Поліо сабін (Polio sabin)
1 доза (0,1 мл) вакцини містить:
діючі речовини:
вірус поліомієліту типу 1, штам LSc, 2ab ≥ 106,0 CCID50;
вірус поліомієліту типу 3, штам Leon 12a, 1b ≥ 105,8 CCID50;
допоміжні речовини: магнію хлорид, гексагідрат (MgCl2 6H20); L-аргінін; полісорбат 80; вода для ін’єкцій.
Суспензія оральна.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина жовтувато-рожевого кольору, вільна від сторонніх часток.
Вакцини. Вірусні вакцини. Вакцини проти поліомієліту.
Двовалентна жива атенуйована вірусна вакцина для профілактики поліомієліту для перорального прийому. Код АТХ J07B F04.
Вакцина ПОЛІО САБІН™ Двовалентна показана для активної імунізації пацієнтів усіх вікових груп з метою профілактики інфекцій, викликаних вірусом поліомієліту типів 1 і 3.
Підвищена чутливість до неоміцину, поліміксину або будь-якого іншого компонента вакцини (див. розділ «Склад»). Присутність у медичному анамнезі випадків контактного дерматиту як реакції на застосування неоміцину чи поліміксину не є протипоказанням до вакцинації.
Підвищена чутливість після попереднього введення пероральних вакцин для профілактики поліомієліту виробництва компанії ГлаксоСмітКляйн Біолоджікалз.
Первинний або вторинний імунодефіцит. Таким особам рекомендується застосовувати інактивовану поліовакцину (IPV). Однак, відповідно до рекомендацій Розширеної програми з імунізації ВООЗ, симптоматичні та асимптоматичні інфекції, викликані вірусом імунодефіциту людини, не є протипоказанням до щеплення вакциною ПОЛІО САБІН™ Двовалентна.
Вакцину ПОЛІО САБІН™ Двовалентна можна одночасно застосовувати з вакцинами для профілактики інфекцій, викликаних Haemophilus influenzae типу b, гепатиту В, дифтерії, кашлюку та/або правця, інактивованою поліовакциною (IPV), вакциною для профілактики кору, краснухи та/або паротиту чи вакциною БЦЖ, якщо це відповідає календарю щеплень країни.
Одночасне застосування пероральної вакцини для профілактики поліомієліту (OPV) та вакцини для профілактики ротавірусної інфекції не впливає на імунну відповідь до антигенів вірусу поліомієліту, але може дещо знижувати імунну відповідь до ротавірусної вакцини. У клінічному дослідженні за участю 4200 осіб, яким вводили пероральну вакцину для профілактики поліомієліту (OPV) одночасно з вакциною для профілактики ротавірусної інфекції РОТАРИКСТМ виробництва компанії ГлаксоСмітКляйн Біолоджікалз, спостерігали збереження клінічного захисту від тяжкого гастроентериту, викликаного ротавірусом.
За обставин, коли вакцину ПОЛІО САБІН™ Двовалентна не можна ввести одночасно з іншими живими атенуйованими вакцинами, між щепленнями слід витримати інтервал щонайменше один місяць.
Проведення імуносупресивної терапії може знижувати імунну відповідь, сприяти розмноженню вірусів вакцини та подовжувати період їх виведення з випорожненнями з кишечнику.
Вакцину ПОЛІО САБІН™ Двовалентна за жодних обставин не можна вводити ін’єкційним шляхом.
Вакцина ПОЛІО САБІН™ Двовалентна може не запобігати захворюванню та не впливати на перебіг захворювання у пацієнтів, що вже інфіковані вірусом поліомієліту диких типів 1 і 3.
Введення вакцини ПОЛІО САБІН™ Двовалентна слід відкласти пацієнтам з тяжкими захворюваннями, що супроводжуються підвищенням температури, з постійною діареєю чи блюванням. Однак легкі форми інфекційних захворювань, такі як застуда, не є показанням до відстрочення вакцинації.
Випадки діареї та/або блювання (як і шлунково-кишкові інфекції) можуть впливати на ефективність щеплення вакциною ПОЛІО САБІН™ Двовалентна, тому за таких обставин отриману дозу не слід враховувати до графіку вакцинації відповідно до календаря щеплень. Введення дози необхідно повторити після одужання пацієнта.
