Хайрімоз 40 (Hyrimoz 40)

діюча речовина: адалімумаб;

1 попередньо наповнений шприц містить 40 мг адалімумабу у 0.8 мл розчину;

допоміжні речовини: кислота адипінова; кислота лимонна, моногідрат; натрію хлорид; маніт (Е 421); полісорбат 80; натрію гідроксид (для коригування pH); кислота хлористоводнева (для коригування pH); вода для ін’єкцій.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий або дещо опалесцюючий. безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

Хайрімоз 40 (адалімумаб) — це рекомбінантний імуноглобулін (IgGi) людини, моноклональне антитіло, що містить тільки пептидні послідовності людини. Препарат був створений за технологією фагового відображення, що дало змогу отримати характерні тільки для людини варіабельні ділянки важких та легких ланцюгів, які проявляють свою специфічність щодо фактора некрозу пухлин (ФНП), а також важкий ланцюг IgGi людини та послідовність легких ланцюгів каппа-типу. Адалімумаб зв'язується з високим ступенем спорідненості та зі специфічністю з розчинним ФНП-альфа, але не з лімфотоксином (ФНП-бета). Адалімумаб продукується шляхом отримання рекомбінантної ДНК в ексгіресуючій системі клітин ссавців. Складається з 1300 амінокислот, молекулярна маса становить близько 148 кілодальтонів.

Адалімумаб специфічно зв'язується з ФНП та нейтралізує біологічні ефекти ФНП. блокуючи його взаємодію з р55- та р75-рецепторами ФНП на поверхні клітини. ФНП — це природний цитокін, який бере участь у нормальних запальних та імунних реакціях організму. Підвищені рівні ФНП виявляють у синовіальній рідині пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), ювенільним ревматоїдним артритом (ЮРА), псоріатичним артритом (ПсА) та анкілозуючим спондилітом (АС). ФНП відіграє важливу роль у розвитку патологічного запалення і руйнуванні тканин суглобів, що є характерним для цих захворювань. Підвищені рівні ФНІІ виявляються також у псоріатичних бляшках. Застосування Хайрімоза 40 пацієнтам із бляшковим псоріазом може зменшити потовщення епідермісу та інфільтрацію запальними клітинами. Взаємозв'язок між цими фармакодинамічними ефектами та механізмом(-ами), через які адалімумаб проявляє свою клінічну ефективність, невідомий. Адалімумаб модулює також біологічні реакції відповіді, що індукуються або регулюються ФНП, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, відповідальних за міграцію лейкоцитів (ELAM-1, VCAM-1 та ІСАМ-1 при ІС50 1 - 2 × 10-10 М).

Фармакодинаміка.

У пацієнтів з РА адалімумаб спричиняв швидке зменшення, порівняно з початковими параметрами, рівнів показників гострої фази запалення (С-реактивного протеїну (СРГІ), цитокінів сироватки крові (IL-6) та швидкості осідання еритроцитів). Зниження рівнів СРП спостерігалося також і у пацієнтів з ЮРА, хворобою Крона, виразковим колітом та гнійним гідраденітом поряд зі значним зменшенням експресії ФНП-альфа та запальних маркерів, таких як лейкоцитарний антиген (HLA-DR) та мієлопероксидаза (МРО), у товстому кишечнику пацієнтів з хворобою Крона. Також спостерігалося зниження рівнів матриксних металопротеїназ (ММР-І та ММР-3) у сироватці крові, які спричиняють ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хряща. У хворих з РА, ПсА та АС часто спостерігається від слабкого до помірного ступеня анемія та лімфоцитопенія, а також підвищення кількості нейтрофілів та тромбоцитів. При застосуванні адалімумаба зазвичай спостерігається покращення цих гематологічних ознак хронічного запалення.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Після одноразового підшкірного введення 40 мг адалімумабу абсорбція та розподіл адалімумабу були повільними, середня пікова концентрація в сироватці крові досягалася приблизно через 5 днів після введення. Середня абсолютна біодоступність адалімумабу. розрахована в трьох дослідженнях, після застосування одноразової дози 40 мг підшкірно становила 64 %.

Після одноразового внутрішньовенного введення у дозах від 0,25 до 10 мг/кг концентрації були пропорційні дозам. Після застосування дози 0,5 мг/кг (приблизно 40 мг) кліренс був у діапазоні 11- 15 мл/год, об'єм розподілу (Vss) становив від 5 до 6 л, середній термінальний період напіввиведення становив приблизно 2 тижні. Концентрації адалімумабу у синовіальній рідині у пацієнтів з РА становили 31-96 % від рівня в сироватці крові.

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні у пацієнтів з РА рівноважні концентрації становили від 5 мкг/мл (без супутнього застосування метотрексату) до 8-9 мкг/мл (з метотрексатом) відповідно. Концентрації адалімумабу в сироватці крові у рівноважному стані зростали майже пропорційно до підшкірно введених доз 20, 40 та 80 мг 1 раз на 2 тижні або щотижня. Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м2 (до 40 мг) 1 раз на 2 тижні у пацієнтів з поліартикулярним ЮРА віком від 4 до 17 років рівноважні концентрації (показники вимірювались з 20-го по 48-й тиждень) становили 5,6 ± 5,6 мкг/мл (102 % CV - коефіцієнт варіації) без супутнього застосування метотрексату та 10,9 ± 5,2 мкг/мл (47,7 % CV) з метотрексатом.

У дітей з поліартикулярним ЮРА віком 2-4 роки та у дітей віком від 4 років, маса тіла яких менше 15 кг, після застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м2з метотрексатом середнє значення рівноважних концентрацій становило 7,9 ± 5,6 мкг/мл (101 % CV).

Після підшкірного застосування адалімумабу у дозі 24 мг/м2 (до 40 мг) 1 раз на 2 тижні у пацієнтів віком від 6 до 17 років з ентезит-асоційованим артритом рівноважні концентрації (показники вимірювались на 24-му тижні) становили 8,8 ± 6,6 мкг/мл без супутнього застосування метотрексату та 11,8 ± 4,3 мкг/мл з метотрексатом відповідно.

У дорослих пацієнтів із псоріазом середня рівноважна концентрація становила 5 мкг/мл протягом монотерапії адалімумабом у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

Після підшкірного застосування адалімумаба у дозі 0,8 мг/кг (до максимум 40 мг) 1 раз на 2 тижні у дітей із хронічним бляшковим псоріазом рівноважні концентрації становили приблизно 7,4 ± 5,8 мкг/мл (79 % CV).

У пацієнтів з гнійним гідраденітом після введення адалімумабу у дозі 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 концентрація у сироватці крові становила приблизно від 7 до 8 мкг/мл на тижні 2 та тижні 4. Середня рівноважна концентрація з тижня 12 до тижня 36 становила приблизно від 8 до 10 мкг/мл під час введення адалімумаба у дозі 40 мг кожного тижня.

Вплив адалімумабу на підлітків з гідраденітом було визначено за допомогою фармакокінетичного моделювання та симуляції на основі фармакокінетики при інших показаннях у дітей (бляшковий псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА), хвороба Крона (ХК) та ентезит-асоційований артрит). Рекомендований режим дозу вання для підлітків з гідраденітом - 40 мг 1 раз на 2 тижні. Оскільки вплив адалімумабу може залежати від маси тіла, підліткам з високою масою тіла та недостатньою відповіддю на лікування можна застосову вати рекомендовану дозу для дорослих - по 40 мг один раз на тиждень.

У пацієнтів з хворобою Крона після введення адалімумабу у дозі 80 мг на тижні 0 з наступним введенням 40 мг на тижні 2 концентрація у сироватці крові становила приблизно 5,5 мкг/мл протягом індукційної терапії. Після введення адалімумаба у дозі 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 концентрація у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 7 мкг/мл під час введення адалімумабу у підтримуючій дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

У дітей з хворобою Крона середньою та високого ступеня активності початкова доза адалімумабу у відкритому дослідженні становила 160/80 мг або 80/40 мг на тижнях 0 та 2 залежно від маси тіла. На тижні 4 пацієнти були рандомізовані в співвідношенні 1 : 1 у групи, які отримували залежно від маси тіла або стандартну дозу (40/20 мг 1 раз на 2 тижні), або низьку дозу (20/10 мг 1 раз на 2 тижні) для підтримуючої терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 15,7 ± 6,6 мкг/мл на тижні 4 у пацієнтів з масою тіла 40 кг або більше (160/80 мг) та 10,6 ± 6,1 мкг/мл у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг (80/40 кг).

