Аккофіл

діюча речовина: філграстим;

1 попередньо наповнений шприц об’ємом 0,5 мл містить філграстиму* 30 млн ОД (300 мкг)/0,5 мл або 48 млн ОД (480 мкг)/0,5 мл;

допоміжні речовини: кислота оцтова льодяна, натрію гідроксид, сорбіт (D-сорбіт), полісорбат 80, вода для ін’єкцій.

* Рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ), вироблений лабораторним штамом бактерії Escherichia coli, у яку методами генної інженерії введено ген Г-КСФ.

Розчин для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Імуностимулятори. Колонієстимулюючі фактори. Філграстим. Код АТХ L03А A02.

Фармакодинаміка.

Людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ) - це глікопротеїн, який регулює утворення і вивільнення функціонально активних нейтрофілів з кісткового мозку. АККОФІЛ^®, що містить метіоніл рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (r-metHuG-CSF) (філграстим), вже в перші 24 години після введення значно збільшує кількість нейтрофілів у периферичній крові із невеликим збільшенням кількості моноцитів. У деяких пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією (ТХН) філграстим може спричинити незначне збільшення кількості циркулюючих еозинофілів і базофілів відносно початкового рівня; іноді еозинофілія або базофілія може спостерігатися ще до початку терапії. У діапазоні рекомендованих доз філграстиму спостерігається дозозалежне збільшення кількості нейтрофілів. Нейтрофіли, що утворилися на фоні застосування філграстиму, мають нормальну або підвищену функціональну здатність, що підтверджують тести хемотаксису та фагоцитозу. Через 1-2 дні після відміни препарату кількість циркулюючих нейтрофілів зазвичай знижується на 50% і повертається до нормальних показників протягом 1–7 днів.

Застосування філграстиму у пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, призводить до суттєвого зниження частоти, тяжкості та тривалості нейтропенії і фебрильної нейтропенії. Філграстим значно скорочує тривалість фебрильної нейтропенії, потребу в антибіотикотерапії та госпіталізації після індукційної хіміотерапії при гострому мієлолейкозі, а також після мієлоаблативної терапії з подальшою трансплантацією кісткового мозку, не впливаючи на частоту гарячки та інфекційних ускладнень і не зменшуючи тривалості гарячкового періоду у пацієнтів після мієлоаблативної терапії з подальшою трансплантацією кісткового мозку.

Застосування філграстиму як самостійно, так і після хіміотерапії мобілізує вихід клітин-попередників гемопоезу у периферичну кров. Збір та трансплантацію таких аутологічних клітин-попередників периферичної крові (КППК) можна проводити після високодозової хіміотерапії, замість або у доповнення до трансплантації кісткового мозку. Трансплантація периферичних клітин-попередників крові прискорює відновлення кровотворення, зменшуючи ризик геморагічних ускладнень і потребу в переливанні тромбоцитарної маси.

У порівнянні з алогенною трансплантацією кісткового мозку, застосування алогенних периферичних клітин-попередників крові, які були мобілізовані за допомогою філграстиму, виявило у реципієнтів значно швидше відновлення гематологічних показників, що суттєво зменшує час відновлення кількості тромбоцитів без замісної терапії тромбоцитарною масою.

Ретроспективне європейське дослідження з оцінки застосування Г-КСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку у пацієнтів з гострим лейкозом продемонструвало збільшення ризику реакції «трансплантат проти хазяїна», смерті, пов’язаної з лікуванням, та смерті після введення Г-КСФ. В іншому ретроспективному міжнародному дослідженні за участю пацієнтів з гострим та хронічним мієлолейкозом не спостерігалось впливу препарату на ризик реакції «трансплантат проти хазяїна», смерті, пов’язаної з лікуванням, та на загальну смертність хворих. У ході метааналізу досліджень алогенної трансплантації, включаючи результати 9 проспективних рандомізованих досліджень, 8 ретроспективних досліджень та 1 дослідження «випадок-контроль», не виявлено впливу терапії на ризик гострої або хронічної реакції «трансплантат проти хазяїна» або ранньої смерті, пов’язаної з лікуванням. Інформацію про ці дослідженння узагальнено в таблиці 1.

Таблиця 1

^а Аналіз включає дослідження, в яких протягом зазначеного періоду проводилася трансплантація кісткового мозку; у деяких дослідженнях використовувався ГМ-КСФ.

^б Аналіз включає пацієнтів, яким протягом зазначеного періоду проводилася трансплантація кісткового мозку.

Застосування філграстиму для мобілізації периферичних клітин-попередників крові у здорових донорів перед алогенною трансплантацією периферичних клітин-попередників крові

Призначення здоровим донорам філграстиму по 10 мкг/кг/добу підшкірно щоденно протягом 4–5 днів зазвичай дає змогу при проведенні двох лейкоферезів отримати кількість периферичних клітин попередників крові, яка дорівнює або перевищує 4 × 10⁶ CD34⁺ клітин/кг маси тіла реципієнта.

Застосування філграстиму у дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією (тяжкою вродженою, періодичною або ідіопатичною) призводить до стійкого зростання абсолютної кількості нейтрофілів у периферичній крові, зменшення частоти інфекцій та інших пов’язаних подій.

Застосування філграстиму у ВІЛ-інфікованих пацієнтів дає змогу підтримувати нормальний рівень нейтрофілів для планового введення противірусних та/або інших мієлосупресивних препаратів. Ознак збільшення реплікації ВІЛ при застосуванні філграстиму пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не спостерігалося.

Подібно до інших гемопоетичних факторів росту, Г-КСФ стимулює in vitro проліферацію ендотеліальних клітини людини.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після підшкірного введення рекомендованих доз концентрація філграстиму в сироватці крові перевищує 10 нг/мл протягом 8–16 годин.

Розподіл

Об’єм розподілу в крові становить близько 150 мл/кг.

Виведення

Було продемонстровано, що кліренс філграстиму при підшкірному та внутрішньовенному введенні відбувається за правилами фармакокінетики першого порядку. Період напіввиведення філграстиму з сироватки крові становить приблизно 3,5 години, швидкість кліренсу - 0,6 мл/хв/кг. При тривалому застосуванні філграстиму в межах 28 днів після аутологічної трансплантації кісткового мозку не спостерігалося ознак кумуляції препарату або зміни періоду напіввиведення.

Лінійність

При внутрішньовенному і підшкірному введенні філграстиму спостерігається позитивна лінійна залежність між дозою та концентрацією препарату в сироватці крові.

Доклінічні дані з безпеки

Філграстим вивчався під час досліджень токсичності повторних доз тривалістю до 1 року, які виявили зміни, пов’язані з очікуваною фармакологічною дією, включаючи збільшення лейкоцитів, мієлоїдну гіперплазію в кістковому мозку, екстрамедулярний гранулопоез і збільшення селезінки. Усі ці зміни зникали після припинення лікування.

Вплив філграстиму на внутрішньоутробний розвиток досліджували на щурах і кролях. Внутрішньовенне (80 мкг/кг/день) введення філграстиму кролям під час періоду органогенезу було токсичним для самок та спостерігалося підвищення частоти спонтанних абортів, постімплантаційних втрат і зменшення середнього розміру живого потомства та маси тіла плода.

На підставі повідомлених даних щодо іншого препарату філграстиму, подібного до лікарського засобу АККОФІЛ^®, порівнянні результати та збільшення вад розвитку плода спостерігалися при дозі 100 мкг/кг/день — токсичній для матері дозі, яка відповідала системній експозиції, приблизно в 50–90 разів вищій від такої у пацієнтів, які отримували клінічну дозу 5 мкг/кг/добу. Не спостережуваний у цьому дослідженні токсичний рівень впливу на ембріофетальний розвиток становив 10 мкг/кг/день, що відповідало системній експозиції, яка приблизно в 3–5 разів перевищує таку у пацієнтів, які отримували клінічну дозу.

