Гострий ларингіт — це запалення гортані. Гострий ларингіт зазвичай має вірусну етіологію. Існують неінфекційні причини розвитку ларингіту, а також інші захворювання, що виявляються гострими симптомами в ділянці гортані.

Якщо симптоми ларингіту зберігаються понад 3 тиж, то захворювання класифікують як хронічне.

Як швидко минає гострий ларингіт? Гострий ларингіт зазвичай є захворюванням, яке розрішується протягом 3–7 днів.

Найбільш поширеною причиною розвитку гострого ларингіту є гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) верхніх дихальних шляхів. Для встановлення діагнозу важливо ретельно зібрати анамнез у пацієнта: за відсутності інфекційного анамнезу чи контактів із хворими необхідно з’ясувати наявність додаткових потенційних причин розвитку неінфекційного ларингіту.

Симптоми ларингіту найчастіше включають зміни голосу (пацієнти можуть скаржитися на захриплість, осиплість голосу) — дисфонію, швидку стомлюваність голосу (особливо у співаків, лекторів, викладачів та осіб, робота яких пов’язана з голосовими навантаженнями) та/або сухий кашель. Утруднення дихання, задишка нехарактерні. Наявність вираженої задишки, стридору у дитини може свідчити про розвиток крупу.

Ретельний огляд та диференційна діагностика важливі у курців та осіб з ослабленим імунітетом, оскільки у цих категорій хворих підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень та небезпечніших інфекцій, які можуть виявлятися симптомами, схожими на гострий ларингіт. Наявність значної дисфагії, одинофагії, слинотечі нехарактерна при простому гострому ларингіті та потребує додаткового обстеження.

Гострий ларингіт: етіологія

Етіологію гострого ларингіту можна поділити на інфекційну та неінфекційну. Інфекційна форма діагностується частіше та зазвичай розвивається на тлі ГРВІ.

Найчастіше ларингіт викликають віруси, такі як риновірус, вірус парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус, коронавірус, аденовірус та вірус грипу. Бактеріальна суперінфекція може виникнути на тлі вірусного ларингіту, зазвичай це відбувається через 7 днів після появи симптомів. Найчастіше виявленими бактеріальними збудниками при цьому є Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae та Moraxella cataralis. Симптоми ларингіту можна відзначати при екзантематозних лихоманкових захворюваннях, таких як кір, вітряна віспа та кашлюк. Ларингіт, викликаний грибковою інфекцією, дуже рідко фіксують в імунокомпетентних осіб, і він частіше має хронічний перебіг, а також розвивається в осіб з імунодефіцитом або у пацієнтів, які приймають інгаляційні глюкокортикостероїдні препарати.

Гострий інфекційний ларингіт у дорослих найчастіше викликають перелічені вище вірусні мікроорганізми. Ці ж віруси викликають гострий ларингіт у дітей. У той же час у дітей молодшого віку можливий розвиток крупу (ларинготрахеобронхіту), зумовленого вірусом парагрипу (найчастіше парагрипу-1). Круп може проявлятися ізольованими голосовими симптомами, характерним «гавкаючим» кашлем, інспіраторним або двофазним стридором.

Гострий неінфекційний ларингіт може бути викликаний травмою/перенапруженням голосових зв’язок (криком, підвищеними голосовими навантаженнями), алергією, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), забрудненням навколишнього середовища, курінням, інгаляційними травмами або функціональними/конверсійними розладами.

Підвищені голосові навантаження/крик призводять до симптомів гострого ларингіту. Характерно для тренерів, уболівальників та спортсменів після змагань, вокальних виконавців, особливо тих, інтенсивність чи частота виступів яких останнім часом підвищилися та які не проходили формального навчання вокалу чи співу.

ГЕРХ також часто може призводити до розвитку ларингіту. Це позастравохідний прояв ГЕРХ, що називається ларингофарингеальним рефлюксом. Симптоми ларингіту можуть бути гострими або хронічними, а також епізодичними. За оцінками експертів, симптоми ларингіту фіксують у ¹/₃ пацієнтів із ГЕРХ. Для встановлення діагнозу ларингіту, пов’язаного з ГЕРХ, важливо оцінити анамнез та наявність таких характерних симптомів, як часте покашлювання або кашель, відчуття грудки в глотці або грубий голос. Співаки можуть відзначити втрату високого діапазону голосу.

Можливий розвиток симптомів ларингіту при бронхіальній астмі внаслідок подразнення голосових зв’язок при застосуванні інгаляційних препаратів. При цьому тривалий прийом інгаляційних глюкокортикостероїдів може зумовлювати розвиток грибкового ларингіту. При кашльовому типі бронхіальної астми можливе пошкодження голосових зв’язок за рахунок кашлевих поштовхів, що повторюються.

