Окис вуглецю — це токсична речовина, синоніми монооксид вуглецю або чадний газ.

Отруєння окисом вуглецю виникає після вдихання надмірної кількості чадного газу. Це безбарвний газ без смаку, запаху та кольору, і постраждалі зазвичай втрачають свідомість, перш ніж усвідомлюють, що їх отруїли. У пацієнтів можуть відзначатися головний біль, слабкість, запаморочення та нудота, а також тахікардія та прискорене дихання.

Окис вуглецю (CO) викидається в навколишнє середовище при неповному згоранні вуглецевих матеріалів. Джерел окису вуглецю багато в побуті та промисловості, і, за винятком вуглекислого газу (CO₂), CO є найбільш поширеним забруднювачем у нижніх шарах навколишнього середовища.

Як можна отруїтися окисом вуглецю?

Гостра професійна інтоксикація окисом вуглецю можлива в котельнях, газогенераторних, на виробництві в мартенівських, доменних і ливарних цехах, у машинних відділеннях тепловозів, у деяких галузях хімічної промисловості (синтез фосгену, ацетону) і т.д., а також у разі значного перевищення концентрації окису вуглецю в навколишньому середовищі. У той же час при тривалому впливі низьких концентрацій чадного газу можливий розвиток хронічної інтоксикації.

Інтоксикація окисом вуглецю, як правило, частіше відзначається в зимові місяці, коли опалювальні прилади, що неправильно вентилюються або погано обслуговуються, можуть отруїти цілі домогосподарства або багатоквартирні будинки. Пожежі в будинках та спроби самогубства також є частими причинами отруєння CO.

При мінометній артилерійській стрільбі можливе значне виділення окису вуглецю.

Етіологія

Яка причина отруєння окисом вуглецю?

Етіологія токсичності СО обумовлена його впливом на зв’язування кисню з молекулою гемоглобіну, а також прямою токсичною дією.

CO зв’язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін (COHb). Окис вуглецю має на 220% більшу спорідненість до гемоглобіну, ніж кисень. Це знижує здатність гемоглобіну переносити кисень. Порушення транспорту кисню призводить до клітинної гіпоксії. Карбоксигемоглобін (COHb) збільшує спорідненість незв’язаного гемоглобіну з O₂, викликаючи цим зсув ліворуч кривої дисоціації оксигемоглобіну. Крім того, CO зв’язується з гемовою частиною цитохром-с-оксидази в ланцюзі перенесення електронів та інгібує мітохондріальне дихання. Ці ефекти призводять до нижчого тканинного та внутрішньоклітинного PO₂, ніж можна було б очікувати за такої концентрації кисню в крові. Концентрація гемоглобіну та PO₂ у крові можуть бути нормальними, але вміст кисню в крові значно знижений.

Окис вуглецю потрапляє в організм через легені. Пряма взаємодія може пошкодити паренхіму легень. В інші частини тіла оксид вуглецю доставляється гемоглобіном. У міру підвищення рівня карбоксигемоглобіну (COHgb) кровоносні судини головного мозку розширюються, а коронарний кровотік та щільність капілярів збільшуються. Якщо дія триває, розвивається пригнічення центрального дихання, що може бути наслідком гіпоксії головного мозку. Шлуночкові аритмії є найчастішою причиною летальних наслідків при отруєнні CO. Є дані про те, що ураження міокарда починається за відносно низького рівня COHgb — 20%.

Окис кисню швидко проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Токсична дія на центральну нервову систему обумовлена як прямою токсичною дією окису вуглецю, так і гіпоксією, що розвивається.

Окис вуглецю є причиною до 50% всіх летальних отруєнь. Отруєння чадним газом є основною причиною летальних наслідків у жертв пожежі. Відстрочені неврологічні наслідки відмічають у 23–47% осіб, які пережили отруєння окисом вуглецю.

Єдиним адекватним лікуванням значного отруєння CO є гіпербарична киснева терапія (ГБО), оскільки за умов гіпербаричної оксигенації значно прискорюється період напіврозпаду окису вуглецю до 23 хв (за умов стандартного вмісту кисню повітря він становить 320 хв).

Діагностика

Симптоми отруєння окисом вуглецю можуть бути різними. Перші ознаки отруєння окисом вуглецю можуть бути не помічені пацієнтом та оточуючими.

Найчастіше у пацієнтів розвиваються такі ознаки отруєння окисом вуглецю:

• головний біль (у понад 90%);
• запаморочення;
• слабкість;
• нудота;
• тахікардія;
• лабільність пульсу;
• тахіпное;
• артеріальна гіпотензія;
• можлива гіпер-/гіпотермія.

Можуть виникнути зміни психічного статусу, такі як сплутаність свідомості, зміна рівня свідомості, дезорієнтація та втрата пам’яті.

Також можуть виникати крововилив у сітківку, застійні явища з набряком диска зорового нерва.

Можуть спостерігатися вишнево-червоне нігтьове ложе та слизові оболонки.

