Венокор (Venocor)

Етилметилгідроксипіридину сукцинат - 50 мг/мл

Венокор належить до препаратів, що впливають на нервову систему. Діюча речовина — етилметилгідроксипіридину сукцинат (2-етил-6-метил-3-гідроксипіридіну сукцинат). За інформацією виробника, лікарський засіб має мембранопротекторні властивості, нейтралізує вільні радикали. Також чинить антигіпоксичний, анксіолітичний, ноотропний вплив.
Постачається виробником у формі розчину для ін’єкцій.

Сфера застосування препарату

Препарат призначається лікарями в якості додаткового засобу при захворюваннях, що супроводжуються гіпоксичним станом, головним чином при гострих порушеннях мозкового кровообігу.
Гострі порушення мозкового кровообігу
До гострих порушень кровообігу відносять різні види інсультів — ішемічний та геморагічний.
Ішемічний інсульт виникає після раптового звуження просвіту кровоносної судини, що живить певну ділянку головного мозку. Як результат, у знекровленій ділянці мозкової тканини починає формуватися некроз — інфаркт головного мозку. Клінічно цей інфаркт виявляється у вигляді випадіння тієї функції, за яку відповідала зона, що постраждала. Якщо постраждала зорова кора, у людини буде порушений зір; якщо буде уражено ділянку, що відповідає за вміння писати, людина перестане писати.
Геморагічний інсульт виникає часто внаслідок порушення цілісності кровоносної судини, що живить нервову тканину. Виникає крововилив у головному мозку, кров просочує підлеглі тканини, а ділянка, до якої кров постачалася пошкодженою судиною, не отримує кисень і поживні речовини. Формується ділянка некрозу під впливом ішемії та стискання утвореною гематомою. Прогнози при геморагічному інсульті гірші, ніж при ішемічному інсульті, визначаються ураженою зоною. У разі пошкодження життєво важливих центрів (дихальний і т.д.) людина може загинути.
Венокор не є препаратом терапії першої лінії. Головне його завдання — нормалізація внутрішньоклітинного метаболізму та нейтралізація небезпечних для здорових тканин вільних радикалів. У результаті такого впливу реабілітаційний період повинен скоротитися.
Черепно-мозкова травма
Черепно-мозкова травма — пошкодження тканин черепа, головного мозку та його оболонок у результаті зовнішнього травмуючого впливу. Може бути відкритою або закритою залежно від наявності ран. До черепно-мозкових травм належать забиття, струс головного мозку, переломи кісток черепа. Венокор завдяки своїм протекторним властивостями дозволяє прискорити відновні процеси в клітинах, загоєння і відновлення функцій.
Дисциркуляторна енцефалопатія
Дисциркуляторна енцефалопатія — це порушення, що виникає внаслідок ураження дрібних артерій і артеріол головного мозку. Пошкодження, як правило, виникає внаслідок атеросклерозу. Атеросклеротичні бляшки значно звужують просвіт судини, перешкоджають нормальній циркуляції крові. У ділянках, які живлять уражені артерії, порушується обмін речовин, вони отримують недостатньо кисню. Результатом такого впливу стає порушення когнітивно-інтелектуальної сфери. Людина поступово втрачає пам’ять, соціальні навички, здатність орієнтуватися на місцевості. Може виникнути слабоумство. Також можуть з’являтися насильницький сміх, плач, паркінсонізм, порушення мовлення, рухи кінцівок.
Застосування Венокору може уповільнити дегенеративні процеси завдяки відновленню нормального постачання кисню до нейронів та нормалізації обмінних процесів.
Нейроциркуляторна дистонія
Нейроциркуляторна дистонія — це патологія серцево-судинної системи, функціональне порушення, виявляється у вигляді нестійкості до стресових впливів, фізичної роботи. Під час нападів змінюється серцевий ритм, за певних умов без органічної причини може виникнути тахікардія.
