Ректодельт 100 (Rectodelt® 100)
Преднізон - 100 мг
Ректодельт 100 ― ректальні супозиторії, що містять 100 мг преднізону.
Відповідно до АТС-класифікації преднізон належить до глюкокортикоїдів для системного застосування. Преднізон ― глюкокортикостероїд середньої тривалості дії, у 4–5 разів сильніший, ніж гідрокортизон (Zoorob R.J., Cender D., 1998). Існує величезний досвід застосування препаратів цієї групи для лікування ларинготрахеобронхітів (Hawkins D.B., 1980), крупу (Truckenbrodt H., Richter K., 1979) та інших випадків обструктивного синдрому, які потребують невідкладного лікування (Richter K., 1982). Саме кортикостероїди є основою лікування гострого стенозуючого ларинготрахеїту, та клінічна користь від їх застосування спостерігається у дітей з усіма ступенями тяжкості крупу, включаючи найлегші випадки (Knutson D., Aring A., 2004). Ректальні форми преднізону застосовуються у педіатрії вже дуже давно (Löw J., 1964; Adelmann G., 1967).
Так, супозиторії Ректодельт 100 завдяки їх протизапальній, протинабряковій дії, здатності гальмувати стеноз бронхів та знижувати проникність судин показані для невідкладної терапії крупу, псевдокрупу, обструктивного бронхіту у дітей.
Також преднізон, який є діючою речовиною супозиторіїв Ректодельт 100, сприяє зменшенню густини бронхіального секрету та зниженню його продукції келихоподібними клітинами. Важливою є властивість преднізону підвищувати чутливість рецепторів гладких м’язів бронхів до β2-адреноміметиків у разі її зниження через їх часте застосування.
Застосування супозиторіїв Ректодельт 100 при гострому стенозуючому ларинготрахеїті
Гострий стенозуючий ларинготрахеїт (псевдокруп) є найбільш поширеною формою обструкції верхніх дихальних шляхів у дітей віком 6 міс — 6 років (Skolnik N., 1993).
Розповсюдженість псевдокрупу така, що його частка становить до 15% звернень у відділення невідкладної допомоги через респіраторні захворювання у дітей у США (Zoorob R. et al., 2011). Більшість епізодів псевдокрупу є легкими, лише 1–8% пацієнтів із даним захворюванням потребують госпіталізації та менше 3% госпіталізованих до стаціонару хворих потребують інтубації (Zoorob R. et al., 2011).
Діагноз встановлюється на основі клінічних ознак і не потребує проведення спеціальних підтверджувальних лабораторних тестів, функціональних методів або рентгенологічного обстеження (Skolnik N., 1993).
Частіше він розвивається пізньої осені або ранньої зими на фоні інфекції верхніх дихальних шляхів, проявами якої є кашель та нежить (Zoorob R. et al., 2011). Псевдокруп має зазвичай вірусну природу, при цьому найбільш розповсюдженим етіологічним фактором є вірус парагрипу (типи 1–3). Клінічно псевдокруп характеризується «гавкаючим» кашлем, захриплістю голосу та дихальним стридором.
Це стан, що виникає гостро, тяжкість симптомів наростає швидко, розвивається дихальна недостатність. Лихоманка може бути невираженою, тим не менш, порушення дихання, що розвиваються у дитини, спонукають її батьків звернутися за медичною допомогою. Диференційна діагностика крупу включає такі захворювання, як епіглотит, справжній круп та ретрофарингеальний абсцес. Також диференціювати даний стан слід із бактеріальним трахеїтом, аспірацією стороннього тіла, паратонзилярним абсцесом та ангіоневротичним набряком (Zoorob R. et al., 2011).
Терапія псевдокрупу зазнала серйозних змін за останні десятиліття. Існують переконливі докази на підтримку рутинного застосування кортикостероїдів у всіх дітей із псевдокрупом, незалежно від ступеня тяжкості. Втручання на ранніх стадіях захворювання дозволяє знизити тяжкість симптомів та частоту повторного розвитку псевдокрупу, а також наступних звернень до лікаря задля отримання додаткової медичної допомоги, відвідування відділення невідкладної допомоги та госпіталізації. Саме застосування глюкокортикоїдів дозволяє знизити частоту інтубації при тяжкому стенозуючому ларинготрахеїті.
