Що таке синдром Патау (трисомія 13)?

Синдром Патау (трисомія 13) — це форма хромосомної анеуплоїдії з впізнаваним клінічним фенотипом. Синдром Патау (трисомія 13) характеризується тріадою ознак: розщілинами обличчя та порожнини рота, мікрофтальмією та постаксіальною полідактилією (Martins W.D. et al., 2024).

Уперше синдром Патау (трисомію 13) описав Клаус Патау (Claus Patau) із співавторами у 1960 р. Поширеність синдрому Патау (трисомії 13) становить 1:10 000–20 000 живонароджених, при цьому внутрішньоутробний летальний кінець перевищує 95% вагітностей.

Синдром Патау (трисомія 13) є 3-ю за поширеністю формою нерозбіжності хромосом у мейотичній триплоїдії після трисомій 21 і 18 (Siddik A.B. et al., 2026).

Коли розвивається синдром Патау (трисомія 13)?

Синдром Патау (трисомія 13) формується на ранніх етапах ембріонального розвитку, ще до імплантації заплідненої яйцеклітини в стінку матки або в перші дні після запліднення.

Як починається синдром Патау (трисомія 13)?

У більшості випадків аномалія розвивається під час мейозу — процесу утворення статевих клітин (яйцеклітини або сперматозоїда). Відбувається нерозбіжність хромосом 13-ї пари, унаслідок чого одна з гамет містить зайву хромосому. Після запліднення формується зигота з трьома копіями 13-ї хромосоми (47, XX, +13 або 47, XY, +13).

Форми синдрому Патау (трисомії 13)

Виділяють 3 основні варіанти захворювання:

повна трисомія 13 — найбільш поширена форма (близько 80% випадків), що характеризується наявністю 3 копій 13-ї хромосоми у всіх клітинах організму;
часткова трисомія 13 — найчастіше зумовлена робертсонівською транслокацією, переважно між 13-ю та 14-ю хромосомами [t(13;14)];
мозаїчна трисомія 13 — становить близько 5% випадків, виникає внаслідок постзиготичного нерозходження і характеризується наявністю як нормальних (еуплоїдних), так і трисомних клітин (Siddik A.B. et al., 2026).

Причини синдрому Патау (трисомія 13)

Чому виникає синдром Патау (трисомія 13)?

Синдром Патау (трисомія 13) розвивається внаслідок нерозбіжності гомологічних хромосом у процесі мейозу I або II в гаметах одного з батьків і характеризується наявністю 3 копій 13-ї хромосоми у клітинах організму.

Що спричиняє розвиток синдрому Патау (трисомію 13)?

У більшості випадків (близько 91%) синдром Патау (трисомія 13) пов’язана з материнською мейотичною нерозбіжністю, ризик якої підвищується з віком матері (у жінок віком старше 35 років).

Що спричиняє синдром Патау (трисомію 13)?

Повна трисомія 13 зазвичай виникає спорадично внаслідок порушень в процесі овогенезу. Спадкові форми можливі значно рідше і зазвичай пов’язані з наявністю в одного з батьків збалансованої робертсонівської транслокації, яка може передаватися спадково і спричиняти розвиток часткової або повної трисомії 13 (Siddik A.B. et al., 2026).

Патогенез синдрому Патау (трисомії 13)

Мейотичне нерозходження хромосом при синдромі Патау (трисомії 13) призводить до формування генетичних порушень, асоційованих з дефектами розвитку прехордальної мезодерми. Порушення її злиття лежить в основі формування дефектів серединної лінії, які надалі виявляються тяжкими вродженими вадами, часто несумісними із життям.

Анеуплоїдія на клітинному рівні впливає на базові біологічні процеси, зокрема проліферацію, диференціювання та життєздатність клітин. Встановлено, що клітини з додатковою копією 13-ї хромосоми характеризуються зміненою динамікою росту та розвитку порівняно з еуплоїдними клітинами, що зумовлює порушення нормального ембріогенезу.

Ембріологічна основа патології пов’язана з порушенням злиття прехордальної мезодерми, що призводить до формування дефектів серединної лінії. Ці зміни асоційовані з порушенням регулювання генів сигнального шляху, включно з Sonic hedgehog signaling pathway.

Згідно з результатами молекулярно-генетичних досліджень, синдром Патау (трисомія 13) асоційований з розвитком різних новоутворень, що підтверджується результатами генетичного картування та вказує на роль надмірного генетичного матеріалу у пухлинній схильності (Siddik A.B. et al., 2026).

