Трифас^® Cor (Trifas Cor)

Торасемід - 5 мг

фармакодинаміка.
Механізм дії. Торасемід діє як салуретик, дія пов’язана з пригніченням ренальної реабсорбції іонів натрію та хлору у висхідній частині петлі Генле.
Фармакодинамічний ефект. У людини діуретичний ефект препарату після в/в введення та перорального застосування розвивається досить швидко, досягаючи максимуму протягом першої години і 2–3 год відповідно і зберігаючись до 12 год.
У здорових добровольців відбувалося підвищення діурезу, пропорційне логарифму дози препарату в діапазоні доз від 5 мг до 100 мг (петльова активність діуретика).
Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби (наприклад, тіазидні діуретики, що діють у дистальних канальцях) уже не чинили потрібного ефекту, наприклад при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід зумовлює зменшення вираженості набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зниження пре- та постнавантаження. Після перорального застосування антигіпертензивна дія торасеміду розвивається поступово, починаючи з першого тижня після початку застосування. Максимум антигіпертензивної дії досягається не пізніше ніж через 12 тиж. Торасемід знижує АТ за рахунок зниження периферичного опору судин. Цей вплив пояснюється нормалізацією порушеного електролітного балансу, головним чином за рахунок зниження підвищеної активності вільних іонів кальцію у клітинах м’язів артеріальних судин, що було виявлено у пацієнтів, які страждають на АГ. Вірогідно, цей вплив викликає зниження підвищеної скоротливості і/або сприйнятливість судин до ендогенних вазопресорних речовин, наприклад катехоламінів.
Фармакокінетика
Абсорбція та розподіл. Після перорального застосування торасемід швидко і майже повністю абсорбується; C_max у сироватці крові досягається через 1–2 год після прийому. Біодоступність становить приблизно 80–90%; за умови повного всмоктування максимальне значення ефекту першого проходження становить 10–20%. Дані двох досліджень демонструють, що їжа знижує швидкість (динамічну складову) всмоктування торасеміду (знижується C_max та підвищується T_max), але не впливає на загальну абсорбцію. Зв’язування торасеміду з білками плазми крові становить понад 99%, метаболітів М1, М3 і М5 — 86; 95 і 97% відповідно. Об’єм розподілу (V_z) становить 16 л.
Біотрансформація. У людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів М1, М3 та М5. Докази існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М1 та М5 утворюються в результаті окиснення метильної групи фенольного кільця до карбонової кислоти. Метаболіт М3 утворюється в результаті гідроксилювання фенольного кільця. Метаболіти М2 і М4, виявлені у дослідженнях на тваринах, у людини не виявлені.
Виведення. Кінцевий Т_½ торасеміду і його метаболітів у здорових добровольців становить 3–4 год. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс — приблизно 10 мл/хв. Близько 80% дози виводиться у вигляді незміненого торасеміду (24%) та його метаболітів: М1 (12%), М3 (3%), М5 (41%). Основний метаболіт М5 не має діуретичного ефекту, приблизно 10% фармакокінетичної дії припадає на активні метаболіти М1 і М3, взяті разом.
При нирковій недостатності загальний кліренс і Т_½ торасеміду не змінюються, а Т_½ М3 і М5 подовжується. Однак фармакодинамічний профіль залишається незмінним, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає.
Торасемід та його метаболіти практично не виводяться шляхом гемодіалізу або гемофільтрації. У пацієнтів з порушеною функцією печінки або із серцевою недостатністю Т_½ торасеміду і метаболіту М5 незначно подовжуються, а кількість речовини, що виводиться із сечею, майже повністю дорівнює кількості, що виводиться у здорових осіб, тому кумуляція торасеміду та його метаболітів є малоймовірною.
Лінійність. Торасемід та його метаболіти характеризуються лінійною кінетикою, залежною від дози, тобто C_max у сироватці крові та AUC збільшуються пропорційно дозі.

есенціальна АГ. Лікування та профілактика рецидивів набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю.

