МІРАПЕКС^® ПД (MIRAPEX^® ER)

Праміпексолу дигідрохлориду моногідрат - 0,75 мг

фармакодинамика. Праміпексол є агоністом дофаміну, який з високою селективністю та специфічністю зв’язується з підродиною дофамінових рецепторів D₂; серед них він має переважну спорідненість з рецепторами D₃, а також повну притаманну їм активність.
Праміпексол пом’якшує порушення моторної функції, властиві для хвороби Паркінсона, шляхом стимуляції дофамінових рецепторів в смугастому тілі.
Фармакокінетика. Праміпексол повністю всмоктується після перорального прийому. Абсолютна біодоступність перевищує 90%. Під час дослідження I фази, в якій праміпексол з негайним вивільненням і таблетки пролонгованої дії оцінювалися при їх прийомі натще, C_min і C_max в плазмі крові, а також дія (AUC) однієї й тієї самої добової дози таблеток пролонгованої дії Мірапекс ПД, які приймали 1 раз на добу, і таблеток Мірапекс, які приймали 3 рази на добу, були еквівалентними.
Прийом таблеток пролонгованої дії Мірапекс ПД 1 раз на добу призводить до більш рідкісних коливань концентрації праміпексолу у плазмі крові протягом 24 год в порівнянні з прийомом таблеток праміпексолу з негайним вивільненням 3 рази на добу. C_max в плазмі крові досягається приблизно через 6 год після прийому таблеток пролонгованої дії Мірапекс ПД 1 раз на добу. Стабільний ефект досягається максимум через 5 днів постійного застосування препарату.
Одночасний прийом під час їди в цілому не впливає на біодоступність праміпексолу.
Вживання їжі з високим вмістом жиру викликало підвищення C_max приблизно на 24% після одноразового застосування дози і приблизно на 20% після багаторазового застосування дози, а також затримку досягнення C_max препарату у здорових добровольців приблизно на 2 год. Прийом їжі не впливав на загальну дію препарату (AUC). Підвищення C_max не вважається клінічно значущим.
Маса тіла не впливає на AUC, проте було виявлено, що вона впливає на обсяг розподілу і, відповідно, на C_max. Маса тіла, збільшена на 30 кг, викликає підвищення C_max на 45%. Однак в ході досліджень III фази у пацієнтів з хворобою Паркінсона не встановлено клінічно значимого впливу маси тіла на терапевтичний ефект і переносимість таблеток пролонгованої дії Мірапекс ПД. Праміпексол демонструє лінійну кінетику і невелику мінливість рівнів препарату в плазмі крові у різних пацієнтів. У людини здатність праміпексолу зв’язуватися з білком дуже низька (<20%), а обсяг розподілу великий (400 л).
У людини праміпексол метаболізується лише незначно. Виділення праміпексолу у незміненому вигляді нирками є основним шляхом виведення препарату. Близько 90% ¹⁴C-міченої дози виділяється нирками, тоді як менше 2% було виявлено в калі. Загальний кліренс праміпексолу становить близько 500 мл/хв, а нирковий кліренс — близько 400 мл/хв. Т_½ варіює від 8 год в осіб молодого віку до 12 год — літнього віку.

Мірапекс ПД показаний до застосування у дорослих для лікування симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона як окремо (без леводопи), так і в комбінації з леводопою, тобто протягом всього захворювання. Для терапії розгорнутих стадій, коли ефект леводопи послаблюється або стає нестійким, а також коли відзначають коливання терапевтичного ефекту (припинення дії дози або коливання за принципом «діє — не діє»).