Оскільки напади нейроциркуляторної дистонії можуть супроводжуватися гіпоксичним станом, Венокор дозволить мінімізувати наслідки подібних ситуацій, компенсувати нестачу кисню.
Легкі когнітивні порушення, спричинені атеросклерозом
Атеросклероз спричиняє структурні зміни в стінці судини, формуються бляшки, що звужують просвіт судин. У головному мозку така ситуація призводить до зменшення забезпечення нейронів киснем. Такий стан негативно впливає на роботу нервових клітин. Пацієнти скаржаться на погіршення пам’яті, забудькуватість.
Венокор дозволить зменшити кисневе голодування клітин, покращуючи клітинний метаболізм.
Тривожні розлади, що супроводжують неврози
Головна риса тривожних розладів — наявність тривоги у пацієнтів, що не пов’язана з конкретною ситуацією. Крім психологічного дискомфорту, захворювання супроводжується такими вегетативними порушеннями, як тремтіння, напади тахікардії, підвищене потовиділення, неприємні відчуття в зоні сонячного сплетіння.
Венокор може вплинути на наслідки порушень з боку серцево-судинної системи, усунувши нестачу кисню в тканинах, що виникає під час підвищення частоти серцевих скорочень і зменшення їх сили.
Гострий інфаркт міокарда
Гострий інфаркт міокарда — це різке зменшення кровопостачання ділянки серцевого м’яза, яке призводить до некрозу тканин. Гострий період триває декілька діб. У результаті пошкодження серцевого м’яза порушується кровопостачання як тканин усього організму, так і самого серця, наступає гіпоксичний стан.
Призначення Венокору у поєднанні з іншими препаратами здатне компенсувати кисневе голодування, потенціювати дію інших препаратів і поліпшити умови для реабілітації пацієнта.
Первинна відкритокутова глаукома
Первинна відкритокутова глаукома — це захворювання, пов’язане з порушенням відтоку внутрішньоочної рідини, як наслідок — підвищенням внутрішньоочного тиску, руйнуванням зорового нерва. Райдужно-рогівковий кут при цьому відкритий. Часті симптоми хвороби — випадання поля зору, біль в очному яблуці.
Призначення Венокору спрямовано на профілактику атрофії зорового нерва. Завдяки поліпшенню метаболізму, відновленню нормального надходження кисню деструктивні процеси призупиняються.
Абстинентний синдром при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних і нейроциркуляторних розладів
Абстинентний синдром при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних і нейроциркуляторних розладів — синдром відміни, що виникає при припиненні вживання алкоголю. Супроводжується різноманітною симптоматикою, що включає підвищення частоти серцебиття, тремор, зниження артеріального тиску. Венокор в якості додаткового препарату повинен компенсувати вплив наслідків нейроциркуляторних порушень.
Гостра інтоксикація антипсихотичними засобами
Гостра інтоксикація антипсихотичними засобами — це наслідок передозування антипсихотиків (препарати, які застосовуються в психіатрії). Симптоми отруєння можуть відрізнятися залежно від препарату й особливостей організму. Можуть виникнути мідріаз, судоми, серцебиття, різке зниження артеріального тиску. Наслідок симптомів з боку серця і судин — розвиток кисневого голодування. Саме для боротьби з нестачею кисню призначається Венокор.
Гострі гнійно-запальні процеси в черевній порожнині
До цих процесів належать перитоніт, гострий панкреатит, абсцеси внутрішніх органів, гострий холецистит. Стан є таким, що загрожує життю. У пацієнта відмічають виражені симптоми запалення та інтоксикації: біль, підвищення температури тіла до високих цифр, нудота, блювання, порушення свідомості.
Препарат є лише додатковим засобом терапії для відновлення метаболічних процесів у тканинах на період одужання.

