Вінбластин-Хемотека розчин для інфузій 7 мг, №1 Лікарський препарат

Вінбластин - 7 мг

Вінбластин є рослинним алкалоїдом барвінку рожевого (Cataranthus roseus), що обернено блокує мітоз клітин на стадії метафази. Протипухлинна дія проявляється в тому, що вінбластин, зв’язуючись з мікротрубочками, гальмує утворення мітотичних веретен. У клітинах пухлини вибірково пригнічує синтез ДНК і РНК шляхом гальмування ферменту РНК-полімерази.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення вінбластин розподіляється в тканинах. Не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Утворює міцні зв’язки з білками плазми та елементами крові (еритроцити, лейкоцити, лімфоцити, ретикулоцити та ін.). Метаболізується в печінці. Т_½ — 25 год. Виводиться переважно з калом.

лімфоми Ходжкіна.
Неходжкінські лімфоми.
Хронічний лімфоцитарний лейкоз.
Пухлини яєчка.

препарат вводять винятково в/в (необхідно уникати позасудинного потрапляння препарату!).
Інтратекальне введення заборонене!
Дозування вимагає індивідуального підходу залежно від клінічного стану хворого.
Дорослі:
початкова доза: 0,1 мг/кг маси тіла (3,7 мг/м² поверхні тіла) у разовій дозі, після цього через тиждень і надалі також раз на тиждень, підвищуючи дозу на 0,05 мг/кг /тиж (1,8–1,9 мг/м²), до зменшення кількості лейкоцитів нижче 3000/мм³ або до максимальної тижневої дози 0,5 мг/кг (18,5 мг/м²);
підтримувальна доза: на 0,05 мг/кг менше за останню початкову дозу, підтримувальна доза може бути введена кожні 7–14 днів або 10 мг одноразово, або двічі на місяць до повного зникнення симптомів.
Діти:
початкова доза: 2,5 мг/м² раз на тиждень, поступово підвищуючи дозу на 1,25 мг/м² на тиждень до зменшення кількості лейкоцитів до 3000/мм³ або до максимальної тижневої дози — 7,5 мг/м²;
підтримувальна доза: на 1,25 мг/м² менше за останню початкову дозу, підтримувальна доза може бути введена кожні 7–14днів.
Відповідну дозу препарату розводять у 5 мл розчинника, що додається, потім у разі необхідності розводять 0,9% р-ном натрію хлориду та вводять в/в у вигляді ін’єкції або одночасно з в/в інфузією 0,9% р-ну натрію хлориду протягом 1 хв через трубку інфузійного апарата.

підвищена чутливість до діючої або до допоміжних речовин, лейкопенія.
Бактеріальні і вірусні інфекції.

найчастіше відмічають: лейкопенію, алопецію.
Рідше виявляють: гіперурикемію, сечокислу нефропатію, стоматит, тромбоцитопенію, біль у м’язах, нудоту, блювання.
Рідко: геморагічний коліт або кровотеча за наявності виразки, нейроінтоксикація (запаморочення, головний біль, диплопія, депресія, парестезії, слабкість, порушення виділення антидіуретичного гормону).
З появою симптомів нейроінтоксикації необхідно припинити лікування.

з обережністю слід призначати препарат після попередньої або одночасно з мієлосупресивною хіміотерапією та променевою терапією, а також пацієнтам літнього віку у разі лейкопенії, тромбоцитопенії і ураження печінки.
Якщо число лейкоцитів у периферичній крові зменшується нижче 3000/мм³, необхідно зробити перерву в лікуванні і з профілактичною метою призначити антибіотики.
Під час лікування препаратом необхідно ретельно контролювати кількість лейкоцитів.
При вагітності призначити вінбластин можна тільки у випадках, коли очікуваний лікувальний ефект препарату може виправдати його можливий негативний вплив на плід. При проведенні курсу лікування необхідно припинити годування груддю.
Для попередження розвитку гострої урикемічної нефропатії слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові, забезпечити введення необхідного обсягу рідини і за необхідності призначити алопуринол.
При потраплянні препарату в паравенозні м’які тканини можливий розвиток запальних явищ, що зазвичай минають протягом декількох днів, тому в таких випадках залишок ін’єкційного р-ну необхідно вводити в іншу вену. На ураженому місці симптоми можна пом’якшити введенням гіалуронідази у вигляді ін’єкції.
У процесі лікування не рекомендується застосовувати гормональні контрацептивні препарати.

заборонено спільне введення з нейротоксичними лікарськими препаратами (ізоніазидом, аспарагіназою).
З обережністю може бути застосований з мітоміцином (можливе виникнення гострої задишки, бронхоспазму) і фенітоїном (знижується рівень фенітоїну в крові і може посилюватися схильність до судом).

симптоми: лейкопенія і посилення інших побічних ефектів.
Лікування: специфічного антидоту немає. Необхідно проводити симптоматичне лікування.