КОРДИНОРМ КОР (CORDINORM COR) (263346) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: бісопролол;

1 таблетка містить 2,5 мг бісопрололу фумарату;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кросповідон.

Таблетки.

Селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Код АТС С07А В07.

Лікування хронічної серцевої недостатності із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності — серцевими глікозидами.

Підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату. Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стані декомпенсації. Кардіогенний шок. Атріовентрикулярна блокада II і III ступеня. Синдром слабкості синусового вузла. Виражена синоатріальна блокада. Симптоматична брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) менше 60 ударів за хвилину). Симптоматична артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.). Тяжка форма бронхіальної астми або хронічні обструктивні захворювання легень. Пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно. Феохромоцитома, що не лікувалася. Метаболічний ацидоз.

Кординорм Кор призначають для лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю без ознак загострення.

Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендоване дозування без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.

Фаза титрування.

Лікування хронічної серцевої недостатності бісопрололом починається відповідно до нижчезазначеної схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму. Початкова доза — 1,25 мг бісопрололу (1/2 таблетки Кординорму Кор 2,5 мг) 1 раз на добу протягом першого тижня. Протягом 2-го тижня прийому призначають 2,5 мг бісопрололу (1 таблетка Кординорму Кор 2,5 мг) 1 раз на добу. Протягом 3-го тижня прийому призначають 3,75 мг бісопрололу (1,5 таблетки Кординорму Кор 2,5 мг) 1 раз на добу. З 4-го по 7-й тиждень прийому призначають 5 мг бісопрололу 1 раз на добу. З 8-го по 11-й тиждень — 7,5 мг бісопрололу 1 раз на добу. З 12-го тижня і надалі — 10 мг бісопрололу 1 раз на добу як підтримуюча терапія.

Кординорм Кор 2,5 мг рекомендується застосовувати на початку лікування хронічної серцевої недостатності. Вищі дози бісопрололу (Кординорм Кор по 5 мг або 10 мг) підходять для підтримуючої терапії.

Максимальна рекомендована доза бісопрололу становить 10 мг 1 раз на добу.

Під час фази титрування необхідний ретельний нагляд за показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності.

Модифікація лікування.

Якщо під час фази титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується відкоригувати дозування препарату, що може потребувати тимчасового зниження доз бісопрололу або призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта лікування препаратом продовжують.

Курс лікування препаратом Кординорм Кор тривалий.

Застосування.

Таблетки Кординорм Кор слід ковтати не розжовуючи, вранці, натще або під час сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю.

Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функції печінки та/або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з особливою обережністю.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози не потрібне цій категорії пацієнтів.

Критерії оцінки частоти розвитку небажаних ефектів: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

Лабораторні показники.

Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).

З боку серцево-судинної системи.

Дуже часто: брадикардія.

Часто: ознаки погіршення серцевої недостатності, відчуття холоду або оніміння кінцівок, артеріальна гіпотензія, особливо у пацієнтів з серцевою недостатністю.

Нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, ортостатична гіпотензія.

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення, головний біль.

Рідко: синкопе.

З боку органів зору.

Рідко: зниження сльозовиділення (потрібно враховувати при носінні контактних лінз).

Дуже рідко: кон'юнктивіт.

З боку органів слуху.

Рідко: погіршення слуху.

З боку дихальної системи.

Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою в анамнезі та хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів.

Рідко: алергічний риніт.

З боку травної системи.

Часто: нудота, блювання, діарея, запор.

З боку шкіри та її похідних.

Рідко: реакції гіперчутливості (свербіж, почервоніння, висипання).

Дуже рідко: алопеція. При лікуванні β-блокаторами може спостерігатись погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.

З боку кістково-м'язової системи.

Нечасто: м'язова слабкість, судоми.

Загальні порушення.

Часто: астенія, втомлюваність.

З боку печінки.

Рідко: гепатит.

З боку репродуктивної системи.

Рідко: порушення потенції.

З боку психіки.

Нечасто: депресія, порушення сну.

Рідко: нічні кошмари, галюцинації.

Найбільш частими ознаками передозування препаратом Кординорм Кор є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. При передозуванні також були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня та запаморочення. Чутливість до високих разових доз бісопрололу залежить від індивідуальних особливостей організму. Тому лікування слід починати з поступовим збільшенням доз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У випадку передозування необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Залежно від ступеня передозування проводять підтримуючу і симптоматичну терапію.

При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну (ізопреналін або інший препарат хронотропної дії), за потреби — тимчасовий кардіостимулятор.

При артеріальній гіпотензії: прийом судинозвужувальних препаратів, внутрішньовенне введення глюкагону.

При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: інфузійне введення ізопреналіну; у разі необхідності — кардіостимуляція.

При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів і вазодилататорів.

При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад ізопреналін), бета₂-адреноміметики та/або амінофілін.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.

Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Як правило, β-адреноблокатори зменшують кровотік у плаценті та можуть вплинути на розвиток плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік.