У пацієнтів з виразковим колітом після введення адалімумабу у початковій дозі 160 мг на тижні 0 з наступним введенням 80 мг на тижні 2 концентрація у сироватці крові становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційної терапії. Середня рівноважна концентрація становила приблизно 8 мкг/мл під час введення адалімумабу у підтримуючій дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні.

У пацієнтів з увеїтом після введення адалімумабу у початковій дозі 80 мг на тижні 0 з наступним введенням 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1, середня рівноважна концентрація становила приблизно від 8 до 10 мкг/мл.

Вплив адалімумабу на стан дітей з увеїтом було визначено за допомогою фармакокінетичного моделювання та симуляції на основі фармакокінетики при інших показаннях у дітей (бляшковий псоріаз, ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА), хвороба Крона (ХК) та ентезит- асоційований артрит).

Немає клінічних даних про вплив початкової дози адалімумабу на стан дітей віком до 6 років.

Прогнозується, що за відсутності метотрексату початкова доза може призвести до підвищення системного впливу.

Виведення

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних більше ніж 1300 пацієнтів з РА виявив тенденцію до підвищення явного кліренсу адалімумабу з підвищенням маси тіла пацієнтів. З урахуванням поправок щодо різниці маси тіла було встановлено, що стать та вік мають мінімальний вплив на кліренс адалімумабу. Рівні вільного адалімумабу (не зв'язаного з антитілами проти адалімумабу (AAA)) в сироватці крові були нижчими у пацієнтів, у яких виявлялись ААА. Хайрімоз 40 не вивчали у пацієнтів із пору шеннями функцій печінки та нирок.

Ревматоїдний артрит (РА).

Хайрімоз 40 у комбінації з метотрексатом показаний для:

• лікування ревматоїдного артриту середнього та високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, коли адекватна відповідь на терапію протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs - disease-modifying antirheumatic drugs), включаючи метотрексат, не була отримана;

• лікування активного прогресуючого ревматоїдного артриту високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували терапію метотрексатом.

Хайрімоз 40 можна застосовувати як монотерапію у разі непереносимості метотрексату або коли продовження терапії метотрексатом є неприйнятним.

Адалімумаб продемонстрував пригнічення прогресування структурного ураження суглобів, що було підтверджено рентгенографічно, та покращення функціонального стану при одночасному застосуванні з метотрексатом.

Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит ЮРА).

Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит.

Хайрімоз 40 у комбінації з метотрексатом показаний для лікування активного поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту у дітей віком від 2 років, у яких не було адекватної відповіді на терапію одним або кількома протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs).

Хайрімоз 40 можна застосовувати як монотерапію у разі непереносимості метотрексату або коли продовження терапії метотрексатом є неприйнятним. Не було проведено досліджень застосування Хайрімоза 40 пацієнтам віком до 2 років.

Ентезит-асоційований артрит.

Хайрімоз 40 показаний для лікування активного ентезит-асоційованого артриту у дітей віком від 6 років, які не відповідали на традиційну терапію, або при наявності непереносимості чи медичних прот ипоказань до таких видів терапії.

Аксіальний спондилоартрит.

Анкілозуючий спондиліт (АС).

Хайрімоз 40 показаний для лікування дорослих пацієнтів з високим ступенем активності анкілозуючого спондиліту, які не відповіли на традиційну терапію.

Аксіальний спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження АС.

Хайрімоз 40 показаний для лікування дорослих пацієнтів з високим ступенем активності аксиального спондилоартриту без рентгенологічного підтвердження АС, але з наявними ознаками запалення, на підставі підвищеного рівня СРП та/або за результатами МРТ (магнітно-резонансна томографія).

Псоріатичний артрит (ПсА).

Хайрімоз 40 показаний для лікування активного та прогресуючого псоріатичного артриту у дорослих пацієнтів, коли не було отримано адекватної відповіді на попередню терапію протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARDs). Адалімумаб продемонстрував уповільнення темпів прогресування ураження периферичних суглобів, що визначається за допомогою рентгенографії, у пацієнтів із симетричною поліартикулярною формою захворювання та покращання функціонального стану.

Бляшковий псоріаз (БП).

Хайрімоз 40 показаний для лікування дорослих пацієнтів із помірним або тяжким перебігом хронічного бляшкового псоріазу, яким необхідна системна терапія.

Виразковий коліт (ВК).

Хайрімоз 40 показаний для лікування виразкового коліту середнього та високого ступеня активності у дорослих, які не відповідали на традиційну терапію, включаючи терапію кортикостероїдами та/або 6-меркаптопурином або азатіоприном, або при наявності непереносимості чи медичних протипоказань до таких видів терапії.

В педіатрії

Бляшковий псоріаз (БП) у дітей.

Хайрімоз 40 показаний для лікування хронічного бляшкового псоріазу з тяжким перебігом у дітей віком від 4 років, у яких не отримано клінічної відповіді або є протипоказання/ непереносимість місцевої терапії або фототерапії.

Гнійний гідраденіт (ГГ).

Хайрімоз 40 показаний для лікування активного помірного та тяжкого гнійного гідраденіту (acne inversa) у дорослих пацієнтів та у підлітків віком від 12 років, які не відповідали на традиційну системну терапію.

Хвороба Крона (ХК).

Хайрімоз 40 показаний для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активності у дорослих пацієнтів, які не відповідали на повний курс терапії кортикостероїдами та/або імуносупресангами, або при наявності непереносимості чи медичних протипоказань до таких видів терапії.

Хвороба Крона (ХК) у дітей.

Хайрімоз 40 показаний для лікування хвороби Крона середнього та високого ступеня активності у дітей віком від 6 років, які не відповідали на традиційну терапію, включаючи первинну нутритивну терапію, терапію кортикостероїдами та/або імуномодуляторами, або при наявності непереносимості чи медичних протипоказань до таких видів терапії.

Виразковий коліт (ВК).

Хайрімоз 40 показаний для лікування виразкового коліту середнього та високого ступеня активності у дітей( віком від 6 років), які не відповідали на традиційну терапію, включаючи терапію кортикостероїдами та/або 6-меркаптопурином або азатіоприном. або при наявності непереносимості чи медичних протипоказань до таких видів терапії.

Увеїт.

Хайрімоз 40 показаний для лікування неінфекційного інтермедіарного, заднього та панувеїту у дорослих пацієнтів, які не відповідали на терапію кортикостероїдами, яким необхідно знизити дозу кортикостероїдів або при наявності непереносимості чи медичних протипоказань до терапії корти костероїдами.

Увеїт у дітей.

Хайрімоз 40 показаний для лікування хронічного неінфекційного переднього у веїту у дітей віком від 2 років, які не відповідали або мали непереносимість традиційної терапії або яким традиційна терапія протипоказана.

• Підвищена чутливість до адалімумабу або до будь-якого іншого компонента препарату.

• Активний туберкульоз або інші тяжкі інфекції, такі як сепсис та опортуністичні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).

• Помірна та тяжка серцева недостатність (ІІІ/ІV клас за NYHA) (див. розділ «Особливості застосування»).

Адалімумаб вивчали за участю пацієнтів з РА. ЮРА та ПсА, які отримували препарат як монотерапію та одночасно з метотрексатом. Рівень формування антитіл був нижчим при одночасному застосуванні адалімумабу з метотрексатом порівняно з монотерапією. Введення адалімумабу без метотрексату призводило до збільшення рівня формування антитіл, збільшення кліренсу та зниження ефективності адалімумабу.