Не спостерігалося токсичного впливу на самку або плід при застосуванні доз до 575 мкг/кг/день вагітним щурам. Потомство щурів, яким застосовували філграстим у перинатальний період і період лактації, продемонструвало затримку зовнішньої диференціації та уповільнення росту (≥ 20 мкг/кг/добу) і дещо знижену виживаність (100 мкг/кг/добу).

Філграстим не впливав на фертильність самців і самок щурів.

АККОФІЛ^® показаний для зменшення тривалості нейтропенії і частоти виникнення фебрильної нейтропенії у пацієнтів, які отримують інтенсивну хіміотерапію цитотоксичними препаратами з приводу злоякісних новоутворень (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому), а також для зменшення тривалості нейтропенії у пацієнтів, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку і вважаються схильними до виникнення тривалої тяжкої нейтропенії. Безпека та ефективність застосування лікарського засобу АККОФІЛ^® однакові у дорослих і дітей, які отримують хіміотерапію цитотоксичними препаратами.

АККОФІЛ^® показаний для мобілізації клітин-попередників периферичної крові.

Довготривала терапія препаратом АККОФІЛ^® призначається з метою збільшення кількості нейтрофілів та зменшення частоти і тривалості інфекційних ускладнень у дітей і дорослих з тяжкою вродженою, періодичною або ідіопатичною нейтропенією (абсолютна кількість нейтрофілів ≤ 0,5 × 10⁹/л) і гострими або рецидивуючими інфекціями в анамнезі.

АККОФІЛ^® показаний для лікування стійкої нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів ≤ 1,0 × 10⁹/л) у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-інфекцією з метою зниження ризику бактеріальних інфекцій, коли інші методи лікування нейтропенії недоцільні.

Відома гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Безпека та ефективність застосування філграстиму в один день з мієлосупресивною цитотоксичною хіміотерапією точно не встановлені. З огляду на чутливість мієлоїдних клітин, що швидко діляться, до мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії призначати філграстим впродовж 24 годин до та 24 годин після хіміотерапії не рекомендується. Попередні дані, одержані від невеликої кількості пацієнтів, які одночасно отримували філграстим і 5-фторурацил, свідчать про ризик посилення тяжкості нейтропенії.

Можлива взаємодія філграстиму з іншими гематопоетичними факторами росту та цитокінами не вивчалася у клінічних дослідженнях.

Оскільки літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії філграстиму, але дослідження такої взаємодії не проводилися, тому висновки про можливу небезпеку комбінованого застосування цих препаратів відсутні.

Відстежування

Щоб поліпшити відстежування біологічних лікарських засобів слід обов’язково чітко зазначати у картці пацієнта назву та номер серії введеного препарату.

Особливості застосування при різних показаннях

Реакція гіперчутливості

У пацієнтів, які отримували філграстим, на початку або в процесі лікування спостерігалися реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції. У разі виникнення клінічно значущих реакцій гіперчутливості слід повністю припинити застосування філграстиму. Препарат не можна призначати пацієнтам з реакціями підвищеної чутливості до філграстиму або пегфілграстиму в анамнезі.

Небажані ефекти з боку дихальної системи

Після введення Г-КСФ зареєстровано побічні ефекти з боку дихальної системи, зокрема інтерстиціальне захворювання легень. У пацієнтів з інфільтратом у легенях або пневмонією в нещодавньому анамнезі такий ризик є вищим. Поява симптомів захворювань органів дихання, таких як кашель, лихоманка та задишка, в поєднанні з рентгенологічними ознаками інфільтратів у легенях і погіршенням функції легень може бути попередньою ознакою гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС). У такому разі слід припинити застосування філграстиму та призначити відповідне лікування.

Гломерулонефрит

Випадки виникнення гломерулонефриту зафіксовано в пацієнтів, яким застосували філграстим і пегфілграстим. Ознаки гломерулонефриту зазвичай минали після зменшення дози або припинення застосування філграстиму та пегфілграстиму. У таких пацієнтів рекомендовано контролювати показники аналізу сечі.

Синдром підвищеної проникності капілярів

Повідомлялося про випадки синдрому підвищеної проникності капілярів після застосування Г-КСФ, які характеризувалися артеріальною гіпотензією, гіпоальбумінемією, набряками та згущенням крові. Цей синдром може загрожувати життю, якщо вчасно не розпочати його лікування.

Стан пацієнтів із синдромом підвищеної проникності капілярів слід ретельно відстежувати та призначати стандартну симптоматичну терапію, що може включати інтенсивну терапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Спленомегалія та розрив селезінки

Як правило, асимптоматичні випадки спленомегалії та випадки розриву селезінки фіксували в пацієнтів і здорових донорів після застосування філграстиму. Деякі випадки розриву селезінки були смертельними. Тому слід ретельно контролювати розміри селезінки (наприклад, за допомогою клінічного або ультразвукового обстеження). Донорів або пацієнтів, які скаржаться на біль у верхній лівій частині живота чи лівому плечі, слід обстежити щодо розриву селезінки. Зменшення дози філграстиму уповільнювало або припиняло подальше збільшення селезінки в пацієнтів із тяжкою хронічною нейтропенією, а 3% пацієнтів потребували спленектомії.

Ріст злоякісних клітин

Г-КСФ може спричиняти ріст мієлоїдних клітин in vitro, аналогічні ефекти можливі і для деяких немієлоїдних клітин in vitro.

Мієлодиспластичний синдром або хронічний мієлолейкоз

Безпека та ефективність застосування філграстиму для пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом або хронічним мієлолейкозом не встановлені, тому філграстим не показаний для застосування таким пацієнтам. З особливою увагою слід проводити диференційну діагностику гострого мієлолейкозу і бластної трансформації хронічного мієлолейкозу.

Гострий мієлолейкоз

Зважаючи, що дані з безпеки та ефективності застосування філграстиму пацієнтам із вторинним гострим мієлоцитарним лейкозом обмежені, препарат слід призначати з обережністю. Безпеку та ефективність застосування філграстиму пацієнтам віком до 55 років із вперше виявленим гострим мієлоцитарним лейкозом та сприятливими цитогенетичними факторами [t(8;21), t(15;17), та inv(16)] не встановлено.

Тромбоцитопенія

У пацієнтів, які отримують філграстим, зареєстровано випадки тромбоцитопенії. Слід ретельно контролювати кількість тромбоцитів, особливо впродовж перших декількох тижнів терапії філграстимом. Пацієнтам із тяжкою хронічною нейтропенією у разі розвитку тромбоцитопенії, тобто стійкого зменшення кількості тромбоцитів до рівня < 100 × 10⁹/л, подальшу терапію із застосуванням філграстиму слід тимчасово припинити або знизити його дозу.

Лейкоцитоз

У менше ніж 5% пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували добову дозу філграстиму вище 0,3 млн ОД/кг (3 мкг/кг/добу), кількість лейкоцитів становила 100 × 10⁹/л або більше. Немає відомостей щодо будь-яких побічних реакцій, безпосередньо обумовлених розвитком лейкоцитозу такого ступеня тяжкості. Однак, враховуючи можливий ризик, пов’язаний із тяжким лейкоцитозом, під час лікування філграстимом необхідно регулярно контролювати кількість лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів перевищує 50 × 10⁹/л після досягнення очікуваного мінімального рівня, терапію препаратом слід негайно припинити. Під час застосування філграстиму для мобілізації клітин-попередників периферичної крові (КППК), якщо кількість лейкоцитів збільшується до > 70 × 10⁹/л, необхідно зменшити дозу або припинити лікування препаратом.

Імуногенність

Усі терапевтичні білки мають потенціал до імуногенності. Однак ризик вироблення антитіл до філграстиму є низьким. Зв’язування антитіл відбувається очікувано, як і в разі застосування інших біологічних препаратів. Проте на сьогодні їхню нейтралізуючу дію не доведено.

