Левілімаб (Levilimabum) Діюча речовина

Левілімаб це рекомбінантне моноклональне антитіло (IgG1), що зв’язується з α-субодиницею рецептора до ІЛ-6. Левілімаб містить варіабельні фрагменти легких і важких ланцюгів глибокої оптимізації та константні домени з повністю людською послідовністю. Левілімаб зв’язується і блокує розчинні рецептори ІЛ6 ((рІЛ6Р)), а також мембранні рецептори ІЛ-6 (мІЛ6Р). Блокада цих обох форм рецептора запобігає реалізації ІЛ6-асоційованого прозапального каскаду, перешкоджає активації антигенпрезентуючих клітин, В-лімфоцитів і Т-лімфоцитів, моноцитів і макрофагів, ендотеліальних клітин і фібробластів, і надлишкового продукування інших прозапальних цитокінів. Специфічна протизапальна активність левілімабу була продемонстрована в тестах in vitro та in vivo. Левілімаб чинить антипроліферативну дію на культуру клітин DS-1, викликаючи дозозалежне інгібування росту клітин. На моделі колаген-індукованого артриту у яванських макак (Macaca fascicularis) багатократне (1 раз на тиждень упродовж 7 тижнів) п/ш введення левілімабу супроводжується зниженням вираженості запальної реакції в суглобах, що підтверджено при гістологічному дослідженні (значуще зниження вираженості запальних і дегенеративних змін хрящової тканини). У клін.дослідженнях левілімаб продемонстрував блокування до 90% мембранних рецепторів до ІЛ-6 впродовж перших 2 год при однократному п/ш введенні у дозі ≥1.6 мг/кг. При однократному п/ш введенні левілімабу спостерігається дозозалежне зростання його концентрації у плазмі крові. Препарат визначається у плазмі крові пацієнта через 2-12 год. C_max досягається через 96 (72-168) год. Введення левілімабу в дозі, що перевищує 2 мг/кг, продемонструвало 2-х фазний характер збільшення концентрації в плазмі крові: 1-й пік спостерігався впродовж 48-72 год, 2-й — до 168 год із подальшим зниженням до невизначуваних значень на 70-й день. При однократному п/к введенні левілімабу в дозі 162 мг C_max у плазмі крові становила 17543 нг/мл, а AUC_0-168 — 1866231 нг/мл × год. Кліренс (загальний) левілімабу після однократного введення в дозі 2.2 мг/кг — 35.288 ± 11.7 мл/год, а в дозі 2.9 мг/кг — 25.974 ± 1.1 мл/год. T_½ однократної п/ш дози 2.9 мг/кг — 133 год.

коронавірусна інфекція (COVID-19). Патогенетична терапія синдрому вивільнення цитокінів при тяжкому перебігу нової COVID-19. Ревматоїдний артрит середньої або високої активності у дорослих пацієнтів за відсутності адекватної відповіді на терапію одним або кількома хворобо-модифікуючими протиревматичними препаратами (DMARDs). Левілімаб застосовується комбіновано з метотрексатом та/або іншими синтетичними базисними НПЗП.

вводять п/ш. Патогенетична терапія синдрому вивільнення цитокінів при тяжкому перебігу нової CОVID-19. Рекомендована доза — 324 мг однократно. У разі недостатнього ефекту першої дози можливе введення через 48–96 год у дозі 324 мг. Рішення про повторне введення приймається лікарем. Терапія ревматоїдного артриту. Рекомендована доза — 162 мг 1 раз на тиждень. При досягненні ремісії захворювання — 162 мг п/ш 1 раз на 2 тижні. Пацієнтам, які не досягли ремісії, рекомендовано продовжити терапію левілімабом у дозі 162 мг п/ш 1 раз на тиждень. Пацієнтам з наростанням симптоматики захворювання після зменшення кратності введень, рекомендується відновити застосування левілімабу в дозі 162 мг п/ш 1 раз на тиждень.

— підвищена чутливість до левілімабу.
– клінічно активні інфекції, включаючи туберкульоз;
– сепсис, зумовлений іншими патогенами (не COVID-19);
– ВГВ;
– нейтропенія <0.5×10⁹/л;
– тромбоцитопенія <50×10⁹/л;
– підвищення АсАТ/АлАТ >5 разів;
– тяжка печінкова недостатність;
– тяжка ниркова недостатність і в термінальній стадії (ШКФ <30 мл/хв);
– вік до 18 років;
– період вагітності та годування груддю;
– одночасне застосування з інгібіторами ФНПα або застосування протягом 1 міс після терапії моноклональними антитілами до ФНПα.

інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, пневмонія, латентний туберкульоз, туберкульоз легень, оперізувальний герпес (Herpes Zoster).
З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія.
Загальні порушення та реакції у місці введення: реакції у місці введення.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: токсичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив’янка.
З боку серцево-судинної системи: підвищення АТ.
Лабораторні зміни: підвищення АлАТ, АсАТ, ХС, ТГ, білірубіну крові, позитивний в/ш діагностичний тест на туберкульоз, збільшення МТ, підвищення рівня глюкози крові.

з обережністю призначати левілімаб пацієнтам:
– із хронічними та рецидивуючими інфекціями або з їх наявністю в анамнезі;
– із супутнім захворюванням, яке сприяє розвитку інфекції;
– у ранній період реконвалесценції після тяжких і середньотяжких інфекційних захворювань;
– після нещодавньої вакцинації живими атенуйованими вакцинами;
– з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості;
– з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (ШКФ <60 мл/хв і ≥30 мл/хв);
– з дивертикулітом, дивертикульозом і виразкою ШКТ, у т.ч. в анамнезі (ризик перфорації ШКТ);
– із демієлінізуючим захворюванням;
– у тих, хто отримує імуносупресивну терапію після трансплантації органів.
При застосуванні левілімабу пацієнтам літнього віку слід дотримуватися обережності.
Застосування у період вагітності та годування груддю. Досліджень впливу левілімабу на плід не проводилося. Левілімаб протипоказано застосовувати у період вагітності.
Невідомо, чи проникає левілімаб у грудне молоко. З огляду на те, що IgG можуть виділятися з грудним молоком, левілімаб протипоказаний у період годування груддю.
Даних про вплив левілімабу на фертильність у людини немає.

інформації про несприятливі взаємодії левілімабу з іншими ЛЗ до теперішнього часу не отримано.

даних про передозування левілімабом немає. Максимальна переносима доза левілімабу для людини не встановлена.
Лікування. Симптоматична терапія. Специфічний антидот відсутній.