Киев

Інтоксикація талієм

Содержание

Що таке талій?

Талій (TI) — це водорозчинний хімічний елемент без смаку та запаху.

Навіщо використовується талій?

Раніше талій широко використовували в побуті, зокрема у складі засобів для епіляції, отрут проти щурів та інших засобів для знищення мурах. Радіоактивний ізотоп талій-201 і зараз іноді використовується при проведенні стрес-тестів для діагностики ішемічної хвороби серця. За допомогою сцинтиграфії з використанням талію можна оцінити кровопостачання та поглинання талію тканинами. Наразі талій використовується в напівпровідниковій та оптичній промисловості.

Талій: інтоксикація

Допустима межа професійного впливу талію становить 0,1 мг/м3 поверхні шкіри протягом не більше 8 год/добу. Рівні ≥15 мг/м3 вважаються дуже небезпечними.

Талій легко всмоктується як при вдиханні, так і через шкіру та шлунково-кишковий тракт.

Можливі як випадкові отруєння, так і навмисні.

Симптоми інтоксикації талієм часто схожі на симптоми інших захворювань, що значно ускладнює діагностику та надання своєчасної допомоги.

Характерною ознакою інтоксикації талієм є алопеція. До інших проявів належать полінейропатія, нейропатія лицевих нервів, мозочкова атаксія, психомоторне збудження, галюцинації, хорея, нудота та блювання, діарея або закреп. У тяжких випадках можливий летальний наслідок.

Етіологія

У 1965 р. талій заборонено до використання в побуті в США, а потім у 1975 р. — і в комерційних цілях.

Інтоксикація виникає при дії через шкіру, дихальні шляхи та шлунково-кишковий тракт або при кумулятивному впливі всіма цими шляхами.

Причини інтоксикації талієм

  • Професійний вплив.
  • Випадкове ковтання.
  • Вживання забруднених талієм наркотиків.
  • Заражена риба чи інші продукти.
  • Вплив місць із небезпечними відходами.
  • Кримінальне отруєння.

Літальна доза для людини становить 10–15 мг/кг маси тіла.

Патофізіологія

Талій структурно нагадує калій.

  • Тканини з високим вмістом калію також накопичують великі концентрації талію. Це викликає ранню стимуляцію з подальшим гальмуванням калійзалежних процесів. Інгібування піруваткінази та сукцинатдегідрогенази призводить до порушення циклу Кребса та метаболізму глюкози, що спричиняє зниження продукції аденозинтрифосфату (АТФ), набухання та вакуолізації внаслідок порушення натрій-калієвої АТФази.
  • Секвестрація рибофлавіну через талій та інгібування флавінаденіндинуклеотиду порушує ланцюг перенесення електронів і знижує вироблення АТФ.
  • Підвищена здатність талію до формування дисульфідних зв’язків порушує зшивання залишків цистеїну, викликаючи зниження продукції кератину з подальшим розвитком алопеції.
  • Ушкодження рибосом та порушення синтезу білка.
  • Талій спричиняє дегенерацію мієліну в центральній (ЦНС) та периферичній нервовій системах, хоча механізм цього впливу на сьогодні до кінця не вивчений.

Токсикокінетика

Виділяють 3 фази дії талію (таблиця).

Таблиця. Токсикокінетичні фази впливу талію
Фаза внутрішньосудинного розподілу Протягом перших 4 год після дії талій поширюється в органи через кров.
Фаза розподілу в ЦНС Протягом наступних 4–48 год талій досягає ЦНС.
Фаза виведення Починається через близько 24 год після дії та досягається в основному завдяки виведенню нирками і з калом. Це повільна фаза, яка може тривати до 30 днів.

Діагностика

Як проявляється інтоксикація талієм?

Характерні шлунково-кишкові, неврологічні, офтальмологічні та шкірні симптоми. Неврологічні симптоми зберігаються навіть під час зниження рівня талію в плазмі крові.

Шлунково-кишкові симптоми (зазвичай це перші симптоми отруєння талієм, проявляються протягом 3–4 год після початку дії).

Неврологічні ознаки отруєння талієм (проявляються через близько 2–5 днів після впливу)

  • Висхідні периферичні нейропатії та нейропатія лицевих нервів.
  • Паралічі черепно-мозкових нервів.
  • Різкий біль у кінцівках.
  • Дистальна моторна слабкість.
  • Головний біль.
  • Загальмованість чи психомоторне збудження.
  • Атаксія.
  • Тремор.
  • Хорея.
  • Гіперкінези.
  • Судоми.
  • Безсоння.
  • Галюцинації.
  • Кома.
  • Летальний наслідок.

Офтальмологічні симптоми

  • Зниження гостроти зору.
  • Диплопія.
  • Птоз.
  • Параліч 7-го черепного нерва.
  • Ністагм.
  • Оптична нейропатія.
  • Зниження чіткості зору (помутніння кришталика).

Дерматологічні симптоми

  • Спочатку можуть розвинутися неспецифічні прояви, такі як лущення та вугровидний / пустульозний висип.
  • Через 2–3 тиж розвивається алопеція через розрив дисульфідного зв’язку цистеїну.
  • Ранньою ознакою є поява у прикореневій частині волосся непрозорого чорного веретеноподібного потовщення заввишки 0,1–0,15 мм.
  • Через місяць після отруєння на нігтях з’являються поперечна смугастість, лінії Міса.
  • Ламкість нігтів.
  • Гіпогідроз.
  • Ангідроз.
  • Болісний глосит.

Також може відмічатися тахікардія, підвищення артеріального тиску, переважно діастолічного, ознаки ураження нирок та печінки.

Фізикальне обстеження

Показані:

  • ректальне дослідження.
  • Пальпація та перкусія черевної порожнини.
  • Повне неврологічне обстеження, зокрема встановлення функції черепних нервів. Можуть бути виявлені ністагм та птоз, зниження сили нижніх кінцівок, чутливості до уколів, температури тіла, дотику, вібрації та пропріоцепції.
  • Офтальмологічне дослідження: огляд за допомогою щілинної лампи та дослідження очного дна для оцінки гостроти зору та кольорового зору.

Лабораторні дослідження

Гваякова проба калу (для ідентифікації крові у калі).

Також рекомендується визначення рівня електролітів, кальцію та глюкози у плазмі крові, рівня азоту сечовини крові, печінкових ферментів.

Як виявити отруєння талієм?

Після встановлення підвищеного рівня талію у волоссі, нігтях, плазмі крові, сечі, калі та слині можливе встановлення остаточного клінічного діагнозу.

Стандартним методом є виявлення концентрації талію в сечі за допомогою атомно-абсорбційної фотоспектрометрії.

Рівні талію в плазмі крові можуть бути помилково негативними.

Талій є рентгеноконтрастним — можна виявити у шлунку при ковтанні. Електрокардіограма для виявлення аритмій та синусової тахікардії.

Електроенцефалограма показана за будь-якої судомної активності.

У разі виявлення неврологічних симптомів рекомендовано дослідження нервової провідності (міографія).

Отруєння талієм: лікування

Найважливішим заходом є недопущення подальшого всмоктування талію через шкіру / шлунково-кишковий тракт.

При гострому отруєнні слід:

  • забезпечити прохідність дихальних шляхів, якщо пацієнт непритомний;
  • забезпечити дихання та кровообіг за потреби;
  • зняти забруднений одяг;
  • прийняти активоване вугілля — якщо у пацієнта виявлено гостре отруєння талієм внаслідок його прийому внутрішньо не пізніше 1 год з моменту впливу;
  • також можна застосовувати берлінську лазур (ферогексаціаноферат калію) — вводять через зонд у дванадцятипалу кишку; її ефективність вища, ніж у активованого вугілля;
  • також може проводитися промивання шлунка;
  • при дії на шкіру її слід промити водою з милом;
  • при попаданні у вічі слід промити їх водою кімнатної температури;
  • проводиться дезінтоксикація та інфузійна терапія, застосовують сольові проносні та сечогінні засоби, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту;
  • симптоматична терапія.

Яка існує протиотрута при інтоксикації талієм?

Найбільш ефективним антидотом при отруєнні талієм є берлінська лазур.

Чим раніше розпочнеться лікування, тим сприятливішим є прогноз. При затримці терапії можливі ознаки, що тривало зберігаються, і симптоми периферичної нейропатії.

Диференційна діагностика

Прояви інтоксикації талієм аналогічні проявам інших інтоксикацій та захворювань. Слід диференціювати інтоксикацію талієм та такі патологічні стани, як:

Чим небезпечна інтоксикація талієм?

  • Летальним наслідком.
  • Комою.

Які наслідки можливі при інтоксикації талієм?

  • Стійкі неврологічні порушення, найчастіше периферична нейропатія нижніх кінцівок.
  • Психічні порушення: ажитація, порушення, агресія, депресивні розлади, зміни особистості.
  • Облисіння.