Нікардипін (Nicardipine)
діюча речовина: нікардипіну гідрохлорид;
1 мл розчину містить 1 мг нікардипіну гідрохлориду;
1 ампула об’ємом 10 мл містить 10 мг нікардипіну гідрохлориду;
допоміжні речовини: сорбіт, кислота лимонна, моногідрат, натрію цитрат, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид, вода для ін’єкцій, азот (повинен забезпечувати інертну атмосферу в ампулі).
Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого кольору.
Антагоністи кальцію. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини.
Код АТХ C08C A04.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Нікардипін є інгібітором повільних кальцієвих каналів другого покоління, належить до групи фенілдигідропіридинів. Нікардипін має більшу селективність щодо кальцієвих каналів L-типу в гладких м’язах судин, ніж у серцевих міоцитах. У дуже низьких концентраціях пригнічує надходження кальцію в клітину. Він діє в основному на гладку мускулатуру артерій. Це проявляється у відносно великих і швидких змінах артеріального тиску з мінімальними інотропними змінами серцевої функції (барорефлекторний ефект).
Фармакодинамічні ефекти
При системному застосуванні нікардипін є потужним судинорозширювальним засобом, який зменшує загальний периферичний опір і знижує артеріальний тиск. Тимчасово збільшується частота серцевих скорочень; в результаті зменшення постнавантаження серцевий викид помітно і тривало збільшується.
У людей судинорозширювальна дія також проявляється як при гострому введенні дози, так і при тривалому введенні у великі та малі артерії, збільшуючи кровотік і покращуючи податливість артерій. Нирковий судинний опір знижується.
Фармакокінетика.
Розподіл
Нікардипін значною мірою зв’язується з білками плазми крові в широкому діапазоні концентрацій.
Біотрансформація
Нікардипін метаболізується за допомогою цитохрому Р450 3А4. Дослідження, що включали або разовий прийом, або введення 3 рази на добу протягом 3 днів, показали, що менше 0,03% незміненого нікардипіну виводиться з сечею у людини після перорального або внутрішньовенного застосування. Найбільш поширеним метаболітом в сечі людини є гідрокси форма глюкуроніду, який утворюється шляхом окиснювального розщеплення N-метилбензильного фрагмента та окиснення піридинового кільця.
Виведення
Після одночасного введення радіоактивної внутрішньовенної дози нікардипіну з пероральною дозою 30 мг кожні 8 годин 49% радіоактивної дози виводилося з сечею і 43% з фекаліями протягом 96 годин. Жодна доза нікардипіну не була виявлена у незміненому вигляді в сечі. Профіль виведення лікарського засобу після внутрішньовенного введення складається з трьох фаз з відповідним періодом напіввиведення: альфа — 6,4 хв, бета — 1,5 години, гамма — 7,9 години.
Ниркова недостатність
Фармакокінетика внутрішньовенно введеного нікардипіну вивчалася у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, яка потребує гемодіалізу (кліренс креатиніну < 10 мл/хв), нирковою недостатністю легкого/помірного ступеня (кліренс креатиніну 10 — 50 мл/хв) і нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв). У стабільному стані Cmax та AUC були значно вищими, а кліренс значно нижчим у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого/помірного ступеня, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Не було виявлено суттєвих відмінностей за основними фармакокінетичними параметрами між пацієнтами з тяжкими порушеннями функції нирок та пацієнтами з нормальною функцією нирок.
Внутрішньовенне введення нікардипіну показане для лікування гострої артеріальної гіпертензії, яка загрожує життю, зокрема у разі:
- злоякісної артеріальної гіпертензії/гіпертензивної енцефалопатії;
- розшарування аорти, коли терапія бета-блокаторами короткої дії не підходить, або у комбінації з бета-блокатором, коли терапія лише бета-блокаторами не ефективна;
- тяжкої прееклампсії, коли інші внутрішньовенні антигіпертензивні засоби не рекомендуються або протипоказані.
Нікардипін також показаний для лікування післяопераційної артеріальної гіпертензії.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
Важкий стеноз аорти.