Аортит

Повідомлялося про випадки виникнення аортиту після застосування Г-КСФ в здорових донорів і пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Симптоми включали підвищення температури тіла, біль у животі, нездужання, біль у спині та підвищення рівня маркерів запалення (наприклад, С-реактивний білок і кількість лейкоцитів). У більшості випадків аортит діагностували КТ-скануванням і зазвичай він зникав після відміни Г-КСФ (див. розділ «Побічні реакції»).

Особливі попередження та застереження, пов’язані з супутніми захворюваннями

Особливі заходи безпеки для пацієнтів із серпоподібноклітинною аномалією еритроцитів та серпоподібноклітинною анемією

У пацієнтів із серпоподібноклітинною аномалією еритроцитів або серпоподібноклітинною анемією на фоні застосування філграстиму спостерігалися випадки серпоподібноклітинного кризу, у деяких випадках смертельні. Тому хворим із серпоподібноклітинною аномалією еритроцитів або серпоподібноклітинною анемією філграстим слід призначати з обережністю.

Остеопороз

Пацієнтам із супутнім остеопорозом, які отримують безперервну терапію філграстимом протягом більше ніж 6 місяців, показано контроль мінеральної щільності кісткової тканини.

Особливі заходи безпеки для пацієнтів з онкологічними захворюваннями

Філграстим не слід використовувати для підвищення дози цитотоксичної хіміотерапії за межі прийнятої схеми лікування.

Ризики, пов’язані з підвищенням дози хіміотерапії

З особливою обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам, які отримують високодозову хіміотерапію, оскільки у таких випадках результативність лікування пухлин не встановлена, а високі дози хіміотерапевтичних препаратів можуть спричинити більш виражену токсичність із розвитком серцевих, легеневих, неврологічних і дерматологічних реакцій (див. інструкцію для медичного застосування відповідного хіміотерапевтичного препарату).

Вплив хіміотерапії на еритроцити та тромбоцити

Монотерапія філграстимом не запобігає розвитку тромбоцитопенії і анемії, обумовлених мієлосупресивною хіміотерапією. При застосуванні більш високих доз хіміотерапевтичних препаратів (наприклад повних доз відповідно до призначених схем) виникає великий ризик розвитку тромбоцитопенії і анемії. У таких випадках рекомендується регулярно контролювати такі показники клінічного аналізу крові, як кількість тромбоцитів і гематокрит. Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних препаратів, які можуть викликати тяжку тромбоцитопенію.

Було продемонстровано, що застосування клітин-попередників периферичної крові, мобілізованих за допомогою філграстиму, дає змогу зменшити тяжкість і тривалість тромбоцитопенії, після мієлосупресивної або мієлоаблативної хіміотерапії.

Мієлодиспластичний синдром і гострий мієлоїдний лейкоз у хворих на рак молочної залози та легенів

У постмаркетинговому обсерваційному дослідженні мієлодиспластичний синдром (МДС) і гостра мієлоїдна лейкемія (ГМЛ) були пов’язані із застосуванням пегфілграстиму, альтернативного препарату Г-КФС, у поєднанні з хіміотерапією та/або променевою терапією при раку молочної залози та легенів. Подібного зв’язку між філграстимом і мієлодиспластичним синдромом/ гострою мієлоїдною лейкемією не спостерігалося. Однак пацієнти з раком молочної залози та пацієнти з раком легенів повинні перебувати під наглядом щодо виникнення ознак та симптомів мієлодиспластичну синдрому/гострої мієлоїдної лейкемії.

Інші спеціальні застереження

Дія філграстиму у пацієнтів із суттєво зниженою кількістю мієлоїдних клітин-попередників не вивчалася. Філграстим підвищує кількість нейтрофілів шляхом впливу, перш за все, на клітини-попередники нейтрофілів. Тому у пацієнтів зі зниженою кількістю клітин-попередників нейтрофілів (наприклад, у результаті інтенсивної променевої терапії або хіміотерапії або внаслідок інфільтрації кісткового мозку пухлинними клітинами) може бути зменшена відповідь на застосування препарату.

У пацієнтів, які перенесли високодозову хіміотерапію з подальшою трансплантацією, відзначалися поодинокі випадки судинних захворювань, включаючи венооклюзивну хворобу та порушення водного обміну.

Повідомлялося про розвиток реакції «трансплантат проти хазяїна» з летальним наслідком у хворих, які отримували Г-КСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку (див. розділи «Побічні реакції» і «Фармакодинаміка»).

Посилення гемопоезу в кістковому мозку у відповідь на терапію факторами росту призводило до появи минущих патологічних змін, що виявляються при остеосцинтиграфії. Це слід враховувати при інтерпретації зображень результатів сканування кісток.

Особливі заходи безпеки для пацієнтів, яким проводиться мобілізація клітин-попередників периферичної крові

Мобілізація

Проспективні рандомізовані порівняльні дослідження двох рекомендованих методів мобілізації (лише філграстим або філграстим у комбінації з мієлосупресивною хіміотерапією) за участю однакових груп пацієнтів не проводилися. Індивідуальні особливості пацієнтів у різних дослідженнях та ступінь розходження результатів лабораторного визначення кількості CD34⁺ клітин ускладнюють пряме порівняння даних цих досліджень. Тому рекомендувати оптимальний метод досить складно. Вибір методу мобілізації має залежати від загальних цілей лікування у кожному індивідуальному випадку.

Застосування цитотоксичних препаратів в анамнезі

У пацієнтів, яким раніше проводили високоінтенсивну мієлосупресивну хіміотерапію, може спостерігатися недостатня мобілізація клітин-попередників периферичної крові для досягнення мінімального рекомендованого рівня клітин (≥ 2,0 × 10⁶ CD34⁺ клітин/кг) або знижена швидкість відновлення кількості тромбоцитів.

Деякі цитотоксичні препарати мають підвищений токсичний вплив на клітини-попередники гемопоезу і можуть негативно впливати на їхню мобілізацію. Тривале застосування таких препаратів, як мелфалан, кармустин (BCNU) та карбоплатин, до початку запланованої мобілізації клітин-попередників може зменшувати результативність процедури. Однак застосування мелфалану, карбоплатину або кармустину (BCNU) разом з філграстимом сприяє мобілізації клітин-попередників крові. У разі потреби трансплантації клітин-попередників периферичної крові мобілізацію стовбурових клітин рекомендується запланувати на початку курсу лікування пацієнта. Перед початком високодозової терапії слід звертати особливу увагу на кількість мобілізованих клітин-попередників. Якщо результати мобілізації не відповідають вищезазначеним критеріям, необхідно розглянути альтернативні варіанти лікування, які не вимагають застосування клітин-попередників.

Оцінка кількості мобілізованих клітин-попередників

Під час оцінки кількості мобілізованих клітин-попередників у пацієнтів, які отримували філграстим, особливу увагу слід приділяти методу кількісного визначення. Результати проточного цитометричного аналізу кількості CD34⁺ клітин відрізняються залежно від застосованої методології визначення, отже, слід з обережністю інтерпретувати результати кількості клітин, які ґрунтуються на дослідженнях, проведених в інших лабораторіях.

Результати статистичного аналізу взаємозв’язку кількості введених CD34⁺ клітин та швидкості нормалізації кількості тромбоцитів після високодозової хіміотерапії свідчать про складну, але постійну залежність.

Рекомендація щодо мінімальної кількості мобілізованих клітин на рівні ≥ 2,0 × 10⁶ CD34⁺ клітин/кг ґрунтується на опублікованих даних про досвід належного відновлення гематологічних показників. Якщо кількість клітин перевищує мінімальний рівень, спостерігається швидша нормалізація; при рівні, меншому за рекомендований, відновлення протікає повільніше.

Особливі заходи безпеки для здорових донорів, яким проводиться мобілізація клітин-попередників периферичної крові

Мобілізація клітин-попередників периферичної крові не забезпечує прямої клінічної користі для здорових донорів і повинна розглядатись лише як алогенна трансплантація стовбурових клітин.

