Гарячка: що це?

Гарячка — це підвищення температури тіла людини у відповідь на дію пірогенних подразників, регульоване терморегуляторним центром організму в гіпоталамусі.

Гарячку викликає перебудова терморегуляції, спрямована на підвищення температури тіла, і вона може виникати внаслідок інфекційних та неінфекційних причин (запалення, злоякісних новоутворень або аутоімунних процесів). Ці процеси включають вивільнення імунологічних медіаторів, які активують терморегуляторний центр гіпоталамуса, що призводить до підвищення температури тіла.

Гарячка у дітей та дорослих: що це?

Нормальна температура тіла людини становить близько 37 °C або 98,6 °F і коливається приблизно на 0,5 °C протягом доби. Ця зміна температури тіла є результатом нормальних фізіологічних процесів у всьому організмі людини, включно з метаболічними змінами, циклами сну / неспання, гормональними коливаннями та зміною рівня активності.

Гарячкою вважається підвищення температури тіла у прямій кишці, вусі або скроневій артерії до ≥38 °C (100,4 F); температури в роті ≥38 °C (100,4 °F); температури в пахвовій западині ≥37,3 °C (99 °F).

Гіпертермія та гарячка

Важливо розуміти, що визначення гарячки відрізняється від визначення гіпертермії (гіперпірексії). Гарячка виникає, коли ендогенні чи екзогенні пірогени викликають підвищення терморегуляторної установки організму, тобто при гарячці відбувається підвищення «заданої» температури, викликане гіпоталамусом, що дозволяє організму підтримувати контрольоване підвищення внутрішньої температури та загальну функціональність усіх систем органів. Нижче наведено класифікацію гарячки (таблиця).

Таблиця. Класифікація гарячки

Для виявлення гарячки у конкретного пацієнта важливо враховувати нормальну базову температуру тіла пацієнта — вона може бути зниженою або підвищеною порівняно з тим, що вважається нормою, і не обов’язково вказує на гарячку.

Гарячка: причини та механізми розвитку

За оцінками експертів, гарячка опосередкована пірогенною активністю простагландинів (ПГ), зокрема ПГЕ2. Синтез ПГЕ2 починається з того, що мембранні фосфоліпіди перетворюються на арахідонову кислоту фосфоліпазою А2 (ПЛА2). Потім арахідонова кислота перетворюється на ПГЕ2 за допомогою циклооксигенази (ЦОГ), після чого ПГЕ2 піддається ізомеризації за допомогою ПГЕ-синтази. ПГЕ2 впливає на певні нейрони в гіпоталамусі, які беруть участь у терморегуляції.

Препарати, що інгібують ЦОГ, є основою лікування гарячки, оскільки вони зупиняють перетворення арахідонової кислоти на ПГЕ2 і, таким чином, на інші простаноїди, які можуть призвести до гарячки.

Дія ПГЕ2 починається, коли екзогенні пірогени (наприклад бактерії, віруси) стимулюють вироблення ендогенних пірогенів, включно з інтерлейкінами (ІЛ) 1, ІЛ-6, фактором некрозу пухлини та інтерферону. Ендогенні пірогени також запускають імунну та запальну відповідь.

Метаболічні ефекти, пов’язані з гарячкою

Індукція гарячки пов’язана з високими метаболічними витратами, тому підвищення температури тіла всього на 1 °C потребує підвищення швидкості метаболізму на 10–12,5%.

Також при гарячці відмічаються:

• підвищена потреба в кисні;
• підвищена частота серцевих скорочень;
• підвищена частота дихання;
• підвищене використання білків організму як джерела енергії;
• метаболізм перемикається з використання глюкози на використання продуктів розпаду білків і жирів;
• підвищена імунна функція;
• підвищення рухливості та активності білих кров’яних клітин;
• стимуляція вироблення інтерферону;
• активація Т-клітин;
• інгібування зростання певних мікробних агентів.

Якими є симптоми гарячки?

У пацієнтів зазвичай фіксуються такі симптоми гарячки:

• відчуття жару;
• тепла, почервоніла шкіра;
• прискорене серцебиття (синусова тахікардія);
• озноб;
• підвищене потовиділення, зокрема в нічний час доби;
• пілоерекція.

Іноді ці ознаки гарячки відсутні або мінімальні, або відмічається похолодання та сухість шкіри кінцівок при значному підвищенні температури тіла.

Також слід виділяти теплове виснаження: температура тіла >38 °C (100 °F) за наявності будь-якого з наступних симптомів:

• підвищеного потовиділення;
• блідої, липкої, холодної шкіри;
• загальної слабкості;
• тахікардії зі слабким пульсом;
• нудоти та блювання;
• запаморочення;
• переднепритомного стану або синкопе.

Для виявлення причини гарячки важливим є проведення фізикального огляду хворого.

Патерни гарячки

При різних захворюваннях можуть виявлятися різні патерни гарячки. Наприклад, гарячка, яка розвивається кожні 48–72 год, чергуючись з періодами нормалізації температури тіла, фіксується при деяких типах малярії, а гарячка, яка виникає переважно ввечері, типова для туберкульозу.