Ослаблений вірус поліомієліту розмножується в кишечнику вакцинованої людини. Віруси вакцини можуть зберігатися у випорожненнях з кишечнику протягом декількох тижнів і передаватися людям, з якими контактує вакцинована особа; тому цих людей слід попередити про необхідність дотримання суворих правил особистої гігієни.
Дуже рідко у неімунізованих осіб під час тісного контакту зі щойно вакцинованими пацієнтами може виникати ризик вакцинасоційованого паралітичного поліомієліту.
У всіх випадках щеплення вакциною ПОЛІО САБІН™ Двовалентна окремого пацієнта рекомендується також одночасно проводити імунізацію сприйнятливих осіб з його близького оточення (наприклад невакцинованих батьків).
Як і при застосуванні інших вакцин, захисна імунна відповідь може розвиватися не у всіх вакцинованих осіб.
Щеплення інактивованими поліовакцинами в минулому не є протипоказанням до застосування вакцини ПОЛІО САБІН™ Двовалентна.
Щеплення дітей на території України здійснюється згідно з вимогами діючих наказів МОЗ України щодо профілактичних щеплень.
Вагітність
Незважаючи на відсутність даних про негативний вплив живої атенуйованої вакцини для профілактики поліомієліту на плід, відповідно до загальних принципів імунізації вакцину не слід призначати вагітним жінкам, за винятком випадків очевидного ризику інфікування дикими типами вірусу поліомієліту. Співвідношення користі та ризиків застосування цієї вакцини слід оцінити у порівнянні з введенням інактивованих вакцин для профілактики поліомієліту.
Жінки репродуктивного віку з відсутністю імунітету до поліомієліту повинні використовувати засоби контрацепції протягом 3 місяців після вакцинації.
Годування груддю
Протягом клінічних досліджень вплив вакцини на немовлят при введенні препарату їхнім матерям не оцінювався. Не було встановлено жодних протипоказань. Вакцину можна вводити жінкам, що годують груддю.
Дослідження здатності вакцини впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами не проводились. Однак, зважаючи на профіль небажаних явищ, малоймовірно, що ця вакцина може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами.
Вакцинація має проводитися відповідно до національних рекомендацій або інструкцій ВООЗ.
Вакцина ПОЛІО САБІН™ Двовалентна призначена тільки для перорального застосування.
Одна доза вакцини (0,1 мл) відповідає 2 краплям суспензії, які вводять за допомогою поліетиленової піпетки, що входить до упаковки.
Вакцину можна вводити у чистому вигляді або змішувати з напоями чи їжею, що не містять речовин, які можуть інактивувати віруси поліомієліту (наприклад, консерванти). Придатними для цього продуктами є звичайний сироп, молоко, хліб та шматочки цукру. Оскільки вакцина має дещо гіркий присмак, її можна давати разом із сиропом або шматочком цукру, особливо маленьким дітям.
Дітям, що знаходяться на грудному вигодовуванні, вакцину рекомендується вводити за 2 години до або через 2 години після годування груддю з метою запобігання контакту з антитілами, які присутні в грудному молоці.
Слід уникати контакту піпетки зі слиною пацієнта, якому вводять вакцину.
Вакцину перед застосуванням необхідно візуально перевірити на наявність будь-яких сторонніх часток.
У зв’язку з незначними коливаннями рівня рН колір вакцини ПОЛІО САБІН™ Двовалентна може змінюватися від жовтого до рожевого. Зміни кольору в межах цього діапазону не є ознаками псування вакцини.
Зафіксовано поодинокі випадки передозування тривалентної пероральної вакцини для профілактики поліомієліту виробництва компанії «ГлаксоСмітКляйн Біолоджікалз». Передозування не спричинювало розвитку захворювання.
Даних про передозування вакцини недостатньо.
Дуже рідко після застосування тривалентної пероральної вакцини для профілактики поліомієліту спостерігали випадки паралічу, який пов’язували з проведеним щепленням (менш ніж один випадок на мільйон введених доз). Більшість випадків паралітичного поліомієліту, асоційованого зі щепленням, виникали після введення першої дози.
Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже рідко (< 1/10000).
1 Частота вказана на основі постмаркетингових даних дослідження тривалентних поліомієлітних вакцин.
2 Побічні реакції, про які повідомляли протягом клінічних досліджень у Бангладеш.
3 Побічні реакції, відомі з постмаркетингових даних дослідження тривалентних поліомієлітних вакцин.
Звітування про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
24 місяці — у разі зберігання при температурі –20 °C, 6 місяців — у разі зберігання при температурі від +2 °C до +8 °C.
