Амбліопія — це одно- або двостороннє порушення зору, зумовлене вадами розвитку зорової кори головного мозку в ранньому віці. До наслідків амбліопії належать стереоскопічні розлади, низька гострота зору, погіршення розпізнавання образів і знижена контрастна чутливість.

Амбліопія — це хвороба, яка також відома під назвою «ліниве око». Її виявляють у близько 3–5% всіх дітей. Для цього захворювання характерно те, що невчасне лікування на ранній стадії призводить до незворотного зниження зору в амбліопічному оці. Це найпоширеніша причина монокулярного зниження зору у дітей та осіб молодого віку (Blair K. et al., 2023).

Для відновлення зорових функцій важливо вчасно виключити будь-яку органічну причину їх погіршення, оскільки деякі захворювання складно діагностувати при рутинному офтальмологічному обстеженні (Yen K.G. et al., 2023).

Причини та патогенез амбліопії

Основні причини розвитку амбліопії можна розділити на 3 категорії:

• депривація (стан, коли орган зору, що забезпечує центральну нервову систему необхідною інформацією із зовнішнього середовища, позбавлений звичної імпульсації ззовні);
• косоокість;
• аномалії рефракції.

Деприваційна амбліопія розвивається при будь-якій патології органа зору, при якій неможливе проходження променів світла в око та їх фокусування на сітківці. До таких захворювань належать птоз, катаракта, помутніння рогівки, пошкодження сітківки або патологія зорового нерва. Цей вид амбліопії може розвинутися навіть внаслідок відсутності зорових подразників, наприклад, при постійному закритті одного ока або тривалому перебуванні в умовах повної темряви. Деприваційна амбліопія — це найтяжча форма цього захворювання.

Рефракційна амбліопія розвивається як наслідок нечіткого зорового сприйняття в результаті гіперметропії (далекозорості), астигматизму або міопії (близорукості). Як правило, амбліопія розвивається з більш високою ймовірністю в оці з гіперметропічною рефракцією або астигматизмом, ніж міопічною. Це пояснюється тим, що в останньому варіанті в очах все одно зберігається можливість фокусуватися на об’єктах, розташованих поблизу (Blair K. et al., 2023).

Загалом вважається, що амбліопія розвивається внаслідок недостатньої стимуляції центральної ямки (фовеа) чи периферичної частини сітківки.

Розрізняють 3 критичні періоди розвитку гостроти зору людини, коли на зір можуть впливати різні механізми, що викликають амбліопію. Вирізняють такі періоди:

• розвиток гостроти зору 0,1–1,0, що відбувається від народження до віку 3–5 років;
• період найвищого ризику розвитку деприваційної амбліопії — від кількох місяців до 7–8 років;
• період, протягом якого можливе лікування амбліопії, — від моменту діагностування депривації до підліткового або навіть іноді дорослого віку (Yen K.G. et al., 2023).

Симптоми амбліопії

Батьки часто приводять дитину до офтальмолога зі скаргами, пов’язаними з основною причиною амбліопії (птозом, косоокістю, лейкокорією, гемангіомою повік). Фактично анізометропічна амбліопія зазвичай залишається недіагностованою доти, доки вона не буде виявлена під час перевірки гостроти зору. Переважна більшість дітей з односторонньою амбліопією не скаржаться на зниження гостроти зору, оскільки найчастіше не помічають цього. При зборі анамнезу потрібно обов’язково дізнатися у пацієнта, чи діагностовані у його родичів захворювання очей (зокрема амбліопія та косоокість), оскільки одним із ризиків розвитку амбліопії є генетична схильність.

У осіб із односторонньою амбліопією перебіг захворювання часто безсимптомний. Іноді хворі відзначають, що зір в одному оці розмитий, діти молодшого віку можуть скаржитися на дискомфорт в ураженому оці (Bacal D.A. et al., 2024).

Діагностика амбліопії

Гострота зору

Як правило, при амбліопії виявляють різницю в гостроті зору між двома очима мінімум у 20%.

Феномен «скученості»

Скученість — це негативний вплив навколишніх об’єктів на видимість цілі. Загальною характеристикою амбліопічних очей є складність розрізнення оптотипів (однотипних знаків різної величини, що використовуються для визначення гостроти зору), що знаходяться близько один до одного. Гострота зору часто значно вища, якщо пацієнту демонструвати окремі літери, а не рядок літер (Yen K.G. et al., 2023).

Визначення патерна зорової фіксації

Існують 2 типи фіксації зору: центральна (фовеальна) або нецентральна (ексцентрична). Пацієнти з чіткою зоровою віссю, що веде до фовеа, і нормально розташованою фовеа фіксують зір центрально. У хворих на амбліопію з помутнінням зорової осі, зміщенням або захворюванням, що стосується центральної ямки сітківки, тип фіксації ексцентричний, тобто вони розглядають предмет з боку бічним зором. Виражену ексцентричну фіксацію виявляють шляхом аналізу нецентрального положення рогівкового рефлексу в амбліопічному оці, коли пацієнт дивиться на джерело світла.

Перевірка стереопсису (дослідження порогу стереоскопічного зору) та бінокулярного зору

Стереопсис належить до сприйняття тривимірності або глибини предмета. Зазвичай у дітей з амбліопією цей показник знижений (Gottlob I. et al., 2023).