Донори, яким проводять мобілізацію клітин-попередників периферичної крові, повинні відповідати стандартним вимогам за клінічними показниками та лабораторними критеріями, що висуваються для донорів стовбурових клітин. Особливу увагу слід приділяти гематологічним показникам та наявності інфекційних захворювань.

Безпеку та ефективність застосування філграстиму здоровим донорам віком до 16 років та від 60 років не оцінювали.

Транзиторна тромбоцитопенія (тромбоцити < 100 × 10⁹/л) після введення філграстиму та лейкоферезу була зафіксована у 35% досліджуваних пацієнтів. При цьому було два випадки зниження тромбоцитів до рівня 50 × 10⁹/л, що пов’язували з проведенням процедури лейкоферезу.

У разі необхідності проведення більше однієї процедури лейкоферезу особливу увагу слід приділяти донорам, кількість тромбоцитів у яких до початку лейкоферезу становить < 100 × 10⁹/л. Загалом, якщо кількість тромбоцитів становить < 75 × 10⁹/л, проведення лейкоферезу не рекомендується при призначенні антикоагулянтів та діагностованих порушеннях гемостазу.

Стан донорів, які отримують Г-КСФ для мобілізації клітин-попередників периферичної крові, слід відстежувати до нормалізації гематологічних показників.

Особливі заходи безпеки для реципієнтів алогенних клітин-попередників периферичної крові, мобілізованих за допомогою філграстиму

Поточні дані свідчать, що імунологічній взаємодії алогенних клітин-попередників периферичної крові з організмом реципієнта властивий більший ступінь розвитку гострої та хронічної реакції «трансплантат проти хазяїна» порівняно з трансплантацією кісткового мозку.

Особливі заходи безпеки для пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією

Філграстим не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою формою вродженої нейтропенії, які мають лейкоз або ознаки розвитку лейкозу.

Кількість клітин крові

Можливі інші зміни кількості клітин крові, включаючи анемію і тимчасове підвищення кількості мієлоїдних клітин-попередників, які вимагають її ретельного контролю.

Трансформація в лейкоз або мієлодиспластичний синдром

Особлива увага необхідна при діагностиці тяжкої хронічної нейтропенії, щоб відрізнити цей стан від інших гематологічних порушень, таких як апластична анемія, мієлодисплазія та мієлолейкоз. Перед початком лікування необхідно провести розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та підрахунком кількості тромбоцитів, а також оцінити морфологічну картину кісткового мозку і каріотип.

У пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією, які брали участь у клінічних дослідженнях результатів застосування філграстиму, спостерігалася низька частота виникнення мієлодиспластичного синдрому чи лейкозу (приблизно 3%). Ці розлади спостерігалися лише у пацієнтів із вродженою нейтропенією. Мієлодиспластичний синдром та лейкоз є звичайними ускладненнями цього захворювання і не мають доведеного зв’язку із застосуванням філграстиму. Приблизно у 12% пацієнтів без цитогенетичних порушень до початку терапії за результатами подальших аналізів спостерігалися відхилення, включаючи моносомію 7. На сьогодні невідомо, чи підвищує довготривала терапія із застосуванням філграстиму у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією ризик цитогенетичних порушень, мієлодиспластичного синдрому або трансформації хвороби у лейкоз. Таким пацієнтам рекомендується регулярно (приблизно кожні 12 місяців) проводити морфологічне та цитогенетичне обстеження кісткового мозку.

Інші спеціальні застереження

Слід виключити інші причини виникнення тимчасової нейтропенії, наприклад вірусні інфекції.

У незначної кількості пацієнтів зафіксовано випадки гематурії або протеїнурії. Для контролю цих явищ слід регулярно проводити аналіз сечі.

Безпека та ефективність застосування препарату новонародженим та пацієнтам з аутоімунною нейтропенією не встановлені.

Особливі заходи безпеки для ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Кількість клітин крові

Рекомендується ретельно контролювати абсолютну кількість нейтрофілів, особливо впродовж перших декількох тижнів терапії філграстимом. У деяких пацієнтів можлива дуже швидка відповідь на початкову дозу філграстиму із суттєвим збільшенням кількості нейтрофілів. Протягом перших 2-3 днів застосування філграстиму абсолютну кількість нейтрофілів рекомендується контролювати щоденно. Надалі впродовж перших двох тижнів абсолютну кількість нейтрофілів слід визначати щонайменше 2 рази на тиждень, потім - 1 раз на тиждень чи 1 раз на 2 тижні під час підтримуючої терапії. Під час переривчастого введення дози філграстиму 30 млн ОД (300 мкг)/добу у пацієнтів можливі значні коливання показників абсолютної кількості нейтрофілів через деякий час. Зразки крові для визначення мінімального рівня абсолютної кількості нейтрофілів рекомендується відбирати безпосередньо перед введенням запланованої дози філграстиму.

Ризики, пов’язані із застосуванням високих доз мієлосупресивних препаратів

Монотерапія філграстимом не запобігає розвитку тромбоцитопенії і анемії, обумовлених мієлосупресивною хіміотерапією. Внаслідок отримання хіміопрепаратів у більших дозах або застосування більшої кількості таких препаратів у комбінації з філграстимом ризик розвитку тромбоцитопенії та анемії у пацієнта може зростати. Рекомендується регулярно контролювати показники аналізу крові (див. вище).

Інфекції та злоякісні новоутворення, що спричиняють мієлосупресію

Нейтропенія може виникати внаслідок інфільтрації кісткового мозку збудниками опортуністичних інфекцій, таких як, наприклад, бактерії групи Mycobacterium avium, або внаслідок злоякісних новоутворень, таких як лімфома. У разі діагностування у пацієнта інфекційних захворювань або злоякісних новоутворень, що уражають кістковий мозок, на додаток до філграстиму для лікування нейтропенії слід призначити відповідну терапію діагностованих захворювань. Ефективність застосування філграстиму для лікування нейтропенії, обумовленої інфекціями, що уражають кістковий мозок, або злоякісними новоутвореннями, не встановлена.

Всі пацієнти

АККОФІЛ^® містить сорбіт (D-сорбіт). Препарат не слід призначати пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози (СНФ), якщо це не є критичною необхідністю.

Дітям віком до 2 років ще може бути не встановлено діагноз СНФ. Введення внутрішньовенно лікарських засобів, які містять сорбітол/фруктозу, може бути загрозливим для життя, тому їх застосування протипоказано цій популяції, за винятком випадків клінічної необхідності та відсутності альтернатив.

Перед застосуванням цього лікарського засобу слід брати до уваги симптоми СНФ в анамнезі пацієнта.

АККОФІЛ^® містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу та вважається практично безнатрієвим препаратом.

Кришка голки попередньо наповненого шприца містить сухий натуральний каучук (похідна латексу), який може викликати серйозні алергічні реакції.

Вагітність

Дані щодо застосування філграстиму вагітним жінкам обмежені або відсутні. Підвищена частота втрати ембріона спостерігалася у кролів при кратній клінічній експозиції та за наявності токсичності для матері (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Існують повідомлення, що філграстим здатний проникати через плацентарний бар’єр. Філграстим не рекомендується застосовувати під час вагітності.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає філграстим або його метаболіти у грудне молоко. Ризики для новонароджених та грудних дітей виключити не можна. Рішення про припинення годування груддю або переривання/припинення терапії філграстимом слід приймати з урахуванням користі годування груддю для дитини та користі лікування для жінки.

Фертильність

Філграстим не впливав на репродуктивну здатність або фертильність самців або самок щурів (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

АККОФІЛ^® може мати незначний вплив на швидкість реакції під час керування автотранспортом або іншими механізмами. Після введення лікарського засобу АККОФІЛ^® може виникнути запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»).