Після пологів новонароджений повинен перебувати під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати протягом перших 3 діб.

Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко або безпеки впливу на грудних дітей немає, тому не рекомендується застосовувати Кординорм Кор під час годування груддю.

Діти. Кординорм Кор не рекомендується застосовувати в педіатричній практиці через обмежений досвід застосування препарату дітям.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності бісопрололом потрібно починати з початкової фази титрування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Не можна припиняти лікування раптово, якщо для цього немає чітких показань; курс потрібно закінчувати повільно, з поступовим зниженням дози. На початку лікування препаратом необхідний нагляд за пацієнтом.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів з такими захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені пороки серця, гемодинамічно значимі набуті клапанні пороки серця, інфаркт міокарда за останні 3 місяці.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

• цукровий діабет з різкими коливаннями рівня глюкози в крові; симптоми гіпоглікемії можуть бути приховані (наприклад тахікардія, відчуття серцебиття, підвищене потовиділення);
• сувора дієта;
• під час десенсибілізаційної терапії;
• атріовентрикулярна блокада I ступеня;
• стенокардія Принцметала;
• порушення периферичного кровообігу (на початку терапії можливе посилення скарг);
• загальна анестезія;
• бронхоспазм (при бронхіальній астмі або хронічних обструктивних захворюваннях легень).

Хворим на псоріаз (у т.ч. у сімейному анамнезі) β-блокатори призначають після ретельної оцінки користі та ризику.

Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату.

Пацієнтам із феохромоцитомою призначають препарат Кординорм Кор тільки на тлі попередньої терапії α-адреноблокаторами.

Необхідно обов'язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів β-адренорецепторів і з обережністю застосовувати β-блокатори пацієнтам, яким призначена загальна анестезія. При застосуванні препарату Кординорм Кор перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.

При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення тонусу дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз β₂-симпатоміметиків.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією або глюкозним/галактозним синдромом мальабсорбції.

Не рекомендується застосовувати препарат Кординорм Кор у поєднанні з блокаторами кальцієвих каналів, антиаритмічними засобами І класу, гіпотензивними засобами з центральним механізмом дії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Як і інші β-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати анафілактичні реакції. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. В індивідуальних випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування та при зміні дози препарату.

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

• Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): негативний вплив на атріовентрикулярну провідність та інотропну функцію міокарда.
• Антагоністи кальцію типу верапамілу, меншою мірою — дилтіазему: негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади у пацієнтів, які приймають β-блокатори.
• Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксинідин, рилменідин) можуть призвести до погіршення серцевої недостатності. При комбінованій терапії раптова відміна цих засобів може підвищити ризик рефлекторної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

• Антагоністи кальцію типу дигідропіридину (наприклад ніфедипін, фелодипін, амлодипін) можуть підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.
• Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад аміодарон): негативний вплив на атріовентрикулярну провідність.
• Парасимпатоміметики: може збільшуватися час атріовентрикулярної провідності та підвищується ризик брадикардії.
• β-блокатори місцевої дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): дія бісопрололу може підсилюватися.
• Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: посилюється дія цих препаратів. Ознаки гіпоглікемії можуть бути замасковані.
• Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії.
• Серцеві глікозиди (препарати наперстянки): знижують частоту серцевих скорочень, збільшують час атріовентрикулярної провідності.
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можуть послаблювати гіпотензивний ефект бісопрололу.
• β-симпатоміметики (наприклад ізопреналін, добутамін): знижується терапевтичний ефект обох засобів.
• Симпатоміметики, які активують β- і α-адренорецептори (наприклад адреналін, норадреналін), підвищують артеріальний тиск. Подібна взаємодія більш вірогідна при застосуванні неселективних бета-блокаторів.
• Антигіпертензивні засоби (наприклад трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин) підвищують ризик артеріальної гіпотензії.

Комбінації, що можливі.

• Мефлохін: можливий розвиток брадикардії.
• Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В) підвищують гіпотензивний ефект β-блокаторів. Є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

Фармакодинаміка. Бісопролол — селективний β₁-адреноблокатор. При застосуванні у терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізуючих властивостей. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення кінцево-діастолічного тиску і подовження діастоли. Препарат має дуже низьку спорідненість із β₂-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із β₂-рецепторами ендокринної системи. Препарат тільки у поодиноких випадках може впливати на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, а також на метаболізм глюкози.

Фармакокінетика. Всмоктуваність та розподіл. Після прийому внутрішньо бісопролол добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 90% і не залежить від прийому їжі. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення (10- 12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового застосування препарату.

Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами: 50% біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50% виводиться нирками у незміненому вигляді.

Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку.

Зберігати при температурі не вище 30 ^оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері. По 3 або 9 блістерів у коробці.

За рецептом.

Ніше Дженерікс Лімітед.

Юніт 5, 151 Балдойл Індастріал Естейт, Дублін 13, Ірландія.