Зберігати при температурі –20 °C. Можна зберігати вакцину при температурі від +2 °C до +8 °C не більше 6 місяців. Зберігати у захищеному від світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
За умови зберігання при температурі не вище –20 °C вакцина зберігає властивості до завершення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Для збереження оптимальних властивостей вакцини слід максимально обмежити її перебування при кімнатній температурі (за межами холодильника) та уникати дії сонячного світла.
Транспортування необхідно здійснювати в холодильнику, особливо в умовах спекотного клімату.
Було проведено вивчення впливу циклів заморожування/розморожування вакцини на титри поліовірусу 1-го та 3-го типів. У цьому дослідженні очищені пули поліовірусів типу 1 і типу 3 проходили цикли заморожування/розморожування в таких умовах:
— розморожування протягом двох днів при кімнатній температурі;
— заморожування при –45 °С протягом щонайменше одного тижня.
Після п’яти циклів заморожування/розморожування аналіз титру вірусу проводили у порівнянні зі зразками, які зберігали при –45 °С.
П’ять циклів заморожування/розморожування не мали істотного впливу на титр поліовірусів типу 1 і типу 3. Очищені пули поліовірусів типу 1 і типу 3, які використовували в дослідженні, не були стабілізовані хлоридом магнію.
Таким чином, це дослідження було проведено в «найгірших» умовах у порівнянні з готовою вакциною ПОЛІО САБІН™ Двовалентна у флаконі, стабілізованою хлоридом магнію.
Якщо в найближчий час не очікується використання або розповсюдження вакцини, її рекомендується зберігати при температурі –20 °C, оскільки це зупиняє процес зниження ефективності.
Багатодозовий флакон після відкриття слід зберігати в холодильнику; вакцину потрібно використати протягом 8 годин у зв’язку з можливістю контамінації. Невикористану вакцину необхідно утилізувати.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.
Несумісність.
Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
100 флаконів по 10 доз (1 мл) вакцини в картонній коробці.
100 флаконів по 20 доз (2 мл) вакцини в картонній коробці.
За рецептом.
ГлаксоСмітКляйн Біолоджікалз С.А., Бельгія/GlaxoSmithKline Biologicals S.A., Belgium.
Рю де л’Інстітю, 89 1330 м. Ріксенсарт, Бельгія/Rue de l'Institut, 89 1330 Rixensart, Belgium.
В справочнику «Компендіум» 2017 року по препарату Поліо сабін (Polio sabin) була представлена наступна інформація
ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:
фармакодинаміка. Механізм дії. Тенектеплаза є рекомбінантним фібриноспецифічним активатором плазміногену, одержаним з природного тканинного активатора плазміногену (t-Ра) шляхом модифікації структури білка в трьох місцях. Тенектеплаза зв’язується з фібриновими компонентами тромбу (згусток крові) і селективно перетворює пов’язаний з тромбом плазміноген в плазмін, який розщеплює фібринову основу тромбу. У порівнянні з нативним t-PA тенектеплаза має велику фібриноспецифічність і більшу стійкість до інактивації під впливом ендогенного інгібітора (РАI-1).
Фармакодинамічний вплив. Після призначення тенектеплази відзначають дозозалежне поглинання α2-антиплазміну (інгібітор плазміну в рідкій фазі) з подальшим підвищенням рівня системного плазміну. Це спостереження суперечить очікуваному ефекту активації плазміногену. У ході порівняльних досліджень зниження концентрації фібриногену (<15%) і плазміногену (<25%) виявляли у пацієнтів, які отримували максимальну дозу тенектеплази (10 000 ОД, що відповідає 50 мг), тоді як альтеплаза викликала зниження рівнів фібриногену і плазміногену приблизно на 50%. Утворення клінічно значущих антитіл не відзначалося протягом 30 днів.
Фармакокінетика. Абсорбція і розподіл. Тенектеплаза — призначений для в/в введення рекомбінантний протеїн, що активує плазміноген. Після в/в болюсного введення 30 мг тенектеплази у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда початкова очікувана концентрація тенектеплази в плазмі крові становила 6,45±3,60 мкг/мл (середнє ± стандартне відхилення). Фаза розподілу становить від 31±22 до 69±15% (середнє ± стандартне відхилення) від загального AUC після введення дози в межах від 5 до 50 мг.
