Киев
Нозологический справочник врача

Синдром Шерешевського — Тернера

Содержание

Що таке синдром Шерешевського — Тернера?

Синдром Шерешевського — Тернера — це найбільш поширена аномалія статевих хромосом, що діагностується у жінок. Також він називається синдромом вродженої гіпоплазії яєчників, що включає агенезію або дисгенезію гонад із соматичними проявами. Він розвивається, коли одна з Х-хромосом відсутня частково чи повністю або неактивна.

Як часто діагностують синдром Шерешевського — Тернера?

Цей синдром фіксують у близько 1:2000 — 1:2500 живонароджених дівчаток. Частота виникнення синдрому Шерешевського — Тернера практично однакова в різних етнічних групах та регіонах.

Синдром Шерешевського — Тернера: причини

Синдром Шерешевського — Тернера розвивається внаслідок делеції або нефункціонування однієї Х-хромосоми у жінок.

Який набір хромосом у хворих із синдромом Шерешевського — Тернера?

У понад 50% усіх пацієнток із синдромом Шерешевського — Тернера відмічається моносомія X (45, XO). В інших 50% фіксується мозаїчний хромосомний компонент. Мозаїцизм розвивається після зачаття внаслідок нерозбіжності хромосом.

Деякі типи аномалій у Х-хромосомі, які можуть призвести до нефункціонування Х-хромосоми:

  • ізохромосома Xq — є 2 копії довгого плеча хромосоми, які з’єднані голова до голови;
  • кільцева хромосома, при цьому відсутня частина кінців короткого та довгого плеча Х-хромосоми;
  • делеція Xp чи Xq — відбувається делеція частини короткого плеча Х-хромосоми.

Синдром Шерешевського — Тернера: типи успадкування

Синдром уродженої гіпоплазії яєчників зазвичай не успадковується, а є випадковою подією під час репродукції.

Чому виникає синдром Шерешевського — Тернера?

У випадках, коли причиною є моносомія X, хромосомна аномалія є випадковою подією під час формування репродуктивних клітин одного з батьків людини. Помилка в клітинному поділі називається нерозбіжністю і може призвести до появи репродуктивних клітин із ненормальним числом хромосом. Наприклад, статева хромосома може бути втрачена з яйцеклітини або сперматозоїда через нерозбіжність.

Мозаїчна форма синдрому Шерешевського — Тернера також не є спадковим захворюванням. Вона розвивається через випадкову подію на стадії поділу клітин на ранньому етапі розвитку плода. У результаті деякі клітини людини мають звичайні 2 статеві хромосоми, тоді як інші клітини містять лише 1 копію Х-хромосоми. У жінок з мозаїцизмом Х-хромосоми можливі інші аномалії статевих хромосом.

У поодиноких випадках синдром Шерешевського — Тернера може бути результатом часткової делеції Х-хромосоми, і це може передаватися з покоління до покоління.

Синдром вродженої гіпоплазії яєчників пов’язаний із багатьма вродженими порушеннями розвитку серцево-судинної, сечовидільної та інших систем органів. У пацієнтів з цим синдромом підвищений ризик аутоімунних хвороб, включно з аутоімунним тиреоїдитом та гіпотиреозом, целіакією та запальними захворюваннями кишечнику. Крім того, унаслідок наявності дисгенних гонад наявний підвищений ризик розвитку гонадобластоми. Синдром Шерешевського — Тернера пов’язаний з низьким зростом, але не внаслідок дефіциту гормону росту.

Як діагностують синдром Шерешевського — Тернера?

Цей синдром можна діагностувати пренатально за допомогою додаткових методів обстеження або запідозрити клінічно після народження дитини.

Як проявляється синдром Шерешевського — Тернера?

Прояви значною мірою залежать від віку.

Якими симптомами супроводжується синдром Шерешевського — Тернера у новонароджених дівчаток?

  • Вроджена лімфедема рук та ніг;
  • коротка шия з вертикальними складками шкіри («шия сфінкса»);
  • широка щитоподібна грудна клітка;
  • дисплазія нігтів;
  • вузьке та високе склепінчасте піднебіння;
  • короткі четверті п’ясткові або плюсневі кістки.

Симптоми, що розвиваються в міру дорослішання:

  • затримка росту та низький ріст, що особливо стає помітним у пубертатний період;
  • щитоподібна грудна клітка з широко розставленими сосками;
  • крилоподібна шийна складка;
  • розширення шиї від соскоподібного відростка до надпліч;
  • низька лінія росту волосся в основі шиї (на рівні VII шийного хребця, а іноді ще нижче);
  • зменшення розмірів лицевого черепа щодо мозкового;
  • епікантус, або «третя повіка»;
  • вальгусна деформація стоп;
  • укорочення метакарпальних та метатарзальних кісток;
  • аплазія фаланг та нігтів;
  • деформація Маделунга передпліччя та зап’ястя;
  • можливі труднощі в навчанні;
  • затримка статевого дозрівання;
  • первинна аменорея;
  • порушення слуху;
  • порушення зору;
  • у підлітковому віці — пігментні невуси.

Синдром Шерешевського — Тернера: психічний розвиток

Інтелект зазвичай збережений, але можуть відмічатися певні нейрокогнітивні дефіцити, наприклад, порушення зорово-просторової орієнтації. У дітей з цим синдромом можуть фіксуватися складнощі в навчанні.

Для синдрому Шерешевського — Тернера характерні гонади у вигляді фіброзних тяжів. Це яєчники, які здебільшого складаються зі сполучної тканини і не мають фолікулів або мають лише кілька атретичних фолікулів.

У пацієнток із синдромом Шерешевського — Тернера також відмічається підвищений ризик серцево-судинних вад розвитку: можуть формуватися аномалії аортального клапана (насамперед двостулковий аортальний клапан), подовжена поперечна дуга аорти, стеноз, коарктація аорти, аномалії легеневих вен. Також найчастіше виявляється подовжений інтервал Q–T.

Порушення слуху та глухота можуть розвиватися внаслідок рецидивного середнього отиту (кондуктивна глухота) або через ваду зовнішніх волоскових клітин на завитці (сенсоневральна глухота).

Можливі аномалії нирок: вади розвитку збиральної системи, аномалії положення та підковоподібні нирки.

При синдромі Шерешевського — Тернера можуть фіксуватися аномалії зору: короткозорість або далекозорість, косоокість, амбліопія, епікантус, птоз, гіпертелоризм та дальтонізм.

Синдром Шерешевського — Тернера: пренатальна діагностика

Синдром Тернера може бути пренатально діагностований за допомогою біопсії хоріону або амніоцентезу.

Пренатальне ультразвукове дослідження (УЗД): ознаки

  • Підвищена прозорість комірцевої зони;
  • кістозна гігрома комірцевої зони;
  • коарктація аорти / лівосторонні аномалії серця;
  • брахіцефалія;
  • підковоподібна нирка;
  • багатоводдя;
  • маловоддя;
  • неімунна водянка плода.

Яким генетичним методом можна визначити синдром Шерешевського — Тернера?

Діагноз потребує підтвердження після народження через аналіз каріотипу за допомогою мононуклеарних клітин периферичної крові. Якщо початковий каріотип нормальний у пацієнта з клінічною підозрою на синдром Тернера, слід провести другий каріотип з використанням іншої тканини, наприклад шкіри, клітин слизової оболонки щоки або епітеліальних клітин сечового міхура. При мозаїцизмі каріотип може бути нормальним, у такому разі рекомендується флуоресцентна гібридизація in situ (fluorescence in situ hybridization — FISH).

Додаткові методи обстеження та скринінги

Рівень фолікулостимулювального гормону (ФСГ) — підвищений, рівень антимюллерового гормону (АМГ) часто знижений.

Також рекомендуються:

  • УЗД нирок;
  • ехокардіоскопія;
  • електрокардіограма;
  • магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Крім того, дівчатам із синдромом Шерешевського — Тернера показано низку скринінгових обстежень:

  • у віці від 4 років і старше: тиреотропний гормон у плазмі крові для скринінгу на аутоімунний тиреоїдит та тканинну трансглутаміназу із загальним IgA для скринінгу на целіакію;
  • у віці від 10 років і старше: глюкоза в плазмі крові натщесерце, рівень глікованого гемоглобіну, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, креатиніну в плазмі крові та аналіз сечі для скринінгу на цукровий діабет, жирову дистрофію печінки та захворювання нирок;
  • регулярний моніторинг слуху, зокрема серійні аудіологічні оцінки, рекомендується протягом усього життя з аудіологічною оцінкою кожні 3 роки у дітей та кожні 5 років у дорослих;
  • скринінг сколіозу щорічно та кожні 6 міс при отриманні терапії гормоном росту;
  • скринінг на целіакію (антитіла до тканинної трансглутамінази) — у віці 2 років, а потім кожні 2 роки до досягнення 18 років;
  • скринінг на аутоімунний тиреоїдит — тиреотропний гормон та вільний або загальний тироксин — щорічно, починаючи приблизно з 4 років;
  • аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, гамма-глутамілтрансфераза — щорічно в осіб віком старше 10 років для виявлення патології печінки. Ці лабораторні показники зазвичай дещо підвищені при синдромі Шерешевського — Тернера, при перевищенні норми більш ніж у 2 рази показано подальше обстеження у гепатолога;
  • метаболічний синдром — щорічне визначення рівня гемоглобіну A1c, починаючи з 10-річного віку, для виявлення гіперглікемії;
  • ліпідограма — щорічно, якщо зафіксовано хоча б 1 фактор ризику серцево-судинних захворювань;
  • дефіцит вітаміну D — рівень сироваткового 25-гідроксивітаміну D рекомендується визначити у дітей віком 9–11 років і потім кожні 2–3 роки;
  • скринінг на Y-хромосому показаний пацієнткам, які мають ознаки вірилізації.

Синдром Шерешевського — Тернера: методи лікування

Лікування залежить від наявних вад, ускладнень та супутніх захворювань.

При низькорослості в низці випадків ефективна терапія гормоном росту. Терапія цим гормоном має тривати до досягнення дорослого зросту.

При розвитку сколіозу показані ортопедичні коригувальні операції та імплантація фіксаційних конструкцій.

При коарктації аорти також необхідна коригувальна операція (анастомоз кінець у кінець, стентування).

Протягом усього життя пацієнтам показаний моніторинг розширення аорти (ехокардіограма, МРТ серця). Рекомендований контроль артеріального тиску з метою зниження ризику розширення і розшарування аорти. Зазвичай рекомендуються блокатори бета-адренорецепторів та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.

Терапія естрогенами показана в більшості пацієнток із синдромом Шерешевського — Тернера, оскільки навіть у тих, у кого відмічається спонтанне статеве дозрівання, зазвичай встановлюється первинна недостатність яєчників.

Замісна терапія естрогенами рекомендується за відсутності розвитку грудей у віці 11–12 років, підвищеному рівні гонадотропінів або низькому рівні АМГ. Пізніше до естрогенів додають прогестини — їх рекомендують приймати циклічно, щоб викликати циклічну маткову кровотечу та запобігти гіперплазії ендометрія.

Лікування рекомендується починати з 1/10 до 1/8 від дорослої замісної дози та поступово підвищувати кожні 6 міс, щоб імітувати нормальний статевий розвиток до досягнення «дорослої» дози.

Комбіновані оральні естроген-гестагенні препарати рекомендуються пацієнткам із чистою агенезією гонад для замісної терапії до вікової межі досягнення фізіологічного клімаксу.

У осіб із синдромом Шерешевського — Тернера підвищений ризик розвитку остеопорозу та переломів. Їхній ризик знижується при терапії естрогенами. Також для профілактики остеопорозу та переломів рекомендується додатковий прийом препаратів вітаміну D та кальцію.

Пороки розвитку зі значними фізичними та косметичними вадами (крилоподібними складками на шиї, недорозвинення зовнішніх статевих органів тощо) коригуються хірургічно.

При розвитку гіпотиреозу показано замісну терапію левотироксином.

При розвитку цукрового діабету — гіполіпідемічна терапія.

Чи можлива вагітність при синдромі Шерешевського — Тернера?

Унаслідок виснаження фолікулів яєчників більшість жінок із синдромом Шерешевського — Тернера безплідні. Екстракорпоральне запліднення із донорськими ооцитами є варіантом для зачаття. Також пацієнтки із синдромом Шерешевського — Тернера, які мають доведене функціонування яєчників, мають можливість кріоконсервації тканини яєчників або ооцитів. Цю процедуру не рекомендується проводити до 12 років.

За оцінками експертів, у жінок із синдромом Шерешевського — Тернера фіксується підвищений ризик патології вагітності, викидня та патології плоду як при вагітності з власними, так і донорськими ооцитами.

Диференційна діагностика

Синдром Нунан.

Синдром Шерешевського — Тернера: прогноз

У пацієнтів із цим синдромом підвищений ризик летального наслідку, пов’язаного з аневризмою аорти, ішемічною хворобою серця та інсультом, пневмонією, цукровим діабетом, епілепсією, захворюваннями печінки та нирок.

Ускладнення

ГлавнаяКорзинаИзбранное