О заболевании IgA-асоційований васкуліт
IgA-асоційований васкуліт: визначення
IgA-асоційований васкуліт (син. пурпура Шенлейна — Геноха) — це імунокомплексний васкуліт, що характеризується ураженням дрібних кровоносних судин у різних системах органів.
IgA-асоційований васкуліт: етіологія та патофізіологія
Різноманітні екологічні, генетичні чинники, а також багато антигенів, імовірно, відіграють певну роль у розвитку IgA-асоційованого васкуліту.
У геномних дослідженнях встановлений зв’язок IgA-асоційованого васкуліту з міжгенною ділянкою HLADQA1-DQB1, локусами HLA-DRB1*01:11 / B1*13 та гаплотипом DQA1*01:01 / DQB1*05:01 / DRB1*01:01. В анамнезі багатьох пацієнтів з IgA-асоційованим васкулітом відмічаються епізоди інфікування різними патогенами, які передують васкуліту.
Стрептококи групи А виділені у >30% усіх осіб з IgA-асоційованим васкулітом та нефритом.
До інших збудників, які є пов’язаними із розвитком IgA-асоційованого васкуліту, належать:
- вірус Коксакі;
- вірус гепатиту А та В, включно з їхніми вакцинальними штамами;
- парвовірус B19;
- вірус грипу, включно з його вакцинальними штамами;
- вірус парагрипу;
- аденовіруси;
- респіраторно-синцитіальний вірус;
- вірус вітряної віспи;
- вірус Епштейна — Барр;
- цитомегаловірус (у разі його реактивації);
- ротавіруси;
- мікоплазми;
- легіонели;
- ієрсинії;
- шигели;
- сальмонели;
- бруцели;
- кампілобактерії;
- Helicobacter pylori.
Останнім часом IgA-асоційований васкуліт діагностовано у пацієнтів із COVID-19. Вважається, що вірус SARS-CoV-2 безпосередньо ушкоджує кровоносні судини, що призводить до їхнього запалення, а також до утворення імунних комплексів. Також IgA-асоційований васкуліт діагностували під час вакцинації від COVID-19.
Патофізіологія IgA-асоційованого васкуліту вивчена не повністю, проте слід зазначити, що імуноглобуліни класу А (IgA) відіграють у ній важливу роль.
Слизові оболонки слинних залоз, легень і травного тракту продукують IgA. Плазматичні клітини виробляють інші класи імуноглобулінів: G, E, M (IgG, IgE, IgM). Підтип IgA1 (але не підтип IgA2) імуноглобуліну класу А бере участь у патогенезі IgA-асоційованого васкуліту та є пов’язаним з аномально низькою концентрацією галактози.
У відповідь на антигени інфекційних агентів або антигени — фармакотерапевтичні засоби утворюють імунні комплекси, які складаються з антигену та антитіла — імуноглобуліну класу А. Надалі відбувається відкладення імунних комплексів у дрібних судинах, зазвичай у капілярах шкіри, суглобів, нирок і травного тракту. Це призводить до атракції медіаторів запалення, таких як простагландини, до місць відкладення імунних комплексів.
Також є можливою активація системи комплементу під час зв’язування С3-рецепторів лімфоцитів з імунними комплексами та їхнє відкладення на стінках судин, що, зі свого боку, сприяє розвитку гіперзапальної реакції.
У разі відкладення імунних комплексів у судинах стінки кишечнику може виникнути шлунково-кишкова кровотеча.
У разі відкладення імунних комплексів у судинах шкіри можуть розвинутися петехіальний висип та пурпура, яку можна пропальпувати (Roache-Robinson P. et al. 2023).
IgA-асоційований васкуліт: клінічна картина
IgA-асоційований васкуліт частіше діагностують у дітей віком 4–7 років, рідше — у дітей грудного віку та дорослих.
Співвідношення осіб чоловічої та жіночої статі становить 1,5:1.
Для IgA-асоційованого васкуліту характерною є наявність сезонної варіабельності захворюваності з максимальними її показниками у весняні місяці.
Майже у всіх дітей з IgA-асоційованим васкулітом діагностують пурпуру, яку можна пропальпувати (найчастіше на шкірних покривах сідниць та нижніх кінцівок).
У більшості пацієнтів відмічається поліартралгія без вираженого артриту.
Ураження шлунково-кишкового тракту діагностують у ≈70% дітей з IgA-асоційованим васкулітом. Для нього характерною є наявність колікоподібного болю в животі, який зазвичай є пов’язаним із нудотою, блюванням, діареєю або закрепом, та часто супроводжується виділенням крові та/або слизу з калом. У дітей може розвиватися інвагінація кишечнику.