Щоденні підйоми та спади температури тіла типові при багатьох інфекційних захворюваннях. При цьому здебільшого температура тіла не повертається до норми. Однак ці коливання можуть порушуватися при черевному тифі та дисемінованому туберкульозі легень.

При черевному та висипному тифі можна діагностувати постійну гарячку з добовими коливаннями температури на <1 °С.

Дисоціація температури тіла та пульсу відмічається при черевному тифі, бруцельозі, лептоспірозі, деяких гарячках, викликаних прийомом лікарських засобів, та симульованій гарячці.

У нормі зв’язок температури тіла та пульсу прямо пропорційний: пульс частішає в середньому на 4,4 уд./хв при підвищенні температури тіла на 1 °С.

Гарячка може не розвиватися при інфекційних захворюваннях у немовлят, осіб похилого віку, пацієнтів із хронічним захворюванням нирок або хворих, які приймають глюкокортикостероїди; натомість може виявлятися гіпотермія.

Стадії гарячки:

• підвищення температури тіла;
• стабільно підвищена температура тіла;
• зниження температури тіла.

Зниження температури тіла може бути різким протягом декількох годин (критичне) та поступовим — протягом декількох днів (літичне).

При критичному падінні можливий розвиток серцево-судинного колапсу, особливо у осіб похилого віку, із серцево-судинними захворюваннями.

Додаткові методи обстеження, рекомендовані для виявлення причини гарячки:

• загальний аналіз крові та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ);
• рівень С-реактивного білка;
• рівень прокальцитоніну (підвищений при деяких бактеріальних інфекціях);
• тести на коронавірусну інфекцію COVID-19;
• тести на грип;
• тести на вірус імунодефіциту людини (ВІЛ);
• рівень лактатдегідрогенази (ЛДГ) у плазмі крові;
• посів крові на стерильність;
• встановлення рівня ревматоїдного фактора, антинуклеарних антитіл, гетерофільних антитіл у дітей та осіб молодого віку;
• рівень креатинфосфокінази;
• встановлення фракцій білка у плазмі крові;
• методи візуалізації: рентгенографія органів грудної клітки, придаткових пазух носа, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, органів сечовидільної системи та ін. (вибір здійснюється, ґрунтуючись на даних анамнезу);
• люмбальна пункція при підозрі на ураження центральної нервової системи;
• тестування на малярію за наявності в анамнезі подорожі до регіонів, ендемічних по малярії;
• аналіз мокротиння.

Симптоматичне лікування гарячки

Під час гарячки жарознижувальна терапія рекомендується при підвищенні температури тіла >38–38,5 °С залежно від наявності супутніх симптомів, хронічних захворювань та загального стану пацієнта.

Для симптоматичного лікування гарячки застосовують жарознижувальні засоби, які діють шляхом інгібування ферменту ЦОГ, тим самим знижуючи рівень ПГЕ2 у гіпоталамусі.

Найбільш широко застосовують безрецептурні препарати: парацетамол та нестероїдний протизапальний препарат ібупрофен. Також можна застосовувати ацетилсаліцилову кислоту, напроксен та ін.

Ацетилсаліцилова кислота протипоказана дітям!

Низка експертів при недостатній ефективності парацетамолу та ібупрофену окремо рекомендують комбінувати ці 2 лікарські засоби.

Також рекомендується:

• пити багато рідини;
• одягнути легкий одяг;
• при ознобі — накритися легкою ковдрою.

Коли слід звернутися по невідкладну допомогу?

Якщо гарячка проявляється у дитини віком молодше 3 міс.

Також слід негайно звернутися по невідкладну допомогу, якщо відмічається гарячка та наступні симптоми:

• відсутність потовиділення або рясне потовиділення;
• виражений головний біль;
• судоми;
• скутість шиї;
• сплутаність свідомості;
• повторне блювання або діарея;
• дратівливість;
• біль у животі;
• біль у спині;
• біль при сечовипусканні;
• утруднене дихання;
• біль у суглобах;
• набряк суглобів;
• висип на шкірі або слизових оболонках;
• гарячка триває понад 5 днів;
• симптоми зневоднення (відсутність мокрих підгузків протягом 8–10 год, мала кількість сечі або її темний колір, плач без сліз, сухість у роті або відмова від пиття рідини).

Чим небезпечна гарячка у дітей?

У дітей віком 6 міс — 5 років є підвищений ризик розвитку фебрильних судом і натомість гарячки. При цьому ризик розвитку фебрильних судом вищий у дітей, у яких вони вже розвивалися.

Фебрильні судоми можуть супроводжуватися втратою свідомості, можуть фіксуватися тремтіння кінцівок з обох боків тіла, закочування очей або скутість тіла. Найчастіше фебрильні судоми не викликають тривалих наслідків.

Диференційна діагностика при гарячці

Під час гарячки слід диференціювати інфекційні та неінфекційні причини її розвитку.

Диференційна діагностика інфекційної гарячки насамперед включає найпоширеніші інфекційні захворювання:

• грип;
• парагрип:
• коронавірусну інфекцію;
• риновірусну інфекцію;
• респіраторно-синцитіальну інфекцію;
• вітряну віспу та ін.