Терапію препаратом АККОФІЛ^® необхідно проводити лише у спеціальних лікувальних закладах із необхідним діагностичним обладнанням лікарями із достатнім досвідом роботи у гематології, застосуванні Г-КСФ. Процедури мобілізації та аферезу клітин необхідно проводити у спеціальних лікувальних закладах, спеціалістами з достатнім досвідом роботи у цій галузі та з можливістю належного моніторингу клітин-попередників гемопоезу.

Дозування

Інтенсивна хіміотерапія цитотоксичними препаратами

Рекомендована добова доза лікарського засобу АККОФІЛ^® становить 0,5 млн ОД (5 мкг)/кг маси тіла/добу. Першу дозу препарату слід вводити не раніше ніж через 24 години після курсу цитотоксичної хіміотерапії. У рандомізованих клінічних дослідженнях застосовували дозу 230 мкг/м²/добу (4,0–8,4 мкг/кг маси тіла/добу) шляхом підшкірного введення.

Філграстим застосовують щоденно, доки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум та не відновиться до нормальних значень. Після інтенсивної хіміотерапії солідних пухлин, лімфом і лімфолейкозу тривалість лікування до досягнення зазначених критеріїв перебуває в межах 14 днів. Після індукційної і консолідаційної терапії гострого мієлоїдного лейкозу тривалість лікування може значно збільшуватися (до 38 днів) залежно від виду, дози та схеми призначеної цитотоксичної хіміотерапії.

У пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, через 1–2 доби після початку застосування філграстиму зазвичай спостерігається транзиторне збільшення кількості нейтрофілів. Однак для досягнення стійкої терапевтичної відповіді необхідно продовжувати терапію, доки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум та не відновиться до нормальних значень. Не рекомендується передчасно припиняти застосування філграстиму, доки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум.

Пацієнти, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку

Рекомендована початкова доза філграстиму становить 1,0 млн ОД (10 мкг)/кг/добу. Першу дозу філграстиму слід вводити не раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної хіміотерапії та не раніше ніж через 24 години після трансплантації кісткового мозку.

Після досягнення мінімального рівня нейтрофілів добову дозу філграстиму слід коригувати залежно від реакції нейтрофілів (див. табл. 2).

Таблиця 2

Мобілізація клітин-попередників периферичної крові (КППК) у пацієнтів, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансплантацією периферичних клітин-попередників крові

Рекомендована доза лікарського засобу АККОФІЛ^® для мобілізації клітин-попередників периферичної крові при застосуванні як монотерапії становить 1,0 млн ОД (10 мкг)/кг/добу протягом 5-7 днів поспіль. Зазвичай достатньо одного або двох сеансів лейкоферезу на 5-й та 6-й день лікування. В деяких випадках проводять додаткові сеанси лейкоферезу. Не слід змінювати дозу препарату до завершення останнього сеансу лейкоферезу.

Рекомендована доза філграстиму для мобілізації клітин-попередників периферичної крові після мієлосупресивної хіміотерапії становить 0,5 млн ОД (5 мкг)/кг/добу, яку застосовують з першого дня після завершення курсу хіміотерапії і доти, доки кількість нейтрофілів не перевищить очікуваний мінімум та не відновиться до нормальних значень. Лейкоферез виконують у період, коли абсолютна кількість нейтрофілів зростає від < 0,5 × 10⁹/л до > 5,0 × 10⁹/л. Пацієнтам, які не отримували інтенсивної хіміотерапії, зазвичай достатньо одного сеансу лейкоферезу. В інших випадках проводять додаткові сеанси лейкоферезу.

Мобілізація клітин-попередників периферичної крові у здорових донорів перед алогенною трансплантацією клітин-попередників периферичної крові

Для мобілізації клітин-попередників периферичної крові у здорових донорів філграстим застосовують у дозі 1,0 млн ОД (10 мкг)/кг/добу протягом 4-5 днів поспіль. Щоб зібрати 4 × 10⁶ CD34⁺ клітин/кг маси тіла реципієнта, лейкоферез починають на 5-й день терапії і, якщо потрібно, продовжують до 6-го дня.

Довготривала терапія для збільшення кількості нейтрофілів та зменшення частоти і тривалості інфекційних ускладнень у дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією - вродженою, періодичною або ідіопатичною

Вроджена нейтропенія

Вроджена нейтропенія: рекомендована початкова доза становить 1,2 млн ОД (12 мкг)/кг/добу як разова доза або розділена на кілька введень.

Ідіопатична або періодична нейтропенія

Рекомендована початкова доза становить 0,5 млн ОД (5 мкг)/кг/добу як разова доза або розділена на кілька введень.

Коригування дози

Філграстим вводять щоденно у вигляді підшкірної ін’єкції до досягнення і стабільного перевищення кількості нейтрофілів 1,5 × 10⁹/л. Після отримання відповіді визначають мінімальну ефективну дозу препарату для підтримання досягнутого рівня. Для підтримання належної кількості нейтрофілів рекомендується довгострокове щоденне застосування препарату. Через 1–2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або зменшити вдвічі залежно від ефективності терапії. Надалі кожні 1–2 тижні можна проводити індивідуальну корекцію дози для підтримання середньої кількості нейтрофілів у діапазоні від 1,5 × 10⁹/л до 10 × 10⁹/л. Для пацієнтів з тяжкими інфекціями можна використовувати пришвидшену схему підвищення дози. У клінічних дослідженнях 97% пацієнтів демонстрували повну відповідь при застосуванні доз ≤ 24 мкг/кг/добу. Безпека довготривалого застосування доз філграстиму вище 24 мкг/кг/добу для пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією не встановлена.

Пацієнти з ВІЛ-інфекцією

Відновлення кількості нейтрофілів

Рекомендована початкова доза філграстиму становить 0,1 млн ОД (1 мкг)/кг/добу зі збільшенням до максимум 0,4 млн ОД (4 мкг)/кг/добу, терапію проводять до досягнення і підтримання нормальної кількості нейтрофілів (абсолютна кількість нейтрофілів > 2,0 × 10⁹/л). В клінічних дослідженнях при застосуванні таких доз терапевтичну відповідь демонстрували більше 90% пацієнтів, які досягали відновлення кількості нейтрофілів в середньому за 2 доби.

Незначна кількості пацієнтів (менше 10%) для відновлення кількості нейтрофілів потребувала дозу в межах до 1,0 млн ОД (10 мкг)/кг/добу.

Підтримання нормальної кількості нейтрофілів

Після відновлення кількості нейтрофілів визначають мінімальну ефективну дозу препарату для підтримання нормальної кількості нейтрофілів. Рекомендована початкова доза становить 30 млн ОД (300 мкг)/добу через день. Для підтримання кількості нейтрофілів на рівні > 2,0 × 10⁹/л надалі може бути потрібна індивідуальна корекція дози відповідно до показника абсолютної кількості нейтрофілів у пацієнта. В клінічних дослідженнях доза 30 млн ОД (300 мкг) на добу від 1 до 7 днів на тиждень була достатньою для підтримання абсолютної кількості нейтрофілів в діапазоні > 2,0 × 10⁹/л із середньою частотою введення 3 рази на тиждень. Для підтримання абсолютної кількості нейтрофілів на рівні > 2,0 × 10⁹/л може бути потрібне довготривале застосування препарату.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Клінічні дослідження філграстиму включали невелику кількість пацієнтів літнього віку. Спеціальні дослідження препарату у цій групі хворих не проводилися, тому спеціальні рекомендації з дозування філграстиму відсутні.

Ниркова або печінкова недостатність

Дослідження застосування філграстиму пацієнтам з тяжкою недостатністю функції нирок або печінки показали, що профіль фармакокінетики та фармакодинаміки препарату у таких хворих відповідає показникам у пацієнтів, які не мають подібних розладів. Таким чином, ця група хворих не потребує коригування дози препарату.

Застосування препарату дітям із тяжкою хронічною нейтропенією та онкологічними захворюваннями

У програмі клінічних досліджень тяжкої хронічної нейтропенії 65% пацієнтів були віком до 18 років. Для цієї вікової групи хворих, що здебільшого включала дітей із вродженою нейтропенією, ефективність лікування була очевидною. Профілі безпеки препарату у дітей із тяжкою хронічною нейтропенією не відрізнялися.

