Запалення слизової оболонки кишечнику після променевої терапії

Содержание

Променевий ентерит і проктит — запальне ураження слизової оболонки кишечнику, що розвивається у значної частки пацієнтів, які зазнали опромінення зони малого таза та черевної порожнини. Згідно з клінічними дослідженнями, симптоми кишкового запалення розвиваються не менше ніж у 50% хворих, особливо у випадку комбінованої хімієпроменевої терапії.

Профілактика

Для запобігання розвитку променевого ураження слизової оболонки кишечнику особливе значення має:

• адекватна гідратація — підтримка водно-електролітного балансу знижує ризик дегідратації, пов’язаної з діареєю;
• дієта зі зниженим вмістом жирів і з обмеженням важкої їжі;
• прийом пробіотиків, особливо тих, що містять Lactobacillus spp., переважно у пацієнтів, які проходять опромінення малого таза;
• індивідуальні рекомендації щодо харчування, зокрема виключення подразнювальних продуктів та збільшення споживання легкозасвоюваних речовин;
• за необхідності — прекондиціювання кишечнику (наприклад сульфасалазином або іншими протизапальними засобами).

Симптоми

Прояви променевого ентериту та проктиту варіюють від легких до тяжких форм:

• діарея, іноді з домішкою слизу;
• болісність у животі, метеоризм, здуття, хибні позиви до дефекації (тенезми);
• наявність крові в калі, як правило, у невеликих кількостях і проходить самостійно;
• у тяжких випадках можливе зменшення маси тіла, порушення всмоктування, а також хронічне запалення слизової оболонки.

Лікування

Терапія залежить від вираженості симптомів та наявності ускладнень:

1. Дієтотерапія:

• • їжа зі зниженим вмістом жирів;
  • виключення молочної продукції (крім йогуртів без добавок), свіжих фруктів, сирих овочів, солодощів, алкоголю, газованих напоїв;
  • відмова від куріння та продуктів, що викликають газоутворення.

2. Корекція водного та електролітного балансу:

• • постійний моніторинг артеріального тиску та рівня електролітів;
  • симптоматичне лікування діареї: лоперамід як препарат першої лінії, у разі його неефективності — атропін або октреотид (зазвичай до 3 р/добу).

3. Місцева терапія при ректальних кровотечах:

• • мікроклізми із сукральфатом — розчинення 2 г на 30–50 мл води.

4. При ознаках променевої ентеропатії:

• • розгляд застосування сульфасалазину по 500 мг 2 р/добу (протизапальна та імуномодулювальна дія).

5. Поживна підтримка:

• • у тяжких випадках та за неможливості перорального харчування призначається парентеральний прийом їди з контролем нутритивного статусу.

6. Лікування хронічного променевого проктиту:

• • можливе проведення гіпербаричної оксигенотерапії, що сприяє регенерації тканин;
  • при стійкій кровотечі — ендоскопічне втручання, включно з аргоноплазмовою коагуляцією, лазерною терапією або застосуванням формалінових аплікацій.

Тривале запалення слизової оболонки може призвести до формування стриктур, нориць і виразок. У таких випадках потрібна консультація гастроентеролога та онколога з подальшим вибором тактики, зокрема можливості хірургічного втручання. Також важливо проводити психологічну підтримку, оскільки хронічні симптоми можуть значно знижувати якість життя пацієнтів.