Що стосується інших призначень, лікування псевдокрупу залежить від його тяжкості. У легких випадках дитині забезпечують положення сидячи, надходження свіжого повітря, зволоження повітря в кімнаті. При цьому, за даними деяких авторів, зволоження повітря не є ефективним (Zoorob R. et al., 2011).
У разі наявності ознак гіпоксемії необхідне проведення кисневої терапії. У тяжких випадках також проводиться інгаляція епінефрину через небулайзер, оскільки швидкість розвитку його ефекту вища, ніж у стероїдів.
Діти з тяжким псевдокрупом підлягають госпіталізації.
Часто пацієнтам із псевдокрупом, включаючи хворих із легким ступенем, рекомендується однократна доза дексаметазону (0,15–0,60 мг/кг маси тіла, яка зазвичай вводиться перорально або в/м). Дексаметазон є ефективним для зменшення вираженості симптомів обструкції, але його ефект розвивається приблизно через 6 год після прийому, відповідно, він не є оптимальним препаратом при даному стані (Bjornson C.L., Johnson D.W., 2008). Ефект після застосування преднізону розвивається швидше, ніж при введенні дексаметазону (Zoorob R.J., Cender D., 1998), відповідно, призначення препаратів, що містять преднізон у якості діючої речовини, наприклад супозиторіїв Ректодельт 100, є більш обґрунтованим.
Застосування небулізованого будесоніду є розумною альтернативою системним глюкокортикоїдам, проте потребує наявності небулайзера. Одночасне введення кортикостероїдів та епінефрину знижує частоту інтубації трахеї у пацієнтів із тяжким крупом та розвитком дихальної недостатності (Zoorob R. et al., 2011).
Епінефрин при доставці через небулайзер є ефективним для тимчасового зменшення вираженості симптомів обструкції дихальних шляхів (Knutson D., Aring A., 2004).
Епінефрин застосовувався протягом десятиліть для лікування середньотяжких та тяжких випадків крупу, проте у результаті проведеного метааналізу було встановлено, що застосування глюкокортикоїдів має низку переваг, оскільки дозволяє скоротити час перебування у стаціонарі, покращити загальний стан, зменшити вираженість дихальної недостатності та, відповідно, знизити потребу в застосуванні епінефрину (Zoorob R. et al., 2011).
Який саме глюкокортикостероїд обрати при розвитку симптомів крупу у дитини з вірусною інфекцією?
Говорячи про терапію гострого стенозуючого ларинготрахеїту, не можна забувати і про значимість ректальних форм препаратів (Beubler E., Dittrich P., 2015). Зазвичай їх застосування обумовлюється практичними причинами ― для введення ректальних свічок не потрібно жодних спеціальних приладів (наприклад небулайзера) та навичок у проведенні ін’єкцій. Супозиторії з преднізоном при цьому чинять достатньо виражену протизапальну дію при ректальному введенні дітям з гострим стенозуючим ларинготрахеїтом. Таким чином препарат може застосовуватися за призначенням лікаря батьками дитини амбулаторно, у домашніх умовах при розвитку симптомів крупу вночі.
Дозовані форми для ректального введення мають низку переваг порівняно з парентеральними лікарськими формами, які необхідно вводити шляхом ін’єкцій, які викликають у дитини біль і стрес. Також ректальне введення дози має перевагу перед пероральним прийомом таблеток або капсул у пацієнтів, що мають труднощі з ковтанням останніх або схильних до зригування (Beubler E., Dittrich P., 2015). Перш за все це стосується дітей раннього віку. Що стосується інгаляції лікарських засобів, було відмічено, що до 75% пацієнтів не використовують успішно техніку інгаляції. Відповідно, використання інгаляційних пристроїв, мабуть, є проблемою для лікування дітей (Beubler E., Dittrich P., 2015). Окрім того, використання небулайзера також може викликати у дитини додатковий стрес.