Контрастна чутливість

В очах з косоокістю та анізометропічною амбліопією відзначається виражена втрата порогової контрастної чутливості, особливо на більш високих просторових частотах. Ця втрата чутливості підвищується пропорційно до ступеня тяжкості амбліопії.

Дослідження переднього сегмента ока (біомікроскопія)

За допомогою біомікроскопії ока можна виключити офтальмологічну патологію, яку можуть зумовити зниження зору (наприклад катаракту). Дослідження переднього сегмента зазвичай проводиться за допомогою щілинної лампи.

Вимірювання рефракції

Всім пацієнтам необхідно вимірювати рефракцію з циклоплегією (медикаментозним мідріазом) за допомогою ретиноскопа для одержання об’єктивної рефракції після повної циклоплегії. У більшості випадків око з більшою далекозорістю або більшим астигматизмом буде амбліопічним (Yen K.G. et al., 2023).

Для розширення зіниці та розслаблення циліарного м’яза використовуються наступні очні краплі: циклопентолат 0,2%, фенілефрин 1% для немовлят і циклопентолат 1% (іноді з фенілефрином 2,5%) для дітей.

Офтальмоскопія (дослідження очного дна)

За допомогою офтальмоскопії можна виключити очні захворювання, для яких характерне зниження гостроти зору (наприклад дегенеративні захворювання макули). Іноді втрата зору відбувається саме внаслідок структурних вад сітківки (Gottlob I. et al., 2023).

Лікування амбліопії

Метою лікування амбліопії є:

• усунення будь-якої причини зорової депривації;
• корекція рефракційних змін;
• стимуляція ока з амбліопією для підвищення гостроти зору (Gottlob I. et al., 2023).

Початкове лікування амбліопії залежить від основної причини хвороби. При деприваційній амбліопії першочергово необхідно усунути патологію, яка перешкоджає проходженню пучка світла із зовнішнього середовища до нейросенсорної сітківки. Це може бути операція з видалення катаракти, гемофтальму (крововилив в склоподібне тіло), відновлення відшарування сітківки, хірургія рогівки, виправлення птозу (опущення повіки) або лікування багатьох інших очних захворювань. Щоб максимізувати результати терапії, операцію внаслідок двосторонньої вродженої катаракти слід проводити до 14-тижневого віку і, якщо можливо, раніше, а операцію з приводу односторонньої вродженої катаракти — до 6-тижневого віку. Як правило, найкращий результат лікування відзначається при рефракційній амбліопії. Для цього використовуються коригувальні лінзи. При амбліопії внаслідок страбізму (косоокості) відновлення анатомічно правильного положення очного яблука можливе лише за допомогою хірургічного втручання (Blair K. et al., 2023).

При всіх типах амбліопії оптична корекція значних аномалій рефракції, якщо є, обов’язкова. При легкій та помірній формі анізометропічної (з різницею в рефракції між двома очима) амбліопії терапією першої лінії може бути лише носіння окулярів.

Якщо амбліопія не усувається лише за допомогою окулярів, прийнятним додатковим лікуванням є використання оклюдера (пластиря) або застосування атропіну. Перша фаза підвищення гостроти зору відбувається поступово і називається «оптичним лікуванням» або «рефракційною адаптацією». У дослідженнях встановлено, що підвищення гостроти зору внаслідок такої терапії може тривати до 30 тиж (Chen P.-L. et al., 2007).

Оклюдери використовуються для закриття здорового ока з метою стимуляції зору з амбліопією. Зазвичай їх прикріплюють безпосередньо до періорбітальної ділянки шкіри. Їх можна також приклеїти і безпосередньо до лінзи окулярів, завдяки цьому дитина зможе дивитися по боках.

Очні краплі з атропіном для «розмиття» зору у здоровому оці (атропінізація або оптична пеналізація) іноді використовують як альтернативу оклюдера. Ці 2 методи лікування однаково ефективні та ефект обох зберігається у довгостроковій перспективі.

Раннє хірургічне втручання рекомендується, коли причиною амбліопії є обструкція зорової осі, наприклад помутніння рогівки, катаракта, крововилив у склоподібне тіло або тяжка форма птозу. Хірургічне втручання є менш актуальним, коли депривація форми відбувається з двох боків, а не з одного (Gottlob I. et al., 2023).

Профілактика амбліопії

Єдиним заходом профілактики амбліопії є рання діагностика захворювання. Існує безліч методів виявлення амбліопії, всі вони мають різний ступінь специфічності, чутливості, складності та вартості. Слід уважно спостерігати за ранніми ознаками цієї хвороби у дітей, які схильні до більш високого ризику розвитку амбліопії. Загалом чим швидше виявлено амбліопію та розпочато лікування, тим менший негативний вплив вона чинитиме на зорову систему (Bacal D.A. et al., 2024).

У більшості пацієнтів на фоні терапії відзначається поліпшення, але часто зберігається резидуальна амбліопія. У разі припинення лікування патології існує ризик розвитку рецидиву. Основним ускладненням амбліопії є незворотне довічне зниження гостроти зору (Blair K. et al., 2023).