Компенсаторна артеріальна гіпертензія, у разі наявності артеріовенозного шунта або коарктації аорти.
Нестабільна стенокардія,
Протягом 8 днів після перенесеного інфаркту міокарда.
Небажані комбінації
Дантролен
Дантролен, що вводиться шляхом інфузії. У дослідженнях на тваринах постійно спостерігалися летальні випадки фібриляції шлуночків при внутрішньовенному введенні верапамілу та дантролену. Тому комбінація інгібітора кальцієвих каналів та дантролену є потенційно небезпечною.
Однак кілька пацієнтів, які отримували комбінацію ніфедипіну та дантролену, не мали жодних проблем.
Комбінації, що потребують запобіжних заходів при застосуванні
Іделалісиб
Посилення побічних ефектів нікардипіну, таких як ортостатична гіпотензія, особливо у пацієнтів літнього віку. Під час лікування іделалісибом та після його припинення слід проводити клінічний моніторинг та коригувати дозу нікардипіну.
Імунодепресанти (циклоспорин, еверолімус, сиролімус, такролімус і темсиролімус) Підвищення рівня імунодепресанта в крові внаслідок пригнічення його метаболізму. Під час та після припинення лікування слід контролювати функцію нирок, визначати рівень імунодепресанта в крові та коригувати його дозування.
Індуктори та інгібітори CYP3A4
Нікардипін метаболізується цитохромом Р450 3А4. Одночасне застосування препаратів, що індукують фермент CYP 3A4 (наприклад карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, фосфенітоїну, примідону та рифампіцину), може спричинити зниження концентрації нікардипіну у плазмі крові внаслідок посилення його метаболізму у печінці.
Під час лікування протисудомними препаратами та після його припинення слід проводити клінічний моніторинг та, можливо, корекцію дози нікардипіну.
Одночасне застосування потужних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад циметидину, кларитроміцину, кобіцистату, еритроміцину, ітраконазолу, грейпфрутового соку, кетоконазолу, нелфінавіру, позаконазолу, ритонавіру, телапревіру, телітроміцину, вориконазолу) може спричинити підвищення концентрації нікардипіну в плазмі.
Посилення побічних ефектів нікардипіну, частіше ортостатичної гіпотензії, особливо у пацієнтів літнього віку. Одночасне застосування блокаторів кальцієвих каналів з ітраконазолом продемонструвало підвищений ризик розвитку побічних ефектів, зокрема набряків, внаслідок зниження метаболізму блокатора кальцієвих каналів у печінці.
Під час лікування потужним інгібітором ферменту CYP3A4 та після його припинення, слід проводити клінічний моніторинг та коригування дози нікардипіну.
Комбінації, які слід брати до уваги
Потенційний адитивний антигіпертензивний ефект
До лікарських засобів, які можуть посилювати антигіпертензивний ефект нікардипіну при одночасному застосуванні та підвищувати ризик ортостатичної гіпотензії, належать баклофен, урологічні альфа-блокатори (альфузозин, доксазозин, празозин, силодозин, тамсулозин, теразозин), альфа-блокуючі антигіпертензивні засоби (доксазозин, празозин, урапідил), трициклічні антидепресанти, іміпрамінові антидепресанти, нейролептики, опіоїди та аміфостин.
Похідні нітратів та споріднені речовини
Підвищений ризик гіпотензії, зокрема ортостатичної гіпотензії.
Лікарські засоби, що викликають ортостатичну гіпотензію
Підвищений ризик артеріальної гіпотензії, особливо ортостатичної гіпотензії.
Інгаляційні анестетики
Одночасне застосування нікардипіну з інгаляційними анестетиками може спричинити потенційний адитивний або синергічний гіпотензивний ефект, а також пригнічення анестетиками барорефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень, пов’язаного з периферичними вазодилататорами. Обмежені клінічні дані свідчать про те, що вплив інгаляційних анестетиків (наприклад ізофлурану, севофлурану та енфлурану) на нікардипін є помірним.
