Загальна інформація

У лісових угіддях зустрічаються гриби, що загрожують людському здоров’ю та життю через вміст аматоксинів. Серед них слід виділити такі:

• з роду Amanita: мухомор зелений, відомий як бліда поганка, а також мухомор весняний та мухомор білий смердючий;
• з роду Lepiota: лепіота рожева, лепіота коричнево-червона і лепіота отруйна;
• з роду Galerina: галерина облямована і галерина осіння.

Бліда поганка, або мухомор зелений, заслуговує на особливу увагу як один з найбільш небезпечних грибів. Його легко сплутати з безпечними видами завдяки оливково-зеленій шапці та цибулевому потовщенню біля основи ніжки. Однак його отруйні властивості пов’язані з трьома групами токсинів: аматоксини, фалоїдини та фалолізини, що роблять його дуже небезпечним. На відміну від блідої поганки, мухомори весняний та смердючий мають відмінні кольори шапок — жовту та білу відповідно, що може допомогти в ідентифікації.

Аматоксини, відповідальні за тяжкі ураження внутрішніх органів, мають високу стійкість до термічної обробки, включаючи варіння, маринування і сушіння. Ці токсини, що містяться в таких грибах, як бліда поганка та мухомор білий смердючий, становлять серйозну загрозу. Летальна доза аматоксинів коливається в межах 0,1–0,3 мг/кг маси тіла, і навіть вживання одного такого гриба може бути смертельним, оскільки вміст α-аманітину в 40 г гриба досягає 5–15 мг.

Фалотоксини, інший вид алкалоїдів, містяться виключно в ніжках блідої поганки та мухомора білого смердючого. Ці токсини протягом 6–8 год після вживання викликають руйнування структури та функції слизової оболонки шлунка та кишечнику. Це, своєю чергою, прискорює всмоктування аматоксинів у кровотік, що значно підвищує токсичну дію та ризик для здоров’я.

Клінічна картина

Отруєння отруйними грибами відбувається у кілька фаз, кожна з яких має свої специфічні симптоми:

1. Безсимптомний період: початкова стадія може тривати 8–16 год після вживання грибів, протягом якої помітних симптомів немає.
2. Фаза гострого гастроентериту: тривалістю кілька годин, спричинена дією фалотоксинів. На цьому етапі з’являються інтенсивний спастичний біль у животі, сильна нудота, блювання та діарея, що може призвести до критичного зневоднення та життєво небезпечних електролітних порушень.
3. Латентний період: відбувається на 2-гу–3-тю добу та характеризується тимчасовим поліпшенням стану, який відмічається у деяких пацієнтів.
4. Період системних порушень: на 3-тю–5-ту добу розвивається печінкова та ниркова недостатність, що означає перехід у системну стадію ураження організму.

У випадках особливо тяжких отруєнь симптоми швидкої печінкової недостатності можуть проявитися між 1-м і 2-м днем після вживання грибів, що потребує негайного медичного втручання.

Діагностика

При діагностиці отруєння грибами часто використовують докладний анамнез, який включає такі ключові аспекти:

1. Історія вживання грибів: особливо важливо уточнити, чи було вжито пластинчасті гриби, що підвищує ризик отруєння.
2. Джерело грибів: вживання грибів, зібраних у природному середовищі або придбаних поза контрольованими торговими точками, підвищує ймовірність отруєння, особливо якщо неможливо точно ідентифікувати вид гриба.
3. Симптоми серед споживачів: наявність ознак гастроентериту, таких як біль у животі, нудота, блювання та діарея у людей, які вживали ті самі грибні страви.
4. Тривалий безсимптомний період: тимчасовий інтервал між вживанням грибів та появою перших симптомів, який може становити 8–16 год, також є важливим діагностичним критерієм.
5. Виключення інших причин симптомів: важливо виключити інші можливі причини симптомів, що сприяє підтвердженню отруєння грибами.

Ці дані допомагають лікарям оцінити ризик та розробити відповідний план лікування, а також можуть сприяти запобіганню подальшим випадкам отруєння серед населення.

Допоміжні дослідження

Методи діагностики отруєння грибами

Діагностика отруєння грибами включає кілька допоміжних досліджень, які допомагають підтвердити наявність токсинів та оцінити ступінь ураження організму.

1. Мікологічне дослідження: аналіз промивних вод шлунка, блювотних мас або калу на наявність спор поганки. Важливо враховувати, що відсутність спор у зразках, особливо при багаторазовому блюванні та діареї, не виключає отруєння.
2. Визначення аманітину в сечі: цей тест може виявити аманітин у сечі до 35 год після вживання грибів, де концентрація в сечі може бути більш ніж у 100 разів вищою, ніж у плазмі крові. Після цього періоду діагноз ґрунтується на анамнезі та клінічній картині.
3. Протромбіновий індекс: зниження протромбінового індексу до менше 70% у перші 16–24 год після вживання грибів є предиктором ризику розвитку гострої печінкової недостатності. Рекомендується повторення цього дослідження кожні 6 год.
4. Рівні аспартатамінотрансферази (АсАТ) та аланінамінотрансферази (АлАТ): показники цих ферментів зазвичай перевищують 1000 МО/л на 2-гу–3-тю добу після вживання, а у тяжких випадках активність ферментів може значно підвищитися та проявитися раніше.
5. Додаткові показники: аналізи на білірубін, аміак, креатинін та газометрія також важливі для оцінки загального стану організму та функції життєво важливих органів.