Механізм дії

До головних терапевтичних ефектів препарату Венокор відносять церебропротекторний, антигіпоксичний, транквілізуючий, ноотропний, вегетотропний, антистресовий, а також стабілізацію мозкового метаболізму, протисудомну дію.
Найбільш бажаний для лікарів антигіпоксичний ефект базується на відновленні на клітинному рівні ключового ферменту дихального ланцюга в мітохондріях — цитохромоксидази, у результаті чого всі процеси клітинного дихання активуються.
Також етилметилгідроксипіридину сукцинат здатний стабілізувати клітинні мембрани і покращувати проведення нервового імпульсу через синапси (з’єднання) між нервовими клітинами.
Анксіолітичний ефект доступний завдяки здатності речовини стимулювати бензодіазепінові та ГАМК-ергічні рецептори коркових нейронів лобових часток, гіпокампу і ретикулярної формації (Дронов С.Н., 2015).

Дослідження

Етилметилгідроксипіридину сукцинат застосовується в багатьох галузях медицини.
У 2011 р. були опубліковані результати досліджень, які проводилися протягом 3 років у пацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда, у яких розвинулася згодом серцева недостатність. Усього у випробуванні взяли участь 100 осіб. Їх розділили на дві групи: основну і контрольну. До контрольної групи увійшли 48 осіб, які отримували стандартну терапію при інфаркті. В основній групі опинилися 52 пацієнти, які отримали стандартне лікування згідно з прийнятими протоколами та додатково етилметилгідроксипіридину сукцинат.
Порівняння проводилося на підставі таких критеріїв, як смертність, частота ускладнень, повторні госпіталізації, стан функції міокарда, адаптація міокарда, зміни біохімічних показників. В основній групі були зафіксовані значення параметрів, що значно перевищували аналогічні показники у контрольної групи. Таким чином, були підтверджені антиоксидантні, протизапальні, антистресові властивості препарату, а також автори вказали на наявність у препарату антидепресантних та антиневротичних властивостей (Сидоренко Г.І. та співавт., 2011).
У 2009 р. був проведений експеримент із застосуванням етилметилгідроксипіридину сукцинату у щурів при моделюванні інфаркту міокарда. Метою дослідження було виявлення кардіопротекторних властивостей препарату за умови різного дозування, а також вивчення введення даного препарату одночасно з проведенням ішемічного прекондиціонування.
Було відібрано 40 самців лабораторних щурів. Вони були розділені на 6 груп. У 1-шу групу, контрольну, входили щури, яким не вводили етилметилгідроксипіридину сукцинат і не проводили ішемічне прекондиціонування. У 2-гу групу увійшли щури, які отримали перед моделюванням інфаркту етилметилгідроксипіридину сукцинат у дозі 50 мг/кг. 3-тя група відрізнялася від 1-ї тим, що етилметилгідроксипіридину сукцинат вводився у дозуванні 100 мг/кг. 4-й групі щурів проводили ішемічне прекондиціонування без застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату. 5-та група отримувала етилметилгідроксипіридину сукцинат у дозі 50 мг/кг у поєднанні з ішемічним прекондиціонуванням. До 6-ї групи увійшли тварини, які отримали ішемічне прекондиціонування в поєднанні з призначенням етилметилгідроксипіридину сукцинату в об’ємі 100 мг/кг.
Під час експерименту було виявлено, що внутрішньовенне вливання етилметилгідроксипіридину сукцинату щурам перед оклюзією коронарної артерії (моделювання інфаркту) відбувається зменшення розмірів вогнища інфаркту, зниження рівня тропоніну I у крові.
Введення 100 мг/кг під час інфаркту призводить до зниження кардіопротекторного ефекту, що, у свою чергу, призводить до підвищення рівня маркерів інфаркту і погіршує перебіг захворювання.
Етилметилгідроксипіридину сукцинат у поєднанні з ішемічним прекондиціонуванням у дозі 50 мг/кг маси тіла не послаблює захисне кондиціонування. Застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату у дозі 100 мг обмежує інфарктлімітуючий фактор захисного кондиціонування (Галагудза М.М. і співавт., 2009).
Ще одне дослідження було присвячено вивченню терапевтичного впливу етилметилгідроксипіридину сукцинату на нейродегенративні процеси при розсіяному склерозі.
У дослідженні брали участь 52 пацієнти з розсіяним склерозом та 24 здорові особи. Дослідження проводилося з використанням дифузійного МРТ. Дослідники зафіксували призупинення нейродегенаративних процесів, однак вказують на необхідність проведення додаткових досліджень (Прахова Л.Н. і співавт., 2016).

Висновки

Венокор — препарат, який має досить широкий спектр показань. Його застосовують при різних захворюваннях головного мозку й серця, а також при психічних розладах, що супроводжуються гіпоксією.
Для препарату заявлено безліч ефектів: антигіпоксичний, церобропротекторний, кардіопротекторний, анксіолітичний, антиоксидантний, ноотропний. Провідними механізмами є активація клітинного дихання та поліпшення передачі нервового імпульсу через синапси нейронів.
Існують дослідження, які підтверджують ефективність препаратів, що містять етилметилгідроксипіридину сукцинат. Однак автори стверджують, що необхідно ще досить багато випробувань для уточнення всіх властивостей препарату і підбору оптимальної дози для ефективної терапії.