Кашлюк є бактеріальним захворюванням, яке виявляється у вигляді тривалого бронхіту з сильними нападами кашлю (особливо в нічний час і ранкові години). Це захворювання в основному уражує дітей, хоча також можуть захворіти дорослі. Вакцинація проти кашлюку є основним методом профілактики, але, незважаючи на це, спалахи кашлюку продовжують відмічати у всьому світі.

Збудником кашлюку є грамнегативна аеробна бактерія Bordetella pertussis. Цей мікроорганізм здатний синтезувати кашлюковий токсин, який відіграє ключову роль у розвитку захворювання. Інфекція зазвичай проникає в організм через верхні дихальні шляхи.

Кашлюковий токсин викликає некроз епітелію дихальних шляхів, особливо в трахеї, що призводить до порушення виділення слизу. Слиз стає густим і в’язким, що сильно стимулює кашльовий рефлекс. Це призводить до характерного кашлю, який може тривати кілька тижнів і навіть місяців.

Людина є єдиним резервуаром хвороби.

Джерелом інфекції може бути як хвора людина, так і той, хто був щеплений, але захворів. Основний шлях передачі — повітряно-краплинний, відбувається при вдиханні слизу з дихальних шляхів, які розпорошуються у повітрі під час кашлю хворого. Інкубаційний період кашлюку становить 5–21 добу (як правило 7–14 діб). Захворювання має високу контагіозність, до 80%. Найвищий рівень заразності відмічають у перші 3 тиж хвороби, в катаральний період та на початку періоду спазматичного кашлю.

Клінічна картина кашлюку

Кашлюк проявляється у вигляді бронхіту з тривалими нападами кашлю. Ступінь тяжкості симптомів та характер перебігу захворювання багато в чому залежить від рівня імунної резистентності організму. Повторне або поствакцинальне захворювання зазвичай має легкий перебіг з нехарактерною клінічною картиною, де домінує тривалий атиповий кашель. Типовий перебіг кашлюку включає три основні періоди:

1.  1–2 тиж — катаральний період: починається з симптомів, схожих з грипом (можливе невелике підвищення температури тіла). У міру проходження цього періоду починається кашель, який спочатку з’являється вночі, а потім і вдень. На початку кашель сухий, але згодом стає нападоподібним.
2. 4–6 тиж — період спазматичного кашлю: характеризується нападами спастичного кашлю, під час яких хворому складно вдихнути повітря (перед вдихом відмічають свистячий звук). Кашель закінчується глибоким вдихом з гучним гортанним свистом, що нагадує «кукурікання». Напади можуть супроводжуватися набряком та ціанозом, петехіями на обличчі та кон’юнктивах. Наприклад, у новонароджених та маленьких дітей інщі прояви захворювання — замість кашлю можуть виникати апное, генералізовані судоми. Поза нападами стан хворого зазвичай стабільний. Що стосується дорослих, то у них домінує тривалий, нехарактерний кашель.
3. 3–4 міс — період одужання: вираженість кашлю поступово зменшується, але може тимчасово посилитися, особливо після фізичного навантаження або якщо відбулося зараження іншою інфекцією.

Діагностика кашлюку

Діагностика кашлюку включає збір анамнезу, фізичне обстеження і лабораторні тести. Підозра на кашлюк може виникнути за наявності характерних симптомів, таких як напади кашлю, особливо якщо вони супроводжуються характерним криком. Підтвердження діагнозу зазвичай здійснюється за допомогою мікробіологічного дослідження мокротиння.

1. Визначення етіологічного чинника:

• Бактеріологічний метод: використовується середовище ReganLowe або Борде — Жангу, мазок із глотки або глибокий мазок із носа. Цей метод є золотим стандартом, але в 50% випадків результати можуть бути хибнонегативними, особливо у щеплених осіб або у пацієнтів, які вже приймали відповідний антибіотик.
• Серологічне дослідження (ELISA): дає змогу виявити специфічні антитіла до коклюшного токсину B. pertussis у плазмі крові. Проте інтерпретація результатів може бути складною.
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): дає змогу виявити генетичний матеріал B. pertussis у мазку з горлянки чи носа чи промивних водах з носа. Однак у деяких лабораторіях може бути високий відсоток хибнопозитивних результатів.

