на початку терапії та у разі лікування хворих літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів гемоконцентрації і втрати електролітів. При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію в сироватці крові. Також слід регулярно контролювати рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Крім того, слід регулярно визначати загальну картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).
Наслідки неправильного застосування як допінгу. Застосування лікарського засобу Трифас^® 20 ампули може бути причиною отримання позитивного результату тесту на допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я, якщо лікарський засіб Трифас^® 20 ампули застосовано неправильно, тобто з метою допінгу, — у такому разі не можна виключити шкоду для здоров’я.
Допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 ампулі, тобто можна вважати, що він практично не містить натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Достовірні дані стосовно впливу торасеміду на вагітних відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. Трифас^® 20 ампули не рекомендується застосовувати під час вагітності, а також жінкам репродуктивного віку, які не використовують засоби контрацепції. У зв’язку з вищенаведеним торасемід застосовується у період вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімальній ефективній дозі. Діуретики неприйнятні для стандартної схеми лікування при АГ або набряках у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг рівня електролітів та гематокриту, а також нагляд за розвитком плода.
Період годування грудьми. На цей час не встановлено, чи проникає торасемід чи його метаболіти у грудне молоко у тварин або людини. Не можна виключити ризик при застосуванні лікарського засобу у новонароджених/немовлят. Тому застосування торасеміду в період лактації протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну/припинення застосування Трифас^® 20 ампули слід приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і лікування препаратом для жінки.
Фертильність. Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилися. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Навіть за належного застосування торасемід може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Насамперед це стосується початку лікування, періоду підвищення дози лікарського засобу, заміни препарату, призначення супутньої терапії та вживання алкоголю. Тому під час застосування торасеміду слід бути особливо обережними під час керування транспортними засобами або іншими механізмами.

комбінації не рекомендовані. Торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксичну та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів — активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів.
При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові, що може спричинити посилення впливу та підсилення побічних ефектів літію.
Комбінації лікарських засобів, застосування яких вимагає обережності. Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів АПФ, що може спричинити надмірне зниження АТ під час їх одночасного застосування. При поєднаному прийомі торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений використанням діуретиків, може призвести до підвищення і посилення побічної дії обох лікарських засобів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. Пробенецид та НПЗП (наприклад індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їх токсичний вплив на ЦНС. Торасемід може підсилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м’язів. Проносні препарати, а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, зумовлену торасемідом. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад епінефрину та норепінефрину.

симптоми інтоксикації. Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, синдром сплутаності свідомості, симптоматичну артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс і розлади з боку травної системи.
Лікування передозування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зниженні дози, відміні лікарського засобу та у разі відповідного заміщення рідини та електролітів (потрібно проводити контроль!). Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу.
Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини.
Терапія у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.
Лікування у разі циркуляторного колапсу: перевести пацієнта у положення лежачи та у разі необхідності призначити симптоматичну терапію.
Анафілактичний шок (негайні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, підвищеного потовиділення, нудоти, ціанозу слід проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності в подальшому застосовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину, глюкокортикоїдів та заміщення ОЦК).

за температури не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.