Дані клінічних досліджень застосування філграстиму дітям свідчать, що препарат має однакові показники безпеки та ефективності у дітей і дорослих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію.

Рекомендована доза для дітей і дорослих, які отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію, однакова.

Спосіб застосування

Інтенсивна хіміотерапія цитотоксичними препаратами

Філграстим застосовують щоденно у вигляді підшкірних ін’єкцій або внутрішньовенних інфузій разом із 5% розчином глюкози для інфузій (50 мг/мл) протягом 30 хвилин (процедура розведення описана нижче). У більшості випадків рекомендується надавати перевагу підшкірному способу введення. Дослідження застосування разової дози філграстиму показало, що при внутрішньовенному введенні можливе скорочення тривалості дії препарату. Клінічна значущість цих даних для багаторазового введення препарату невідома. Спосіб введення слід обирати залежно від особливостей кожного клінічного випадку.

Пацієнти, які отримують мієлоаблативну терапію з подальшою трансплантацією кісткового мозку

Філграстим можна вводити у вигляді 30-хвилинної або 24-годинної внутрішньовенної інфузії, а також безперервної 24-годинної підшкірної інфузії. Філграстим необхідно розводити у 20 мл 5% розчину глюкози для інфузій (50 мг/мл).

Мобілізація клітин-попередників периферичної крові (КППК) у пацієнтів, які отримують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з подальшою аутологічною трансплантацією периферичних клітин-попередників крові

Філграстим можна вводити у вигляді 24-годинної підшкірної безперервної інфузії або підшкірної ін’єкції. Для інфузії препарат необхідно розводити у 20 мл 5% розчину глюкози для інфузій (50 мг/мл).

Мобілізація клітин-попередників периферичної крові після мієлосупресивної хіміотерапії

Філграстим вводять у вигляді підшкірної ін’єкції.

Мобілізація клітин-попередників периферичної крові у здорових донорів перед алогенною трансплантацією клітин-попередників периферичної крові

Філграстим вводять у вигляді підшкірної ін’єкції.

Довготривала терапія для збільшення кількості нейтрофілів та зменшення частоти і тривалості інфекційних ускладнень у дітей та дорослих з тяжкою хронічною нейтропенією - вродженою, періодичною або ідіопатичною

Вроджена, ідіопатична або періодична нейтропенія: філграстим вводять у вигляді підшкірної ін’єкції.

Пацієнти з ВІЛ-інфекцією

Для відновлення кількості нейтрофілів та підтримання їхньої нормальної кількості філграстим вводять у вигляді підшкірної ін’єкції.

Інформація про самостійне застосування препарату пацієнтом

Цей розділ містить інформацію про те, як зробити собі ін’єкцію препарату АККОФІЛ^®. Важливо, щоб ви не намагалися робити ін’єкцію самостійно, якщо ви не пройшли спеціальну підготовку у свого лікаря або медсестри. Також важливо, щоб ви утилізували шприц у контейнер для утилізації гострих предметів (захищений від проколів). Якщо ви не впевнені, що зробите собі ін’єкцію, або у вас є питання, будь ласка, зверніться за консультацією до свого лікаря або медсестри.

Як вводити собі лікарський засіб АККОФІЛ^®?

Важливо! Не намагайтеся виконати ін’єкційне введення препарату самостійно, якщо ви не були навчені лікарем або медсестрою техніці введення.

Перед введенням препарату:

1. Дістаньте попередньо наповнений шприц з препаратом АККОФІЛ^® з холодильника.

2. Перевірте термін придатності на етикетці попередньо наповненого шприца (EXP). Не використовуйте його, якщо минув останній день зазначеного місяця або якщо він зберігався поза холодильником більше 15 днів чи термін придатності закінчився в інший спосіб.

3. Перевірте зовнішній вигляд препарату АККОФІЛ^®. Це має бути прозора та безбарвна рідина. Якщо в ній є частинки, ви не повинні застосовувати препарат.

4. Для більш комфортної ін’єкції залиште попередньо наповнений шприц на 30 хвилин при кімнатній температурі або обережно потримайте його в руці протягом декількох хвилин. Не нагрівайте АККОФІЛ^® у будь-який інший спосіб (наприклад, в мікрохвильовій печі або в гарячій воді).

5. Ретельно вимийте руки.

6. Знайдіть зручне, добре освітлене місце і покладіть усі необхідні для проведення ін’єкції предмети (попередньо наповнений шприц з лікарським засобом та спиртовий тампон) там, де ви зможете їх взяти.

Перед тим, як ввести собі АККОФІЛ^®, ви маєте впевнитися, що попередньо наповнений шприц не падав на тверді поверхні. Переконайтеся, що кришка голки залишається на шприці до моменту, коли ви будете готові зробити ін’єкцію. Для виконання ін’єкції здійсніть нижченаведені кроки.

Крок 1. Перевірка цілісності системи

Упевніться в тому, що система не пошкоджена. Не використовуйте препарат у разі будь-яких пошкоджень (шприца або захисного ковпачка голки) чи втрати компонентів системи та якщо захисний ковпачок голки в захисній позиції, як зображено на рисунку 8 — це означає, що в систему вже втручались. Систему не можна використовувати, якщо вона не відповідає зображеню на рисунку 1. Якщо система не відповідає зображенню на рисунку 1, утилізуйте її у місці для біологічно небезпечних (гострих) предметів.

Рис. 1

Крок 2. Зняття захисного ковпачка з голки

1. Зніміть захисний ковпачок, як показано на рисунку 2. Тримайте корпус захисного ковпачка голки в одній руці так, щоб кінець голки був спрямований від вас, а захисний ковпачкок при знятті не торкнувся голки. Іншою рукою потягніть ковпачок голки прямо на себе. Після того, як зняли захисний ковпачок голки, викиньте його в контейнер для біологічно небезпечних (гострих) предметів.

2. Ви можете помітити невеликий пухирець повітря у попередньо наповненому шприці. Видаляти бульбашку повітря перед ін’єкцією не потрібно. Ін’єкція розчину з бульбашкою повітря є нешкідливою.

3. У шприці може бути більше рідини, ніж вам потрібно. Використовуйте шкалу на корпусі шприца, щоб правильно встановити дозу препарату АККОФІЛ^®, яку призначив лікар. Видаліть непотрібну рідину, натиснувши на головку поршня до позначки (мл) на шприці, яка відповідає призначеній дозі.

4. Перевірте ще раз, щоб переконатися, що у шприці знаходиться правильна доза препарату АККОФІЛ^®.

5. Тепер можна використовувати попередньо наповнений шприц.

Рис. 2

Найбільш придатними місцями для введення препарату є (рисунок 3):

• передня поверхня стегон;
• живіт, за винятком ділянки навколо пупка.

Рис. 3

У разі якщо ін’єкцію виконує вам хтось інший, як місце для ін’єкцій можна також використати задню ділянку плечей (рисунок 4).

Рис. 4

Рекомендовано щоразу змінювати місце для ін’єкцій задля уникнення ущільнення тканин в місці введення.

Крок 3. Уведення голки

1. Перед введенням голки продезинфікуйте місце введення спиртовою серветкою.

2. Злегка затисніть в складку шкіру в місці введення вашим великим на вказівним пальцями однієї руки, але не здавлюйте (рисунок 5).

Рис. 5

3. Іншою рукою введіть голку в місце ін’єкції, не торкаючись головки поршня (під кутом 45–90º) (рисунок 6).

Рис. 6

4. Злегка потягніть за поршень, щоб перевірити, чи не проколота кровоносна судина. Якщо у шприці з’явилася кров, вийміть голку та введіть її в інше місце.

5. Вводьте тільки ту дозу, яку вам призначив лікар, дотримуючись наведених нижче інструкцій.