Симптоми, подібні до гострого ларингіту, можна відзначати при алергічних захворюваннях.

Навмисне вдихання шкідливих речовин як внаслідок будь-якого виду куріння чи вживання наркотиків, так і ненавмисного впливу (полютанти, виробничі шкідливості) подразнює горло і може спричинити набряк голосових зв’язок та голосові симптоми. Деякі пацієнти можуть бути чутливими до мийних засобів, парфумів, одеколонів або інших ароматичних речовин, які часто використовуються в повсякденному житті.

Функціональна дисфонія — це термін для групи істинних конверсійних розладів, що охоплює широкий спектр симптомів голосу. Це діагноз виключення, але нещодавні серйозні життєві стресори, такі як втрата роботи чи коханої людини, є доведеними тригерами розвитку цього стану.

Гострий ларингіт може розвиватися в будь-якому віці. Це захворювання найчастіше відзначають у дорослих, особливо в осіб віком 18–40 років. Гострий ларингіт може розвиватися у дітей, зазвичай віком старше 3 років. Ізольовані голосові симптоми у дітей віком до 3 років є показанням до більш ретельного обстеження для виявлення інших хвороб, включаючи параліч голосових зв’язок, ГЕРХ та порушення нервово-психічного розвитку.

Гострий ларингіт: патофізіологія

Гострий ларингіт характеризується розвитком місцевого запалення та набряку голосових зв’язок, а також оточуючих тканин у відповідь на тригер незалежно від того, чи цей тригер є інфекційним або неінфекційним. Якщо симптоми зберігаються більше 3 тиж, це може бути пов’язане з суперінфекцією або хронізацією запального процесу.

Набряк голосових зв’язок негативно впливає на вібрацію, змінюючи амплітуду, величину та частоту нормальної динаміки голосових зв’язок при утворенні звуку. У міру прогресування набряку граничний тиск фонації може підвищуватися. Створення адекватного фонаційного тиску утруднюється, і у пацієнта розвиваються зміни голосу як внаслідок зміни гідрохвильової динаміки запаленої та набрякової тканини, так і внаслідок свідомої та несвідомої адаптації до цих змін. При вираженому набряку голосових зв’язок створення адекватного фонаційного тиску стає неможливим і у хворого може розвинутись афонія. У такому разі зміни голосу можуть зберігатися тривалий час після епізоду гострого ларингіту. У таких ситуаціях показано консультацію отоларинголога та/або логопеда.

Гострий ларингіт: класифікація

Виділяють такі види гострого ларингіту:

• катаральний;
• набряковий;
• інфільтративний;
• флегмонозний;
• абсцедуючий;
• геморагічний.

Найчастіше діагностують катаральну та набряклу форми гострого ларингіту.

Гострий ларингіт: діагностика

Обстеження пацієнта з гострим ларингітом завжди має починатися з ретельного збору анамнезу та фізикального обстеження. Особливу увагу слід приділяти нещодавно перенесеним ГРВІ чи іншим захворюванням, контактам із хворими чи будь-яким іншим ознакам системного захворювання. Також необхідно оцінити імунний статус, статус імунізації, наявність алергічних реакцій та супутніх захворювань, таких як ГЕРХ, а також історію подорожей. Особливу увагу слід звернути на початок, тривалість симптомів і на те, чи виникали вони раніше. Якщо пацієнт проходив лікування до звернення, необхідно також вивчити ефективність та характер попереднього лікування.

Гострий ларингіт: симптоми

Початкові симптоми гострого ларингіту зазвичай розвиваються раптово і їх вираженість збільшується протягом 2 або 3 днів. Потім зазвичай вираженість симптомів зменшується, і вони розрішуються протягом тижня. Симптоми можуть включати наступне:

• зміна тембру та діапазону голосу, на пізніших стадіях можна фіксувати повну втрату голосу (афонію);
• дискомфорт та біль у горлі, особливо після розмови;
• дисфагія, одинофагія (за наявності цих симптомів показана ретельна диференційна діагностика);
• сухий кашель;
• сухість у горлі;
• загальне нездужання, слабкість;
• лихоманка;
• першіння в горлі;
• раннє стомлення голосу.

Як проявляється гострий ларингіт у дітей? Зазвичай характерні перелічені вище симптоми, можливе поєднання з іншими симптомами респіраторного захворювання (найчастіше — із закладеністю носа, ринореєю).

