Парнасан® таблетки, вкриті плівковою оболонкою 2,5 мг блістер №30

діюча речовина: 1 таблетка містить 2,5 мг, 5 мг, 7,5 мг, 10 мг, 15 мг або 20 мг оланзапіну;

допоміжні речовини: кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, повідон, магнію стеарат;

плівкова оболонка: спирт полівініловий, титану діоксид (E171), тальк, лецитин (E322), ксантанова камедь (E415).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Антипсихотичні засоби.

Оланзапін показаний для лікування шизофренії.

Оланзапін ефективний для підтримання досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на початкову терапію.

Оланзапін показаний для лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня.

Оланзапін показаний для профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких було отримано позитивну відповідь при лікуванні оланзапіном манії.

• Гіперчутливість до оланзапіну або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Відомий ризик закритокутової глаукоми.

Дорослі.

Шизофренія.

Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг один раз на день.

Маніакальні епізоди.

Початкова доза оланзапіну як монотерапії складає 15 мг на добу (або 10 мг на добу при комбінованому лікуванні.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які одержували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, повинні продовжувати отримувати оланзапін в тій же дозі і для профілактики повторних нападів. При розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (за необхідності оптимізувавши дозу) разом з підтримуючою терапією симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів, попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі індивідуального клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводять з інтервалами не менше 24 годин тільки після клінічного обстеження. Оланзапін застосовують незалежно від прийому їжі, оскільки прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. При завершенні терапії відміну препарату слід проводити поступово.

Застосування препарату (внутрішньо) в окремих групах пацієнтів.

Оланзапін не рекомендується для застосування у дітей та підлітків, які не досягли 18-річного віку у зв'язку з відсутність даних з безпеки та ефективності. Про такі побічні реакції, як: збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину повідомляєлося при короткострокових дослідженнях пацієнтів-підлітків порівняно з дослідженнями дорослих пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на день) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення найменшої початкової дози слід розглядати для пацієнтів віком від 65 років при наявності клінічних факторів.

Пацієнти з нирковою та/або печінковою недостатністю. Таким пацієнтам слід призначати найменшу початкову дозу (5 мг на день). За наявності помірної печінкової недостатності (цироз, печінкова недостатність А або В за шкалою Чайлд — П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, і підвищення дози слід проводити з обережністю.

Стать. Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна.

Курці. Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам коли присутній більше ніж один фактор, який можуть призвести до уповільнення метаболізму (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово, з обережністю.

Пацієнтам з комбінацією факторів слід спочатку призначити низьку дозу (5 мг) і здійснювати спостереження за їх станом протягом кількох наступних днів. Якщо поліпшення стану не відбувається, дозу можна збільшити до 10 мг за умови спостереження за станом пацієнта протягом декількох днів після підвищення дози. Підвищення дози може тривати, як описано вище, до досягнення максимальної дози 20 мг.

Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням оланзапіну були: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівня пролактину, холестерину, глюкози і тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення "печінкових" трансаміназ, висип, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази і набряки.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість.

Порушення з боку обміну речовин і харчування: збільшення маси тіла, підвищення рівня холестерину, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту, розвиток або загострення цукрового діабету, в окремих випадках з кетоацидозом або комою, включаючи деякі випадки з летальним наслідком; гіпотермія.

Порушення з боку нервової системи: сонливість, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, епілептичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризику, дистонія (включно з окулярним симптомом, пізня дискінезія, амнезія, дизартрія, нейролептичний злоякісний синдром, синдром відміни.

Порушення з боку системи дихання, органів грудної клітки та медіастинальні порушення: кровотеча з носа.

Порушення з боку серця: брадикардія, подовження інтервалу QTc, шлуночкова тахікардія/фібриляція, раптова смерть.

Порушення з боку судинної системи: ортостатична гіпотензія, тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії і тромбоз глибоких вен).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: легкі короткострокові антихолінергічні ефекти, включаючи запори і сухість у роті, здуття живота, панкреатит.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), особливо на початку лікування, периферичні набряки, Гепатити (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний висип, реакції фоточутливості, алопеція.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: артралгія, рабдоміоліз.

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання.

Вагітність, післяпологовий і перинатальний період: синдром відміни у новонароджених.

Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аменорея, збільшення молочних залоз, галакторея у жінок; гінекомастія/збільшення молочних залоз у чоловіків, пріапізм.

Загальні розлади: астенія, стомлюваність, набряки, підвищення температури тіла.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення рівня пролактину в плазмі крові, підвищення рівня алкалін-фосфатази, підвищення креатинфосфокінази, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня сечової кислоти, підвищення загального білірубіну.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувався. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9–12 місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих популяціях. У пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з наступними побічними реакціями: порушення ходи та падіння, пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто.

У пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла. Тривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла пацієнтів.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років).

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком від 13–17 років), ніж у дорослих

Порушення обміну речовин та розлади травлення: збільшення ваги, підвищений рівень тригліцеридів, підвищення апетиту, підвищений рівень холестерину.

Порушення з боку нервової системи: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ), зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня пролактину в плазмі

Інші побічні реакцій:

Розлади нервової системи: атаксія, дизартрія також повідомлялося про абстинентний синдром (у тому числі діарея, нудота, блювота).

