Чернигов

Нервова булімія

Содержание

Що таке нервова булімія?

Нервова булімія — це розлад, пов’язаний з порушенням харчової поведінки. Він характеризується періодичним переїданням та неадекватною компенсаторною поведінкою, спрямованою на контроль маси тіла. Нервова булімія пов’язана з потенційно небезпечними наслідками.

Неконтрольований потяг до переїдання може бути постійним чи періодичним. Зазвичай характерним є виникнення 1–3 епізодів неконтрольованого переїдання на тиждень. Після нападу у пацієнтів відзначається психологічний дискомфорт. Крім того, розвивається незадоволеність хворого своїм зовнішнім виглядом та масою тіла. Зазвичай для профілактики збільшення маси тіла у зв’язку з переїданням пацієнти викликають блювання. У міру прогресування патології можливе умовно-рефлекторне виникнення блювання після їжі без додаткових провокувальних дій з боку хворого.

Найчастіше фіксується у жінок, при цьому зазвичай розвивається у підлітковому віці.

Причини нервової булімії

Точну етіологію нервової булімії на сьогодні не вивчено. За оцінками експертів, це багатофакторне захворювання.

Що відбувається у головному мозку при нервовій булімії?

У дослідженнях виявлено, що у пацієнтів з нервовою булімією відмічаються поширені порушення з дифузними змінами у структурних зв’язках білої речовини, особливо у шляхах регулювання апетиту та смакової винагороди.

Діагностика нервової булімії

Симптоми нервової булімії:

  • постійне занепокоєння їжею та непереборна тяга до прийому їжі;
  • часті епізоди неконтрольованого переїдання;
  • деструктивна поведінка, спрямована на попередження збільшення маси тіла;
  • невдоволення своїм тілом, страх ожиріння;
  • біль у горлі;
  • нерегулярні менструації;
  • запор;
  • головний біль;
  • невмотивована втома;
  • летаргія;
  • біль у животі;
  • здуття живота;
  • випадіння волосся;
  • носові кровотечі.

Під час проведення фізичного огляду слід виміряти:

  • зріст;
  • масу тіла;
  • показники життєдіяльності;
  • ортостатичний артеріальний тиск.

Також слід оглянути шкіру, ротову порожнину та живіт хворого.

Неврологічне обстеження необхідне для виявлення первинних неврологічних причин зменшення маси тіла чи блювання.

Ознаки нервової булімії, що виявляються при фізичному огляді:

  • артеріальна гіпотензія;
  • сухість шкіри;
  • набряк привушної залози;
  • ерозія зубів;
  • мозолі на тильній стороні руки (симптом Рассела).

Як змінюється зовнішній вигляд волосся та зубів при нервовій булімії?

Унаслідок розвитку дефіциту низки поживних речовин можлива ламкість волосся та його випадіння. У зв’язку з частими епізодами блювання та омиванням зубів шлунковим вмістом характерний розвиток ерозій зубної емалі та рецесії ясен.

Критерії діагностики нервової булімії сформульовані в Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів, 5-те видання (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, 5th edition — DSM-V):

  1. Епізоди переїдання:
    • пацієнти з’їдають порції, що перевищують ті, які більшість людей з’їли б за аналогічний період (зазвичай <2 год) та за порівнянних умов.
    • Під час епізодів переїдання пацієнт втрачає контроль і не може обмежити кількість порцій, що споживаються.
  1. Наступна після епізодів переїдання неадекватна компенсаторна поведінка для запобігання збільшенню маси тіла:
    • викликання у себе блювання.
    • Зловживання проносними.
    • Застосування діуретиків.
    • Надмірна фізична активність.
    • Голодування.
  1. Епізоди мають відбуватися не рідше за 1 р/тиж протягом 3 міс.

Атипова нервова булімія — це варіант нервової булімії, при якому відсутня 1 або кілька основних клінічних ознак. При цьому в цілому симптоматика відповідає такій при нервовій булімії.

Додаткові обстеження

  • Біохімічний аналіз крові (зокрема рівень електролітів, печінкові проби, азот сечовини крові, креатинін та кальцій плазми крові). Може бути виявлено гіпоальбумінемію, гіпокаліємію (включно з гіпокаліємічним гіпохлоремічним метаболічним алкалозом), гіпонатріємію та підвищення рівня трансаміназ.
  • Клінічний аналіз крові із лейкоцитарною формулою. Можуть фіксуватися анемія, лейкопенія, відносний лімфоцитоз.
  • Визначення рівня вітаміну В12.
  • Загальний аналіз сечі.
  • Тест толерантності до глюкози — можливе зниження толерантності.
  • Рівень магнію та фосфору в плазмі крові.
  • Езофагогастродуоденоскопія — можуть бути виявлені ознаки езофагіту.
  • Електрокардіограма.
  • Тест на вагітність.
  • Пацієнткам із вторинною аменореєю показано визначення рівня лютеїнізувального гормону, пролактину, β-хоріонічного гонадотропіну людини та фолікулостимулювального гормону.
  • Лабораторні тести для виявлення в калі та сечі слідів застосування проносних засобів (наприклад бісакодила).
  • Тестування на суїцидальну схильність.

