Азеонам порошок для розчину для ін'єкцій або інфузій 1 г флакон №1

діюча речовина: азтреонам;

1 флакон містить азтреонаму 1 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий кристалічний порошок без запаху.

Антимікробні засоби для системного застосування.

Код АТХ J01D F01.

Фармакодинаміка.

Азтреонам є моноциклічним бета-лактамним антибіотиком, що має потужну бактерицидну активність проти широкого спектра грамнегативних аеробних збудників. На відміну від більшості бета-лактамних антибіотиків він не є індуктором активності бета-лактамази in vitro. Азтреонам, зазвичай, активний in vitro проти тих резистентних аеробних мікроорганізмів, чиї бета-лактамази гідролізують інші антибіотики.

Фармакокінетика.

Одноразові 30-хвилинні внутрішньовенні інфузії 0,5 г, 1,0 г та 2,0 г у здорових добровольців спричиняли пікові рівні у сироватці крові 54, 90 і 204 мг/л, а одноразові 3-хвилинні внутрішньовенні ін’єкції однакових доз спричиняли пікові рівні 58, 125 та 242 мг/л. Пікові концентрації азтреонаму досягаються приблизно через годину після внутрішньом’язового введення. Після введення ідентичних одноразових внутрішньом’язових і внутрішньовенних доз концентрація в сироватці крові через 1 годину (через 1,5 години від початку внутрішньовенних інфузій) була порівнянною.

Період напіввиведення азтреонаму із сироватки крові в середньому становив 1,7 години у пацієнтів з нормальною функцією нирок, незалежно від дози та шляху введення. У здорових добровольців 60–70% одноразової внутрішньом’язової або внутрішньовенної дози виводилося із сечею протягом 8 годин, а через 12 годин виведення практично завершилось.

Азеонам застосовувати для лікування нижченаведених інфекцій, спричинених чутливими аеробними грамнегативними мікроорганізмами:

• Інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит та цистит (початковий та рецидивуючий), безсимптомна бактеріурія, викликана, зокрема, збудниками, резистентними до аміноглікозидів, цефалоспоринів або пеніцилінів.
• Гонорея: гостра неускладнена урогенітальна або аноректальна інфекція, викликана штамами N. gonorrhoeae, що продукують або не продукують бета-лактамазу.
• Інфекції нижніх дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт та легеневі інфекції у пацієнтів із муковісцидозом.
• Бактеріємія/септицемія.
• Менінгіт, викликаний Haemophilus influenzae або Neisseria meningitidis. Оскільки азтреонам впливає лише на грамнегативні мікроорганізми, його не слід призначати лише як початкову сліпу терапію, проте його можна застосовувати разом з антибіотиком, активним проти грампозитивних мікроорганізмів, поки не будуть відомі результати тестів на чутливість.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин, у тому числі інфекції, що пов’язані з післяопераційними ранами, виразками та опіками.
• Внутрішньочеревні інфекції: перитоніт.
• Гінекологічні інфекції: запалення органів малого таза, ендометрит та параметрит.

Азеонам показаний для підтримуючої терапії при хірургічному втручанні при лікуванні інфекцій, викликаних чутливими організмами, включаючи абсцеси, інфекції, які ускладнюють перфорації порожнистих органів, шкірні інфекції та інфекції серозних поверхонь.

Необхідно провести бактеріологічні дослідження для визначення збудників та їх чутливості до азтреонаму. Терапія може призначатися до отримання результатів чутливості.

У пацієнтів із ризиком інфікування нечутливими патогенними мікроорганізмами слід проводити додаткову терапію антибіотиками одночасно з Азеонамом для забезпечення охоплення широкого спектра перед тим, як ідентифікувати та визначити сприйнятливість збудників. На підставі цих результатів необхідно продовжити відповідну антибактеріальну терапію.

Пацієнти із серйозними інфекціями Pseudomonas можуть одночасно отримувати лікування Азеонамом та аміноглікозидом через їх синергічну дію. Якщо для цих пацієнтів призначається така одночасна терапія, то тести на сприйнятливість слід проводити in vitro для визначення активності при комбінованій терапії. Під час аміноглікозидної терапії застосовується звичайний моніторинг рівнів сироватки крові та функції нирок.

Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Азеонам протипоказаний під час вагітності. Азтреонам проникає через плаценту та потрапляє в кровообіг плода.

Одночасне застосування пробенециду або фуросеміду та азтреонаму викликає клінічне незначне підвищення рівня азтреонаму в сироватці крові.

Внаслідок індукції бета-лактамаз певні антибіотики (наприклад, цефокситин, іміпенем), як виявилося, спричиняють антагоністичну дію з багатьма бета-лактамами, включаючи азтреонам, щодо деяких грамнегативних аеробів, таких як Enterobacter species та Pseudomonas species.

