КИСЕНЬ МЕДИЧНИЙ ГАЗОПОДІБНИЙ газ

діюча речовина: кисень з об’ємною часткою не менше 99,5%.

Газ.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний газ без запаху і смаку, малорозчинний у воді (приблизно 1: 43).

Гази медичні.

Код ATХ V03A N01.

Фармакодинаміка.

Кисень належить до препаратів групи антигіпоксантів і антиоксидантів. Має здатність зв'язуватися з гемоглобіном крові в легенях і в комплексній сполуці з гемом переноситься до клітин організму. Є сильним окислювачем і необхідним елементом у метаболічних перетвореннях вуглеводів, білків і жирів в енергетичний матеріал для забезпечення життєдіяльності організму.

Фармакокінетика.

В організмі людини кисень дифундує через легеневу тканину в кров, з'єднуючись з гемоглобіном еритроцитів і частково розчиняючись у плазмі. Далі відбувається транспортування кисню до тканин організму, де він дифундує у міжклітинну рідину тканини. Кінцевий етап дихання — утилізація кисню при біологічному окисленні та утворення енергії в клітинах, далі через ряд змін виділяється легенями у сполученому вигляді як діоксид вуглецю (СО2).

Захворювання, що супроводжуються гіпоксією:

органів дихання:

• пневмонія;
• набряк легенів;
• бронхіальна астма;
• пневмосклероз.

Серцево-судинна система:

• серцева недостатність;
• коронарна недостатність.

Отруєння:

• окисом вуглецю;
• синильною кислотою;
• задушливими газами.

При проведенні загальної анестезії у поєднанні з засобами інгаляційного наркозу; у післяопераційний період.

Приготування кисневих коктейлів, пінок.

Інфекційні хвороби: аскаридоз і трихоцефальоз.

Для гіпербаричної оксигенації протипоказаннями є гострі респіраторні захворювання, наявність в анамнезі епілептичних нападів, порушення прохідності слухових труб і каналів, які з’єднують придаткові пазухи, наявність порожнин у легенях, бронхоплевральних фістул, тяжкі форми артеріальної гіпертензії, новоутворення, підвищена індивідуальна чутливість до кисню.

Для дегельмінтизації киснем протипоказаннями є виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пухлини і гострі запальні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Нітрати, адреноблокатори, антагоністи іонів кальцію, ноотропні засоби сприяють більш економічному використанню тканинами кисню, його кращій утилізації і тим самим зменшенню гіпоксії та підвищенню стійкості організму до кисневої недостатності.

Не застосовувати жінкам у період менструації.

Рекомендовано застосування зі зволожувачами.

Не застосовувати у період вагітності терміном більше 5 місяців. На період застосування препарату слід припинити годування груддю.

Через можливе запаморочення слід утриматися від керування автомобілем або виконання роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції.

У госпітальних умовах частіше застосовувати як інгаляції через спеціальні маски із гуми або пластичних мас, підключених безпосередньо до сталевих балонів, що містять кисень.

В амбулаторній практиці і вдома частіше використовують спеціальні гумові або пластикові контейнери (подушки), заповнені киснем або його сумішшю.

Для гіпербаричної оксигенації, тобто подачі кисню під підвищеним тиском, застосовувати спеціальні вентиляційні, так звані барокамери, де кисень надходить як інгаляційним шляхом, так і через слизові оболонки та шкіру.

Найчастіше застосовують інгаляційно у вигляді суміші з повітрям у концентрації 40–60% в об’ємі 4–5 літрів за 1 хвилину. Використовують також суміш під назвою «карбоген», яка складається із 95% кисню і 5% вуглекислого газу. Зазвичай суміш слід подавати зволоженою.

При гіпербаричній оксигенації кисень подавати під тиском 1,2–2 атм. З терапевтичною метою проводити 8–10 сеансів.

Для лікування аскаридозу кисень вводити у шлунок через тонкий шлунковий або дуоденальний зонд. Зонд бажано вводити через ніс. Кисень вводити 2 дні поспіль, уранці, натщесерце або через 4 години після їди. Дітям віком до 10 років вводити по 100 мл кисню на 1 рік життя, 10–12 років — по 1000–1100 мл, 13–14 років — 1250 мл, віком від 15 років — 1250–1500 мл. Вводити повільно, порціями по 100–200–250 мл з інтервалом 1–2 хвилини. Всю кількість вводити не менше ніж за 15 хвилин, і після процедури пацієнт залишається у положенні лежачи не менше 2 годин.

Для лікування трихоцефальозу хворому робити очищувальну клізму і через 1 годину при положенні пацієнта на боку вводити у пряму кишку катетер (або гумовий наконечник від клізми) на глибину 25–30 см (за внутрішній сфінктер). Через катетер повільно нагнітати кисень невеликими порціями (по 200–250 мл) з інтервалом 2–3 хвилини. Дітям віком до 10 років застосовувати по 100 мл кисню на 1 рік життя, 10–12 років по 1000–1100 мл, 13–14 років — 1250 мл, віком від 15 років — 1250 — 1500 мл. Після закінчення процедури пацієнт повинен лежати на спині протягом 2-х годин. Лікування киснем проводити 5–7 днів поспіль, на 6–7-ий день давати сольовий проносний засіб.

Приготування кисневих коктейлів, пінок — сумішей кисню з харчовими продуктами, соками, настоями лікарських трав.

Препарат можна застосовувати у педіатричній практиці.

При передозуванні можливі нудота, блювання, судоми. Терапія симптоматична.

В окремих пацієнтів можлива індивідуальна підвищена чутливість до кисню та його сумішей, запаморочення, нудота, підвищена сухість слизових оболонок, їх подразнення, кашель.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

1,5 року.

Зберігати в захищеному від прямих сонячних променів та атмосферних опадів місці при температурі не вище + 30 °С.

Не допускати контакту з маслами, падіння та ударів балонів.

У балонах для стиснутого газу об’ємом 1,5 л, або 2 л, або 3 л, або 4 л, або 5 л, або 10 л, або 40 л, або 50 л або з газифікаторів кріогенних.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Кріогенсервіс».