• Не рекомендується одночасне застосовування Хайрімоза 40 з анакінрою (див. розділ «Особливості застосування»).

• Не рекомендується одночасне застосовування Хайрімоза 40 з абатацептом (див. розділ «Особливості застосування»).

З метою покращення контролю застосування біологічних препаратів необхідно чітко фіксувати торгівельну назву та номер серії введеного препарату.

Інфекції.

Пацієнти, які застосовували блокатори ФНП, більш схильні до розвитку тяжких інфекцій. Порушення функції легенів може збільшити ризик розвитку інфекцій. Тому за пацієнтами слід ретельно стежити та перевіряти на наявність інфекцій, включаючи туберкульоз, до, під час та після лікування Хайрімозом 40. Оскільки елімінація адалімумабу може тривати до чотирьох місяців, спостереження слід продовжувати протягом цього періоду.

Не слід застосовувати пацієнтам з активним інфекційним процесом, включаючи хронічні або локалізовані інфекції, поки інфекція не буде контрольована. У пацієнтів, які мають контакт із хворим на туберкульоз або повернулися з країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або з ендемічних зон щодо мікозів (гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз), слід оцінити співвідношення користь/ризик до початку застосування Хайрімоза 40 (див. нижче «Інші опортуністичні інфекції»).

Необхідно провести повне обстеження та ретельно спостерігати за пацієнтами, у яких під час лікування Хайрімозом 40 розвинулася нова інфекція. Лікування припинити при розвитку тяжкої інфекції або сепсису та застосувати відповідні протимікробні або протигрибкові препарати, поки інфекція не буде контрольована.

Слід з особливою обережністю застосовувати Хайрімоз 40 пацієнтам з рекурентними інфекціями або при преморбідних станах, що підвищують схильність до розвитку інфекцій.

Тяжкі інфекції. Повідомлялося про розвиток сепсису, рідко - туберкульозу, кандидозу, лістеріозу, легіонельозу та пневмоцистної інфекції при застосуванні антагоністів ФНП, включаючи адалімумаб. У клінічних дослідженнях спостерігалися й інші серйозні інфекції: пневмонія, пієлонефрит, септичний артрит та септицемія. Були повідомлення про госпіталізацію пацієнтів із інфекціями, що виникли (у тому числі з летальним наслідком).

Більшість тяжких інфекцій розвинулася на тлі застосування імуносупресивних засобів та основного захворювання.

Туберкульоз.

Повідомлялося про випадки реактивації та про розвиток нової інфекції туберкульозу, включаючи легеневу та нелегеневу форми (тобто дисемінований туберкульоз), у пацієнтів, які отримували лікування адалімумабом. До початку терапії Хайрімозом 40 пацієнтів потрібно ретельно обстежити щодо активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Обстеження повинно включати вичерпну оцінку анамнезу пацієнта з туберкульозом або відомості про можливі контакти з хворими на активний туберкульоз та про попередню та/або супутню імуносупресивну терапію. Слід провести всім пацієнтам до початку терапії шкірний туберкуліновий тест (проба Манту) та рентгенографію грудної клітки. Позитивним результатом шкірного туберкулінового тесту при проведенні діагностики латентного туберкульозу вважається поява ущільнення (папули) діаметром 5 мм або більше (без врахування попередньої вакцинації БЦЖ). Слід враховувати можливість недіагностованого латентного туберкульозу у пацієнтів, які повернулися із країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або мали тісний контакт із хворим на активний туберкульоз. Лікування Хайрімозом 40 не слід проводити, якщо діагностується активний туберкульоз.

У разі латентного туберкульозу перед початком терапії Хайрімозом 40 потрібно провести специфічне профілактичне лікування. Слід зважити на необхідність застосування протитуберкульозного лікування перед початком терапії Хайрімозом 40 пацієнтам, які мають фактори ризику розвитку туберкульозної інфекції, але в яких отримано негативний результат тесту на латентний туберкульоз, та пацієнтам, які мали в анамнезі латентний або активний туберкульоз і для яких не може бути підтверджене відповідне лікування. Рішення про початок протитуберкульозної терапії для таких пацієнтів приймають після консультації з фтизіатром та оцінки ризику розвитку латентного туберкульозу і безпеки протитуберкульозного лікування.

Специфічне лікування латентного туберкульозу зменшує ризик реактивації туберкульозу у пацієнтів, які отримують лікування препаратом Хайрімоз 40. Незважаючи на профілактичне протитуберкульозне лікування, випадки реактивації туберкульозу траплялися у пацієнтів, які отримували препарат Хайрімоз 40. Також активний туберкульоз розвивався на тлі лікування Хайрімозом 40 у деяких пацієнтів з негативними результатами скринінгу на латентну туберкульозну інфекцію, а у деяких пацієнтів, які раніше перенесли успішну терапію активного туберкульозу, спостерігався повторний розвиток туберкульозу на тлі прийому блокаторів ФНП. Під час застосування Хайрімоза 40 пацієнтів слід оглядати щодо появи симптомів активного туберкульозу, особливо з огляду на можливість отримання псевдонегативних результатів тестів на латентний туберкульоз (таких як, у тяжких хворих і в імуноскомпрометованих пацієнтів).

Усіх пацієнтів потрібно попередити про необхідність консультації лікаря у разі появи ознак, що нагадують симптоми туберкульозу (наприклад, постійний кашель, зменшення маси тіла, субфебрильна температура, апатія) під час або після лікування Хайрімозом 40.

Інші опортуністичні інфекції.

Протягом лікування адалімумабом повідомлялося про розвиток опортуністичних інфекцій, у тому числі інвазивних грибкових інфекцій. Іноді такі інфекції своєчасно не діагностувалися, що призводило до пізнього початку лікування та іноді завершувалося летально. Пацієнти, які застосовують блокатори ФНП. більш схильні до розвитку серйозних грибкових інфекцій, таких як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз, бластомікоз, аспергільоз, кандидоз тощо. Усіх пацієнтів у разі розвитку лихоманки, нездужання, зменшення маси тіла, підвищення пітливості, кашлю, задишки та/або інфільтратів у легенях або інших ознак серйозного системного захворювання (з шоком або без) слід негайно обстежити щодо виявлення збудників опортуністичних інфекцій.

У пацієнтів, які проживають або перебувають у ендемічних до мікозів регіонах, інвазивні грибкові інфекції слід підозрювати при появі відповідних симптомів системних грибкових інфекцій. Через існування підвищеного ризику розвитку гістоплазмозу або інших інвазивних грибкових інфекцій слід проводити емпіричну протигрибкову терапію до визначення збудника. У деяких пацієнтів результати тесту на виявлення гістоплазмозного антигену або антитіл могли бути негативними навіть при активній інфекції. Якщо доцільно, рішення щодо застосування емпіричної протигрибкової терапії таким хворим слід приймати після консультації з фахівцем у сфері діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій, зважаючи на ризик розвитку грибкової інфекції, а також ризик внаслідок застосування протигрибкової терапії. Рекомендовано припинити застосування блокатора ФНП у разі розвитку тяжкої грибкової інфекції, поки інфекція не буде контрольована.

Реактивація гепатиту В.

Застосування блокаторів ФНП пов'язувалося з реактивацією вірусу гепатиту В (ВГВ) у хронічних носіїв. Іноді реактивація ВГВ на тлі терапії блокаторами ФНГІ була летальною. У більшості випадків пацієнти одночасно отримували й інші медичні препарати, що пригнічують імунну систему, що також могло вплинути на реактивацію ВГВ. До початку застосування блокаторів ФНП слід обстежити пацієнтів групи ризику щодо ВГВ. Слід з обережністю призначати блокатори ФНП пацієнтам-носіям ВГВ. а у разі призначення - ретельно спостерігати за появою симптомів реактивації ВГВ протягом терапії та декілька місяців після припинення лікування. Немає даних щодо ефективності та безпеки застосування противірусних препаратів для профілактики реактивації ВГВ у носіїв, які отримують блокатори ФНП. При реактивації ВГВ слід припинити терапію Хайрімозом 40 і призначити ефективне противірусне лікування та відповідну підтримуючу терапію.