При одночасному застосуванні антикоагулянтів слід проводити відповідний моніторинг. Для підтримання бажаного рівня антикоагуляції може бути потрібне коригування дози пероральних антикоагулянтів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Фармакокінетичні дослідження з одноразовою дозою не показали суттєвої взаємодії між азтреонамом та гентаміцином, цефрадином, кліндаміцином або метронідазолом.

На відміну від антибіотиків широкого спектра дії, азтреонам не впливає на нормальну анаеробну кишкову флору. Про жодні дисульфірамоподібні реакції із вживанням алкоголю не повідомлялося.

Алергічні реакції

Необхідно з обережністю призначати як антибіотики, так і інші лікарські засоби пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції на структурно споріднені сполуки. У разі виникнення алергічної реакції необхідно припинити прийом препарату та розпочати відповідну підтримувальну терапію. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати введення адреналіну та здійснення інших невідкладних заходів. Відповідні дослідження не показали значної перехресної чутливості між азтреонамом та антитілами до пеніцилінів або цефалоспоринів. Частота гіперчутливості до азтреонаму в клінічних випробуваннях була низькою, проте до отримання додаткових результатів дослідження слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів, які мають в анамнезі гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків.

Ниркова/печінкова недостатність

При застосуванні бета-лактамів, зокрема азтреонаму, спостерігали енцефалопатію (наприклад, сплутаність свідомості, порушення свідомості, епілепсія, порушення руху), особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок та на тлі передозування бета-лактамів.

Пацієнтам із порушеннями печінкової та ниркової функції рекомендується проводити відповідний моніторинг під час терапії.

Серйозні розлади з боку крові/шкіри

При застосуванні азтреонаму повідомлялося про серйозні розлади з боку крові (включаючи панцитопенію) та шкіри (включаючи токсичний епідермальний некроліз). У разі серйозних змін на шкірі та у гемограмі рекомендується припинити застосування азтреонаму.

Судоми

Під час лікування бета-лактамами, включаючи азтреонам, зрідка повідомлялося про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Діарея, пов’язана з Clostridium difficile

Діарея, пов’язана з Clostridium difficile (CDAD), спостерігалася при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи азтреонам. Вона може відрізнятися за тяжкістю — від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Діагноз CDAD слід враховувати у всіх пацієнтів, які страждають на діарею після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний перегляд історії хвороби, оскільки CDAD, як повідомлялося, може виникати через 2 місяці після введення антибактеріальних засобів. Якщо CDAD підозрюється чи є підтвердженою, то може бути потрібне припинення застосування антибіотиків, що не спрямоване проти C. difficile. Не слід вводити лікарські засоби, які пригнічують кишкову перистальтику.

Супутня терапія іншими антимікробними препаратами та азтреонамом рекомендується як початкова терапія для пацієнтів, які мають ризик інфікування патогенами, нечутливими до азтреонаму.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, при лікуванні легеневих загострень у хворих на муковісцидоз, в той час, коли зазвичай відзначається клінічне поліпшення, досягнути тривалої ерадикації бактерій не вдається.

Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Терапія препаратом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, включаючи грампозитивні мікроорганізми та грибки. У разі виникнення суперінфекції під час терапії слід вжити відповідних заходів. У порівняльних дослідженнях кількість пацієнтів, які лікувалися від суперінфекції, була такою ж, як і в контрольній групі препаратів.

Подовження протромбінового часу / підвищення активності пероральних антикоагулянтів

Подовження протромбінового часу рідко спостерігалось у пацієнтів, яким вводили азтреонам. Крім того, у пацієнтів, які отримували антибіотики, включаючи бета-лактами, були зареєстровані численні випадки підвищення активності пероральних антикоагулянтів. Тяжкі інфекції або запалення, а також похилий вік та загальний стан пацієнта є факторами ризику. При одночасному застосуванні антикоагулянтів слід проводити відповідний моніторинг. Для підтримання бажаного рівня антикоагуляції може бути потрібне коригування дози пероральних антикоагулянтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).

Супутнє застосування з аміноглікозидами

Якщо аміноглікозиди застосовуються одночасно з азтреонамом, особливо при прийомі високих початкових доз або при тривалій терапії, то слід контролювати функцію нирок через потенційну нефротоксичність і ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків.

Дані щодо безпеки та ефективності для новонароджених віком до одного тижня обмежені, тому доцільність застосування лікарського засобу Азеонам таким пацієнтам потребує ретельної оцінки.

Аргінін

Азтреонам для ін’єкції містить аргінін. Дослідження у новонароджених з низькою масою тіла показали, що аргінін, введений у складі азтреонаму, може призвести до збільшення вмісту аргініну, інсуліну та непрямого білірубіну в сироватці крові. Наслідки впливу цієї амінокислоти під час лікування новонароджених не були повністю встановлені.