• Пацієнтам із ларингітом показаний непрямий огляд дихальних шляхів за допомогою дзеркала чи гнучкого ларингоскопа. Зовнішній вигляд гортані може змінюватися залежно від тяжкості захворювання. Характерні еритема та набряк надгортанника, черпалонадгортанних складок, черпалоподібних відростків та голосових зв’язок. Між голосовими зв’язками або в міжчерпалоподібній ділянці можна виявити липке в’язке мокротиння. Підслизовий крововилив можна відзначати при гострій голосовій травмі. Також можна фіксувати вузлики чи псевдовузли голосових зв’язок. При фонації відзначають неповне змикання голосових зв’язок внаслідок запалення та набряку голосового або поперечного черпалоподібного м’яза. Геморагічний ларингіт можна виявити при грипі.
• Волоконно-оптичну ларингоскопію можна використовувати для підтвердження діагнозу у разі неефективності лікування та необхідності виключення іншої патології гортані. За допомогою стробоскопії гортані та голосового апарату можна виявити асиметрію, аперіодичність та зниження амплітуди руху голосових зв’язок.
• У поодиноких випадках, якщо у пацієнта виявлено ексудат у ротоглотці або на голосових зв’язках, може бути показаний посів для визначення збудника та його чутливості до антибактеріальних/протигрибкових препаратів.
• Загальний аналіз крові.
• Експрес-тести на грип, коронавірусну інфекцію COVID-19.

Гострий ларингіт: лікування

Лікування зазвичай симптоматичне і залежить від тяжкості гострого ларингіту. Протокол лікування гострих респіраторних захворювань включає рекомендації щодо симптоматичного лікування ларингіту та показань до антибіотикотерапії.

Гострий ларингіт: чим лікувати? Лікування гострого ларингіту у дітей та дорослих включає як немедикаментозні, так і медикаментозні методи терапії (таблиця).

• Як швидко вилікувати гострий ларингіт? Насамперед — дотримуватися голосового режиму, тобто дотримуватися мовчання весь гострий період захворювання. Голосовий спокій показаний усім пацієнтам із гострим ларингітом. Порушення голосового спокою призводить до неповного одужання або його затримки. Рекомендується повний голосовий спокій. Якщо пацієнту необхідно говорити, його слід проінструктувати уникати високої гучності та шепоту.
• Парові, лужні та масляні інгаляції.
• Уникнення подразників: слід уникати куріння та алкоголю.
• Модифікація раціону харчування: рекомендується пацієнтам із ГЕРХ. Рекомендується відмова від напоїв з кофеїном, гострої та жирної їжі, шоколаду, м’яти, пізнього прийому їжі. Хворий повинен їсти не пізніше, ніж за 3 год до сну.
• Чи можна вживати гостру їжу при ларингіті? Усім пацієнтам з ларингітом показано на період захворювання виключити гостру, холодну та гарячу їжу.
• Пацієнтам із ларингітом рекомендується пити багато води.
• Призначення антибіотиків пацієнтам з гострим ларингітом без імунодефіциту та тяжких хронічних захворювань нині не рекомендується.
• При грибковому ларингіті показано застосування протигрибкових препаратів (флуконазол) зазвичай курсом до 3 тиж.
• Муколітики (наприклад гвайфенезин) для полегшення відкашлювання мокротиння.
• Медикаментозна терапія ГЕРХ (блокаторами H₂-рецепторів, інгібіторами протонної помпи та ін.).
• Застосування антигістамінних препаратів або пероральних глюкокортикостероїдів для лікування гострого ларингіту не показане.
• При лихоманці рекомендовано застосування жарознижувальних лікарських засобів. При гострому ларингіті у дітей для симптоматичного лікування лихоманки застосовують парацетамол та/або ібупрофен. У дорослих пацієнтів можна застосовувати ацетилсаліцилову кислоту, мефенамінову кислоту.

Гострий ларингіт: диференційна діагностика

• Спастична дисфонія.
• Рефлюкс-ларингіт при ГЕРХ.
• Гострий ларинготрахеїт.
• Гострий ларингофарингіт.
• Гострий бронхіт.
• Хронічний алергічний ларингіт.
• Епіглотит.
• Новоутворення.
• Круп (гострий стенозуючий ларингіт) у дітей молодшого віку.
• Гортанна ангіна.

Гострий ларингіт: ускладнення

• Хронічний ларингіт.
• Стійкі порушення голосу.
• Абсцес гортані.

Гострий стенозуючий ларинготрахеїт: невідкладна допомога

При розвитку у дитини гострого стенозуючого ларинготрахеїту необхідно забезпечити оптимальну температуру (18–20 °C) та вологість повітря (55–60%) у приміщенні, достатню оральну регідратацію та симптоматичне лікування лихоманки.

Основа терапії крупу — це застосування системних глюкокортикостероїдів, інгаляційних глюкокортикостероїдів (будесоніду) через небулайзер і епінефрину через небулайзер. Ці препарати слід застосовувати за призначенням лікаря. При тяжкому стані дитини слід викликати бригаду швидкої медичної допомоги.