Ураження нирок у вигляді гломерулонефриту (зазвичай легкого ступеня тяжкості) діагностують у 10–50% усіх хворих. Для нього характерною є наявність протеїнурії, мікрогематурії з еритроцитарними циліндрами.
Розрішення гломерулонефриту зазвичай відбувається спонтанно, без проведення відповідної терапії.
У рідкісних випадках у пацієнтів розвивається прогресуючий гломерулонефрит.
У дорослих пацієнтів перші симптоми IgA-асоційованого васкуліту найчастіше є пов’язаними з ураженням шкіри та суглобів, тоді як скарги з боку травного тракту фіксують рідше.
Хоча в деяких дослідженнях встановлено, що ураження нирок у дорослих пацієнтів діагностують частіше та його перебіг є більш тяжким, ніж у дітей, проте подібні висновки є неоднозначними. Разом із тим ураження нирок у дорослих потребує ретельного спостереження.
Ураження міокарда при IgA-асоційованому васкуліті виявляють частіше у дорослих, ніж дітей, у яких воно відмічається рідко (Langford C.A., Fauci A.S., 2022).
IgA-асоційований васкуліт: діагностика
Діагноз IgA-асоційованого васкуліту встановлюють на підставі симптомів / ознак захворювання, а також результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження.
Наявність у пацієнта нетромбоцитопенічної пурпури є однією з обов’язкових клінічних ознак IgA-асоційованого васкуліту.
Найчастішим проявом IgA-асоційованого васкуліту є ураження дрібних поверхневих судин шкіри.
Наявність відкладень IgA1 у стінках судин, що виявлені під час біопсії шкіри або нирок, допомагають значно прискорити процес диференційної діагностики.
У таблиці наведені діагностичні критерії IgA-асоційованого васкуліту Американського коледжу ревматології (American College of Rheumatology — ACR) 1990 р.
Діагностичні критерії |
1. Нетромбоцитопенічна пурпура, яку можна пропальпувати. |
2. Вік пацієнта <20 років на момент розвитку перших симптомів. |
3. Ішемія кишечнику. |
4. Гранулоцитарна інфільтрація стінок артеріол або венул, яку діагностували під час проведення біопсії. |
Наявність у хворого 2 із 4 вищеперерахованих діагностичних критеріїв свідчить про наявність IgA-асоційованого васкуліту з чутливістю на рівні 87,1% та специфічністю — 87,7% (Reed G., Tammaro D., 2022).
IgA-асоційований васкуліт: лікування
У більшості випадків системні глюкокортикостероїди (ГКС) зменшують вираженість клінічних проявів та симптомів IgA-асоційованого васкуліту з боку шкіри, суглобів та травного тракту, водночас у деяких пацієнтів клінічні прояви та симптоми захворювання зберігаються навіть у разі застосування доз ГКС близько 40–60 мг преднізолону на добу.
У низці даних зафіксовано, що пульс-терапія дуже високими дозами системних ГКС, наприклад, пульс-терапія метилпреднізолом у дозі 500–1000 мг/добу протягом 3 діб поспіль може перервати загострення IgA-асоційованого васкуліту.
Ефективність ГКС під час лікування гломерулонефриту, який діагностовано у осіб з IgA-асоційованим васкулітом, є спірною. Проте в неконтрольованих клінічних дослідженнях відмічено, що пульс-терапія метилпреднізолоном у дозі 1000 мг/добу (1 г/добу) протягом 3 діб поспіль із наступним пероральним прийомом преднізону поєднано з азатіоприном або мікофенолату мофетилом може чинити позитивний терапевтичний вплив на перебіг тяжкої форми гломерулонефриту в пацієнтів з IgA-асоційованим васкулітом.
У більшості хворих, особливо дітей, IgA-асоційований васкуліт зазвичай розрішується самостійно без лікування в середньому протягом 4 тиж (Stone J.H., 2024).
IgA-асоційований васкуліт: прогноз
Більшість пацієнтів з IgA-асоційованим васкулітом через 4 тиж повністю одужують.
У ≈⅓ хворих відмічається рецидивування патології.
При IgA-асоційованому васкуліті без ураження нирок прогноз є сприятливим.
У ≈1% осіб з IgA-асоційованим васкулітом розвивається хронічна хвороба нирок, наявність якої потребує проведення трансплантації нирки(-ок).