Симптоми синдрому Патау (трисомія 13)

Як характеризується синдром Патау (трисомія 13)?

Синдром Патау (трисомія 13) характеризується множинними вродженими аномаліями та тяжкими порушеннями нейропсихічного розвитку, які несумісні з тривалим виживанням.

Які симптоми спричиняє синдром Патау (трисомія 13)?

Новонароджені із синдромом Патау (трисомія 13), як правило, часто мають низьку масу тіла при народженні для свого гестаційного віку. Клінічна картина синдрому Патау (трисомії 13) характеризується множинними вродженими аномаліями, які переважно зачіпають структури серединної лінії. До найчастіших проявів належать:

вроджені вади серця (57–80%);
розщілина губи та/або піднебіння (близько 45%);
голопрозенцефалія (до 74%);
постаксіальна полідактилія (63–67%).

Голопрозенцефалія є порушенням поділу переднього мозку (прозенцефалону) на 2 півкулі на ранніх етапах ембріогенезу. Ступінь тяжкості варіює від алобарної форми (повна відсутність поділу) до легших варіантів, таких як лобарна голопрозенцефалія.

Вищевказані аномалії головного мозку часто поєднуються з характерними краніофаціальними вадами, такими як:

гіпотелоризм;
мікрофтальмія чи анофтальмія (53–60%);
у тяжких випадках — циклопія;
ретрогнатія, мікрогнатія (близько 50%);
аномалії вушних раковин (до 77%);
сплощений та збільшений ніс;
аплазія шкіри волосистої частини голови;
серединні розщілини обличчя;
мікроцефалія;
омфалоцеле (Martins W.D. et al., 2024).

Чим супроводжується синдром Патау (трисомія 13)?

Синдром Патау (трисомія 13) супроводжується неврологічними, системними проявами та порушеннями серцево-судинної системи.

Неврологічні порушення включають вади розвитку головного та спинного мозку. У пацієнтів відзначаються тяжкі нейрокогнітивні порушення, які, як правило, супроводжуються м’язовою гіпотонією.

У 76–90% випадків діагностують вади серцево-судинної системи:

дефекти міжпередсердної та міжшлуночкової перегородок;
відкрита артеріальна протока;
гіпоплазію лівого шлуночка.

Додаткові системні прояви:

сечостатева система — крипторхізм (до 78%), аномалії нирок (близько 71%), аногенітальні вади (до 60%);
черевна порожнина — омфалоцеле;
скелетна система — дуплікація або триплікація дистальної фаланги великого пальця (до 38% у фетальних спостереженнях).

У 20% випадків мозаїчна форма синдрому Патау (трисомії 13) характеризується більш м’яким перебігом та вираженою варіабельністю клінічних проявів (Siddik A.B. et al., 2026).

Діагностика синдрому Патау (трисомії 13)

Пренатальна діагностика синдрому Патау (трисомії 13) ґрунтується на поетапному використанні скринінгових та діагностичних методів.

Як розпізнати синдром Патау (трисомію 13)?

Синдром Патау (трисомію 13) розпізнають на пренатальному (у період вагітності) та постнатальному (після народження) етапах за допомогою скринінгових та діагностичних методів.

Як визначити синдром Патау (трисомію 13) у І триместр?

У 11–14 тижні вагітності за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) проводять первинну оцінку плода — вимірювання товщини шийної складки плода (це ультразвуковий вимір заповненого рідиною простору в задній частині шиї плода, зазвичай проводиться в період 11 тиж і 3 днів — 13 тиж). При трисомії 13, як і за інших анеуплоїдій, цей показник, як правило, підвищений і становить ≥3,5 мм.

Скринінг I триместру також включає визначення біохімічних маркерів у плазмі крові матері:

вільної β-субодиниці хоріонічного гонадотропіну людини (β-ХГЛ) або загального ХГЛ;
асоційованого із вагітністю плазмового білка А (PAPP-A).

Для синдрому Патау (трисомії 13) характерне зниження обох маркерів, проте за допомогою цього профілю не завжди можна достовірно диференціювати патологію від трисомії 18.

Неінвазивне пренатальне тестування (НІПТ)

НІПТ — засноване на аналізі позаклітинної фетальної ДНК у плазмі крові матері. З його допомогою можна з високою точністю розрізняти трисомії 13, 18 і 21. Наразі цей метод розглядається як ефективна та безпечна альтернатива інвазивної діагностики, особливо у групах загального ризику. Згідно з результатами дослідження, рекомендовано використовувати НІПТ як скринінговий метод першої лінії у вагітних з одноплідною вагітністю.