таблетки пролонгованої дії Мірапекс ПД є лікарською формою праміпексолу, призначеною для прийому перорально 1 раз на добу.
Початкова терапія. Дози слід підвищувати поступово, починаючи з 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу, а потім підвищення слід проводити кожні 5–7 днів. Якщо у пацієнтів немає небажаних реакцій, то для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно провести титрування дози.
Схема підвищення дози таблеток пролонгованої дії Мірапекс ПД

При необхідності добова доза повинна підвищуватися з тижневими інтервалами на 0,75 мг до максимальної дози, що становить 4,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу.
Але слід врахувати, що ймовірність появи сонливості підвищується при прийомі доз, що перевищують 1,5 мг/добу (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Пацієнти, які вже приймають таблетки Мірапекс, можуть бути переведені на прийом таблеток пролонгованої дії Мірапекс ПД. Це краще робити на ніч зі збереженням тієї ж добової дози. Після переходу на таблетки пролонгованої дії Мірапекс ПД дозу можна коригувати залежно від реакції хворого на лікування (див. Фармакодинаміка).
Підтримувальна терапія. Максимальна доза праміпексолу повинна бути в межах 0,375–4,5 мг/добу. При підвищенні дози в пілотних дослідженнях ефективність препарату відзначена при введенні добової дози 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату. Подальше коригування дози має здійснюватися з урахуванням клінічної реакції і випадків побічних реакцій. Під час клінічних досліджень приблизно 5% пацієнтів лікувалися препаратом в дозі, що не перевищувала 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату. При прогресуючій хворобі Паркінсона можуть бути корисними дози праміпексолу, що перевищують 1,5 мг/добу, якщо планується терапія зі зниженням дози леводопи. Рекомендується знижувати дозу леводопи при підвищенні дози таблеток Мірапекс ПД, а також при підтримувальній терапії цим препаратом залежно від реакцій у окремих пацієнтів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пропущені таблетки. Якщо прийом дози пропущено, необхідно прийняти таблетку пролонгованої дії Мірапекс ПД протягом 12 год після звичного часу прийому. Якщо після пропуску минуло більше 12 год, таблетку не приймають, а наступну дозу потрібно прийняти наступного дня в звичайний час.
Припинення лікування. Раптове переривання дофамінергічної терапії може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або синдрому відміни агоністів допаміну. Тому дозу праміпексолу слід зменшувати поступово, зі швидкістю 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу доти, доки добова доза не буде зменшена до 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату. Після цього дозу слід зменшувати до 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Синдром відміни агоністів допаміну може виникати під час поступового зниження дози. Тому може бути необхідним тимчасове підвищення дози перед тим, як відновлювати зниження дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Пропонується такий режим дозування:
— пацієнтам з кліренсом креатиніну >50 мл/хв не потрібно зниження дози або частоти введення доз;
— у пацієнтів з кліренсом креатиніну 30–50 мл/хв лікування потрібно починати з прийому дози 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату через день. Перед підвищенням добової дози, яку здійснювати через 1 тиж лікування, слід дотримуватися обережності і провести ретельну оцінку реакції на терапію і її переносимість. При необхідності дози підвищувати з тижневими інтервалами на 0,375 мг до максимальної дози, що становить 2,25 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу.
Не рекомендується проводити лікування таблетками пролонгованої дії Мірапекс ПД пацієнтів, у яких кліренс креатиніну <30 мл/хв, оскільки даних для цієї категорії хворих немає. Необхідно розглянути можливість застосування таблеток Мірапекс ПД.
При зниженні функції нирок під час підтримувальної терапії слід дотримуватися наведених вище рекомендацій.
Дозування для пацієнтів з печінковою недостатністю. Ймовірно, немає необхідності в корекції дози для пацієнтів з печінковою недостатністю, оскільки близько 90% абсорбованої активної речовини виділяється нирками. Однак потенційний вплив печінкової недостатності на фармакокінетику препарату не досліджували.
Спосіб застосування. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, не розжовуючи, не розділяти на частини і не розчавлювати. Прийом їжі не впливає на прийом препарату. Мірапекс ПД слід приймати щодня, приблизно в один і той же час.

підвищена чутливість до компонентів препарату.