Крок 4. Ін’єкція

Покладіть великий палець на головку поршня. Натисніть на головку поршня, збільшивши силу натиску наприкінці ін’єкції, та переконайтеся, що шприц спорожнився (див. рисунок 7). Утримуйте складку шкіри до завершення ін’єкції.

Рис. 7

Крок 5. Захист від поранень голкою за допомогою захисної муфти для голки

Захисна муфта для голки закриває голку після ін’єкції, щоб запобігти пораненню голкою. Вона не впливає на нормальну роботу шприца.

Система захисту активується після натискання до упору на головку поршня:

• Тримайте шприц нерухомо і повільно приберіть вгору великий палець з головки поршня.
• При цьому, шток та головка поршня піднімуться вгору разом з вашим великим пальцем, а пружина втягне голку в захисну муфту для голки (див. рисунок 8).

Рис. 8

Пам’ятайте!

У разі виникнення будь-яких проблем, попросіть вашого лікаря або медсестру про допомогу.

Особливі заходи безпеки

У разі необхідності АККОФІЛ^® можна розводити у 5% глюкозі. Розведення до кінцевої концентрації менше 0,2 МО (2 мкг)/мл не рекомендовано в будь-якому випадку.

Перед застосуванням розчин слід візуально перевірити. Слід використовувати тільки прозорий розчин без часток. Не збовтувати.

Для пацієнтів, які отримують філграстим у розведенні до концентрацій нижче 1,5 МО (15 мкг)/мл, людський сироватковий альбумін людини слід додавати до кінцевої концентрації 2 мг/мл. Наприклад: У кінцевому об’ємі ін’єкції 20 мл загальну дозу філграстиму менше 30 МО (300 мкг) слід вводити з 0,2 мл розчину людського альбуміну 200 мг/мл (20%).

АККОФІЛ^® не містить консервантів. З огляду на можливий ризик мікробного забруднення попередньо наповнені шприци АККОФІЛ^® призначені лише для одноразового використання.

При розведенні у 5% розчині глюкози АККОФІЛ^® сумісний зі склом та різними пластиками, включаючи ПВХ, поліолефін (кополімер поліпропілену та поліетилену) та поліпропілен.

Утилізація використаних шприців

Захисна муфта для голки попереджує пошкодження голкою після використання, таким чином немає особливих вимог до процедури утилізації. Утилізуйте шприц так, як вас проінструктував лікар, медсестра або фармацевт.

У разі введення препарату АККОФІЛ^® в більшій дозі, ніж призначено

Не збільшуйте дозу, яку вам призначив лікар. Якщо ви вважаєте, що ввели більше, ніж потрібно, зв’яжіться з вашим лікарем якомога швидше.

У разі якщо ви забули ввести АККОФІЛ^®

Якщо ви пропустили ін’єкцію чи ввели замало лікарського засобу, зв’яжіться з вашим лікарем якомога швидше. Не вводьте подвійну дозу для заміщення пропущеної.

Застосування препарату дітям із тяжкою хронічною нейтропенією та онкологічними захворюваннями

У програмі клінічних досліджень тяжкої хронічної нейтропенії 65% пацієнтів були віком до 18 років. Для цієї вікової групи хворих, що здебільшого включала дітей із вродженою нейтропенією, ефективність лікування була очевидною. Профілі безпеки препарату у дітей із тяжкою хронічною нейтропенією не відрізнялися.

Дані клінічних досліджень застосування філграстиму дітям свідчать, що препарат має однакові показники безпеки та ефективності у дітей і дорослих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію.

Рекомендована доза для дітей і дорослих, які отримують мієлосупресивну цитотоксичну хіміотерапію, однакова.

Симптоми передозування препаратом АККОФІЛ^® невідомі.

Через 1-2 дні після відміни препарату кількість циркулюючих нейтрофілів зазвичай знижується на 50% , а через 1–7 днів повертається до нормальних показників.

Огляд профілю безпеки

До найбільш серйозних побічних реакцій, які можуть виникнути під час лікування філграстимом, належать: анафілактична реакція, серйозні побічні реакції з боку дихальної системи (у тому числі інтерстиціальна пневмонія та ГРДС), синдром підвищеної проникності капілярів, тяжка спленомегалія/ розрив селезінки, трансформація в лейкоз або мієлодиспластичний синдром у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією, реакція «трансплантат проти хазяїна» у пацієнтів з алогенною трансплантацією кісткового мозку або трансплантацією клітин-попередників периферичної крові, а також серпоподібноклітинний криз у пацієнтів із серпоподібноклітинними аномаліями.

Найпоширеніші побічні реакції: пірексія, біль в органах опорно-рухового апарату (у тому числі біль у кістках, спині, артралгія, міалгія, біль у кінцівках, м’язах, грудях, шиї), анемія, блювання та нудота. У клінічних випробуваннях 10% пацієнтів з онкологічними захворюваннями мали м’язово-скелетний біль легкого або помірного ступеня тяжкості, а 3% — тяжкий біль.

Опис побічних реакцій

Нижче описано побічні реакції, інформацію про які отримано з клінічних досліджень і спонтанних повідомлень.

У межах кожної групи за частотою побічні реакції наведено в порядку зменшення їхньої тяжкості.

За частотою виникнення побічні реакції поділяються на такі категорії: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000).

Інфекції та інвазії

Часто: сепсис, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів і сечовидільної системи.

Розлади з боку кровоносної та лімфатичної систем

Дуже часто: тромбоцитопенія, анемія^д.

Часто: спленомегалія^a, зниження рівня гемоглобіну^д.

Нечасто: лейкоцитоз^a.

Рідко: розрив селезінки^a, серпоподібноклітинна анемія з кризом, екстрамедулярний гемопоез.

Розлади з боку імунної системи

Нечасто: гіперчутливість, гіперчутливість до препарату^a, реакція «трансплантат проти хазяїна»^б.

Рідко: анафілактична реакція.

Розлади з боку травлення та метаболізму

Часто: зниження апетиту^д, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові.

Нечасто: гіперурикемія, підвищення рівня сечової кислоти в крові.

Рідко: зниження рівня глюкози в крові, псевдоподагра^a (хондрокальциноз пірофосфату), порушення об’єму рідини.

Розлади з боку психіки

Часто: безсоння.

Розлади з боку нервової системи

Дуже часто: головний біль^а.

Часто: запаморочення, гіпоестезія, парестезія.

Розлади з боку серцево-судинної системи

Часто: артеріальна гіпертензія, гіпотонія.

Нечасто: венооклюзивна хвороба^г.

Рідко: синдром підвищеної проникності капілярів^a, аортит.

Розлади з боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні розлади

Часто: кровохаркання, задишка, кашель^a, орофарингеальний біль^a,д, носові кровотечі.

Нечасто: гострий респіраторний дистрес-синдром^a, дихальна недостатність^a, набряк легень^a, легеневі кровотечі, інтерстиціальні захворювання легень^a, легеневі інфільтрати^a, гіпоксія.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто: діарея^a,д, блювання^a,д, нудота^a.

Часто: біль у ротовій порожнині^e, запори^д.

Розлади з боку гепатобіліарної системи

Часто: гепатомегалія, підвищення рівня лужної фосфатази в крові.

Нечасто: підвищення рівня аспартатамінотрансферази та гамма-глутамілтрансферази.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин

Дуже часто: алопеція^а.

Часто: висипання^a, еритема.

Нечасто: макуло-папульозне висипання.

Рідко: шкірний васкуліт^a, синдром Світа (гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз).

Розлади з боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин

Дуже часто: кістково-м’язовий біль^в.

Часто: м’язові спазми.

Нечасто: остеопороз.

Рідко: зменшення щільності кісток, загострення ревматоїдного артриту.

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи

Часто: дизурія, гематурія.

Нечасто: протеїнурія.

Рідко: гломерулонефрит, патологічні зміни в результатах аналізу сечі.