Ці дослідження допомагають лікарям своєчасно діагностувати та розпочати лікування отруєння грибами, що критично важливо для запобігання тяжким і, можливо, фатальним наслідкам.

Лікування

Процедури детоксикації при отруєнні грибами

При підозрі на отруєння отруйними грибами важливо діяти негайно. Одна з перших рекомендацій — промивання шлунка. Ефективність цієї процедури максимальна, якщо вона проведена протягом 1 год після вживання грибів. Наприкінці процедури промивання важливо ввести через шлунковий зонд активоване вугілля, яке сприяє абсорбції токсинів, що залишилися.

Промивання, виконане пізніше, вже не матиме такого самого детоксикаційного ефекту, але може надати можливість для мікологічної ідентифікації грибів, що допоможе в подальшому лікуванні. Однак варто зазначити, що багато пацієнтів, які через незнання вжили отруйні гриби, не звертаються по медичну допомогу в безсимптомний період.

Крім того, не рекомендується проведення промивання шлунка під час активних симптомів гострого гастроентериту, таких як блювання та діарея, оскільки це може погіршити стан пацієнта та призвести до додаткових ускладнень. У таких випадках лікарі можуть обрати інші методи підтримувальної терапії та симптоматичного лікування.

Застосування антидотів при отруєнні грибами

При отруєнні грибами застосування антидотів відіграє критичну роль у лікуванні. Важливо розпочати терапію якнайшвидше:

1. Силібінін (внутрішньовенно): є антидотом вибору. Початок терапії рекомендується до кінця 1-ї доби після вживання грибів. Терапія починається з ударної дози 5 мг/кг маси тіла, за якою слідує безперервна внутрішньовенна інфузія 20 мг/кг маси тіла на добу протягом 6 днів або до настання клінічного поліпшення. У випадках, коли пацієнт може приймати лікарські засоби перорально (наприклад відсутнє блювання), можливе застосування пероральних форм силібініну (наприклад силімарину) у дозі 50–100 мг/кг маси тіла кожні 8 год, далі підвищення дози до 200 мг/кг маси тіла кожні 8 год протягом 6 днів.
2. N-ацетилцистеїн: застосовується у дозах, аналогічних таким при лікуванні отруєння парацетамолом. Цей антидот застосовується для підтримки детоксикації печінки та відновлення рівнів внутрішньоклітинного глутатіону.
3. Пеніцилін G: хоча його застосування останнім часом стало предметом суперечок, його можна розглядати як антидот у перші кілька годин після вживання грибів, особливо у безсимптомній фазі. Рекомендована доза становить 0,3–1 млн ОД/кг/сут, не перевищуючи максимального порогу 40 млн ОД.

Ці антидоти спрямовані на блокування токсинів та підтримку життєво важливих функцій організму, мінімізуючи ризики та покращуючи результати лікування.

Методи прискореної елімінації та лікування при отруєнні грибами

При керуванні випадками отруєння грибами використовують різні методи прискореної елімінації токсинів з організму:

1. Гемодіаліз: ефективний, особливо у дуже ранній, безсимптомній фазі отруєння. За допомогою гемодіалізу можна швидко видалити токсини з кровотоку до їх поширення та впливу на органи.
2. Форсований діурез: швидкість інфузії встановлюється на рівні 300–400 мл/год. Цей метод слід розпочинати негайно після надходження пацієнта до стаціонару та продовжувати протягом перших 24 год, щоб максимізувати виведення токсинів через нирки.

Симптоматичне лікування та управління ускладненнями

• Корекція водно-електролітних порушень та кислотно-лужного балансу: ці заходи є критично важливими для підтримки функції органів та стабілізації стану пацієнта.
• Моніторинг центрального венозного тиску та балансу рідини: дозволяє лікарям точно контролювати гемодинамічний стан пацієнта та адекватно реагувати на зміни.

Лікування гострої печінкової недостатності

• У разі розвитку гострої печінкової недостатності потрібна негайна консультація з трансплантологом для оцінки показань до трансплантації печінки. Трансплантація є єдиним потенційно рятівним методом лікування при критичних станах печінкової недостатності, пов’язаних із отруєнням грибами.

Ці методи лікування та підтримки життєво важливі для мінімізації довгострокових наслідків отруєння та покращення наслідків для пацієнтів.