Посилення негативного інотропного ефекту
Нікардипін може посилювати негативний інотропний ефект бета-блокаторів (за винятком есмололу) і може спричинити артеріальну гіпотензію, серцеву недостатність у пацієнтів з латентною (прихованою) або неконтрольованою серцевою недостатністю (додавання негативних інотропних ефектів). Крім того, бета-блокатор може мінімізувати рефлекторну симпатичну реакцію, яка спрацьовує у разі надмірних гемодинамічних наслідків.
Магній
Через можливий ризик набряку легенів або надмірного зниження артеріального тиску слід бути обережними при одночасному застосуванні магнію сульфату.
Дигоксин
У фармакокінетичних дослідженнях повідомлялося, що нікардипін підвищує рівень дигоксину в плазмі крові. На початку супутньої терапії нікардипіном слід контролювати рівні дигоксину.
Зниження антигіпертензивного ефекту
Нікардипін у комбінації з внутрішньовенними кортикостероїдами (глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами) і тетракозактидом (за винятком гідрокортизону, який використовується як замісна терапія при хворобі Аддісона) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту.
Конкурентні нервово-м’язові блокатори
Обмежені дані свідчать про те, що нікардипін, як і інші блокатори кальцієвих каналів, посилює нервово-м’язову блокаду, можливо, впливаючи на постсинаптичну ділянку. Потреба в інфузійній дозі векуронію може бути зменшена при одночасному застосуванні нікардипіну. Інфузія нікардипіну, як виявляється, не впливає на усунення нервово-м’язової блокади неостигміном. Додатковий моніторинг не потрібен.
Комбінація з бета-блокаторами
Слід дотримуватися обережності при застосуванні нікардипіну в комбінації з бета-блокатором пацієнтам зі зниженою серцевою функцією. У такому випадку дозування бета-блокатора слід підбирати індивідуально відповідно до клінічної ситуації.
Реакції у місці введення
Можуть виникати реакції у місці інфузії, особливо при тривалому введенні та застосуванні у периферичні вени. Рекомендується змінити місце інфузії при будь-якій підозрі на подразнення місця ін’єкції. Використання центрального венозного катетера або більшого розведення розчину може зменшити ризик виникнення реакції у місці ін’єкції.
Допоміжні речовини
1 мл розчину для ін’єкцій містить 50 мг сорбіту; 1 ампула об’ємом 10 мл містить 500 мг сорбіту. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози не можна призначати цей лікарський засіб без нагальної потреби.
1 мл розчину для ін’єкцій містить 0,039 мг, що еквівалентно 0,0017 ммоль, натрію; 1 ампула об’ємом 10 мл містить 0,39 мг, що еквівалентно 0,017 ммоль, натрію. Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Вагітність
Дослідження на тваринах не виявили тератогенної дії. З огляду на відсутність тератогенних ефектів у тварин не очікується жодних вад розвитку у людей. Дотепер речовини, що спричиняють вади розвитку у людини, фактично завжди демонстрували тератогенну дію у тварин під час досліджень, що проводилися на двох видах тварин. Нікардипін слід застосовувати лише тоді, коли користь перевищує ризик, оскільки повідомлялося про зниження маси тіла новонароджених при його застосуванні у комбінації з блокаторами кальцієвих каналів.
Обмежені фармакокінетичні дані показали, що нікардипін, введений внутрішньовенно, не накопичується та має низький рівень проникнення через плаценту.
Дотепер, у клінічній практиці застосування нікардипіну протягом перших двох триместрів в обмеженої кількості вагітностей не виявлено жодних вад розвитку або особливого фетотоксичного ефекту.
Застосування нікардипіну при тяжкій прееклампсії під час третього триместру вагітності потенційно може спричинити небажаний токолітичний ефект, який може перешкоджати спонтанній індукції пологів.
Гострий набряк легенів спостерігався при застосуванні нікардипіну як токолітичного засобу у період вагітності, особливо у випадках багатоплідної вагітності (двійня або більше), при внутрішньовенному введенні та/або супутньому застосуванні бета-2-агоністів. Нікардипін не слід застосовувати при багатоплідній вагітності або вагітним жінкам із порушенням серцево-судинної системи, за винятком випадків, коли немає прийнятної альтернативи.