Дані про розподіл в тканинах отримані в дослідженнях з радіоактивно міченою тенектеплазою на щурах. Головним органом, в який надходила тенектеплаза, була печінка. Невідомо, чи зв’язується тенектеплаза і якою мірою вона зв’язується з білками плазми крові у людини. Середній час утримання препарату в організмі становить близько 1 год, а середній об’єм розподілу (± стандартне відхилення) у стані рівноваги (Vss) знаходиться в межах від 6,3±2 до 15±7 л.
Біотрансформація. Тенектеплаза виводиться з кровообігу шляхом зв’язування зі специфічними рецепторами в печінці з подальшим катаболізмом до малих пептидів. Зв’язування з рецепторами печінки менше порівняно з нативним t-PA, що призводить до пролонгованого Т½.
Елімінація. Після одноразового в/в болюсного введення тенектеплази пацієнтам з гострим інфарктом міокарда антиген тенектеплази демонстрував біфазну елімінацію з плазми крові. У рамках терапевтичних доз дозозалежність кліренсу тенектеплази відсутня. Первинний домінантний Т½ становить 24±5,5 хв (в середньому ± стандартне відхилення), що в 5 разів довше, ніж у випадку з природним тканинним активатором плазміногену. Кінцевий Т½ становить 129±87 хв, а кліренс з плазми крові — 119±49 мл/хв.
Надмірна маса тіла призводить до помірного підвищення кліренсу тенектеплази, похилий вік — до незначного зниження кліренсу. У жінок в цілому кліренс нижчий, ніж у чоловіків, але це можна пояснити загальною різницею маси тіла.
Лінійність/нелінійність. Аналіз лінійності доз, що базується на AUC, свідчить, що тенектеплаза проявляє нелінійні фармакокінетичні властивості в діапазоні доз 5–50 мг.
Порушення функції нирок і печінки. Виведення тенектеплази здійснюється через печінку, тому не очікується, що порушення функції нирок впливатиме на фармакокінетику Металізе. Однак вплив порушення функцій печінки і нирок на фармакокінетику тенектеплази спеціально не досліджували. Відповідно, немає вказівок щодо корекції дози тенектеплази для пацієнтів з печінковою та тяжкою нирковою недостатністю.
ПОКАЗАННЯ:
тромболітична терапія при підозрі на інфаркт міокарда зі стійким підйомом сегмента ST або недавньою блокадою лівої ніжки пучка Гіса протягом 6 год після початку розвитку симптомів гострого інфаркту міокарда.
ЗАСТОСУВАННЯ:
Металізе повинен призначати лікар, який має досвід проведення тромболітичної терапії і можливість її контролювати.
Терапію із застосуванням Металізе слід почати якомога раніше після появи симптомів.
Металізе призначають з урахуванням маси тіла пацієнта; максимальна доза становить 10 000 ОД (50 мг тенектеплази). Обсяг, необхідний для отримання ефективної дози, може бути розрахований за такою схемою:
Пацієнти похилого віку (≥75 років). Металізе слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку (≥75 років) у зв’язку з високим ризиком кровотечі (див. Інформацію про кровотечі, Побічна дія та Фармакодинаміка).
Необхідну дозу слід призначати у вигляді одноразового в/в болюсного введення протягом приблизно 10 с.
Для введення Металізе може бути використана система для в/в вливання, що застосовувалася тільки для вливання 0,9% розчину натрію хлориду. Металізе несумісний з розчином глюкози.
Не слід додавати будь-які інші лікарські засоби до ін’єкційного р-ну.
Супутня терапія. Антитромботична супутня терапія інгібіторами тромбоцитів і антикоагулянтами рекомендується відповідно до чинних міжнародних рекомендацій щодо лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST.
Щодо коронарного втручання див. Особливості застосування.
Нефракціонований гепарин і еноксапарин застосовувалися як супутня антитромботична терапія в клінічних дослідженнях з МЕТАЛІЗЕ.
Ацетилсаліцилову кислоту необхідно застосовувати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати довічно, якщо це не протипоказано.
Приготування розчину. Металізе розчиняють шляхом додавання повного об’єму води для ін’єкцій з попередньо заповненого шприца у флакон, що містить порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
1. Переконатися, що розмір флакона обраний відповідно до маси тіла пацієнта згідно зі схемою, наведеною вище.
2. Проконтролювати наявність пошкоджень кришки на флаконі.
3. Видалити кришку на флаконі.
