Корвалтаб таблетки блістер пачка №20

Допоміжні речовини: ·β-циклодекстрин, крохмаль картопляний, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Етиловий ефір альфа-бромізовалеріановї кислоти - 8,2 мг

Фенобарбітал - 7,5 мг

Олія м'ятна - 0,58 мг

седативний, судинорозширювальний, спазмолітичний засіб. Сприяє зниженню збудливості ЦНС, проявляє заспокійливу дію та полегшує настання природного сну. Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти, що входить до складу препарату, чинить седативну та спазмолітичну дію, подібну до дії екстракту валеріани; у високих дозах спричиняє також легкий снодійний ефект. Фенобарбітал чинить седативну та помірну спазмолітичну дію. Олія м’ятна виявляє рефлекторний судинорозширювальний та спазмолітичний ефект.

– неврози з підвищеною дратівливістю;
– безсоння;
– у комплексній терапії гіпертонічної хвороби та вегетосудинної дистонії;
– нерізко виражені спазми коронарних судин, тахікардія;
– спазми кишечнику, зумовлені нейровегетативними розладами (як спазмолітичний препарат).

дозування та тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного хворого.
Дорослим, як правило, призначають по 1–2 таблетки препарату 2–3 рази на добу до їди.
При тахікардії та спазмах коронарних судин разову дозу можна підвищити до 3 таблеток.
Діти. Досвід застосування для лікування дітей відсутній, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

підвищена чутливість до компонентів препарату; виражені порушення функції печінки та/або нирок; гостра печінкова порфирія; тяжка серцева недостатність; виражена артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, цукровий діабет, депресія та депресивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки, міастенія, алкоголізм, наркотична і медикаментозна залежності, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивний синдром. Період вагітності та годування грудьми. Дитячий вік.

Корвалтаб, як правило, переноситься добре.
В окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти:
з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, алергічні реакції (у тому числі шкірний висип, свербіж, кропив’янка);
з боку нервової системи: астенія, слабкість, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, галюцинації, парадоксальне збудження, зниження концентрації уваги, втомлюваність, сповільненість реакцій, головний біль, когнітивні порушення, безсоння (переважно у пацієнтів літнього віку), сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, депресія;
з боку ШКТ: нудота, блювання, запори, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, при тривалому застосуванні — порушення функції печінки;
з боку органів кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія;
з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія;
з боку дихальної системи: утруднене дихання;
з боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищена світлочутливість шкіри (фотосенсибілізація), поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит;
з боку опорно-рухового апарату: при тривалому застосуванні засобів, що містять фенобарбітал, існує ризик порушення остеогенезу. Були повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи у пацієнтів, які тривало застосовували фенобарбітал. Механізм впливу фенобарбіталу на метаболізм кісткової тканини не встановлено;
інше: підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, лейкоцитоз, лімфоцитоз, лейкопенія, колапс.
При тривалому застосуванні фенобарбіталу може розвинутися дефіцит фолатів, імпотенція, медикаментозна залежність, синдром відміни, який зазвичай може виникати при різкій відміні лікарського засобу та супроводжується кошмарними сновидіннями, нервозністю.

під час лікування препаратом не рекомендується займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій.
Під час прийому препарату слід уникати вживання спиртних напоїв.
Фенобарбітал протипоказаний при депресивних розладах зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки.
При застосуванні фенобарбіталу було зареєстровано випадки розвитку небезпечних для життя шкірних реакцій, зокрема синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу (синдрому Лайєлла), що є найбільш вірогідним у перші тижні лікування. Тому при появі їхніх характерних симптомів (наприклад прогресуючого шкірного висипу, часто з пухирями, та уражень слизової оболонки) застосування лікарського засобу слід припинити і надалі ні в якому разі не застосовувати лікарські засоби, що містять фенобарбітал. Рання діагностика та негайне припинення застосування лікарського засобу, який міг спричинити симптоми синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу, дають змогу досягти найкращих результатів у лікуванні.
Не рекомендується тривале застосування через небезпеку розвитку медикаментозної залежності, можливого накопичення брому в організмі та розвитку отруєння бромом. Для барбітуратів характерний синдром відміни.
У випадках, коли біль у ділянці серця не минає після прийому препарату, необхідно звернутися до лікаря для виключення гострого коронарного синдрому. Слід із обережністю призначати препарат при декомпенсованій серцевій недостатності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), артеріальній гіпотензії, гіперкінезах, гіпертиреозі, гіпофункції надниркової залози, гострому та постійному болю, гострій інтоксикації лікарськими засобами.
Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей лікарський засіб через вміст лактози.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Період вагітності. Застосування лікарського засобу в період вагітності протипоказане.
Барбітурати збільшують імовірність розвитку патології плода. При застосуванні фенобарбіталу протягом ІІІ триместру вагітності можливе виникнення фізичної залежності, що призводить до появи синдрому відміни у новонародженого, який проявляється судомами, збудженістю, порушенням згортання крові. Застосування фенобарбіталу під час пологів може призводити до пригнічення дихання у новонародженого.
Період годування грудьми. Застосування лікарського засобу в період годування грудьми протипоказане.
Фенобарбітал у значній кількості проникає у грудне молоко і може пригнічувати ЦНС дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Лікарський засіб може спричиняти порушення координації рухів, швидкості психомоторних реакцій, сонливість та запаморочення, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з небезпечними механізмами та керувати транспортними засобами.