У пацієнтів також можуть розвиватися атаксія, апраксія, нетримання сечі та кіркова сліпота.

Гострі отруєння окисом вуглецю

Виділяють легкий, середньотяжкий і тяжкий ступені гострої інтоксикації окисом вуглецю (таблиця).

Важливо! Клінічна картина отруєння окисом вуглецю не завжди корелює з рівнем карбоксигемоглобіну в периферичній крові.

Які основні ознаки хронічного отруєння окисом вуглецю?

Хронічна інтоксикація чадним газом характеризується різноманітними проявами. Так, можуть фіксуватися:

• головний біль;
• підвищена стомлюваність;
• емоційна лабільність;
• біль у ділянці серця;
• серцеві аритмії;
• порушення внутрішньосерцевої провідності;
• порушення сну;
• звуження полів зору;
• синкопе та пресинкопе;
• задишка;
• порушення відчуття кольору;
• астенія;
• ангіодистонічний синдром;
• артеріальна гіпертензія;
• зниження слуху;
• порушення функції вестибулярного апарату;
• підвищення рівня гемоглобіну чи анемія;
• діенцефальні кризи;
• порушення менструального циклу;
• імпотенція.

Важливо, що стандартні периферійні пульсоксиметри не диференціюють COHb від оксигемоглобіну, і, отже, не буде відзначено відхилень показника насичення киснем (SpO₂).

Показаний аналіз газів артеріальної крові з кооксиметричним аналізом. У цьому аналізі вказується рівень карбоксигемоглобіну. Рівні COHb вище 3–4% у некурців і 10% у курців зазвичай вважаються такими, що виходять за межі норми. Вважають, що рівні вище 20 у дорослих вказують на серйозне отруєння, а рівні вище 15 у дітей вважаються значущими. У той самий час цей показник не завжди корелює з тяжкістю симптомів.

Також рекомендується провести загальний аналіз крові, оцінити рівень електролітів, азоту сечовини, креатиніну та вихідний рівень тропоніну.

Слід провести електрокардіографію (ЕКГ) — нова ішемія на ЕКГ свідчить про тяжке отруєння CO.

Показана рентгенограма грудної клітки (емфізематозні та дрібновогнищеві зміни в легенях, збільшення серця переважно за рахунок правих відділів).

Комп’ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія головного мозку: можуть бути виявлені крововиливи в бліду кулю.

Отруєння окисом вуглецю: лікування

Що робити при отруєнні окисом вуглецю?

Насамперед необхідно забезпечити пацієнту доступ свіжого повітря (вивести/винести на вулицю, зняти стискаючий одяг).

Перша допомога при отруєнні окисом вуглецю

Стандартні правила проведення реанімаційних заходів ABC (забезпечити прохідність дихальних шляхів, дихання та кровообіг) також застосовуються до пацієнтів з отруєнням окисом вуглецю.

Важливо негайно викликати швидку невідкладну допомогу — киснева терапія є наріжним каменем лікування. Кисневу терапію слід розпочати якнайшвидше, на догоспітальному етапі та продовжувати протягом усього лікування.

Пацієнтам зі значним отруєнням, що проявляється швидко минущою втратою свідомості, ішемією серця, змінами психічного статусу, тахікардією та/або гіпотензією, а також підвищеним рівнем карбоксигемоглобіну показана гіпербарична оксигенація.

Найкращі результати досягаються під час першого сеансу гіпербаричної оксигенації протягом 6 год після отруєння. Зазвичай рекомендують 3 процедури в перші 24 год, а потім повторно оцінюють симптоми та реакцію пацієнта, перш ніж продовжувати щоденне лікування.

Пацієнтам показано нейропсихологічне обстеження приблизно через 1–2 міс після інтоксикації окисом вуглецю.

Диференційна діагностика

• Алкогольна інтоксикація.
• Депресивні розлади та спроба самогубства.
• Діабетичний кетоацидоз.
• Енцефаліт.
• Гіпотиреоз.
• Лабіринтит.
• Менінгіт.
• Метгемоглобінемія.
• Мігрень.
• Опіоїдна токсичність.

Ускладнення та результати отруєння окисом вуглецю

У значної кількості пацієнтів розвиваються ускладнення після отруєння чадним газом і немає повного одужання.

Найчастіше виявляють такі ускладнення:

• амнезія;
• деменція;
• емоційна лабільність, дратівливість;
• психоз;
• ендокринні порушення, у тому числі тиреотоксикоз;
• порушення виконавчої функції;
• мовний дефіцит;
• хвороба Паркінсона;
• діенцефальна епілепсія;
• депресія;
• кіркова сліпота;
• глухота;
• мозочкові розлади;
• геміпарези;
• мононеврити;
• полірадикулоневрити;
• дегенеративні зміни серцевого м’яза;
• аритмії та порушення внутрішньосерцевої провідності;
• коронарні тромбози;
• постчадна пневмонія.