Неврологічні розлади.

При застосуванні блокаторів ФНП, у тому числі адалімумаба, повідомлялося про поодинокі випадки появи або загострення клінічних симптомів та/або радіографічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, включаючи розсіяний склероз, неврит зорового нерва та демієлінізуючі захворювання периферичної нервової системи, включаючи синдром Гійєна - Барре. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику застосування адалімумаба для пацієнтів з демієлінізуючими розладами центральної або периферичної нервової системи. Необхідно припинити терапію Хайрімозом 40 у разі виникнення зазначених розладів. Відомо, що існує зв'язок між інтермедіарним увеїтом та демієлінізуючими розладами центральної нервової системи. Неврологічне обстеження необхідно проводити пацієнтам з неінфекційним інтермедіарним увеїтом перед тим. як розпочати терапію Хайрімозом 40, та регулярно протяіом терапії, щоб оцінювати розвиток демієлінізуючих розладів центральної нервової системи.

Алергічні реакції.

Під час клінічних досліджень серйозні алергічні реакції, пов'язані з адалімумабом. виникали рідко. Повідомлялося про серйозні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, після введення адалімумабу. При виникненні анафілактичної реакції або іншої серйозної алергічної реакції необхідно негайно припинити застосування Хайрімоза 40 і розпочати відповідну терапію.

Імуносупресія.

Під час клінічних досліджень адалімумаба у 64 пацієнтів з РА випадків пригнічення гіперчутливості сповільненою типу, зниження рівнів імуноглобулінів або кількісних змін ефекторних Т- та В-клітин, а також NK-клітин, моноцитів/макрофагів та нейтрофілів не спостерігалося.

Злоякісні новоутворення.

У контрольованих клінічних дослідженнях блокаторів ФНП частіше повідомлялося про розвиток злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримували ФНП-блокатор, ніж у пацієнтів контрольної групи. Проте невелика вибірка пацієнтів контрольної групи та недостатня тривалість випробувань не дають змоги зробити остаточні висновки. Більше того, у пацієнтів з давнім високоактивним РА існує високий фоновий ризик виникнення лімфоми, що ускладнює оцінку ризику. Протягом тривалих відкритих клінічних випробувань адалімумабу загальна частота виникнення злоякісних новоутворень була аналогічна очікуваній у загальній популяції з такими самими віковими, статевими та расовими параметрами. Проте не можна виключати імовірний ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які лікуються антагоністами ФНП.

Повідомлялося про окремі випадки розвитку злоякісних новоутворень з летальним наслідком у дітей і підлітків, які отримували лікування блокаторами ФНП. Приблизно половина з цих випадків - лімфоми, включаючи ходжкінську та неходжкінську. Інші випадки були представлені різними видами злоякісних новоутворень, серед них повідомлялося про рідкісні випадки злоякісних новоутворень, які зазвичай пов'язані з імуносупресією. Злоякісні новоутворення виникали у середньому через 30 місяців терапії. Більшість пацієнтів одночасно отримували імуносупресанти. Ці повідомлення були отримані при постмаркетинговому спостереженні та надходили з різних джерел, включаючи реєстри та постмаркетингові звіти.

У постмаркетинговій практиці дуже рідко у пацієнтів, які застосовували адалімумаб, повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми (рідкісний тип лімфоми, що характеризується дуже агресивним перебігом та зазвичай є летальним). Більшість із цих пацієнтів раніше отримувала терапію інфліксимабом у комбінації з азатіоприном або 6-меркаптопурином для лікування запальних захворювань кишечнику. Потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з адалімумабом має бути ретельно оцінений. Причинно-наслідковий зв'язок між розвитком гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми та застосуванням адалімумабу залишається не з'ясованим.

Досліджень щодо застосування адалімумабу пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями в анамнезі або продовження терапії у пацієнтів, в яких розвилося злоякісне новоутворення, не проводилося. Це потрібно враховувати та з обережністю приймати рішення щодо застосування Хайрімоза 40 таким хворим.

У всіх пацієнтів, особливо при інтенсивній імуносупресивній терапії в анамнезі, або у пацієнтів із псоріазом, яким проводили PUVA-терапію, слід виключити наявність немеланомного раку шкіри до та протягом періоду застосування Хайрімоза 40.

У постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки гострої та хронічної лейкемії, пов'язаної із застосуванням ФНП-блокаторів при ревматоїдному артриті, а також при інших показаннях. Пацієнти з ревматоїдним артритом можуть мати підвищений ризик розвитку лейкемії (майже в два рази) порівняно з загальною популяцією, навіть при відсутності терапії ФНП-блокаторами.

У клінічному дослідженні, в якому оцінювали застосування іншого ФНП-блокатора (інфліксимаб), у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легенів повідомлялося про більш часті випадки виникнення новоутворень, здебільшого у легенях, голові та на ділянці шиї, порівняно з контрольною групою. Всі пацієнти довгий час були курцями. Тому необхідно з обережністю застосовувати будь-які ФНП-блокатори пацієнтам із хронічною обструктивною хворобою легенів та пацієнтам із підвищеним ризиком виникнення новоутворень на тлі паління.

На даний час невідомо, чи впливає застосування адалімумабу на ризик розвитку дисплазії або раку кишечнику. Усі хворі на виразковий коліт, що входять до групи підвищеного ризику розвитку дисплазії або раку кишечнику (наприклад пацієнти з довготривалим виразковим колітом або первинним склерозуючим холангітом), або ті, хто мав в анамнезі дисплазію або рак кишечнику, повинні підлягати регулярному обстеженню щодо наявності дисплазії перед початком терапії та протягом перебігу всієї хвороби. Обстеження має включати колоноскопію та біопсію.

Гематологічні розлади.

Рідко при застосуванні блокаторів ФНП повідомлялося про розвиток панцитопенії, апластичної анемії. При застосуванні адалімумаба (причинно-наслідковий зв'язок не з'ясований) повідомлялося про розвиток цитопенії (тромбоцитопенії, лейкопенії), що мала клінічне значення. Усіх пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайної консультації лікаря при появі симптомів, притаманних захворюванням крові (таких як постійна гарячка, синці, кровотеча, блідість шкіри та слизових оболонок), на тлі застосування адалімумабу. Слід розглянути необхідність припинення застосування Хайрімоза 40 пацієнтам у разі підтвердження серйозних порушень з боку крові.

Вакцинація.

Пацієнтам під час застосування Хайрімоза 40 можна проводити вакцинацію, за винятком застосування живих вакцин. Жодних даних щодо вторинної передачі інфекції живими вакцинами у пацієнтів, які отримували адалімумаб, не існує.

Для пацієнтів дитячого віку рекомендовано по можливості провести всі необхідні щеплення згідно з календарем до початку терапії Хайрімозом 40.

Застосування живих вакцин немовлятам, які піддавалися впливу адалімумабу внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 місяців після останньої ін'єкції адалімумабу матері у період вагітності.

Хронічна серцева недостатність (ХСН).

Застосування адалімумаба пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю не досліджу валося, однак у клінічних дослідженнях з іншим блокатором ФНП повідомлялося про вищу частоту побічних явищ, пов'язаних із ХСН, включаючи погіршення перебігу ХСН та вперше виявлену ХСН. Повідомлялося також про випадки прогресування ХСН у пацієнтів, які отримують терапію адалімумабом. Хайрімоз 40 слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцевою недостатністю та під ретельним контролем їх стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Аутоімунні процеси.

Лікування адалімумабом може спричинити появу аутоантитіл. Вплив тривалого застосування Хайрімоза 40 на розвиток аутоімунних захворювань невідомий. При виникненні симптомів, що нагадують вовчакоподібний синдром, лікування Хайрімозом 40 необхідно припинити.

Одночасне застосування з біологічними DMARDs або з антагоністами ФНП.

