Далекозорість — це аномалія рефракції (заломлювальної сили) оптичної системи, при якій фокусна точка світлових променів, що потрапляють в око, знаходиться позаду сітківки, тоді як акомодація зберігається у стані релаксації. Це захворювання відоме також як «гіперметропія». У випадку такого порушення у пацієнтів гострота зору краща на далекій (наприклад 6 м) відстані, ніж близькій (наприклад 0,33 м) (Grigorian A.P. et al., 2024).
Далекозорість у дитячому віці, особливо у тяжкій формі та/або пов’язана з акомодаційними та бінокулярними дисфункціями, може бути попередником зорово-моторних та сенсорних наслідків. До них належать акомодаційна езотропія (косоокість), анізометропія (рефракційна відмінність між лівим та правим оком) та одностороння або двостороння амбліопія («ліниве око») (Castagno V.D. al., 2014).
У більшості випадків основна причина далекозорості — це зменшення передньозадньої осі очного яблука. У такому разі орган зору менший за нормальний, або емметропічний. При народженні для більшості людей більш характерна далекозорість у межах 2,00 чи 3,00 діоптрій, ніж міопія. З віком відстань від рогівки до жовтої плями збільшується. Кожен міліметр укорочення передньозадньої осі ока відповідає збільшенню рефракції на 3,00 діоптрії. Такі зміни органа зору призводять до осьової далекозорості.
Інший стан, який є причиною гіперметропії, — це зменшення кривизни передньої поверхні ока (рогівки або кришталика). У результаті фокусування зображення відбувається в точці позаду сітківки. Це називається рефракційною далекозорістю.
Патологічні стани, наявність яких є фактором ризику розвитку далекозорості, включають:
Зменшення довжини осі очного яблука чи зниження конвергентного потенціалу рогівки чи кришталика внаслідок їхнього сплощення є поширеними причинами розвитку простої гіперметропії. Внаслідок вродженої чи набутої відсутності кришталика, що призводить до втрати здатності конвергенції, виникає патологічна далекозорість. Вікові зміни в кортикальних волокнах кришталика супроводжуються змінами рефракції, внаслідок чого розвивається індексна далекозорість. Параліч акомодації (циклоплегічними препаратами (атропін)) та втрата акомодації внаслідок повного паралічу III пари черепних нервів або внутрішньої офтальмоплегії викликають функціональну гіперметропію (Yuan Yuan Hu et al., 2015).
Зазвичай у дітей після народження відзначається помірна далекозорість, але гіперметропія поступово зменшується в міру зростання та розвитку їх очей: від середнього сферичного еквівалента +2,00 D у віці 3 міс до +1,00 D на той час, коли їм виповнюється 3 роки.
Діти з розвиненою акомодацією (здатність ока чітко бачити на різній відстані) здатні компенсувати невиправлену гіперметропію, включаючи клінічно значиму гіперметропію (визначається як ≥2,00 D).
Діти з вищими рівнями гіперметропії мають меншу гостроту зору поблизу та гірше сприйняття глибини предметів на близькій відстані від очей.
Якщо далекозорість не скоригувати до віку 7 років, діти з клінічно значущою некомпенсованою гіперметропією (визначеною як ≥+2,00 D) також схильні до ризику розвитку косоокості та амбліопії, що призводить до незворотного погіршення зору в ураженому оці (Mavi S. et al. 2024).
Клінічна картина гіперметропії відрізняється залежно від ступеня далекозорості, віку людини, стану акомодації та конвергенції. У деяких молодих пацієнтів з далекозорістю, особливо помірного та високого ступеня, ознаки та симптоми можуть бути незначними.
Вони включають:
Перевірка гостроти зору — це обов’язковий тест для виявлення гіперметропії та інших захворювань очей. Золотим стандартом для перевірки гостроти зору є використання таблиці Снеллена або таблиці Сівцева — Головіна з вимірюванням явної та циклоплегічної рефракції.
Суб’єктивна рефракція може бути визначена за допомогою таблиці гостроти зору на дальній (6 м) та на близькій відстані (0.33 м). Ці скринінгові тести зазвичай проводять лікарі первинної медико-санітарної допомоги (наприклад педіатри, сімейні лікарі тощо), оптометристи та/або офтальмологи.
Об’єктивна рефракція може бути виконана за допомогою авторефрактометра або ретиноскопа (Grigorian A.P. et al., 2024).
Очне яблуко і рогівка можуть здаватися меншими, особливо при далекозорості високого ступеня. У деяких випадках око може виглядати енофтальмічно. При обстеженні зазвичай виявляють, що передня камера ока неглибока, кут передньої камери вузький, діаметр зіниці менше, ніж у людей з емметропією (нормальною рефракцією).
При фундоскопії виявляють такі ознаки далекозорості: невеликий диск зорового нерва з вузькою екскавацією. Краї диска розмиті внаслідок переповненості кровоносних судин, що іноді називають «псевдопапілітом» або «псевдонабряком диска», якщо вона двобічна. Можуть відзначати хоріоїдальні складки (Majumdar S. et al., 2023).
Двоопуклі лінзи (плюсові) рекомендуються для конвергенції світлових променів на нейросенсорній сітківці. Основні принципи підбору окулярів при далекозорості:
Операції на рогівці включають ексимерні лазерні методи, такі як:
Інші хірургічні методи, які застосовуються при гіперметропії слабкого ступеня, включають:
До операцій на кришталиках належать:
Діти віком до 10 років з неускладненим слабким або середнім ступенем гіперметропією зазвичай не потребують лікування. З віком спазм та втрата акомодації призводять до зниження гостроти зору та погіршення гіперметропії. Зниження якості життя є звичайним явищем при гіперметропії (Grigorian A.P. et al., 2024).