Нервова булімія: лікування

Основна мета лікування — припинення переїдання та неадекватної компенсаторної поведінки.

Варіант терапії нервової булімії підбирається індивідуально.

Нервова булімія: препарати

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин, циталопрам та сертралін) зменшують вираженість симптомів нервової булімії. Флуоксетин — єдиний схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) лікарський засіб для терапії нервової булімії.

Тразодон сприяє значному зниженню частоти епізодів переїдання порівняно з плацебо.

Інгібітори моноаміноксидази та трициклічні антидепресанти застосовують лише у резистентних випадках.

Боротьба з нервовою булімією найефективніша при комплексному підході.

Так, показано когнітивно-поведінкову та міжособистісну психотерапію.

При гіповолемії показано інфузії фізіологічного розчину.

Лікування запору, пов’язаного з нервовою булімією або припиненням прийому проносних засобів, включає адекватну гідратацію, фізичні вправи та вживання харчових волокон. При неефективності можливе застосування поліетиленгліколю чи лактулози.

При розвитку анемії показано застосування препаратів заліза.

При розвитку гіповітамінозів рекомендована вітамінотерапія.

Важливо інформувати пацієнтів, які зловживають проносними засобами, про те, що ці препарати діють у шлунково-кишковому тракті після ділянок, де насамперед відбувається поглинання калорій.

Слід проінструктувати осіб, у яких зберігається блювання, полоскати рот водою чи фторидом, а не чистити зуби протягом 30 хв після кожного епізоду блювання. Чищення зубів відразу після епізоду блювання може викликати прогресування ерозій емалі.

Диференційна діагностика

  • Блювання, пов’язане з іншими психічними порушеннями.
  • Переїдання, пов’язане з іншими психологічними порушеннями.
  • Захворювання жовчовивідних шляхів.
  • Синдром подразненого кишечнику.
  • Неврологічні захворювання.
  • Синдром Прадера — Віллі — це генетичне захворювання. Симптоми можуть включати гіперфагію та ожиріння, а також розумову відсталість та гіпогонадизм, спалахи гніву та опозиційну поведінку. Компенсаторна поведінка очищення зазвичай відсутня.
  • Синдром Клейна — Левіна — розвивається частіше у підлітків чоловічої статі та проявляється підвищеним апетитом, гіперсомнією та поведінковими порушеннями. Компенсаторна поведінка очищення не є характерною.
  • Цукровий діабет.
  • Нервова анорексія. Чим відрізняється нервова анорексія від булімії? При анорексії характерна стійка втрата апетиту та значне зменшення маси тіла. При цьому, на відміну від булімії, для анорексії не характерна поведінка, спрямована на евакуацію вже з’їденої їжі (викликання блювання, застосування проносних засобів тощо). Нервова булімія може розвиватися як ускладнення терапії анорексії.
  • Розлад компульсивного переїдання. Він також характеризується епізодами компульсивного переїдання, між якими пацієнти не обмежують себе у споживанні їжі.
  • Депресивні розлади та межовий розлад особистості. Вони також можуть виявлятися епізодами переїдання та суїцидальними думками. Також вони можуть супроводжувати нервову булімію.

Чим небезпечна нервова булімія?

Ускладнення нервової булімії можуть включати:

  • суїцидальні тенденції.
  • Метаболічний алкалоз. Найбільш поширеною причиною метаболічного алкалозу у пацієнтів із нервовою булімією є гіповолемія.
  • Зневоднення.
  • Запор.
  • Серцеві аритмії. Можуть бути пов’язані з гіпокаліємією.
  • Гіпокаліємія може зумовлювати подовження інтервалу Q–T.
  • Гіпертрофія слинних залоз (сіаладеноз) та опухання щік — як правило, привушної залози, але також було зафіксовано опухання підщелепної слинної залози.
  • Синдром Маллорі — Вейсса (слизові та підслизові розриви стравоходу біля гастроезофагеального сполучення).
  • Гастроезофагеальна інвагінація, спричинена значним скороченням шлунка при блюванні у хворого.
  • Синдром Бурхаве (розрив стравоходу).
  • Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
  • Стравохід Барретта.
  • Ларингофарингеальний рефлюкс — потрапляння шлункового вмісту в горло-глотку може виявлятися кашлем, хрипким голосом, болем у горлі та дисфагією.
  • Синдром подразненого кишечнику.
  • Ахалазія.
  • Спазм стравоходу.
  • Ерозія зубної емалі внаслідок омивання зубів шлунковою кислотою під час блювання.
  • Рецесія ясен.
  • Випадання прямої кишки.
  • Інсулінозалежний цукровий діабет.