2. Додаткові дослідження: у загальному аналізі крові (ЗАК) відзначається лейкоцитоз 20 000–30 000/мкл з переважанням лімфоцитів. Цей показник є важливим, але не патогномонічним. У підлітків та дорослих кількість лейкоцитів — у межах норми.

Лікування кашлюку

Лікування кашлюку включає антибіотики, які знищують бактерії Bordetella pertussis, і симптоматичне лікування для зменшення вираженості такого симптому, як кашель. Важливо розпочати лікування якомога раніше, щоб запобігти поширенню інфекції на інших людей.

Антибіотикотерапія є основою лікування кашлюку. У підлітків та дорослих її слід розпочати протягом 3 тиж з моменту появи кашлю. Якщо антибіотики починають застосовувати на ранній стадії катарального періоду, це полегшує перебіг захворювання. Після початку періоду спазматичного кашлю антибіотики не впливають на симптоми, але скорочують період заразності. Першими препаратами вибору є макроліди: азитроміцин, кларитроміцин чи еритроміцин. При непереносимості або алергії на макролід застосовується котримоксазол.

Пацієнти з супутніми хронічними захворюваннями повинні бути госпіталізовані через тяжкий перебіг захворювання та високий ризик ускладнень. У тяжких випадках можуть знадобитися оксигенотерапія або навіть штучна вентиляція легень.

Ускладнення

1. Респіраторні ускладнення: включають пневмонію, яка часто є результатом вторинної бактеріальної інфекції, ателектаз (спадання легеневої тканини із втратою об’єму легені) та пневмоторакс (скупчення повітря у плевральній порожнині).
2. Неврологічні ускладнення: найчастіше відзначаються у немовлят, рідше у дорослих. Вони включають судоми, набряк головного мозку, внутрішньочерепний крововилив, субдуральний крововилив і гіпоксичну енцефалопатію, яка може виявлятися тяжкими порушеннями свідомості, осередковими симптомами і судомами тривалістю більше 24 год. У деяких випадках можуть залишитися стійкі залишкові явища, такі як розумова відсталість, глухота та епілепсія.
3. Інші ускладнення включають грижу, випадіння прямої кишки, нетримання сечі.

Прогноз

У новонароджених і грудних дітей кашлюк часто має тяжкий перебіг, з високим ризиком летальності (близько 1% у дітей віком до 2 міс і близько 0,5% у дітей віком 2–11 міс), а також з високим ризиком розвитку ускладнень. У старших дітей і дорослих прогноз зазвичай сприятливий, але захворювання може бути виснажливим і викликати значне погіршення загального стану здоров’я.

Ні щеплення, ні перенесений раніше кашлюк не забезпечують довгострокового імунітету. У разі повторного захворювання, як правило, перебіг хвороби буває легшим.

Профілактика кашлюку

Вакцинація — це основний метод профілактики кашлюку.

Постекспозиційна хіміопрофілактика рекомендується всім, хто був у безпосередньому контакті з хворим на кашлюк. Це включає людей, які мешкають з хворим, і тих, хто був у безпосередньому контакті з виділеннями з дихальних шляхів або слиною хворого. Якщо контакт був на межі показань для хіміопрофілактики, то її слід застосувати, якщо є можливість передачі інфекції особам із групи високого ризику тяжкого перебігу кашлюку. Препарати та тривалість їх застосування при хіміопрофілактиці аналогічні тим, що застосовують при лікуванні кашлюку.

Ізоляція хворих: хворі на кашлюк повинні бути ізольовані протягом 5 діб після початку ефективної антибіотикотерапії. Якщо антибіотик не застосовувався, період ізоляції повинен становити 3 тиж з моменту появи спазматичного кашлю.