4. Зняти наконечник зі шприца, потім негайно вкрутити шприц, заповнений розчинником, в перехідний пристрій для флакона і проколоти пробку флакона за допомогою голки перехідного пристрою.
5. Додати воду для ін’єкцій у флакон за допомогою шприца, повільно натискаючи на поршень, щоб запобігти піноутворенню.
6. Розчинити порошок, обережно збовтуючи.
7. Розчинений засіб повинен бути прозорим, безбарвним або блідо-жовтим. Застосовувати слід тільки прозорий розчин, вільний від часток.
8. Безпосередньо перед введенням розчину перевернути флакон так, щоб шприц, з’єднаний з флаконом, знаходився знизу.
9. Перенести в шприц відповідний об’єм відтвореного розчину Металізе, враховуючи масу тіла пацієнта.
10. Відокремити шприц від перехідного пристрою.
11. Металізе слід вводити протягом приблизно 10 с. Не можна застосовувати систему для в/в вливання, що містить декстрозу.
12. Будь-яку залишкову кількість невикористаного розчину слід знищити.
Альтернативно приготування розчину може бути проведено за допомогою голки, яка додається.
ПРОТИПОКАЗАННЯ:
препарат Металізе не слід застосовувати у пацієнтів з анафілактичними реакціями в анамнезі (що загрожують життю) до будь-якого з компонентів (а саме до тенектеплази або будь-якої допоміжної речовини) або гентаміцину (який використовується при виробництві препарату і може залишатися в невеликій кількості). Якщо терапія препаратом Металізе, незважаючи на все, визнана необхідною, обладнання для реанімації повинно бути доступним, якщо це буде потрібно.
Крім того, тромболітична терапія пов’язана з ризиком виникнення кровотечі. Металізе протипоказаний в наступних випадках:
— значна кровотеча в даний час або протягом останніх 6 міс;
— супутня пероральна антикоагулянтна терапія, наприклад варфарином (міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) >1,3) (див. Побічна дія);
— наявність в анамнезі будь-яких порушень з боку центральної нервової системи (наприклад пухлини, аневризми, внутрішньочерепне або спинномозкове оперативне втручання);
— відомий геморагічний діатез;
— тяжка АГ, що не піддається контролю;
— серйозне оперативне втручання, біопсія паренхіматозного органу, значна травма протягом останніх 2 міс (включаючи будь-яку травму, супутній наявний інфаркт міокарда);
— нещодавня травма голови або черепа;
— тривала серцево-легенева реанімація (>2 хв) протягом останніх 2 тиж;
— гострий перикардит та/або підгострий бактеріальний ендокардит;
— гострий панкреатит;
— тяжке порушення функції печінки, яке включає печінкову недостатність, цироз, портальну гіпертензію (езофагеальний варикоз) та активний гепатит;
— активна пептична виразка;
— аневризма артерій і відома артеріальна/венозна мальформація;
— пухлина з підвищеним ризиком кровотечі;
— геморагічний інсульт або інсульт невідомого походження в анамнезі;
— ішемічний інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА) протягом останніх 6 міс;
— деменція.
ПОБІЧНА ДІЯ:
кровотеча є найбільш частою побічною реакцією, пов’язаною із застосуванням тенектеплази. Тип кровотечі переважно поверхневий в місці ін’єкції. Часто відзначалися екхімози, але зазвичай це не потребувало будь-яких дій. Повідомлялося про випадки смерті і постійної втрати працездатності серед пацієнтів, які перенесли інсульт (включаючи внутрішньочерепну кровотечу) та інші випадки серйозних кровотеч.
Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за частотою і системами органів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 – <1/10), нечасто (≥1/1000 – <1/100), рідко (≥1/10 000 – <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути встановлена за наявними даними).
З боку імунної системи: рідко — анафілактоїдні реакції (включаючи висип, кропив’янку, бронхоспазм, набряк гортані).
З боку нервової системи: нечасто — внутрішньочерепний крововилив (наприклад, крововилив в головний мозок, гематома головного мозку, геморагічний інсульт, геморагічна трансформація інсульту, внутрішньочерепна гематома, субарахноїдальний крововилив), включаючи пов’язані з цим симптоми, такі як сонливість, афазія, геміпарез, судоми.
З боку органу зору: нечасто — внутрішньоочний крововилив.