Годування груддю
Нікардипін не слід застосовувати у період годування груддю.
Реакції на лікарський засіб, які різняться у пацієнтів, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами, особливо на початку або при будь-якій зміні лікування та у поєднанні з алкоголем. Слід вжити запобіжних заходів, оскільки гіпотензивна дія цього лікарського засобу може спричинити запаморочення.
Дозування
Антигіпертензивний ефект залежить від введеної дози. Дозування для досягнення бажаного артеріального тиску може змінюватися залежно від цільового артеріального тиску, реакції пацієнта, а також віку або загального стану пацієнта.
Якщо введення відбувається через центральний венозний катетер, перед застосуванням препарат слід розвести до концентрації 0,1 — 0,2 мг/мл (див. розділ «Несумісність»).
Застосуванням дорослим
Початкова доза
Лікування слід розпочинати з безперервного введення нікардипіну зі швидкістю 3 — 5 мг/год протягом 15 хвилин. Швидкість можна збільшувати з кроком 0,5 або 1 мг кожні 15 хвилин. Швидкість інфузії не повинна перевищувати 15 мг/год.
Підтримуюча доза
При досягненні цільового тиску дозу слід поступово зменшувати, зазвичай до 2 — 4 мг/год, для підтримання терапевтичної ефективності.
Перехід на пероральний антигіпертензивний засіб: припинити прийом нікардипіну або знизити титр до призначення відповідної пероральної терапії. При призначенні перорального антигіпертензивного засобу потрібно врахувати час до початку прояву дії перорального засобу. Слід продовжувати моніторинг артеріального тиску до досягнення бажаного ефекту.
Також можна перейти на пероральний прийом капсул нікардипіну по 20 мг у дозі 60 мг/добу за 3 прийоми або на нікардипін у таблетках пролонгованої дії по 50 мг у дозі 100 мг/добу за 2 прийоми.
Пацієнти літнього віку
Клінічні дослідження нікардипіну не включали достатньої кількості пацієнтів віком від 65 років, щоб визначити, чи відрізняються їхні реакції від реакцій молодших пацієнтів.
Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії нікардипіну через порушення функції нирок та/або печінки. Рекомендується проводити безперервну інфузію нікардипіну з початковою швидкостю від 1 мг/год до 5 мг/год залежно від артеріального тиску та клінічної ситуації. Через 30 хвилин залежно від ефекту, який спостерігається, швидкість можна збільшити або зменшити з кроком 0,5 мг/год. Швидкість не повинна перевищувати 15 мг/год.
Вагітність
Рекомендується проводити безперервну інфузію нікардипіну з початковою швидкістю від 1 мг/год до 5 мг/год залежно від артеріального тиску і клінічної ситуації. Через 30 хвилин залежно від ефекту, який спостерігається, швидкість можна збільшити або зменшити з кроком 0,5 мг/год.
При лікуванні прееклампсії зазвичай не перевищують дози 4 мг/год. Швидкість не повинна перевищувати 15 мг/год.
Печінкова недостатність
Таким пацієнтам нікардипін слід застосовувати з особливою обережністю. Оскільки нікардипін метаболізується в печінці, пацієнтам із печінковою недостатністю або зниженим кровотоком у печінці рекомендується застосовувати такі ж режими дозування, як і пацієнтам літнього віку.
Ниркова недостатність
Таким пацієнтам нікардипін слід застосовувати з особливою обережністю. У деяких пацієнтів із помірною нирковою недостатністю спостерігався значно нижчий системний кліренс і більша площа під кривою (AUC). Тому пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується застосовувати такі ж режими дозування, як і пацієнтам літнього віку.
Застосування дітям
Безпека та ефективність застосування нікардипіну немовлятам з низькою масою тіла при народженні, новонародженим, немовлятам, які перебувають на грудному вигодовуванні, немовлятам та дітям раннього віку не встановлена.