Вплив на результати серологічних тестів

Під час лікування азтреонамом може виникнути позитивний результат при прямій або непрямій пробі Кумбса.

Дані щодо безпеки та ефективності азтреонаму для новонароджених віком до 1 тижня обмежені, тому доцільність застосування лікарського засобу Азеонам таким пацієнтам потребує ретельної оцінки.

Вагітність. Азтреонам протипоказаний під час вагітності. Азтреонам проникає у плаценту і потрапляє у кровообіг плода.

Адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях, проведених на вагітних щурах та кролях, яким застосовували до 15 введень добових доз, що у 5 разів перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, не виявили жодних ознак ембріо- чи фетотоксичності або тератогенності. Оскільки результати досліджень на тваринах не завжди можна застосувати до людини, азтреонам слід призначати під час вагітності лише у разі нагальної потреби.

Період годування груддю. Азтреонам потрапляє у грудне молоко у кількостях, менших ніж 1% від концентрації у крові матері. Жінкам слід утримуватися від годування груддю під час проведення курсу терапії азтреонамом.

Цей лікарський засіб може значно впливати на здатність керувати автомобілем та користуватися механізмами у разі виникнення енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»).

Лікарський засіб застосовувати шляхом внутрішньом’язової або внутрішньовенної ін’єкції чи внутрішньовенної інфузії. Внутрішньом’язово вводити за допомогою глибокої ін’єкції у велику м’язову масу, таку як верхній квадрант великого сідничного м’яза або бічну частину стегна.

Дорослі

Діапазон доз азтреонаму становить від 1 до 8 г на добу у рівно розподілених дозах. Звичайна доза становить від 3 до 4 г на добу. Максимальна рекомендована доза — 8 г на добу. Дозування та спосіб введення повинні визначатися чутливістю збудників, тяжкістю інфекції та станом пацієнта.

Рекомендовані дози для дорослих

Внутрішньовенний спосіб введення рекомендується для пацієнтів, які потребують одноразових доз більше 1 г, а також для пацієнтів з бактеріальною септицемією, локалізованим паренхіматозним абсцесом (наприклад, внутрішньочеревним абсцесом), перитонітом, менінгітом, іншими тяжкими системними інфекціями або інфекціями, що загрожують життю.

Літні пацієнти

Стан нирок є основним фактором, що визначає дозування для людей літнього віку; ці пацієнти можуть мати знижену функцію нирок. Креатинін сироватки крові не може бути точним показником стану нирок. Тому, як і при застосуванні всіх інших антибіотиків, що виводяться нирками, слід визначити кліренс креатиніну та, при необхідності, корегувати дозу.

Літні пацієнти зазвичай мають кліренс креатиніну понад 30 мл/хв, тому повинні отримувати нормальну рекомендовану дозу. Якщо кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв, схему дозування необхідно скорегувати (див. розділ «Порушення функції нирок»).

Порушення функції нирок

Виведення азтреонаму із сироватки крові може подовжуватись у пацієнтів з транзиторною або стійкою нирковою недостатністю, тому після звичайної початкової дози дозування азтреонаму необхідно зменшити вдвічі для пацієнтів із рівнем креатиніну від 10 до 30 мл/хв/1,73 м².

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв/1,73 м²), що знаходяться на гемодіалізі, спочатку слід вводити звичайну дозу. Підтримуюча доза має становити одну четверту частину звичайної початкової дози, яка призначається зі звичайним фіксованим інтервалом 6, 8 або 12 годин. Для серйозних інфекцій або інфекцій, що загрожують життю, крім підтримуючих доз, після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити одну восьму частину початкової дози.

Порушення функції печінки

Для тривалого лікування пацієнтів із хронічними порушеннями функції печінки з цирозом рекомендується зменшити дозу на 20–25%, особливо у випадках алкогольного цирозу та коли функція нирок також порушена.

Діти

Звичайна доза для дітей віком більше 1 тижня — 30 мг/кг кожні 6 або 8 годин. У випадку тяжких інфекцій пацієнтам віком від 2 років рекомендовано застосовувати 50 мг/кг кожні 6 або 8 годин. Рекомендована доза для всіх пацієнтів при лікуванні інфекцій, викликаних P. aeruginosa, становить 50 мг/кг кожні 6−8 годин.

Максимальна добова доза для дітей не повинна перевищувати максимальну рекомендовану дозу для дорослих.

Інформація про дозування для новонароджених віком менше 1 тижня відсутня.

Відновлення

Порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій азтреонам 1 г випускається у флаконах по 20 мл.

Після додавання розчинника вміст флакона слід негайно сильно струсити.