дозування
Есенціальна АГ
Дорослі. Рекомендована доза для початку лікування становить 2,5 мг/добу (½ таблетки Трифас^® Cor). Зниження АТ відбувається повільно протягом першого тижня лікування та досягає максимального значення не пізніше 12-го тижня.
Якщо нормалізація АТ при щоденному застосуванні 2,5 мг торасеміду не відбувається через 12 тиж лікування, то добова доза може бути підвищена до 1 таблетки препарату Трифас^® Cor, що еквівалентно 5 мг торасеміду. Не слід перевищувати добову дозу препарату Трифас^® Cor, що дорівнює 1 таблетці (еквівалентно 5 мг торасеміду), оскільки при цьому не очікується подальшого зниження АТ.
Набряки та/або випоти на фоні серцевої недостатності
Дорослі. Терапію розпочинати з дози 5 мг/добу (1 таблетка Трифас^® Cor). Зазвичай ця доза вважається підтримувальною.
Таблетку можна розділити на дві половини таким чином: тримати таблетку вказівними і великими пальцями обох рук рискою для поділу вгору і, натискаючи великими пальцями вниз вздовж насічки, розламати таблетку.
У разі недостатньої ефективності добова доза може бути підвищена до 20 мг торасеміду, залежно від тяжкості стану хворого.
Якщо добова доза 5 мг є недостатньою, слід застосувати добову дозу 10 мг, яку слід призначати щоденно.
У подальшому добова доза торасеміду становить 10 мг. За необхідності дозу можна підвищити до 20 мг, залежно від тяжкості клінічної картини.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку. Спеціальний підбір дози не потрібний. Однак адекватні дослідження порівняння лікування хворих літнього віку та молодих пацієнтів відсутні.
Пацієнти з порушенням функцій печінки. Торасемід протипоказаний особам у стані печінкової коми або прекоми (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з печінковою недостатністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові (див. Фармакокінетика).
Спосіб застосування. Таблетки слід приймати вранці, запиваючи невеликою кількістю рідини. Біологічна доступність торасеміду не залежить від прийому їжі.
Діти. Безпека та ефективність препарату Трифас^® Cor у дітей і підлітків віком до 18 років не встановлені. У зв’язку із цим торасемід не слід застосовувати у дітей та підлітків до 18 років (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

– підвищена чутливість до діючої речовини, до похідних сульфонілсечовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
– Ниркова недостатність з анурією.
– Печінкова кома або прекома.
– Артеріальна гіпотензія.
– Аритмія.
– Гіповолемія.
– Гіпонатріємія.
– Гіпокаліємія.
– Значне порушення сечовипускання (наприклад внаслідок гіпертрофії передміхурової залози).
– Період годування грудьми.

нижче наведено побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату Трифас^® Cor.
Частоту визначали таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частота не може бути оцінена через відсутність даних).
З боку системи крові та кровотворної системи: дуже рідко — згущення крові, зменшення числа тромбоцитів, еритроцитів та/або лейкоцитів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку імунної системи: дуже рідко — алергічні реакції.
З боку обміну речовин та харчування: часто — посилення метаболічного алкалозу; гіперглікемія, гіпокаліємія при супутній дієті з низьким вмістом калію, при блюванні, діареї, після надмірного застосування послаблювальних засобів, а також у хворих із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування та тривалості лікування можуть розвиватися порушення водного та електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення (особливо на початку лікування); нечасто — парестезії; дуже рідко — синкопе, церебральна ішемія, сплутаність свідомості.
З боку органа зору: дуже рідко — розлади зору.
З боку органа слуху та рівноваги: дуже рідко — дзвін у вухах, втрата слуху.
З боку серця: дуже рідко — ішемія міокарда, аритмія, стенокардія, гострий інфаркт міокарда.
З боку судинної системи: дуже рідко — тромбоемболічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу та серцевої діяльності.
З боку травної системи: часто — розлади травлення (наприклад, відсутність апетиту, біль у шлунку, нудота, блювання, діарея, запор), особливо на початку лікування; нечасто — ксеростомія; дуже рідко — панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гама-глутамілтранспептидази) у крові.
З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини: дуже рідко — алергічні шкірні реакції (наприклад, свербіж, екзантема), реакції фотосенсибілізації, тяжкі шкірні реакції.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто — спазми м’язів (особливо на початку лікування).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — у хворих з розладами сечовипускання (наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може призвести до її затримки та надмірного розтягнення сечового міхура.
Загальні прояви: часто — втомлюваність, слабкість (особливо на початку лікування).
Дані лабораторних досліджень: часто — підвищення концентрації сечової кислоти і ліпідів (ТГ, ХС) у крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); нечасто — підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