очікувані побічні реакції. Аналіз об’єднаних плацебо-контрольованих досліджень, у яких брали участь усього 1778 пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймали праміпексол, і 1297 пацієнтів, які приймали плацебо, показав, що побічні реакції часто спостерігалися в обох групах. У 67% пацієнтів, які приймали праміпексол, і у 54% пацієнтів, які приймали плацебо, повідомлялося щонайменше про одну побічну реакцію на препарат.
Більшість побічних реакцій зазвичай спостерігається на початку терапії, значна частина їх зникає, навіть якщо терапія продовжується.
У межах класифікації за класами систем органів побічні реакції подано за частотою їх виникнення (кількість пацієнтів, у яких очікується виникнення реакції) із застосуванням таких категорій, як дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 — < 1/10); нечасто (≥1/1000 — <1/100); рідко (≥1/10 000 — <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо підрахувати за наявними даними).
Побічними реакціями на препарат у пацієнтів з хворобою Паркінсона, про які повідомлялося найчастіше (≥5%) (частіше при лікуванні праміпексолом, ніж при лікуванні плацебо), були такі реакції, як нудота, дискінезія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, безсоння, запори, галюцинації, головний біль і втома. Частота появи сонливості підвищується при прийомі доз понад 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Побічною реакцією, яка найчастіше виникала при одночасному прийомі леводопи, була дискінезія. Артеріальна гіпотензія може виникати на початку лікування, особливо якщо титрування праміпексолу здійснюється надто швидко.

¹Ця побічна реакція зафіксована в постмаркетинговий період. У 95% випадків частота не вища, ніж нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не відзначена в ході клінічних досліджень за участю 2762 пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймали праміпексол.
Опис окремих побічних реакцій
Сонливість. Застосування праміпексолу часто пов’язано з сонливістю і нечасто — з надмірною сонливістю в денний час і випадками раптового нападу сну (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Розлади лібідо. Застосування праміпексолу може бути нечасто пов’язано з розладами лібідо (підвищення або зниження).
Розлади контролю над потягом. При лікуванні агоністами дофаміну, включаючи Мірапекс ПД, можуть виникати симптоми розладу контролю над потягом, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні розтрати або покупки, переїдання і компульсивне вживання їжі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Під час перехресного ретроспективного скринінгу і дослідження методом «випадок-контроль», в якому брали участь 3090 пацієнтів з хворобою Паркінсона, у 13,6% хворих, які отримували дофамінергічну або недофамінергічну терапію, відзначали симптоми розладу контролю над потягом протягом останніх 6 міс. Прояви, які спостерігалися, включали патологічний потяг до азартних ігор, непереборний потяг до здійснення покупок, непомірну потребу в їжі, а також компульсивну сексуальну поведінку (гіперсексуальність). Можливі незалежні фактори ризику виникнення розладів контролю над потягом включали дофамінергічну терапію і більш високі дози при дофамінергічній терапії, більш молодий вік (≤65 років), неперебування у шлюбі і наявність в сім’ї випадків патологічного потягу до азартних ігор, про які повідомляв пацієнт.
Синдром відміни агоністів допаміну. У разі зниження дози або припинення застосування агоністів допаміну (включаючи праміпексол) можуть виникати немоторні побічні реакції. Симптоми включають апатію, тривогу, депресію, втому, пітливість і біль (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Серцева недостатність. У ході клінічних досліджень і протягом постмаркетингового періоду серцева недостатність виявлена у пацієнтів, які отримували праміпексол. У ході фармакоепідеміологічного дослідження застосування праміпексолу було пов’язано з підвищенням ризику серцевої недостатності в порівнянні з відсутністю застосування (співвідношення ризику 1,86; 95% ДІ: 1,21–2,85).