Інвазивна пренатальна діагностика

Як підтвердити синдром Патау (трисомію 13)? Остаточне підтвердження синдрому Патау (трисомії 13) можливе лише за допомогою інвазивних методів, таких як:

біопсія ворсин хоріону (на 11–13-му тижні вагітності);
амніоцентез (на 15–18-му тижні вагітності).

Обидві процедури супроводжуються невеликим, але клінічно значущим ризиком переривання вагітності (0,1–0,3%). Отриманий матеріал використовують для проведення каріотипування та аналізу хромосомних мікроматриць.

Постнатальна діагностика синдрому Патау (трисомії 13)

Як відрізнити синдром Патау (трисомію 13)? У випадках, коли пренатальна діагностика не проводилася, підтвердження діагнозу синдрому Патау (трисомії 13) здійснюється після народження за допомогою каріотипування та методу флуоресцентної гібридизації in situ (Fluorescence in situ hybridization — FISH).

Відсутність пренатального виявлення може бути пов’язана з такими факторами, як:

недостатній або відсутній пренатальний догляд;
усвідомлена відмова батьків від генетичного скринінгу або детального УЗД;
рішення відкласти діагностику до післяпологового періоду;
технічні обмеження візуалізації;
відносно м’який фенотип плода, що ускладнює виявлення патології (Siddik A.B. et al., 2026).

Диференційна діагностика синдрому Патау (трисомії 13)

Диференційна діагностика синдрому Патау (трисомії 13) повинна проводитися з низкою хромосомних та генетичних станів, що мають подібні клінічні та пренатальні ознаки.

Першочергово необхідно враховувати трисомію 18 (синдром Едвардса), яка може проявляти подібні результати при первинному скринінгу в І триместр вагітності, включно зі змінами ультразвукових та біохімічних маркерів.

До інших станів, що підлягають виключенню, належать:

часткова дуплікація довгого плеча 13-ї хромосоми (13q);
псевдотрисомія 13 (синдром голопрозенцефалії-полідактилії при нормальному каріотипі).

Використання сучасних методів пренатальної діагностики, особливо НІПТ з урахуванням аналізу позаклітинної фетальної ДНК, значно підвищує точність диференційної діагностики. Це дозволяє ефективно розрізняти трисомію 13 та інші стани з подібним фенотипом вже на ранніх етапах вагітності (Siddik A.B. et al., 2026).

Лікування синдрому Патау (трисомії 13)

Як лікувати синдром Патау (трисомію 13)?

Історично трисомії 13 і 18 розглядалися як стани, несумісні з життям, у зв’язку з наявністю багатьох тяжких вроджених аномалій. Однак накопичені дані про випадки більш тривалого виживання, а також зростання суспільної та професійної обізнаності поставили під сумнів цю парадигму, ускладнивши клінічні та етичні аспекти ухвалення рішень.

У клінічній практиці проводять нутритивну підтримку, респіраторну терапію та в окремих випадках — хірургічне лікування. Клінічні рішення ухвалюють з урахуванням клінічної стабільності пацієнта, особливостей фенотипу (у тому числі при мозаїчних та часткових формах трисомії 13), а також цінностей та переваг сім’ї. Такий підхід відображає визнання того, що частина пацієнтів може мати більш тривалу виживаність і потенційне підвищення якості життя при індивідуалізованому веденні пацієнта.

Підтримувальна та інтервенційна терапія

Підтримувальна терапія:

респіраторна підтримка, включно зі штучною вентиляцією легень (ШВЛ) та за необхідності трахеостомії;
нутритивна підтримка (ентеральне харчування через зонд або гастростому);
моніторинг та лікування неврологічних ускладнень, включно із судомним синдромом.

В окремих осіб із вадами серця чи іншими тяжкими анатомічними аномаліями може розглядатися хірургічне втручання. Рішення ухвалюють індивідуально з урахуванням загального прогнозу, клінічної стабільності та після ретельного етичного обговорення з сім’єю дитини.

Роль паліативної допомоги

Рання інтеграція паліативної допомоги є важливим компонентом ведення пацієнта. Вона спрямована на контроль симптомів, психосоціальну підтримку сім’ї та узгодження плану лікування з цілями та цінностями батьків, включно з попереднім плануванням медичної допомоги (Siddik A.B. et al., 2026).