Спостерігалися серйозні інфекції під час клінічних досліджень супутнього застосування анакінри та етанерцепту, що не мало терапевтичних переваг у порівнянні з монотерапією етанерцептом. З огляду на характер побічних явищ, що спостерігалися під час комбінованого лікування етанерцептом та анакінрою, подібна токсичність може розвинутися при комбінації анакінри та іншого блокатора ФНП. Тому комбінація адаліму мабу та анакінри не рекомендується.

Одночасне застосування адалімумабу з іншими біологічними DMARDs (наприклад, анакінра та абатацепт) або з іншими антагоністами ФНП не рекомендується, зважаючи на можливе підвищення ризику інфекцій та інших потенційних фармакологічних взаємодій.

Хірургічні втручання.

Доступні обмежені дані щодо безпеки хірургічних процедур у пацієнтів, які отримують адалімумаб. Тривалий період напіввиведення адалімумабу необхідно брати до уваги, якщо планується хірургічне втручання. Пацієнта, який потребує хірургічного втручання та знаходиться на лікуванні Хайрімозом 40, потрібно ретельно обстежити на наявність інфекцій. У разі необхідності слід вжити відповідних заходів. Доступні обмежені дані щодо безпеки застосування пацієнтам, які піддавались артропластиці під час терапії адалімумабом.

Непрохідність тонкої кишки.

Відсутність відповіді на лікування хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фіброзної стриктури, яка вимагає лікування хірургічним шляхом. Доступні дані дають змогу вважати, що лікування адалімумабом не спричиняє виникнення або прогресування структур.

Пацієнти літнього віку.

Частотті розвитку серйозних інфекцій у пацієнтів віком від 65 років, які отримували адалімумаб (3,7 %), вища, ніжу молодших пацієнтів (1,5 %). Деякі випадки були летальними. Загалом у клінічних дослідженнях брали участь 9,5 % пацієнтів віком від 65 років, з яких приблизно 2,0 % - пацієнти віком від 75 років. У зв'язку з тим, що частотті розвитку інфекцій у пацієнтів літнього віку вища, застосовувати адалімумаб пацієнітам цієї вікової категорії необхідно з обережністю.

Діти.

Див. підрозділ «Вакцинація» вище.

Допоміжні речовини з відомими ефектами.

Лжарський засіб Хайрімоз 40 містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 0,8 мл, тобто практично без натрію.

Хайрімоз 40 може мати незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Застосування Хайрімоза 40 може спричинити виникнення вертиго та порушення гостроти зору (див. розділ «Побічні реакції»).

Терапію Хайрімозом 40 повинен призначати лікар, який мас досвід у діагностуванні та терапії захворювань, при яких показаний Хайрімоз 40. Офтальмологам рекомендовано проконсультуватися з відповідним спеціалістом перед тим, як призначати терапію Хайрімозом 40. Хайрімоз 40 можна вводити самостійно тільки у разі, якщо пацієнт або батьки дитини, якій призначена терапія адалімумабом, пройшли відповідний інструктаж у лікаря щодо техніки введення ін’єкції та лікар підтвердив, що це можливо. Додатково необхідно ознайомитись з інформацією щодо самостійного введення, яка міститься в цій інструкції. Під час лікування Хайрімозом 40 інші супутні види терапії (наприклад терапію кортикостероїдами та/або імуномодулюючими препаратами) потрібно переглянути.

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Під час терапії Хайрімозом 40 необхідно продовжувати застосовувати метотрексат, також можна продовжувати терапію глюкокортикоїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами, аналгетиками. Щодо застосування інших протиревматичних препаратів, які модифікують перебіг захворювання (DMARDs). див. розділ «Особливості застосування».

У деяких хворих на РА, які не застосовують метотрексат, може бути виправданим збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень підшкірно або 80 мг 1 раз у 2 тижні.

Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Якщо необхідно, можна перервати терапію (наприклад, перед хірургічним втручанням або у разі тяжкої інфекції). Існують дані, що після повернення до терапії через 70 днів або більше клінічна відповідь та профіль безпеки є подібними до тих, що були до перерви.

Аксіальний спондилоартрит (анкілозуючий спондиліт та аксіальний спондггзоартрит без рентгенологічного підтвердження АС) та псоріатичний артрит.

Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Бляшковий псоріаз.

Рекомендована початкова доза для дорослих становить 80 мг, через 1 тиждень застосову вати 40 мг підшкірно. Підтримуюча терапія 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Для пацієнтів, у яких не спостерігається клінічної відповіді протягом 16 тижнів терапії, може бути ефективним підвищення частоти введення дози до 40 мг 1 раз на тиждень.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії Хайрімозом 40 для пацієнтів, у яких не спостерігається клінічної відповіді після підвищення частоти введення лікарського засобу.

Якщо була досягнута клінічна відповідь після підвищення частоти введення, дозу можна поступово зменшити до 40 мг 1 раз на 2 тижні.

Хайрімоз 40 випускається лише у вигляді попередньо наповненого шприца, що містить 40 мг адалімумабу. Таким чином, неможливо призначати Хайрімоз 40 пацієнтам, яким потрібна менше повної дози 40 мг.

Гнійний гідраденіт (ГГ).

Рекомендований режим дозування для дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом - 160 мг початково на тижні 0 (день 1), дозу можна вводити у вигляді 4 ін’єкцій в один день або по 2 ін'єкції в день протягом двох днів поспіль, потім - 80 мг через 2 тижні (день 15), дозу слід вводити у вигляді 2 ін’єкцій в один день. По закінченню двох тижнів (день 29) рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на тиждень.

Протягом терапії Хайрімозом 40 можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну не спостерігається клінічної відповіді.

При перериванні терапії можливе повернення до застосування адалімумаба в дозі 40 мг 1 раз на тиждень.

При довготривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик.

Хвороба Крона.

Для індукції ремісії рекомендована початкова доза для дорослих пацієнтів становить 80 мг на тижні 0 (день 1) з подальшим зменшенням дози до 40 мг на тижні 2 (день 15) підшкірно. Якщо необхідно отримати більш швидку клінічну відповідь, можна спочатку застосовувати 160 мг на тижні 0 (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін’єкцій в один день або як дві ін'єкції по 40 мг протягом двох днів поспіль, а на тижні 2 (день 15) застосовувати дозу 80 мг підшкірно. Необхідно взяти до уваги, що у такому випадку ризик виникнення побічних реакцій підвищується.

Після індукційної терапії розпочинати підтримуюче лікування у дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно. Альтернативно, якщо пацієнт припинив терапію і знову з'явилися симптоми захворювання, терапію Хайрімозом 40 можна розпочати знову. Існують обмежені дані щодо повторної терапії Хайрімозом 40 після перерви більше ніж на 8 тижнів від введення останньої дози. Протягом підтриму ючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити, зважаючи на клінічну практику.

При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть потребувати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень підшкірно.

Деяким пацієнтам, у яких не досягнуто клінічної відповіді на 4-й тиждень лікування, слід продовжити підтримуючу терапію до 12-го тижня. Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких в межах цього терміну не спостерігається клінічної відповіді.

Виразковий коліт.

Рекомендована початкова доза для індукції ремісії у дорослих пацієнтів з виразковим колітом середнього або тяжкого ступеня активності становить 160 мг на тижні 0 (день 1), доза може бути введена у вигляді 4-х ін'єкцій в один день або по дві ін'єкції в день протягом двох днів поспіль та 80 мг через 2 тижні (день 15). Після індукційної терапії рекомендована доза становить 40 мг 1 раз на 2 тижні у вигляді підшкірної ін'єкції.

Протягом підтримуючої терапії дозу кортикостероїдів можна зменшити, зважаючи на клінічну практику.

При зменшенні клінічної відповіді деякі пацієнти можуть потребувати збільшення частоти введення препарату до 40 мг 1 раз на тиждень.

Клінічна відповідь має бути досягнута протягом 2-8 тижнів лікування. Терапію Хайрімозом 40 можна продовжувати тільки для тих пацієнтів, які досягли клінічної відповіді протягом перших 8-ми тижнів лікування.