Флакони з відновленим препаратом призначені тільки для одноразового використання; будь-який залишок розчину після введення однієї дози має бути утилізований.

Залежно від типу та кількості розчинника рН коливається від 4,5 до 7,5, а колір може варіювати від безбарвного до злегка жовто-солом’яного кольору, що може набути незначного рожевого відтінку при відстоюванні, однак це не впливає на його ефективність.

Для внутрішньом’язової ін’єкції: на кожний грам азтреонаму додати принаймні 3 мл води для ін’єкцій або 0,9% натрію хлориду для ін’єкції і добре струсити.

Для внутрішньовенної ін’єкції: до вмісту флакона додати 6–10 мл води для ін’єкцій і добре струсити. Повільно вводити безпосередньо у вену протягом 3–5 хвилин.

Для внутрішньовенної інфузії: на кожний грам азтреонаму додати принаймні 3 мл води для ін’єкцій і добре струсити. Цей вихідний розчин потрібно розвести відповідним інфузійним розчином до кінцевої концентрації, меншої ніж 2% мас./об. (щонайменше 50 мл розчину на грам азтреонаму). Інфузію слід проводити протягом 20–60 хвилин.

Відповідні інфузійні розчини:

0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій;

5% розчин глюкози для внутрішньовенної інфузії;

5% або 10% манітол для внутрішньовенної інфузії;

лактат натрію для внутрішньовенної інфузії;

0,9%, 0,45% або 0,2% розчин натрію хлориду та 5% розчин глюкози для внутрішньовенної інфузії;

розчин Рінгера для ін’єкцій;

розчин Гартмана для ін’єкцій.

Набір для регулювання об’єму введення може використовуватися для введення вихідного розчину азтреонаму в сумісний інфузійний розчин. Коли застосовується Y-труба для введення, слід приділяти особливу увагу розрахунку об’єму розчину азтреонаму, необхідного для введення всієї дози.

Внутрішньовенні інфузійні розчини азтреонаму для ін’єкцій, приготовані з 0,9% розчином хлориду натрію для ін’єкцій або 5% глюкозою для внутрішньовенного введення, у ПВХ або скляній тарі, до яких додавали кліндаміцину фосфат, гентаміцину сульфат, тобраміцину сульфат або цефазолін натрію в концентраціях, які зазвичай застосовуються клінічно, зберігають свою стабільність протягом 24 годин у холодильнику (2–8 °С). Суміш ампіциліну натрію з азтреонамом у 0,9% розчині хлориду натрію для ін’єкцій зберігає свою стабільність протягом 24 годин у холодильнику (2–8 °С); 5% глюкоза для внутрішньовенного введення зберігає свою стабільність протягом 8 годин у холодильнику.

У разі, якщо азтреонам та метронідазол мають використовуватися разом, то їх слід вводити окремо, оскільки після зберігання розчинів, що містять комбінації двох продуктів, виникає вишнево-червоне забарвлення.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи мають бути утилізовані відповідно до чинних вимог.

Терапія із застосуванням бета-лактамів, включаючи азтреонам, може спричинити енцефалопатію (наприклад, сплутаність свідомості, порушення свідомості, епілепсія, порушення руху), особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок та на тлі передозування бета-лактамів.

Про випадки передозування не повідомлялося. При необхідності азтреонам може бути видалений із сироватки крові шляхом гемодіалізу та/або перитонеального діалізу. Також азтреонам може бути видалений із сироватки крові шляхом безперервної артеріовенозної гемофільтрації.

Побічні реакції наводяться за системами органів відповідно до MedDRA [Медичний словник для регуляторної діяльності]. Частота визначається за такими категоріями: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 <1/10); нечасто (≥1/1000 <1/100); рідко (≥1/10000 <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

* Зазвичай оборотне під час терапії та без явних ознак або симптомів гепатобіліарної дисфункції.

¹ Див. розділ «Особливості застосування».

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Відновлений розчин зберігати при температурі 2–8 °С протягом 18 годин.

Несумісність.

Азтреонам не слід змішувати з будь-яким іншим препаратом, антибіотиком або розчинником, за винятком тих, що перелічені в розділі «Спосіб застосування та дози».

У разі інтермітуючої інфузії азтреонаму та іншого препарату через загальну трубку слід промити цю трубку до і після введення азтреонаму будь-яким інфузійним розчином, сумісним з обома лікарськими розчинами. Препарати не повинні вводитися одночасно.

По 1 г препарату у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком із компонентом «фліп-оф», по одному флакону в коробці.

За рецептом.

"Венус Ремедіс Лімітед".

Хіл Топ Індустріал Естейт, Джармаджарі, ЕРІР Фазе-1 (Екстен.), Батолі Калан, Бадді, Діст. Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.

Ананта Медікеар Лтд.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.