Кардіологічні порушення: нечасто — реперфузійні аритмії (такі як асистолія, прискорена ідіовентрикулярна аритмія, аритмія, екстрасистолія, фібриляція передсердь, передсердно-шлуночкова блокада (від I стадії до повної), брадикардія, тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія) відзначають в безпосередньому тимчасовому взаємозв’язку із застосуванням Металізе. Реперфузійні аритмії здатні привести до припинення серцевої діяльності з загрозою для життя, тому можуть потребувати застосування традиційної антиаритмічної терапії; рідко — перикардіальний крововилив.
Судинні порушення: дуже часто — кровотеча; рідко — емболія (тромбоемболія).
З боку дихальної системи: часто — епістаксис; рідко — легенева кровотеча.
З боку травної системи: часто — кровотеча з шлунково-кишкового тракту (наприклад шлункова, виразкова, ректальна, гематемезис, мелена, кровотеча в ротовій порожнині); нечасто — ретроперитонеальна кровотеча (наприклад ретроперитонеальна гематома); частота невідома — нудота, блювання.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — екхімоз.
З боку сечовидільної системи: часто — урогенітальна кровотеча (наприклад гематурія, кровотеча в сечовивідних шляхах).
Загальні порушення і реакції в місці введення: часто — кровотеча в місці ін’єкції, кровотеча в місці пункції.
Дослідження: рідко — зниження АТ; частота невідома — підвищення температури тіла.
Процедурні ускладнення: частота невідома — жирова емболія, яка може призвести до певних наслідків у відповідних органах.
Хірургічні та медичні процедури: частота невідома — переливання крові.
Як і для інших тромболітичних засобів, такі побічні реакції виникали внаслідок інфаркту міокарда та/або введення тромболітичних засобів:
дуже часто (>1/10) — артеріальна гіпотензія, порушення частоти серцебиття і серцевого ритму, стенокардія;
часто (>1/100, ≤1/10) — рецидивна ішемія, серцева недостатність, інфаркт міокарда, кардіогенний шок, перикардит, набряк легень;
нечасто (>1/1000, ≤1/100) — зупинка серця, недостатність мітрального клапана, ексудативний перикардит, тромбоз вен, тампонада серця, розрив міокарда;
рідко (>1/10 000, ≤1/1000) — емболія легеневої артерії.
Ці серцево-судинні порушення можуть загрожувати життю та привести до летального результату.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:
коронарне втручання. Якщо первинне черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) заплановане відповідно до чинних посібників з лікування, тенектеплазу (див. Фармакодинаміка) не слід застосовувати.
Пацієнти, яким не може бути виконано первинне ЧКВ протягом 1 год, відповідно до рекомендацій настанов, і які отримують тенектеплазу як первинний метод коронарної реваскуляризації, повинні бути направлені без затримки в установу з можливістю коронарної інтервенції протягом 6–24 год або раніше у разі медичної необхідності для ангіографії та своєчасного супутнього коронарного втручання (див. Фармакодинаміка).
Кровотеча. Найбільш частим ускладненням, яке виникає під час терапії Металізе, є кровотеча. Одночасне застосування гепарину може призвести до кровотечі. Оскільки фібрин розчиняється під час терапії препаратом Металізе, кровотеча може виникнути в місці нещодавньої пункції. Таким чином, тромболітична терапія потребує пильної уваги до всіх можливих місць виникнення кровотечі (включаючи викликані введенням катетера, пункційної голки, артеріальної і венозної пункції, венесекцію). Під час терапії Металізе слід уникати використання жорсткого катетера, ін’єкцій і маніпуляцій, які не є життєво необхідними.
Найчастіше відзначалася кровотеча в місці ін’єкції, рідко — урогенітальна кровотеча і кровотеча з ясен.
У разі виникнення серйозної кровотечі, особливо внутрішньомозкової, одночасне застосування гепарину слід негайно припинити і розглянути необхідність прийому протаміну, якщо гепарин був призначений у межах 4 год до початку кровотечі. Деяким пацієнтам, у яких ці консервативні заходи неефективні, може бути призначено переливання крові. Доцільність переливання кріопреципітату, свіжозамороженої плазми і тромбоцитів слід розглядати з урахуванням клінічних і лабораторних показників після кожного введення. Очікуваний цільовий рівень фібриногену після інфузії кріопреципітату становить 1 г/л. Також слід розглянути необхідність застосування антифібринолітичних агентів.