при призначенні Мірапекс ПД пацієнтам з хворобою Паркінсона і нирковою недостатністю рекомендується зниження дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Галюцинації. Галюцинації відомі як побічний ефект при лікуванні агоністами дофаміну і леводопою. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що у них можуть виникати (переважно зорові) галюцинації.
Дискінезія. При прогресуючій хворобі Паркінсона дискінезія може проявлятися під час початкового титрування дози Мірапекс ПД в поєднанні з лікуванням леводопою. Якщо це станеться, дозу леводопи слід знизити.
Дистонія. Осьова дистонія включаючи антеколіс, камптокормію та плеврототонус (синдром Пізи) іноді повідомлялась у пацієнтів з хворобою Паркінсона після початкової дози або поступового збільшення дози праміпексолу. Хоча дистонія може бути симптомом хвороби Паркінсона, симптоми у цих пацієнтів зменшуються після зменшення дози або відміни праміпексолу.
Якщо виникла дистонія необхідно розглянути перегляд схеми лікування допамінергічними препаратами та підібрати дозу праміпексолу.
Раптовий напад сну або сонливість. Прийом праміпексолу пов’язують із сонливістю та раптовими нападами сну, зокрема у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Про раптові напади сну під час денної активності, які в деяких випадках виникають без усвідомлення цього або без появи попереджувальних ознак, повідомлялося рідко. Хворим потрібно повідомити про це. Їм слід рекомендувати дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами під час лікування Мірапексом ПД. Пацієнти, у яких виникали сонливість та/або раптовий напад сну, повинні утримуватися від керування автомобілем або роботи з механізмами. Крім того, необхідно розглянути можливість зниження дози або припинення лікування. Через можливі адитивні ефекти рекомендується дотримуватися обережності, коли в поєднанні з праміпексолом пацієнти приймають інші седативні лікарські засоби або алкоголь (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами, ПОБІЧНА ДІЯ).
Розлади контролю над потягами. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку розладів контролю над потягами. Хворі та особи, які за ними доглядають, повинні знати, що при лікуванні агоністами дофаміну, включаючи Мірапекс ПД, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над потягами, патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні розтрати або покупки, переїдання і компульсивне вживання їжі. При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зниження дози/відміни препарату.
Манія і делірій. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку манії і делірію. Пацієнти і особи, які за ними доглядають, повинні знати, що манія і делірій можуть виникати у пацієнтів, які отримують терапію праміпексолом. При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зниження дози/припинення прийому препарату.
Пацієнти з психотичними розладами. Пацієнтів з психотичними розладами слід лікувати тільки агоністами дофаміну, якщо потенційна користь переважає над ризиками. Слід уникати одночасного прийому антипсихотичних лікарських засобів і праміпексолу (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Офтальмологічне спостереження. Офтальмологічне спостереження рекомендується здійснювати через однакові проміжки часу або при виникненні патологій зору.
Синдром відміни агоністів допаміну (DAWS). Синдром відміни агоністів допаміну спостерігався при застосуванні агоністів допаміну, включаючи праміпексол (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Щоб припинити лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона, дозу праміпексолу слід знижувати поступово (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Обмежені дані говорять про те, що пацієнти з порушеннями контролю імпульсів та пацієнти, які отримують високу добову дозу та/або високі кумулятивні дози агоністів дофаміну, можуть мати високий ризик розвитку синдрому відміни агоністів допаміну. Синдром відміни може включати апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість, біль і відсутність відповіді на застосування леводопи. Перш ніж зменшити дозу та припинити застосування праміпексолу, пацієнтів слід проінформувати про можливі симптоми відміни. За станом пацієнтів слід ретельно спостерігати під час зниження дози та відміни прийому праміпексолу. У разі виражених та/або стійких симптомів синдрому відміни агоністів допаміну можна розглянути тимчасове повторне призначення праміпексолу у найменшій ефективній дозі.
Тяжке серцево-судинне захворювання. Слід дотримуватися обережності при тяжкому серцево-судинному захворюванні. Рекомендується контролювати АТ, особливо на початку лікування, через існування загального ризику ортостатичної гіпотензії, пов’язаної з дофамінергічною терапією.
Злоякісний нейролептичний синдром. Повідомлялося про симптоми, при яких виникає підозра на наявність злоякісного нейролептичного синдрому. У таких випадках відразу ж припиняли дофамінергічну терапію (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Залишки в калі. Деякі пацієнти повідомили про появу в калі залишків, які можуть нагадувати цілі таблетки пролонгованої дії Мірапекс ПД. У разі надходження такого повідомлення від пацієнта лікар повинен переглянути реакцію пацієнта на терапію.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Вплив на вагітність і лактацію у людини не досліджували. Мірапекс ПД не слід застосовувати в період вагітності, якщо в цьому немає безумовної необхідності, тобто, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик для плоду.
Період годування груддю. Оскільки лікування праміпексолом пригнічує секрецію пролактину у людини, очікується придушення лактації. Проникнення праміпексолу в грудне молоко жінок не дослідили. Через відсутність відповідних даних щодо людини Мірапекс ПД не слід застосовувати при годуванні груддю. Але якщо застосування цього препарату не можна уникнути, грудне вигодовування слід припинити.
Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людини не проводили.
Діти. Безпека і ефективність застосування Мірапекс ПД у дітей віком до 18 років не встановлені. Не отримано обґрунтування можливості застосування Мірапекс ПД у дітей при хворобі Паркінсона.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами. Мірапекс ПД може чинити значний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з машинним обладнанням.
Можуть виникати галюцинації або сонливість.
Пацієнтів, які лікуються препаратом Мірапекс ПД і в яких при такій терапії з’являються сонливість та/або раптові напади сну, потрібно поінформувати про те, що їм слід утримуватися від керування транспортними засобами або займатися діяльністю, при якій через ослаблену пильність вони можуть піддавати себе або інших небезпеці отримання серйозної травми або смерті (наприклад при управлінні машинним обладнанням), до тих пір, поки не припиниться виникнення рецидивуючих випадків та сонливості.

