Кліщовий енцефаліт — це гостре інфекційне захворювання, що викликається вірусом кліщового енцефаліту. Інфекція переважно уражує центральну нервову систему і у тяжких випадках може призводити до розвитку менінгіту, енцефаліту або менінгоенцефаліту.
Етіопатогенез кліщового енцефаліту
Збудником захворювання є нейротропний вірус кліщового енцефаліту, що належить до сімейства Flaviviridae. Найбільше поширення інфекції відзначається у країнах Центральної та Східної Європи, а також у південних регіонах Росії.
Основними природними резервуарами вірусу є дрібні гризуни та іксодові кліщі, які здатні зберігати збудника і передавати його наступним поколінням. Найчастіше зараження людини відбувається при укусі інфікованого кліща. Значно рідше інфекція передається аліментарним шляхом при вживанні сирого молока заражених сільськогосподарських тварин. У таких ситуаціях можливе виникнення невеликих локальних спалахів захворювання.
Найбільш високий ризик інфікування відзначається у людей, які тривалий час перебувають або працюють у лісовій місцевості ендемічних регіонів. Додатковим фактором ризику вважається вживання непастеризованого молока тварин, які вирощуються в таких районах.
Інкубаційний період зазвичай становить 7–14 днів. При зараженні через продукти захворювання розвивається швидше — медіанна тривалість інкубаційного періоду становить близько 3,5 дня. Передача вірусу від хворої людини оточенню немає. Разом з тим повністю виключити можливість інфікування через грудне молоко не можна, якщо жінка в період вірусемії годує грудьми.
Клінічна картина та природний перебіг кліщового енцефаліту
Для кліщового енцефаліту характерний гострий початок захворювання та двофазний перебіг.
Перша (продромальна) стадія проявляється симптомами, що нагадують грип: підвищенням температури тіла, загальним нездужанням, а також нудотою, блюванням та діареєю. Зазвичай цей період триває до 7 днів. У більшості пацієнтів після нього настає повне одужання. Однак у частини хворих через кілька днів щодо задовільного самопочуття розвивається друга фаза хвороби, пов’язана з ураженням центральної нервової системи.
У другій фазі можливий розвиток різних форм нейроінфекції, зокрема менінгіт, який найчастіше протікає у легкій формі, енцефаліт, церебелліт або мієліт.
Діагностика кліщового енцефаліту
Діагноз встановлюють на підставі результатів дослідження спинномозкової рідини, що підтверджують вірусний запальний процес. Додатково визначають специфічні антитіла імуноглобуліни класу M (IgM) у плазмі крові методом імуноферментного аналізу (ІФА). У складних діагностичних випадках IgM також досліджують у спинномозковій рідині.
Лікування кліщового енцефаліту
Специфічної противірусної терапії кліщового енцефаліту немає. Лікування спрямоване на зменшення вираженості симптомів та підтримання функцій організму, воно проводиться за тими ж принципами, що й за інших вірусних уражень центральної нервової системи.
Прогноз кліщового енцефаліту
У більшості пацієнтів захворювання закінчується повним одужанням. Після перенесеного енцефаліту або мієліту протягом декількох місяців можуть зберігатися залишкові неврологічні порушення, зокрема розлади чутливості, парези, погіршення пам’яті та зниження концентрації уваги. При розвитку паралічів можливе формування м’язової атрофії. Летальність становить близько 1% і переважно пов’язана з тяжкими випадками, що супроводжуються паралічами кінцівок та порушенням дихальної функції.
Профілактика кліщового енцефаліту
Специфічна профілактика
Основним методом попередження захворювання є вакцинація.
Неспецифічна профілактика
До неспецифічних заходів належать захист від укусів кліщів за допомогою відповідних засобів та дотримання правил поведінки в ендемічних районах. Ізоляція хворих не потрібна, оскільки інфекція не передається від людини до людини.