фенобарбітал індукує ферменти печінки і, відповідно, може прискорювати метаболізм деяких ліків, що метаболізуються ферментами печінки (включаючи парацетамол, саліцилати, непрямі антикоагулянти, серцеві глікозиди (дигітоксин), протимікробні (хлорамфенікол, доксициклін, метронідазол, рифампіцин, сульфаніламід), противірусні, протигрибкові (гризеофульвін, ітраконазол), протиепілептичні, протисудомні, психотропні (трициклічні антидепресанти), пероральні цукрознижувальні, гормональні (естрогени, прогестагени, кортикостероїди, тиреоїдні гормони), імуносупресивні (ГКС, циклоспорин, цитостатики), антиаритмічні, антигіпертензивні (блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів) лікарські засоби тощо).
Фенобарбітал посилює дію анальгетиків, місцевих анестетиків, нейролептиків, транквілізаторів. Фенобарбітал може прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, що призводить до втрати їхнього ефекту. Під час одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС, можливе взаємне посилення дії, що може супроводжуватися пригніченням дихання. Дія препарату посилюється на тлі застосування препаратів вальпроєвої кислоти, алкоголю. Алкоголь посилює дію лікарського засобу і може збільшувати його токсичність. Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Препарат підвищує токсичність метотрексату. Лікарські засоби, які мають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію), та препарати, що містять вальпроєву кислоту, посилюють дію барбітуратів. Інгібітори МАО пролонгують ефект фенобарбіталу. Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу.
При одночасному застосуванні фенобарбіталу з препаратами золота підвищується ризик ураження нирок.
При тривалому одночасному застосуванні з НПЗП існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі.
Одночасне застосування фенобарбіталу із зидовудином посилює токсичність обох препаратів.

передозування можливе при частому або довготривалому застосуванні препарату, що пов’язано з кумуляцією його складових. Довготривале та постійне застосування може призвести до розвитку залежності, абстинентного синдрому, психомоторного збудження.
Симптоми гострого отруєння барбітуратами легкого або середнього ступеня тяжкості: запаморочення, підвищена втомлюваність, глибокий сон, при якому пацієнта неможливо розбудити. Можуть спостерігатися реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, свербіж, висип (зокрема кропив’янка).
Симптоми гострого тяжкого отруєння барбітуратами: пригнічення ЦНС, аж до глибокої коми, що супроводжується тканинною гіпоксією; поверхневе дихання, спочатку прискорене, потім сповільнене; пригнічення дихання, аж до його зупинки; пригнічення серцево-судинної діяльності, включаючи порушення ритму; зниження АТ, аж до колаптоїдного стану; зниження температури тіла, зменшення діурезу, прискорене серцебиття або брадикардія, послаблення або відсутність рефлексів, ністагм, головний біль, нудота, слабкість.
Якщо не лікувати отруєння, можливий летальний наслідок через судинну недостатність, дихальний параліч або набряк легенів.
Лікування: терапія симптоматична (насамперед моніторинг основних життєвих функцій організму: дихання, пульс, АТ). Випадки гострого отруєння лікарським засобом слід лікувати так, як і отруєння іншими снодійними засобами та барбітуратами, залежно від тяжкості симптомів отруєння. Пацієнтам може бути потрібна інтенсивна терапія. Необхідно стабілізувати та нормалізувати дихання і кровообіг. Дихальна недостатність долається шляхом проведення штучного дихання, шок купірують вливанням плазми крові і плазмозамінників. Якщо пройшло небагато часу від прийому лікарського засобу (не більше 6 год), необхідно провести промивання шлунка з подальшим введенням сорбенту (активоване вугілля) та сульфату натрію. З метою швидкого виведення барбітурату з організму можна проводити форсований діурез лугами, а також гемодіаліз та/або гемоперфузію.
Тривалий прийом лікарських засобів, що містять бром, може призвести до отруєння бромом.
Симптоми отруєння бромом: пригнічення ЦНС, депресія, сплутаність свідомості, атаксія, апатія, кон’юнктивіт, риніт, сльозотеча, акне, пурпура.
Лікування: виведення іонів брому з організму можна прискорити введенням значної кількості р-ну столової солі з одночасним введенням салуретичних засобів.
При виникненні реакцій гіперчутливості слід призначати десенсибілізувальні лікарські засоби.

у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.