Загальні розлади та реакції в місці введення ін’єкції

Дуже часто: підвищена втомлюваність^a, запалення слизових оболонок^a, пірексія.

Часто: біль у грудях^a, біль^a, астенія^a, погане самопочуття^д, периферійний набряк^д.

Нечасто: реакція в місці ін’єкції.

Травми, отруєння й процедурні ускладнення

Часто: трансфузійна реакція^д.

^а Див. нижче «Опис побічних реакцій».

^б Зареєстровано випадки реакції «трансплантат проти хазяїна» і летальні випадки в пацієнтів після алогенної трансплантації кісткового мозку (див. нижче «Опис побічних реакцій»).

^в Включає біль у кістках, спині, артралгію, міалгію, біль у кінцівках, м’язово-скелетний біль, біль у грудях, шиї.

^г Випадки зафіксовано в період післяреєстраційного застосування препарату у пацієнтів, які перенесли трансплантацію кісткового мозку або мобілізацію периферичних клітин-попередників крові.

^д Побічні реакції з більшою частотою в пацієнтів, які отримували філграстим, порівняно з групою плацебо та пов’язані з наслідками наявного онкологічного захворювання або лікування цитотоксичною хіміотерапією.

Опис побічних реакцій

Реакція «трансплантат проти хазяїна»

Повідомлялося про розвиток реакції «трансплантат проти хазяїна» з летальним наслідком у хворих, які отримували Г-КСФ після алогенної трансплантації кісткового мозку (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакодинаміка»).

Синдром підвищеної проникності капілярів

Випадки синдрому підвищеної проникності капілярів зафіксовано в пацієнтів після застосування Г-КСФ. Ці випадки загалом виникали в пацієнтів з онкологічними захворюваннями, сепсисом, під час хіміотерапії або аферезу (див. розділ «Особливості застосування»).

Синдром Світа

У пацієнтів, які отримували філграстим, зареєстровано випадки синдрому Світа (гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз).

Побічні реакції з боку дихальної системи

Упродовж клінічних досліджень та в післяреєстраційний період застосування препарату спостерігалися небажані явища з боку легень, включаючи інтерстиціальні захворювання легень, набряк і легеневі інфільтрати. У деяких випадках ці ускладнення призводили до дихальної недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС), які можуть мати летальний наслідок (див. розділ «Особливості застосування»).

Спленомегалія та розрив селезінки

Після введення філграстиму спостерігалися випадки спленомегалії та розриву селезінки. Деякі випадки розриву селезінки були смертельними (див. розділ «Особливості застосування»).

Гіперчутливість

Відмічалися реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, висипання, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, задишку та гіпотензію, які розвивалися на початку або після терапії впродовж клінічних досліджень та в післяреєстраційний період застосування препарату. У більшості випадків такі реакції виникали після внутрішньовенного введення препарату. Іноді симптоми реакцій поверталися після повторного призначення препарату, що свідчить про наявність причинно-наслідного зв’язку. У разі виникнення серйозних алергічних реакцій застосування філграстиму слід повністю припинити.

Шкірний васкуліт

Надходили повідомлення про випадки шкірного васкуліту у пацієнтів, які отримували філграстим. Механізм розвитку васкуліту в таких пацієнтів невідомий. Під час тривалого лікування шкірний васкуліт зареєстровано в 2% пацієнтів із вродженою нейтропенією.

Псевдоподагра (хондрокальциноз пірофосфату)

У пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували філграстим, повідомлялось про псевдоподагру.

Лейкоцитоз

Лейкоцитоз (кількість лейкоцитів (білі клітини крові) > 50 × 10⁹/л) спостерігався в 41% здорових донорів, а транзиторна тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів < 100 × 10⁹/л) після отримання філграстиму та лейкоферезу — у 35% донорів (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Дані клінічних досліджень застосування філграстиму дітям свідчать, що препарат демонструє однакові показники безпеки та ефективності у дітей і дорослих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію, що вказує на відсутність особливостей фармакокінетики філграстиму залежно від віку пацієнта. Єдиною поширеною побічною реакцією у дітей був м’язово-скелетний біль, який не відрізнявся за проявами від такого у дорослих.

Наразі існує недостатня кількість даних для подальшої оцінки застосування філграстиму дітям.

Інші особливі популяції

Літні пацієнти

Відмінностей у безпеці та ефективності застосування філграстиму в осіб віком понад 65 років порівняно з молодшими дорослими (віком від 18 років), які отримували цитотоксичну хіміотерапію, не виявлено; клінічна практика не виявила відмінностей у терапевтичній відповіді в цих двох вікових групах. Наразі існує недостатньо даних для оцінки застосування філграстиму пацієнтам літнього віку за іншими затвердженими показаннями.

Діти з вродженою нейтропенією

У пацієнтів дитячого віку з тяжкою хронічною нейтропенією, які отримували філграстим протягом тривалого часу, зафіксовано випадки зменшення мінеральної щільності кісткової тканини та остеопорозу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

При розведенні 5% розчином глюкози (50 мг/мл) для інфузій філграстим є сумісним зі склом та різноманітним пластиком, включаючи полівінілхлорид, поліолефін (кополімер поліпропілену та поліетилену) та поліпропілен.

Хімічна та фізична стабільність розведеного розчину для інфузій була продемонстрована протягом 30 годин при температурі 25 °С ± 2 °С. З мікробіологічної точки зору розчин препарату слід використати негайно. Якщо розчин не використати негайно, час та умови зберігання перед початком застосування препарату є відповідальністю користувача і не має перевищувати 30 годин при температурі 25 °C ± 2 °C лише при розведенні у контрольованих та валідованих асептичних умовах.

Зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 ºС. Не заморожувати.

Випадкове одноразове заморожування тривалістю не більше 24 годин не впливало на стабільність лікарського засобу. Але якщо заморожування тривало понад 24 години або більше одного разу, лікарський засіб НЕ МОЖНА застосовувати.

Упродовж терміну придатності з метою амбулаторного використання пацієнт може вилучити лікарський засіб з холодильника і зберігати його при кімнатній температурі (не вище 25 °C) впродовж одного періоду тривалістю до 15 днів. Наприкінці цього періоду препарат не можна повертати до холодильника, його слід утилізувати.

Зберігати шприц в оригінальній упаковці, в захищеному від світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Пропоновані умови зберігання після першого розкриття упаковки.

АККОФІЛ^® не містить консервантів. Тому через можливий ризик мікробної контамінації шприци з препаратом призначені виключно для одноразового використання. Після використання шприц із залишком розчину слід утилізувати відповідно до локальних вимог.

Несумісність

АККОФІЛ^® не слід розводити розчинами натрію хлориду.

Скло та пластик можуть поглинати розведений філграстим.

Лікарський засіб не можна змішувати з іншими препаратами, за винятком зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

По 0,5 мл (30 млн ОД) або по 0,5 мл (48 млн ОД) у попередньо наповненому шприці з ін’єкційною голкою з захисним пристроєм для голки, по 1 попередньо наповненому шприцу у блістері, по 5 блістерів зі спиртовими серветками у пачці.

За рецептом.

Аккорд Хелскеа Полска Сп. з o.o. Склад Імпортера / Accord Healthcare Polska Sp. z o.o. Magazyn Importera.

вул. Лутомєрска 50, Паб'яніце, 95–200, Польща / ul. Lutomierska 50, Pabianice, 95–200, Poland.

Аккорд Хелскеа C.Л.У. / Accord Healthcare S.L.U.

Звернення з питань неналежної якості лікарського засобу; питань, що стосуються безпеки застосування та неналежного застосування лікарського засобу чи рекламації приймаються цілодобово (24/7) за телефоном: +380993100335 чи електронною поштою за адресою: [email protected].

Ворлд Трейд Сентр, Молл де Барселона, б/н, Едіфісі Ест 6 поверх, 08039 Барселона, Іспанія/ World Trade Center, Moll de Barcelona, s/n, Edifici Est 6a planta, 08039 Barcelona, Spain.