Доцільність призначення терапії препаратом Металізе слід ретельно оцінити, зіставивши потенційний ризик виникнення кровотечі та очікувану користь за наявності таких станів:
— систолічний АТ >160 мм рт. ст.;
— цереброваскулярні захворювання;
— недавня кровотеча з шлунково-кишкового тракту або сечостатевих органів (за останні 10 днів);
— висока ймовірність тромбозу лівих відділів серця, наприклад мітральний стеноз з фібриляцією передсердь;
— будь-яка відома нещодавня (за останні 2 дні) ін’єкція;
— похилий вік (пацієнти віком від 75 років);
— невелика маса тіла (<60 кг).
Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, застосування Металізе можна розглядати, якщо дозування або час з моменту останнього прийому антикоагулянта робить залишкову ефективність малоймовірною, і якщо відповідні тести антикоагулянтної активності препарату (-ів) показують клінічно значущу активність системи коагуляції (наприклад МНО ≤1,3 для антагоністів вітаміну К або інші відповідні тести для інших антикоагулянтів знаходяться в межах відповідної верхньої межі норми).
Аритмія. Коронарний тромболізис може викликати аритмію, пов’язану з реперфузією. При застосуванні Металізе рекомендується передбачити можливість проведення антиаритмічної терапії при брадикардії та/або шлуночкової тахіаритмії (водій ритму, дефібрилятор).
Антагоністи глікопротеїну IIb/IIIa. Супутнє застосування антагоністів глікопротеїну IIb/IIIа підвищує ризик розвитку кровотечі.
Підвищена чутливість/повторне введення. Після лікування не відзначалося утворення антитіл до молекул тенектеплази. Але системного досвіду повторного введення Металізе немає. Слід дотримуватися обережності при застосуванні Металізе у пацієнтів з відомою гіперчутливістю (інші, крім анафілактичних реакцій) до активної речовини, будь-якого з компонентів препарату або гентаміцину (який використовується при виробництві препарату і може залишатися в невеликій кількості). При виникненні анафілактичних реакцій введення слід припинити і почати необхідне лікування. У будь-якому випадку тенектеплазу не слід повторно вводити до оцінки гемостатичних факторів, таких як фібриноген, плазміноген і α2-антиплазмін.
Застосування в період вагітності та годування груддю
Вагітність. Існує обмежена кількість даних щодо застосування Металізе для лікування вагітних. Згідно з даними доклінічних досліджень виявили вторинну смертність при кровотечах в зв’язку з відомою фармакологічною активністю діючої речовини. Також під час доклінічних досліджень зафіксовано кілька випадків переривання вагітності і резорбції плода, які спостерігалися лише при введенні повторної дози.
Тенектеплаза нетератогенна. Слід оцінити співвідношення користі від лікування щодо потенційного ризику в разі виникнення інфаркту міокарда в період вагітності.
Годування груддю. Невідомо, чи проникає тенектеплаза в грудне молоко. Необхідно відмовитися від годування груддю протягом перших 24 год після проведення тромболітичної терапії.
Фертильність. Досліджень щодо впливу тенектеплази на фертильність не проводили.
Діти. Даних про безпеку та ефективність застосування препарату Металізе у дітей недостатньо, тому не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів цієї вікової категорії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Не досліджували.
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:
спеціальних досліджень взаємодії препаратів Металізе з іншими лікарськими засобами, які зазвичай застосовують для лікування пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, не проводили. Однак аналіз даних понад 12 тис. хворих, які отримували лікування під час фази 1, 2 і 3, не виявив жодних клінічно значущих взаємодій між препаратами, які зазвичай застосовують у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, і супутнім застосуванням Металізе.
Лікарські засоби, що впливають на коагуляцію, або такі, які змінюють функцію тромбоцитів (наприклад тиклопідин, клопідогрел, низькомолекулярний гепарин), можуть підвищити ризик виникнення кровотечі до, під час та після терапії Металізе.
Одночасне застосування антагоністів GPIIb/IIIa підвищує ризик розвитку кровотечі.
Несумісність. Металізе несумісний з розчином глюкози.
Не слід додавати будь-який інший лікарський засіб до ін’єкційного р-ну або в систему для в/в вливання.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ:
в разі передозування підвищується ризик виникнення кровотечі. При тяжкій тривалій кровотечі слід розглянути необхідність проведення замісної терапії (плазма, тромбоцити), також див. Особливості застосування.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:
при температурі не вище 30 °С. Приготований розчин можна зберігати протягом 24 год при температурі 2–8 °С і 8 год — при температурі не вище 30 °С.