зв’язування з білками плазми крові. Здатність праміпексолу зв’язуватися з білками плазми крові дуже низька (<20%), незначна біотрансформація відзначається у чоловіків. Тому взаємодія з іншими лікарськими засобами, що впливають на зв’язування препарату з білками крові або його виведення шляхом біотрансформації, малоймовірна. Оскільки антихолінергічні лікарські засоби виводяться з організму головним чином шляхом біотрансформації, потенціал взаємодії обмежений, хоча взаємодія з антихолінергічними засобами не вивчалася. Фармакокінетичної взаємодії з селегиліном або леводопою немає.
Інгібітори/конкуренти метаболічного шляху активного виділення препарату через нирки. Циметидин знижував нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34%, ймовірно, шляхом пригнічення катіонної секреторної транспортної системи ниркових канальців. Тому лікарські засоби, які є інгібіторами цього метаболічного шляху активного виділення препарату через нирки, або виводяться цим шляхом, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін і прокаїнамід, можуть взаємодіяти з праміпексолом, що викликає зниження кліренсу праміпексолу. Можливість зниження дози праміпексолу слід розглядати, коли ці лікарські засоби приймаються одночасно з Мірапекс ПД.
Поєднання з леводопою. Якщо Мірапекс ПД приймається одночасно з леводопою, рекомендується знижувати дозу леводопи, а дозу інших препаратів, що застосовуються при хворобі Паркінсона, слід залишати постійною при підвищенні дози препарату Мірапекс ПД.
Через можливі адитивні ефекти слід рекомендувати пацієнтам дотримуватися обережності при прийомі інших седативних лікарських засобів або алкоголю в поєднанні з праміпексолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, ПОБІЧНА ДІЯ).
Антипсихотичні лікарські засоби. Одночасного прийому антипсихотичних лікарських засобів і праміпексолу слід уникати (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ), наприклад, якщо можна очікувати антагоністичних ефектів.

клінічного досвіду значного передозування немає. Очікуваними побічними реакціями можуть бути такі, пов’язані з фармакодинамичним профілем агоніста дофаміну, в тому числі нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, тривога і артеріальна гіпотензія. Встановленого антидоту при передозуванні агоністом дофаміну немає. За наявності ознак стимуляції ЦНС може бути показаний прийом нейролептичного препарату. Лікування при передозуванні може потребувати проведення загальних підтримувальних заходів, таких як промивання шлунка, в/в введення рідини, прийом активованого вугілля і контроль ЕКГ.

в оригінальній упаковці в сухому місці для захисту від вологи при температурі не вище 25 °С.