Що таке Х-зв’язана гіпофосфатемія?
Х-зв’язана гіпофосфатемія (Х-зчеплена гіпофосфатемія), раніше відома як сімейний гіпофосфатемічний рахіт, є найбільш поширеною спадковою причиною хронічної гіпофосфатемії. Основу захворювання становить вторинна тубулопатія, при якій порушується реабсорбція фосфатів у ниркових канальцях та зменшується утворення активної форми вітаміну D — 1,25(OH)₂D₃. Ці порушення призводять до дефіциту фосфатів в організмі та формування виражених змін кісткової тканини. Захворювання успадковується за Х-зчепленим домінантним типом; при цьому у хлопчиків клінічні прояви зазвичай мають значно більш тяжку форму, ніж у гетерозиготних дівчаток. Частота патології становить близько 3,9:100 000 новонароджених.
Клінічна картина Х-зв’язаної гіпофосфатемії
Розвиток гіпофосфатемії зумовлений підвищеним виведенням фосфатів із сечею. Це пов’язано з надмірною продукцією фосфатоніну FGF-23, який знижує реабсорбцію фосфатів у нирках і одночасно пригнічує утворення активного вітаміну D. Унаслідок цього зменшується всмоктування фосфатів у кишечнику, що ще значніше підвищує ступінь тяжкості дефіциту фосфору.
Перші ознаки захворювання зазвичай проявляються у ранньому дитинстві, частіше на 1-му чи 2-му році життя. Кісткові деформації можуть розвиватися у різні терміни і мати різну вираженість — від легких, майже непомітних форм до тяжких порушень скелета. Найбільш типовою є варусна деформація колінних суглобів, при якій нижні кінцівки набувають дугоподібної форми. У дітей фіксується нестійка «качина» хода. Крім того, можливі біль у кістках, утворення пародонтальних абсцесів та підвищена схильність до патологічних переломів.
Діагностика Х-зчепленої гіпофосфатемії
Діагностика Х-зчепленої гіпофосфатемії ґрунтується на поєднанні характерних лабораторних та рентгенологічних ознак. Типовим є стійке зниження концентрації фосфатів у плазмі крові при одночасному збільшенні їх виведення із сечею (гіперфосфатурія). Рівень кальцію в плазмі крові зазвичай залишається в межах норми. Концентрація паратиреоїдного гормону частіше нормальна або лише незначно підвищена. При лабораторному дослідженні також виявляється знижений рівень кальцитріолу (1,25(OH)₂D₃), підвищення активності лужної фосфатази та збільшення екскреції кальцію. При рентгенологічному дослідженні кісток фіксують зміни, характерні для рахіту чи остеомаляції.
Диференційна діагностика
Диференційну діагностику необхідно проводити з іншими захворюваннями, які можуть супроводжуватися затримкою росту, деформаціями кісток та порушеннями обміну фосфатів. До таких станів належать синдром Фанконі, дистальний нирковий тубулярний ацидоз, рахіт внаслідок дефіциту вітаміну D, вітамін D-залежний рахіт, гіпофосфатемічні форми рахіту, первинний гіперпаратиреоз, а також недостатнє надходження фосфору та кальцію з їжею або порушення їх всмоктування у кишечнику. Для остаточного підтвердження діагнозу у кожному разі рекомендується проведення генетичного дослідження.
Лікування Х-зчепленої гіпофосфатемії
Терапія Х-зчепленої гіпофосфатемії спрямована на корекцію порушень фосфатного обміну та попередження прогресування кісткових деформацій. Основу лікування становить застосування препаратів неорганічних фосфатів у добовій дозі, що відповідає 1–3 г елементарного фосфору, яку розподіляють на 4–6 прийомів протягом доби. Одночасно призначають активні метаболіти або аналоги вітаміну D. Така комбінована схема сприяє збільшенню всмоктування фосфатів та кальцію у шлунково-кишковому тракті, що дозволяє зменшити вираженість проявів захворювання.
При доборі доз лікарських засобів орієнтуються переважно на рівень активності лужної фосфатази, а не концентрацію фосфору в плазмі крові. У процесі лікування необхідно регулярно контролювати вміст кальцію в плазмі крові та сечі, щоб своєчасно виявити можливі ускладнення терапії, такі як гіперкальціємія, гіперкальціурія, утворення каменів у сечових шляхах або нефрокальциноз.
Сучасним варіантом таргетної терапії є буросумаб — препарат, який вводять підшкірно приблизно 1 раз на 2 тиж. Він застосовується у спеціалізованих програмах лікування у низці країн. Важливим доповненням до медикаментозної терапії є фізична реабілітація, спрямована на покращення рухової функції та зміцнення опорно-рухового апарату. При виражених деформаціях кісток нижніх кінцівок може знадобитися ортопедичне хірургічне втручання.
Прогноз Х-зчепленої гіпофосфатемії
Прогноз захворювання багато в чому залежить від своєчасності початку терапії. Раннє лікування дозволяє значно зменшити вираженість кісткових деформацій та знизити ризик інвалідизації. Найчастіше функція нирок зберігається, а тривалість життя пацієнтів залишається сприятливою.