Етіологія та патогенез

Екстрасистоли, що виникають поза синусовим вузлом, можуть відбуватися в передсердях, венах, що впадають у передсердя, або в атріовентрикулярному (АВ) вузлі. Вони можуть бути як передчасними, так і заміщаючими. Передчасні екстрасистоли зазвичай з’являються поодиноко, але іноді можуть виникати множинно, зумовлюючи розвиток нестійкої надшлуночкової тахікардії, зазвичай передсердного типу. Такі порушення ритму найчастіше фіксують у здорових людей і зазвичай не перевищують 100–200 подій за 24 год, проте можуть відмічатися і при різних кардіологічних захворюваннях.

Ці аритмії часто мають транзиторний характер і можуть бути спричинені тимчасовими факторами, такими як емоційні переживання, вживання стимуляторів (алкоголю, кофеїну, наркотиків), електролітні порушення, інфекції або гіпертиреоз.

Клінічна картина

Екстрасистоли часто мають перебіг без помітних симптомів, проте іноді вони можуть виявлятися як нерегулярне серцебиття або відчуття пропусків у роботі серця. Заблоковані екстрасистоли можуть спричинити брадіаритмію, що означає уповільнення серцевого ритму. Часті екстрасистоли можуть негативно позначитися на житті людини.

До того ж наявність множинних або групових екстрасистол, особливо ранніх, таких як екстрасистоли типу «R на T», може вказувати на підвищений ризик розвитку фібриляції передсердь. При цьому стані потрібна особлива увага і, можливо, коригування терапії, щоб запобігти розвитку подальших ускладнень.

Лікування

1. У більшості випадків активна терапія при екстрасистолії не потрібна; важливо усунути чинники, що сприяють її розвитку.
2. Однак якщо пацієнт має значні скарги або екстрасистолія проявляється множинними подіями, або фіксуються короткі епізоди фібриляції передсердь, слід розглянути можливість застосування медикаментозної терапії. У таких випадках можуть бути рекомендовані блокатори β-адренорецепторів або блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл або дилтіазем, щоб контролювати і стабілізувати серцевий ритм.