Порушення з боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та її похідних: висипання

Зміни з боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк Квінке, кропив'янка або свербіж.

Інші великі небажані події та їх швидкість, специфічні для пацієнтів з біполярної манією, які отримують оланзапін з літієм або вальпроатом: тремор, порушення мови.

Інші основні небажані явища, характерні для пацієнтів з індукованим лікарським засобом (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсон: галюцинації.

Інші основні небажані явища, характерні для літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції: порушення ходи.

Симптоми. Найчастішими симптомами були: тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми і та знижений рівень свідомості (від седативного ефекту до коми). Інші можливі наслідки передозування оланзапіну: делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2% випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Є повідомлення про летальний наслідок (при прийомі дози 0,45 г оланзапіну) і виживання (при прийомі дози 2 г оланзапіну).

Лікування.

Специфічного антидоту для оланзапіну немає. Викликати блювання не рекомендується. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50–60%.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може погіршити прояви гіпотонії. Для виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцево-судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг повинен тривати до повного одужання пацієнта.

Фармакодінаміка. Оланзапін є антипсихотичним, антиманіакальним лікарським засобом та лікарським засобом, який стабілізує настрій, із широким спектром фармакологічної дії, зумовлено впливом на різні рецептори. Виявлено зв'язування з серотоніновими рецепторами 5HT_2A/_2C-, 5HT₃-, 5HT₆- рецепторів, допамінових D_l-,D₂-, D₃-, D₄-, D₅-рецепторів; холінергічних мускаринових М₁–М₅-рецепторів, адренергічних

α₁-рецепторів і гістамінових H₁-рецепторів. Знижує умовний захисний рефлекс (показник антипсихотичної активності) у більш низьких дозах, ніж засоби, які спричиняють каталепсію (показник побічного впливу на моторну функцію). На відміну від деяких інших нейролептиків, оланзапін підсилював реакції відповіді в «анксіолітичному» тесті.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Оланзапін добре всмоктується після перорального застосування, досягаючи пікових плазмових концентрацій протягом 5–8 годин; абсорбція не залежить від прийому їжі. Абсолютна біологічна доступність після перорального і внутрішньовенного застосування не порівнювалась.

Розподіл.

Зв'язування з білками плазми була приблизно на 93% в діапазоні концентрацій від 7 до 1000 нг/мл; оланзапін зв'язується з альбуміном і α1​​-кислий глікопротеїном.

Біотрансформація.

Метаболізується в печінці шляхом кон'югації й окиснення, метаболіти не володіють фармакологічною активністю. Головним метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Відомо, що цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6, які впливають на утворення N-дисметил і 2-гідроксиметил метаболітів, виявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін.

Виведення.

Основною фармакологічною активністю володіє оланзапін. Відомо, що після перорального застосування середній граничний період напіввиведення оланзапіну у здорових добровольців змінювався залежно від віку та статі.

• У здорових літніх осіб (65 років і старше) порівняно з молодими особами, був подовжений середній період напіввиведення (51,8 проти 33,8 годин) і був знижений кліренс (17,5 проти 18,2 л/год). Фармакокінетична мінливість, яка спостерігається у літніх людей, знаходиться в межах діапазону для молодих пацієнтів. У 44 пацієнтів старше 65 років із шизофренією дозування 5–20 мг/добу не була пов'язана ні з яким профілем побічних реакцій.

• У жінок, порівняно з чоловіками, середній період напіввиведення був дещо подовжений (36.7 проти 32,3 годин) і був знижений кліренс (18,9 проти 27,3 л/год), однак профіль безпеки як у жінок (n = 467), так і в чоловіків (n = 869) був порівнянним.
• У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <10 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями, не було жодної істотної різниці у середньому періоді напіввиведення (37,7 проти 32,4 годин) або кліренсі (21,2 проти 25,0 л/год). Дослідження балансу маси показало, що приблизно 57% міченого радіоактивним ізотопом оланзапіну виводиться із сечею, переважно у вигляді метаболітів.
• У осіб з помірною печінковою дисфункцією, які палять, середній період напіввиведення у фазі елімінації оланзапіну був подовженим (39,3 години), а кліренс — знижений (18,0 л/год) порівняно зі здоровими добровольцями, які не палять (відповідно 48,8 годин і 14,1 л/год).
• У осіб, які не палять, порівняно з особами, які палять (чоловіки та жінки) був подовжений середній період напіввиведення (38,6 проти 30,4 годин) і був знижений кліренс (18,6 проти 27,7 л/год).

• Плазмовий кліренс оланзапіну нижчий у літніх людей порівняно з молодими, у жінок, порівняно з чоловіками, і в осіб, які не палять, порівняно з особами, які палять. Однак вплив віку, статі або паління на кліренс оланзапіну і напіввиведення незначний порівняно із загальною індивідуальною мінливістю.

Діти.

Фармакокінетика оланзапіну схожа між підлітками та дорослими.

3 роки.

Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 30 (10х3) таблеток у блістерах, в картонній коробці.

За рецептом.

ТОВ «Гедеон Ріхтер Польща».

05–825, м. Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща.