Ротавірусна інфекція: що це таке?

Ротавірусна інфекція — це гостре інфекційне захворювання людини та тварин, що викликається ротавірусами. Ротавірус є провідною причиною розвитку гострих гастроентеритів у світі та основною причиною тяжкого перебігу гастроентериту у дітей дошкільного віку. Цікаво, що при цьому ротавірусна інфекція фіксується рідко у дітей віком до 6 міс. Симптоми ротавірусної інфекції включають рясну діарею, блювання, гарячку, загальне нездужання та рідко — неврологічні ускладнення, включно з судомами, енцефалітом або енцефалопатією. Найбільш поширеними симптомами є діарея і блювання, що зумовлюють значне зневоднення, яке може призвести до летального наслідку.

Ротавірусна інфекція у дітей та дорослих: причини

Ротавірус є вірусом з дволанцюговою РНК, названий так через його класичну «колесоподібну» форму, він виявляється при електронній мікроскопії.

Як передається ротавірусна інфекція від людини до людини?

Передача ротавірусу переважно відбувається фекально-оральним шляхом. Крім того, поширення вірусу може відбуватися через заражені руки, фоміти і рідше через інфіковану їжу і воду. Основне джерело зараження — хвора людина.

Ротавірусна інфекція висококонтагіозна. Можливе внутрішньолікарняне зараження та спалахи в організованих колективах.

Епідеміологія

Ротавіруси фіксують у всьому світі, і більшість дітей заражаються до 5-річного віку. Частота зараження однакова в усьому світі, проте летальна інфекція вірогідніша в регіонах з низьким економічним розвитком. Це, можливо, є вторинним стосовно недоїдання, відсутності адекватної медичної допомоги, доступу до гігієнічних гідратаційних методів лікування.

Ротавірусну інфекцію частіше діагностують восени та взимку, оскільки виживання вірусу в навколишньому середовищі вище за низьких температур.

Вірус стійкий до багатьох дезінфекційних агентів, руйнується 95% етанолом та при кип’ятінні.

Наразі класифіковано 10 різних видів ротавірусу (A–J). Ротавіруси виду A є найпоширенішою причиною розвитку інфекцій у дітей.

Патофізіологія

Ротавірус вже в першу добу хвороби проникає в ентероцити дванадцятипалої та тонкої кишок. Цікаво, що підвищена кислотність шлункового соку згубно діє на ротавірус.

Ротавіруси реплікуються в зрілих ентероцитах у всьому просвіті тонкої кишки. У результаті в ентероцитах відбуваються запальні та деструктивні зміни. Ця зміна епітеліальних клітин тонкої кишки призводить до того, що осмотично активна харчова грудка переміщається в товсту кишку, що згодом зумовлює порушення реабсорбції води в товстій кишці. Порушення реабсорбції води, зі свого боку, викликає типову рідку діарею, що відмічається при ротавірусних інфекціях. Інша можлива причина розвитку діареї, спричиненої ротавірусом, включає посилення перистальтики кишечнику.

Ротавірусна інфекція: діагностика

Ротавірусна інфекція: інкубаційний період

Інкубаційний період ротавірусної інфекції становить 1–3 дні, після чого симптоми розвиваються раптово та мають різні прояви. У поодиноких випадках можливе поступове наростання тяжкості перебігу патології.

Як починає розвиватися ротавірусна інфекція у дітей? Найчастіше характерний гострий початок з блювання, підвищення температури тіла і потім діареї.

Можливі атипова форма перебігу захворювання зі стертою симптоматикою та носійством.

Ротавірусна інфекція: симптоми

Найбільш поширеними симптомами є гарячка, діарея та блювання. Симптоми варіюють від короткочасної легкої до тяжкої форми діареї з підвищеною температурою тіла та блюванням.

Кратність дефекації залежить від тяжкості патологічного стану і становить від 2–5 р/добу при легкій формі до 20 і більше разів при тяжкому перебігу захворювання (таблиця).

Кал при цьому рідкий, кашкоподібний, жовтого кольору, не містить патологічних домішок.

Блювання зазвичай передує розвитку діареї або виникає одночасно з нею. Характерне повторне блювання, іноді багаторазове. Зазвичай воно характерне у перші дні розвитку патології.

Температура тіла субфебрильна або фебрильна, характерна у перші дні захворювання та супроводжується симптомами інтоксикації: млявістю, загальною слабкістю, зниженням апетиту. Легкі форми ротавірусної інфекції можуть протікати без пропасниці.

Ротавірусна інфекція у немовлят: найчастіше фіксуються незначно виражені симптоми та нижча ймовірність розвитку тяжкого ступеня інфекції. Однак у деяких немовлят розвивається некротизуючий ентероколіт.

Тривалість патології становить 5–7 днів від початку до повного усунення симптомів.

Результати фізикального обстеження зазвичай не дозволяють чітко відрізнити ротавірус від інших патогенів, які зазвичай уражують шлунково-кишковий тракт.

Можливі також такі симптоми, як спазми в животі, невмотивована втома та ознаки зневоднення, наприклад, сухість слизових оболонок, зниження тургору шкіри, тахікардія, зниження діурезу.

У початковий період розвитку патології може фіксуватися виражений біль у животі. При пальпації може ідентифікуватися здуття живота та бурчання.

Тяжкий перебіг кривавої діареї, ймовірно, вказує на наявність альтернативного мікроорганізму як причини розвитку гострого гастроентериту.

Ротавірусна інфекція: аналізи

Лабораторні дослідження звичайно проводяться, але це єдиний спосіб підтвердити етіологічний діагноз ротавірусної інфекції.

У тяжких, важко виліковних випадках інфекції може бути показано лабораторне дослідження для підтвердження діагнозу ротавірусу. Так, антиген ротавірусу можна виявити у зразках випорожнень за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) або імунохроматографії.

В епідеміологічних дослідженнях використовується метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) зі зворотною транскрипцією (ЗТ-ПЛР).

Додаткові методи діагностики включають електронну мікроскопію, електрофорез у поліакриламідному гелі, аналізи виявлення антигенів та виділення вірусу.

Лікування ротавірусної інфекції

Терапія ротавірусної інфекції спрямована на зменшення вираженості симптомів, а також лікування та профілактику пов’язаного з нею зневоднення.

Ротавірусна інфекція: що приймати?

Спочатку застосовують сольові та глюкозо-сольові розчини для пероральної регідратації. При оральному введенні таких розчинів їх всмоктування відбувається навіть за вираженої діареї. Рекомендується вживати такі розчини часто, дрібно, маленькими порціями для кращого всмоктування і щоб не спровокувати блювання. Оральна регідратація — наріжний камінь лікування ротавірусного гастроентериту.

Ротавірусна інфекція: препарати для терапії

У дорослих пацієнтів для полегшення стану та контролю об’єму діареї застосовують кодеїн, лоперамід та дифеноксилат, а також протиблюввальні лікарські засоби при багаторазовому блюванні (метоклопрамід).

Також встановлено, що саліцилат вісмуту ефективний для зменшення вираженості симптомів ротавірусу, але його слід розглядати тільки в тому випадку, якщо виключені інші інфекційні агенти.

Якщо симптоми не піддаються пероральній терапії та у пацієнта фіксується зневоднення, може знадобитися госпіталізація та внутрішньовенне введення рідини.

Парентеральна регідратація проводиться при зневодненні ІІ–ІІІ ступенів, гіповолемічному та/або інфекційно-токсичному шоці, виражених порушеннях гемодинаміки, відсутності ефекту від попередньої регідратації.

У дослідженнях виявлено, що пробіотики, цинк та ондансетрон також можуть бути ефективними при лікуванні гострого гастроентериту. Так, застосування пробіотиків сприяє більш ранній нормалізації випорожнень.

Ротавірусна інфекція: противірусні препарати та антибіотики не показані!

Госпіталізація рекомендована пацієнтам з ознаками або симптомами зневоднення, неприборканим блюванням, електролітними порушеннями, болем у животі, кишковою непрохідністю, нирковою недостатністю або вагітним.

Диференційна діагностика

Диференційний діагноз гострого гастроентериту, викликаного ротавірусом, широкий і включає різні вірусні, бактеріальні та паразитарні патогени, а також гостру патологію черевної порожнини. Гострий початок, підвищена температура тіла, блювання та діарея характерні для всіх гострих кишкових інфекцій.

Вірусні інфекції, що викликають гострий гастроентерит, подібний до ротавірусного, включають норовірус, аденовірусну інфекцію та астровіруси. Вірусні інфекції є найпоширенішою причиною розвитку гострої інфекційної діареї.

Бактеріальні причини гастроентериту включають інфекції Shigella (шигельоз або дизентерію), Salmonella (сальмонельоз), Campylobacter, E. coli, Yersinia (ієрсиніоз), Vibrio Cholerae (холеру), Listeria (лістеріоз) та Clostridium difficile. Бактеріальні причини слід виключити, особливо у тяжких випадках інфекційної діареї, оскільки бактерії зазвичай викликають більш тяжку форму гастроентериту. Аналіз калу на бактеріальні патогени виправданий у пацієнтів з тяжким ступенем симптомів, такими як зневоднення, гіповолемія, виражений біль у животі, або у хворих, яким потрібна госпіталізація.

Крім того, вагітним, особам віком старше 70 років і пацієнтам з ослабленим імунітетом слід проводити посів калу, щоб виключити бактеріальні причини інфекції.

Різні паразитарні інфекції, включаючи Giardia, Cryptosporidium, Cyclospora, Isospora та Mycobacterium, також можуть призвести до розвитку гострого гастроентериту.

У хворих із гострою діареєю завжди слід виключити абдомінальну патологію. Гострий апендицит, дивертикуліт, запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт), непрохідність кишечнику, синдром подразненого кишечнику, ішемічна хвороба кишечнику, зловживання проносними засобами, цукровий діабет, синдроми мальабсорбції, склеродермія і целіакія — усі вони можуть проявлятися симптомами, схожими із такими ротавірусної інфекції.

Ротавірусна інфекція: чим небезпечна?

Можливі такі ускладнення:

• зневоднення;
• метаболічний ацидоз;
• позакишкові ускладнення, включно з менінгітом, енцефалітом та судомами внаслідок порушення гомеостазу кальцію;
• летальний наслідок через виражене зневоднення.

Профілактика

На сьогодні розроблено декілька вакцин для профілактики ротавірусу.

Усі наявні нині вакцини проти ротавірусної інфекції є живими атенуйованими вакцинами. При введенні вакцини існує ризик розвитку інвагінації кишечнику.

Ефективність вакцин знижується у країнах із низьким рівнем доходу (унаслідок впливу таких факторів, як клімат, бідність, погане харчування, неадекватні санітарні умови та поширеність хвороб) порівняно з країнами з високим рівнем доходу.

Важливим елементом профілактики є миття рук, вживання для пиття лише чистої води та миття фруктів та овочів.

Для запобігання внутрішньолікарняному інфікуванню слід суворо дотримуватися санітарно-протиепідемічного режиму та поетапного одномоментного розміщення хворих у бокси або напівбокси.