Таким чином, Ректодельт 100 є оптимальним вибором для екстреного введення в амбулаторних умовах. Ця теза підтверджується багаторічним досвідом успішного застосування даного препарату при псевдокрупі у маленьких дітей (Wilhelmi J., 1976).
Особливості застосування супозиторіїв Ректодельт 100
Препарат Ректодельт 100 характеризується широким спектром лікарських взаємодій, які необхідно враховувати при його застосуванні. Так, даний препарат може знижувати ефект антидіабетичних засобів та інсуліну. При одночасному прийомі з серцевими глікозидами він може посилювати глікозидну активність, що пов’язано з втратою калію внаслідок застосування Ректодельту 100.
Варто уникати застосування Ректодельту 100 на фоні вакцинації дитини. Це пов’язано з підвищенням ризику розвитку інфекційних ускладнень вакцинації та актуально перш за все стосовно живих противірусних вакцин.
Ректодельт 100 сприяє зниженню всмоктування іонів кальцію в кишечнику, зменшуючи вплив вітаміну D на цей процес.
Описані й інші лікарські взаємодії, із повним переліком яких необхідно ознайомитися перед застосуванням даного препарату (інструкція МОЗ України). Необхідно за можливості уникати таких взаємодій.
Що стосується розвитку побічних ефектів, існують наукові дослідження, які переконливо доводять безпеку короткострокового застосування кортикостероїдів у дітей. Так, у нещодавньому огляді Кокрейнівського формату, що включив 85 досліджень та 11 505 дітей, було продемонстровано відсутність підвищення частоти розвитку побічних ефектів порівняно з плацебо при короткочасному застосуванні системних глюкокортикоїдів, у тому числі преднізону (Fernandes R.M. et al., 2019).
У той же час повідомлялося про випадки розвитку синдрому Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Можливим є розвиток набряків внаслідок затримки іонів натрію та рідини в організмі, гірсутизм, психічні порушення. Може відмічатися поява гематом на тілі, оскільки препарат може підвищувати ламкість судин. Можливий пригнічувальний вплив на імунні реакції та пов’язане із цим зниження опірності інфекціям, сповільнене загоєння ран.
У будь-якому випадку системне застосування кортикостероїдів потребує контролю стану пацієнту та виявлення можливого розвитку побічних ефектів.
Висновки
Ректодельт 100 — супозиторії, що містять глюкокортикоїд преднізон та застосовуються у лікуванні обструктивних захворювань дихальних шляхів у дітей. Преднізон уже багато років застосовується в лікуванні спастичного бронхіту (Rottini G., Seghini M., 1957), крупу та інших бронхообструктивних захворювань (Stolting G., Kienitz M., 1971). Глюкокортикостероїди, у том числі преднізон, є наріжним каменем сучасного лікування псевдокрупу у дітей. Преднізон не містить фтору та виявляє протизапальний ефект, що швидко розвивається, чинить протинабрякову та антипроліферативну дію. Він пригнічує хемотаксис імунних клітин у вогнищі запалення, виділення протизапальних медіаторів. При бронхіальній обструкції преднізон виявляє синергічний бронхорозширювальний ефект з β-адреноміметиками, підвищує чутливість рецепторів до останніх (Fernandes R.M. et al., 2019). Відповідно, може бути рекомендовано поєднане застосування Ректодельту 100 та β-адреноміметиків. Існуючі дані свідчать про те, що короткочасне застосування високих доз системних кортикостероїдів не пов’язане з підвищенням частоти несприятливих побічних ефектів (Fernandes R.M. et al., 2019). У той же час слід враховувати можливість розвитку останніх та застосовувати препарат у тих випадках, коли терапевтична користь від його застосування перевищує потенційний ризик. Необхідно суворо дотримуватися рекомендацій лікаря стосовно тривалості курсу лікування, дози та кратності прийому супозиторіїв Ректодельт 100, оскільки тривале застосування глюкокортикоїдів, у тому числі преднізону, призводить до інволюції кори надниркових залоз та пригнічення імунної системи (Fernandes R.M. et al., 2019). Також висловлюються застереження стосовно можливого негативного впливу на ріст дітей при періодичному повторенні курсів системних глюкокортикоїдів (Fernandes R.M. et al., 2019).