Увеїт.

Рекомендована початкова доза Хайрімоза 40 для дорослих пацієнтів з увеїтом становить 80 мг, починаючи з першого тижня після початкової дози необхідно перейти до підтримуючої терапії - 40 мг 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Існують обмежені дані щодо введення лише адалімумаба як стартової терапії. Терапію Хайрімозом 40 можна розпочати в комбінації з кортикостероїдами та/або з іншими небіологічними імуномодулюючими препаратами. Через 2 тижні після початку комбінованої терапії поступово можна перейти на монотерапію Хайрімозом 40 відповідно до клінічного досвіду.

Рекомендовано щорічно оцінювати співвідношення користь/ризик довготривалої терапії.

В педіатрії.

Хайрімоз 40 випускається лише у вигляді попередньо наповненого шприца, що містить 40 мг адалімумабу. Таким чином, неможливо призначати Хайрімоз 40 пацієнтам, яким потрібна менше повної дози 40 мг.

Ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит (ЮРА).

Поліартикулярний ювенільний ревматоїдний (ідіопатичний) артрит.

Рекомендована доза Хайрімоза 40 для дітей віком від 2 років з поліартикулярною формою ЮРА залежить, від маси тіла (таблиця 1). Хайрімоз 40 застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Таблиця 1. Дозування Хайрімоза 40 для пацієнтів з поліартикулярною формою ЮРА

Клінічна відповідь, згідно з існуючими даними, зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Слід переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом вказаного терміну не спостерігається відповіді на лікування.

Хайрімоз не застосовують за цим показанням дітям віком до 2 років.

Ентезит-асоційований артрит.

Рекомендована доза Хайрімоза 40 для дітей віком від 6 років залежить від маси тіла (таблиця 2). Хайрімоз 40 застосовують 1 раз на 2 тижні підшкірно.

Таблиця 2. Дозування Хайрімоза 40 для пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом

Застосування Хайрімоза 40 дітям віком до 6 років з ентезит-асоційованим артритом не вивчалось.

Бляшковий псоріаз у дітей.

Рекомендована доза Хайрімоза 40 для пацієнтів віком від 4 до 17 років з бляшковим псоріазом залежить від маси тіла (таблиця 3). Хайрімоз 40 застосовують підшкірно.

Таблиця 3. Дозування Хайрімоза для дітей з бляшковим псоріазом

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 16 тижнів не спостерігається клінічної відповіді.

Якщо призначено повторну терапію Хайрімозом 40, необхідно дотримуватись схеми лікування, зазначеної вище.

Безпека застосування адалімумаба дітям з бляшковим псоріазом вивчалась в середньому протягом 13 місяців.

Застосування адалімумабу дітям віком до 4 років з бляшковим псоріазом не вивчалось.

Гідраденіт у підлітків (віком від 12 років та з масою тіла не менше 30 кг). Немає клінічних досліджень щодо застосування адалімумаба підліткам з гідраденітом. Дозування
адалімумаба таким пацієнтам було визначено методом фармакокінетичного моделювання та симуляції (див. розділ «Фармакокінетика»).

Рекомендована доза адалімумабу становить 80 мг початково на тижні 0. потім 40 мг 1 раз на 2 тижні, починаючи з тижня 1, підшкірно.

Для підлітків з недостатньою відповіддю на застосування адалімумабу - 40 мг 1 раз на 2 тижні може бути доцільним підвищення частоти застосування дози 40 мг до 1 разу на тиждень. Протягом терапії Хайрімозом 40 можна продовжувати приймати антибіотики, якщо це необхідно. Також рекомендовано продовжувати щоденне місцеве промивання антисептиками уражених ділянок.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії понад 12 тижнів для пацієнтів, у яких у межах цього терміну не спостерігається клінічної відповіді.

При перериванні терапії можливе повернення до застосування Хайрімоза 40, якщо це необхідно.

Хвороба Крона у дітей.

Рекомендована доза Хайрімоза 40 для пацієнтів віком від 6 до 17 років з хворобою Крона залежить від маси тіла (таблиця 4).

Хайрімоз 40 застосовують підшкірно.

Таблиця 4. Дозування Хайрімоза 40 для дітей із хворобою Крона

*Хайрімоз 40 випускається лише у вигляді попередньо наповненого шприца, що містить 40 мг адалімумабу. Таким чином, неможливо призначати Хайрімоз 40 пацієнтам, яким потрібна доза менше повної дози 40 мг.

Для пацієнтів з недостатньою відповіддю може бути доцільним збільшення частоти застосувань Хайрімоза 40:

пацієнтам з масою тіла ≥ 40 кг: 40 мг 1 раз на тиждень або 80 мг раз на 2 тижні.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 12 тижнів не спостерігається клінічної відповіді.

Хайрімоз 40 не застосовують за цим показанням дітям віком до 6 років.

При довготривалій терапії необхідно періодично оцінювати співвідношення користь/ризик.

Увеїт у дітей.

Рекомендована доза Хайрімоза 40 для дітей віком від 2 років з хронічним неінфекційним увеїтом залежить від маси тіла (таблиця 5). Хайрімоз 40 застосовують підшкірно.

Немає даних щодо застосування Хайрімоза 40 без супутньої терапії метотрексатом дітям з увеїтом.

Таблиця 5. Дозування Хайрімоза 40 дітям з увеїтом

Хайрімоз 40 можна застосовувати в комбінації з метотрексатом або іншими небіологічними імуномодулюючими препаратами відповідно до клінічного досвіду.

Початкова навантажувальна доза адалімумабу становить 40 мг для пацієнтів з масою тіла до 30 кг і 80 мг для пацієнтів, маса тіла яких 30 кг і більше; и можна ввести за тиждень до початку підтримуючої терапії. Немає клінічних даних щодо введення початкової навантажувальної дози адалімумабу дітям віком до 6 років.

Застосовування Хайрімоза 40 дітям віком до 2 років за даним показанням не обгрунтоване. Рекомендується щорічно оцінювати користь та ризик довготривалого лікування.

Виразковий коліт (ВК).

Рекомендована доза Хайрімоз для пацієнтів від 6 до 17 років з виразковим колітом базується на масі тіла (табл. 6). Хайрімоз вводять шляхом підшкірної ін'єкції.

Таблиця 6. Дозування Хайрімоза 40 дітям з виразковий коліт (ВК)

*Пацієнти яким виповнюється 18 років підчас лікування Хайрімоз, повинні продовжувати лікування підтримуючою терапією.

Слід ретельно переглянути необхідність продовження терапії для пацієнтів, у яких протягом 8 тижнів не спостерігається клінічної відповіді.

Застосування Хайрімоз дітям віком до 6 років з виразковий коліт не вивчалось.

Лікарський засіб Хайрімоз доступний в інших дозуваннях залежно від індивідуальних потреб в лікуванні.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози для даної групи пацієнтів не потрібна.

Порушення функції печінки таабо нирок.

Застосування Хайрімоза 40 таким пацієнтам не досліджувалось, тому рекомендації щодо зміни дози відсутні.

Введення.

Хайрімоз 40 необхідно застосовувати під наглядом лікаря. За рекомендацією лікаря пацієнти або їх батьки/близькі люди можуть самостійно вводити препарат після відповідного навчання техніці підшкірного введення.

Обов'язково дотримуйтесь наступних інструкцій

• Не відкривайте зовнішню упаковку, доки не будете готові до використання шприца.
• Не використовуйте шприц, якщо пломби блістера порушені, оскільки це може бути небезпечним для використання.
• Ніколи не залишайте шприц без нагляду, де інші особи можуть мати до нього доступ.
• Не струшуйте шприц.
• Якщо ви впустили шприц, не використовуйте його у разі пошкодження або від’єднання ковпачка.
• Не знімайте ковпачок, доки не будете готові до ін’єкції.
• Не торкайтесь крилець запобіжника до використання. В іншому випадку запобіжник може активуватись передчасно. Не знімайте упор для пальців до ін'єкції.
• Вводьте Хайрімоз 40 через 15-30 хвилин після виймання з холодильника для більш комфортного введення.