Ускладнення синдрому Патау (трисомії 13)

Вагітності, ускладнені синдромом Патау (трисомією 13), асоційовані з підвищеним ризиком розвитку материнських ускладнень, що робить внесок у загальну захворюваність як вагітної, так і плода.

Найчастіші акушерські ускладнення:

прееклампсія;
передчасні пологи.

Чим небезпечний синдром Патау (трисомія 13)?

При синдромі Патау (трисомії 13) можливий неонатальний летальний кінець, який зумовлений тяжкими порушеннями життєво важливих функцій та вродженими аномаліями. Основні причини летального випадку:

центральне апное;
тяжкі вроджені вади серця;
легенева гіпертензія;
аспіраційний синдром;
обструкція верхніх дихальних шляхів.

Отже, як материнські, так і неонатальні ускладнення суттєво визначають несприятливий прогноз при синдромі Патау (трисомії 13), тому необхідна підвищена увага на всіх етапах ведення вагітності та в неонатальний період (Siddik A.B. et al., 2026).

Профілактика синдрому Патау (трисомії 13)

Специфічної профілактики синдрому Патау (трисомії 13) не існує, оскільки такий стан зумовлений хромосомною анеуплоїдією, що виникає, як правило, внаслідок спонтанних порушень мейотичного поділу.

Як запобігають синдрому Патау (трисомії 13)?

Можна виділити низку заходів, спрямованих на зниження ризику народження дитини з хромосомною патологією та забезпечення раннього виявлення захворювання:

генетичне консультування. Парам, які планують вагітність, особливо за наявності факторів ризику (вік матері старше 35 років, випадки хромосомних аномалій в анамнезі, несприятливі результати попередніх вагітностей), рекомендується медико-генетичне консультування. З його допомогою можна оцінити індивідуальний ризик та визначити оптимальну тактику пренатального спостереження;
пренатальний скринінг. Рання діагностика синдрому Патау (трисомії 13) можлива за допомогою УЗД у І триместр, біохімічного скринінгу (β-ХГЛ, PAPP-A) та НІПТ;
інвазивна пренатальна діагностика. При високому ризику за результатами скринінгу проводиться підтверджувальна діагностика — біопсія ворсин хоріону, амніоцентез, цитогенетичне дослідження (каріотипування, хромосомний мікроматричний аналіз);
репродуктивні технології. В окремих випадках, особливо за наявності хромосомних перебудов у батьків, може бути розглянуто використання допоміжних репродуктивних технологій з преімплантаційним генетичним тестуванням (ПГТ), що дозволяє знизити ризик перенесення ембріона з анеуплоїдією.

Прогноз синдрому Патау (трисомії 13)

Згідно з результатами дослідження, постнатальний летальний кінець при синдромі Патау (трисомії 13) залишається високим. Медіана виживаності становить 7–10 днів у живонароджених пацієнтів; близько 50% новонароджених помирають протягом 1-го місяця життя, і до 90% — протягом 1-го року (Martins W. D. et al., 2024). Слід зазначити, що при трисомії 13 (як і при трисомії 18) підвищений рівень пренатального і перинатального летальних наслідків частково зумовлений високим рівнем медичного переривання вагітності після підтвердження діагнозу, що досягає близько 55% випадків.

Останніми роками фіксується зміна підходів до ведення таких пацієнтів. Зокрема, завдяки діяльності професійних спільнот та батьківських організацій, які підтримують сім’ї дітей із трисоміями 13 та 18, все частіше розглядається можливість активних медичних втручань замість виключно паліативної тактики.

Впровадження більш агресивних лікувальних стратегій, включно з інтенсивною терапією та хірургічними втручаннями, у низці випадків сприяло збільшенню тривалості життя пацієнтів. Проте слід зазначити, що доказова база, яка підтверджує значний вплив таких підходів на довгострокове виживання та якість життя, залишається обмеженою.

Так, незважаючи на певний прогрес у тактиці ведення, прогноз при синдромі Патау (трисомії 13) залишається несприятливим, а при виборі лікувальної стратегії необхідний індивідуальний підхід з урахуванням клінічних, етичних та сімейних факторів. Більш сприятливий прогноз відзначається у пацієнтів із мозаїчною або частковою формами захворювання, що пов’язано з нижчим ступенем генетичного дисбалансу та варіабельністю клінічних проявів синдрому Патау (трисомії 13) (Siddik A.B. et al., 2026).