торасемід не слід призначати в таких випадках:
– подагра;
– аритмії серця (наприклад, синоатріальна блокада, AV-блокада ІІ та ІІІ ступенів);
– патологічні зміни кислотно-лужного балансу;
– супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів;
– патологічні зміни картини крові (наприклад, тромбоцитопенія або анемія у пацієнтів без ниркової недостатності);
– ниркова недостатність, спричинена нефротоксичними речовинами;
– діти і підлітки (віком до 18 років).
У зв’язку з можливим підвищенням концентрації глюкози в крові у пацієнтів з латентним або явним цукровим діабетом необхідна ретельна перевірка метаболізму вуглеводів. Особливо на початку лікування та у пацієнтів літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів втрати електролітів та згущення крові. При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію в сироватці крові. Необхідно регулярно контролювати рівень глюкози, сечової кислоти, сечовини, креатиніну та ліпідів у крові, а також картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).
Наслідки неналежного вживання як допінгу. При лікуванні Трифас^® Cor можливі позитивні результати при проведенні допінг-тестів.
Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я, якщо препарат Трифас^® Cor застосовано неправильно, тобто як допінг, у такому разі не можна виключити можливу шкоду для здоров’я.
Допоміжні речовини. Препарат Трифас^® Cor містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози препарат не призначати. Якщо у хворого встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Достовірні дані стосовно впливу торасеміду на вагітних жінок відсутні або обмежені.
Наявна інформація щодо репродуктивної токсичності торасеміду, отримана в експериментах на тваринах. У дослідженнях на тваринах було доведено, що торасемід проникав через плацентарний бар’єр. Трифас^® Cor не рекомендовано приймати під час вагітності, а також жінкам, здатним до народження дітей, які не використовують засоби контрацепції.
Торасемід застосовується у період вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімально можливій ефективній дозі.
Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування при АГ або набряках у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єру і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовують для лікування вагітних із серцевою або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг електролітів та гематокриту, а також розвитку плода.
Період годування грудьми. На цей час не встановлено, чи проникає торасемід або його метаболіти в грудне молоко людей або тварин. Не можна виключити ризик для новонароджених/грудних дітей. Тому застосування торасеміду у період лактації протипоказано (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Рішення про відмову від грудного вигодовування або про скасування/припинення прийому лікарського засобу Трифас^® Cor потрібно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування препаратом для жінки.
Фертильність. Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилися. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Навіть при належному застосуванні торасемід може змінювати швидкість реакції настільки, що у пацієнта знижується здатність брати участь у дорожньому русі, виконувати роботу з іншими механізмами чи виконувати роботу без підстраховки.
Такі зміни найбільш імовірні на початку лікування, під час підвищення дози або заміни препарату, а також у разі призначення додаткових лікарських засобів або вживання алкоголю.

нерекомендовані комбінації
Торасемід, особливо у високих дозах, може призвести до підсилення ототоксичних та нефротоксичних ефектів аміноглікозидних антибіотиків (наприклад, канаміцину, гентаміцину, тобраміцину), цитостатичних засобів — активних похідних платини, а також нефротоксичні ефекти цефалоспоринів;
При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію може підвищуватися концентрація літію в крові, що може спричинити посилення впливу та підсилення побічних ефектів літію.
Комбінації препаратів, що потребують обережності
Торасемід посилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів АПФ. При призначенні інгібіторів АПФ одночасно або відразу після лікування торасемідом можливе надмірне зниження АТ. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений застосуванням діуретика, може призвести до підвищення або посилення побічних реакцій обох препаратів.
Торасемід може знижувати ефективність протидіабетичних засобів.
Пробенецид та НПЗП (наприклад індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть послаблювати діуретичну та гіпотензивну дію торасеміду.
При терапії саліцилатами у високих дозах торасемід може посилювати їх токсичну дію на ЦНС.
Торасемід підсилює дію теофіліну та курареподібних міорелаксантів.
Проносні засоби, а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, зумовлену торасемідом.
Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів (наприклад епінефрину, та норепінефрину).
При одночасному застосуванні з колестераміном може знижуватися всмоктування торасеміду та, відповідно, його очікувана ефективність.

симптоми інтоксикації. Типова картина інтоксикації невідома. У разі передозування може спостерігатися форсований діурез з ризиком надмірної втрати рідини та електролітів. Можливі сонливість, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, серцево-судинна недостатність та порушення з боку травного тракту.
Лікування при інтоксикації. Специфічний антидот невідомий. Вираженість симптомів інтоксикації зазвичай зменшується при зниженні дози або відміні препарату і при супутньому відновленні водно-електролітного балансу (слід проводити контроль!).
Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу.
Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини.
Лікування у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.
Лікування при серцево-судинній недостатності: протишокове положення пацієнта та, у разі необхідності, призначення симптоматичної терапії.
Анафілактичний шок (негайні заходи). При появі перших ознак шоку (наприклад, шкірні реакції у вигляді кропив’янки або почервоніння шкіри, збуджений стан пацієнта, головний біль, напади підвищеного потовиділення, нудота, ціаноз) слід:
– забезпечити венозний доступ;
– крім інших екстрених стандартних заходів, покласти пацієнта на спину з припіднятими ногами, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень(!);
– у разі необхідності застосувати засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину, р-нів, що заміщують об’єм рідини, глюкокортикоїдних гормонів).

спеціальні умови зберігання не потрібні. Зберігати в недоступному для дітей місці.