Негайно викиньте шприц після використання. Не використовуйте шприц повторно.

Підготовка шприца

• Для більш комфортної ін'єкції дістаньте з холодильника блістер, що містить шприц, і залиште його невідкритим на робочій поверхні приблизно на 15-30 хвилин до досягнення кімнатної температури.
• Дістаньте шприц з блістера.
• Подивіться у віконце. Розчин повинен бути безбарвним або злегка жовтуватим, а також прозорим або злегка опалесцентним. Не використовуйте препарат, якщо спостерігаються частинки та/або зміна кольору. Якщо вас турбує зовнішній вигляд розчину, зверніться за допомогою до провізора.
• Не використовуйте шприц, якщо він пошкоджений або запобіжник активований. Поверніть шприц та зовнішню упаковку до аптеки.
• Перевірте термін придатності (Прид. до) на шприці. Не використовуйте шприц, якщо термін придатності закінчився.

1. Вибір місця ін'єкції

• Рекомендованим місцем ін'єкції є передня частина стегон. Також препарат можна вводити у нижню частину живота, але у радіусі не менше ніж 5 см навколо пупка.
• Щоразу обирайте інше місце ін'єкції.
• Не вводьте препарат у зони, де шкіра є чутливою, має синці, почервоніння, лущення або ущільнення. Уникайте ділянок зі шрамами або розтяжками. Якщо у вас псоріаз, НЕ ВВОДЬТЕ препарат безпосередньо у зони з бляшками.

2. Очищення місця ін'єкції

• Добре вимийте руки водою з милом.
• Круговими рухами протріть місце ін’єкції спиртовим тампоном. Дайте висохнути.
• Не торкайтеся очищеної ділянки перед ін’єкцією.

3. Процедура ін'єкції

• Обережно змініть ковпачок зі шприца.
• Викиньте ковпачок.
• Ви можете побачити краплю рідини на кінці голки. Це нормально.

Зняття ковпачка

• Обережно прищипніть, шкіру у місці ін’єкції.
• Введіть голку.
• Введіть голку до кінця, щоб забезпечити повне введення препарату.

Введення голки

• Тримайте шприц.
• Поступово натискайте на поршень до кінця руху, так щоб голівка поршня повністю опинилась між крильцями запобіжника.
  
• Тримайте поршень натиснутим, утримуючи шприц на місці протягом 5 секунд.

Утримування шприца

• Тримайте поршень повністю натиснутим, обережно виймаючи голку з місця ін’єкції та відпускаючи шкіру.

Виймання голки

• Обережно відпустіть поршень та зачекайте, доки запобіжник автоматично не закриє голку.
• У місці ін’єкції може проступити кров. Накрийте місце ін'єкції ватою або бинтом та тримайте протягом 10 секунд. Не тріть місце ін’єкції. У разі необхідності його можна заклеїти пластиром.

Вивільнення поршня

Рекомендовані ділянки для самостійного введення - стегна та живіт. Місця ін’єкцій слід постійно змінювати. Не слід вводити препарат у ділянки з чутливою шкірою, синцями, почервонінням або затвердінням шкіри.

Як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, розчин перед введенням необхідно оглянути на присутність сторонніх часток, зміну кольору та прозорості.

Хайрімоз 40 не можна змішувати в одному шприці з будь-якими іншими лікарськими засобами. Невикористаний розчин та шприц після застосування необхідно утилізувати відповідно до чинних рекомендацій.

Показаний для застосування дітям згідно з розділом «Показання».

Зазвичай побічні реакції, що виникали у дітей, були однакові за частотою та характером з побічними реакціями, які спостерігалися у дорослих пацієнтів.

У таблиці 6 представлено побічні реакції з можливим причинно-наслідковим зв'язком, які спостерігалися протягом клінічних випробувань та у постмаркетинговий період. Побічні реакції зазначено за органами і системами організму та частотою виникнення (≥ 1/10 - дуже часто, від ≥1/100 до <1/10 - часто; від ≥ 1/1000 до <1/100 - нечасто, від ≥1/10000 до <1/1000 - рідко; невідома (не може бути оцінена за наявними даними)).

Таблиця 6

* Див. також розділи «Протипоказання», «Особливості застосування».

2 Середня вага від адалімумабу від вихідної лінії коливалася від 0,3 кг до 1,0 кг за показаннями для дорослих порівняно з (мінус) -0,4 кг до 0,4 кг для плацебо протягом періоду лікування 4-6 місяців. Зростання ваги на 5-6 кг також спостерігався у довгострокові розширені дослідження із середнім опроміненням приблизно 1-2 роки без контрольної групи, особливо в пацієнти з хворобою Крона та виразковим колітом. Механізм цього ефекту незрозумілий, але може бути пов'язаний з протизапальною дією адалімумабу.

Інфекції.

У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих та дітей рівень інфекцій становив 1,51/пацієнто-рік у групі пацієнтів, які отримували Хайрімоз 40, та 1,46/пацієнто-рік у контрольній групі пацієнтів. Рівень серйозних інфекцій становив 0,04/пацієнто-рік у групі пацієнтів, які отримували Хайрімоз 40, та 0,03/пацієнто-рік у контрольній групі пацієнтів. Переважно це були назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів та синусит. Більшість пацієнтів продовжили застосовувати Хайрімоз 40 після одужання.

У контрольованих та відкритих дослідженнях у дорослих та дітей повідомлялося про розвиток тяжких інфекцій (рідко з летальним наслідком): туберкульозу (у тому числі міліарного та позалегеневої локалізації) та інвазивних опортуністичних інфекцій (таких як дисемінований гістоплазмоз, пневмоцистна пневмонія, аспергільоз, лістеріоз). Більшість випадків захворювання на туберкульоз зафіксовано протягом перших восьми місяців після початку терапії і може відображати рецидив прихованої хвороби.

Новоутворення та лімфопроліферативні розлади.

Протягом клінічних досліджень адалімумабу у дітей з ЮРА (поліартикулярним артритом та ентезит-асоційованим артритом) злоякісних новоутворень не спостерігалося (n = 249, 655,6 пацієнто-року). Додатково не спостерігалося злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях у дітей з хворобою Крона (n = 192; 498,1 пацієнто-року), бляшковим псоріазом (n = 77; 80,0 пацієнто-року), увеїтом (n = 60; 58,4 пацієнто-року).

Під час контрольованих періодів основних досліджень застосування адалімумаба дорослим протягом щонайменше 12 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом від середнього до високого ступеня активності, пацієнтів із псоріатичним артритом, аксіальним спондилоартритом (анкілозуючим спондилітом та нерентгенографічним аксіальним спондилоартритом), хворобою Крона, виразковим колітом, гнійним гідраденітом, увеїтом та псоріазом рівень новоутворень (за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри) становив (95% довірчий інтервал) 6,8 (4,4; 10,5) на 1000 пацієнто-років у 5291 пацієнта, які приймали адалімумаб, в порівнянні з рівнем 6,3 (3,4; 11,8) на 1000 пацієнто-років у 3444 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікування становила 4,0 місяця у групі застосування адалімумаба та 3,8 місяця у пацієнтів контрольної групи).

Рівень немеланомного раку шкіри (95% довірчий інтервал) становив 8,8 (6,0; 13,0) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаба, та 3,2 (1,3; 7,6) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи. Серед наведених випадків частота виникнення раку шкіри, плоскоклітинної карциноми (95% довірчий інтервал) становила 2,7 (1,4; 5,4) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 0,6 (0,1; 4,5) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи.

Рівень лімфом (95% довірчий інтервал) становив 0,7 (0,2; 2,7) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 0,6 (0,1; 4,5) на 1000 пацієнто-років у пацієнтів контрольної групи.

