Зубчасті поліпи товстої кишки

Содержание

Визначення

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запропонувала використовувати термін «зубчасті ураження» для певних видів поліпів кишечнику, підкресливши, що не всі мають характерну поліпоподібну форму. Ця назва ґрунтується на унікальній мікроскопічній структурі таких уражень, де залозисті крипти мають характерне зубчасте розташування, що нагадує зуби пилки. Цю морфологічну особливість видно при гістологічному дослідженні, і вона є ключовою діагностичною ознакою.

Термін «зубчасті ураження» включає різні типи уражень, які можуть проявлятися як гіперпластичні поліпи, сидячі зубчасті аденоми і традиційні зубчасті аденоми. Кожен із цих видів має свої ризики та потенційні наслідки для здоров’я, включаючи розвиток колоректального раку, особливо якщо вони не будуть ідентифіковані та видалені вчасно. Важливість правильного та точного визначення цих уражень зумовлена необхідністю адекватного лікування та профілактичних заходів.

Класифікація

Класифікація ВООЗ виділяє три основні типи зубчастих уражень у кишечнику:

1. Гіперпластичний поліп — тип, що найчастіше виявляється, зазвичай маленького розміру (діаметром менше 5 мм). Ці поліпи переважно знаходяться у прямій та сигмоподібній кишках. Гіперпластичні поліпи не вважаються передраковим станом і зазвичай не становлять серйозної загрози.
2. Сидяча аденома / сидячий зубчастий поліп — цей тип зазвичай має плоску або злегка опуклу форму і часто вкривається коричневим слизом, стійким до змивання. Сидячі зубчасті поліпи / аденоми в основному розташовуються у правій половині товстого кишечника і класифікуються як передракові, що робить їхнє повне видалення вкрай важливим, найчастіше з використанням діатермічної петлі.
3. Традиційна зубчаста аденома — рідкісний тип передракового ураження, що частіше виявляється у вигляді сидячого поліпа в лівій половині товстої кишки. Також потрібне обов’язкове та повне видалення через високий ризик переходу до злоякісної форми.

Ці відмінності в типах зубчастих уражень є критичними для діагностики та вибору стратегії лікування, адже правильне управління цими станами може значно знизити ризик розвитку колоректального раку.

Зубчастий поліпозний синдром

Зубчасті поліпи є особливою категорією уражень, які можуть виявлятися як поодинці, так і в множині або в межах зубчастого поліпозного синдрому. Діагностика зубчастого поліпозного синдрому ґрунтується на наступних критеріях:

1. Наявність 5 і більше зубчастих поліпів (включаючи гіперпластичні поліпи, сидячі зубчасті аденоми / поліпи або традиційні зубчасті аденоми), розташованих проксимально до прямої кишки, кожен з яких має діаметр не менше 5 мм, причому як мінімум 2 з них повинні бути розміром не менше 10 мм.
2. Більше 20 зубчастих поліпів будь-якого розміру, розподілених по всій товстій кишці, включаючи щонайменше 5, розташованих проксимально до прямої кишки.

Для підтвердження діагнозу враховується загальна кількість поліпів, виявлених під час усіх проведених колоноскопій.

Цікавий факт полягає в тому, що родичі першого ступеня спорідненості пацієнтів із зубчастим поліпозним синдромом мають у 5 разів вищий ризик розвитку колоректального раку порівняно із загальною популяцією.

Зубчасті поліпи зазвичай не викликають прихованої кровотечі із шлунково-кишкового тракту і часто мають плоску форму, що робить традиційні методи скринінгу, такі як аналіз калу на приховану кров, менш ефективними. Слід зазначити, що близько 13% усіх випадків раку товстої кишки розвивається саме із зубчастих поліпів, це підкреслює значущість своєчасної діагностики та адекватного лікування цих уражень.