Нікардипін слід застосовувати лише при небезпечній для життя артеріальній гіпертензії в педіатричних відділеннях інтенсивної терапії або для лікування післяопераційної артеріальної гіпертензії.
Початкова доза
У разі невідкладної допомоги рекомендована початкова доза становить від 0,5 до 5 мкг/кг/хв.
Підтримуюча доза
Рекомендована підтримуюча доза становить від 1 до 4 мкг/кг/хв.
Нікардипін слід застосовувати з обережністю дітям з нирковою недостатністю. У цьому випадку слід застосовувати лише найнижчу дозу.
Спосіб застосування
Нікардипін слід вводити тільки шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії.
Нікардипін повинен вводитися тільки фахівцями в добре контрольованих медичних умовах, таких як лікарні та відділення інтенсивної терапії, при постійному моніторингу артеріального тиску. Швидкість введення слід точно контролювати за допомогою електронного шприцевого інфузійного або об’ємного насоса. Артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень слід контролювати принаймні кожні 5 хвилин під час інфузії, потім до стабілізації життєво важливих показників і щонайменше через 12 годин після закінчення введення нікардипіну.
Дослідження безпеки та ефективності внутрішньовенного застосування нікардипіну немовлятам або дітям у контрольованих клінічних дослідженнях не проводилися, тому для цієї категорії необхідна особлива обережність.
Передозування нікардипіну гідрохлориду потенційно може призвести до таких симптомів: виражена артеріальна гіпотензія, брадикардія, прискорене серцебиття, припливи крові, сонливість, колапс, периферичні набряки, сплутаність свідомості, невиразне мовлення та гіперглікемія. У тварин передозування також призводило до оборотних порушень функції печінки, спорадичного вогнищевого некрозу печінки та прогресуючої блокади атріовентрикулярної провідності.
У разі передозування рекомендується проводити звичайні заходи, включаючи моніторинг серцевої і дихальної функцій. На додаток до загальних підтримуючих заходів клінічно показано внутрішньовенне введення препаратів кальцію і вазопресорів пацієнтам, у яких спостерігаються ефекти блокади надходження кальцію. Виражену артеріальну гіпотензію можна лікувати шляхом внутрішньовенної інфузії будь-якого засобу для збільшення об’єму плазми. Під час інфузії пацієнт повинен перебувати в положенні лежачи на спині з припіднятими нижніми кінцівками.
Нікардипін не піддається діалізу.
Більшість небажаних ефектів є наслідком судинорозширювальної дії нікардипіну. Найбільш поширеними ефектами є головний біль, запаморочення, периферичні набряки, прискорене серцебиття і припливи крові.
Побічні реакції, наведені нижче, спостерігалися під час клінічних досліджень та/або після виходу препарату на ринок, і базуються на даних клінічних досліджень та класифіковані відповідно до класу органів системи MedDRA. Категорії частоти визначено за такою схемою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко (<1/10 000) та невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).
* Також повідомлялося про випадки застосування як токолітичного засобу у період вагітності.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
2 роки.
Термін придатності після відкриття ампули: фізико-хімічна стабільність нерозведеного розчину або розведеного у розчині 5% глюкози у поліпропіленовому шприці була продемонстрована протягом 24 годин за умови зберігання при температурі 25 °С, у захищеному від світла місці. Однак, з мікробіологічної точки зору, препарат слід використати негайно.
Зберігати в оригінальній упаковці, у захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
По 10 мл у скляній ампулі; по 10 ампул в картонній коробці.
На ампулах є система розлому OPC (одноточковий зріз / One Point Cut).
Інструкція з відкриття ампул
1. Тримати ампулу кольоровою плямою догори. Якщо у верхній частині ампули є рідина, постукайте по ній, щоб рідина витекла всередину ампули.
2. Потім візьміться за верхню частину ампули (над кінчиком) і натисніть на неї, щоб розбити ампулу.
Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати.
За рецептом. Тільки в умовах стаціонару.
Лабораторія Aгетан, Франція.
1, рю Александер Флемінг, Ліон, 69007, Франція.