Темпи розвитку новоутворень, що спостерігалися (за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри), становлять приблизно 8,5/1000 пацієнто-років у контрольованих дослідженнях та у дослідженнях відкритого періоду, які ще тривають та вже завершені. Темпи розвитку немеланомного раку шкіри становили приблизно 9,6/1000 пацієнто-років, а темпи розвитку лімфом — приблизно 1,3/1000 пацієнто-років. Ці дослідження тривали приблизно 3,3 року та включали 6427 пацієнтів, які отримували адалімумаб принаймні протягом 1 року або в яких новоутворення виникли упродовж року від початку терапії, що становить більш ніж 26439 пацієнто-років терапії.

У постмаркетинговому періоді з січня 2003 року по грудень 2010 року, переважно у пацієнтів при ревматоїдному артриті рівень злоякісних новоутворень становить приблизно 2,7 на 1000 пацієнто- років у пацієнтів, що лікувалися адалімумабом. Зафіксовані рівні немеланомного раку шкіри та лімфом приблизно 0,2 та 0,3 на 1000 пацієнто-років відповідно.

Аутоантитіла.

У ході клінічних досліджень ревматоїдного артриту 1–5 фази пацієнтам декілька разів проводили аналіз крові на наявність аутоантитіл. У цих контрольованих дослідженнях у 11,9% пацієнтів, які приймали адалімумаб, та у 8,1% пацієнтів групи плацебо повідомлялося про позитивні титри, при активному моніторингу лікування спостерігалися негативні титри антинуклеарних антитіл на 24 тижні.

У двох пацієнтів (із 3441 пацієнтів з РА, ПсА та АС, які отримували адалімумаб протягом клінічних випробувань) розвинулися ознаки вовчакоподібного синдрому (вперше виявленого), що зникли після припинення лікування. У жодного пацієнта не розвинулися люпус-нефрит або ураження центральної нервової системи.

Активність печінкових ферментів.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів з ревматоїдним артритом та псоріатичним артритом протягом контрольованого періоду тривалістю від 4 до 104 тижнів підвищення АЛТ (аланінгрансаміназа) у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 3,7% пацієнтів, які отриму вали адалімумаб, та у 1,6% пацієнтів контрольної групи. Оскільки багато пацієнтів у цих дослідженнях приймали ліки, які спричиняють підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад НПЗЗ, метотрексат), взаємозв’язок між адалімумабом та підвищенням рівня печінкових ферментів не з'ясований.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів віком 4–17 років з поліартикулярним артритом та пацієнтів віком 6 17 років з ентезит-асоційованим артритом підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 6,1% пацієнтів, які отримували адалімумаб, і 1.3% пацієнтів контрольної групи. Більшість випадків підвищення АЛТ спостерігалося під час супутньої терапії метотрексатом. Не спостерігалось підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми у клінічних дослідженнях 3 фази у пацієнтів з поліартикулярним артритом віком 2–4 роки.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів з хворобою Крона та виразковим колітом з тривалістю контрольованою періоду від 4 до 52 тижнів підвищення АЛТ у З або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,9% пацієнтів обох груп.

У клінічному дослідженні 3 фази за участю дітей з хворобою Крона, де було оцінено ефективність та безпеку двократного по відношенню до маси тіла режиму дозування з подальшим приведенням до режиму дозування відповідно до маси тіла з тривалістю терапії до 52 тижнів, підвищення АЛТ в З або більше разів вище верхньої межі норми спостерігалось у 2,6% (5/192) пацієнтів, 4 з яких отримували адалімумаб на тлі одночасного застосування імуносупресантів.

У контрольованих клінічних дослідженнях 3 фази за участю пацієнтів з бляшковим псоріазом з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 18% пацієнтів обох груп.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 160 мг (тиждень 0) і 80 мг (тиждень 2), а потім 40 мг 1 раз на тиждень починаючи з тижня 4) за участю пацієнтів з гнійним гідраденітом з тривалістю контрольованого періоду від 12 до 16 тижнів підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 0,3% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,6% пацієнтів контрольної групи.

У контрольованих клінічних дослідженнях (початкова доза 80 мг (тиждень 0), а потім, починаючи з тижня 1, по 40 мг 1 раз на 2 тижні) за участю пацієнтів з увеїтом з тривалістю контрольного періоду до 80 тижнів (представлені середні значення 166,5 дня та 105 днів у групі терапії адалімумабом та контрольній групі відповідно) підвищення АЛТ у 3 або більше разів від верхньої межі норми спостерігалося у 2,4% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 2,4% пацієнтів контрольної групи. Для всіх показань у клінічних випробуваннях пацієнти мали безсимптомне підвищення рівня АЛТ і в більшості випадків підвищення було минущим на тлі тривалого лікування. Однак були дуже рідкісні постмаркетингові повідомлення про печінкову недостатність та менш серйозні печінкові реакції, що можуть призвести до печінкової недостатності, такі як гепатит, включаючи аутоімунний гепатит, у хворих, які отримували адалімумаб. Причинно-наслідковий зв'язок з адалімумабом залишається не з'ясованим.

Супутня терапія з азатіоприном/6-меркаптопурином.

У дослідженнях у дорослих пацієнтів з хворобою Крона, які отримували адалімумаб у комбінації з азатіоприном/6-меркаптопурином, спостерігалося підвищення частоти виникнення новоутворень та тяжких інфекцій порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію адалімумабом.

У ході клінічних досліджень адалімумабу не було виявлено випадків дозолімітуючої токсичності. Пацієнтам призначалися багаторазові дози до 10 мг/кг, що приблизно в 15 разів більше рекомендованої дози і не супроводжу валось ознаками токсичності, пов’язаної із передозуванням.

Протягом клінічних випробувань.

Адалімумаб досліджували у контрольованих клінічних дослідженнях та дослідженнях відкритого періоду тривалістю близько 60 місяців з участю 9506 пацієнтів з раннім та довготривалим ревматоїдним артритом, ЮРА (поліартикулярним артритом та ентезит-асоційованим артритом), а також із псоріатичним артритом, аксіальним спондилоартритом (анкілозуючий спондиліт та нерентгенографічний аксіальний спондилоартрит), хворобюю Крона, виразковим колітом, псоріазом, гнійним гідраденітом, увеїтом.

Нижче приведено дані, отримані під час основних контрольованих досліджень, в яких 6089 пацієнтам застосовували адалімумаб та 3801 пацієнту застосовували плацебо або препарат порівняння впродовж контрольованого періоду.

Протягом основних клінічних випробувань 5,9 % пацієнтів, які отримували адалімумаб, та 5,4 % пацієнтів з контрольної групи припинили лікування через побічні реакції.

Загальна інформація щодо профілю безпеки.

Найчастіше повідомлялось про виникнення побічних реакцій у вигляді інфекцій (таких як назофарингіт, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та синусит), реакцій в місці введення (почервоніння, свербіж, геморагії, біль або набряк), головний біль та скелетно-м'язовий біль. Антагоністи ФНП, такі як Хайрімоз 40, впливають на імунну систему, їх застосування може спричинити зниження опірності організму до інфекцій та злоякісних новоутворень. Під час застосування Хайрімоза 40 повідомлялося про виникнення інфекцій, які можуть становити загрозу життю людини та призвести до летального наслідку (включаючи сепсис, опортуністичні інфекції та туберкульоз), про реактивацію гепатиту В та виникнення різних новоутворень (включаючи лейкоз, лімфому та гепатолієнальну Т-клітинну лімфому).

Повідомлялось також про серйозні гематологічні, неврологічні та аутоімунні реакції, а саме: панцитопенію, апластичну анемію, випадки центральних та периферичних демієлінізуючих розладів, виникнення вовчака, вовчакоподібних станів та синдрому Стівенса - Джонсона.

30 місяців.

Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

По 0,8 мл розчину у попередньо наповненому шприці; по 1 або 2 попередньо наповнених шприців у блістерах у картонній коробці.

Сандоз ГмбХ — Виробнича дільниця Асептичні Лікарські Засоби Шафтенау (Асептичні ЛЗШ).

Біохеміштрассе 10, 6336 Лангкампфен, Австрія.