Вузликовий поліартеріїт — це рідкісне захворювання судин, при якому запалюються артерії середнього та дрібного розміру, проте воно не стосується дрібних судин, таких як артеріоли, венули або капіляри. Цей стан не пов’язаний з наявністю антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл (ANCA), що відрізняє його від інших видів васкуліту. Цікаво, що у 10% випадків вузликовий поліартеріїт може бути пов’язаний з інфекціями, такими як гепатит B або C.
Найчастіше захворювання уражує людей віком 40–60 років, причому чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Клінічна картина зазвичай починається з неспецифічних симптомів, таких як слабкість, біль у м’язах та суглобах, зменшення маси тіла та лихоманка. Цікаво, що органні ураження, які є ключовими для діагностики, можуть проявитися лише через кілька місяців після початку захворювання, що ускладнює своєчасне розпізнавання та лікування цієї патології.
Симптоми можуть включати наступне:
Для діагностики захворювання використовуються комплексні методи, включаючи клінічні та лабораторні дослідження. Діагноз зазвичай встановлюється з урахуванням характерних клінічних проявів і підтверджується гістологічним дослідженням біопсійного матеріалу з ураженого органа. Це дозволяє точно визначити тип та ступінь запалення судин.
Лабораторні тести часто показують підвищене значення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та підвищений рівень С-реактивного білка (СРБ), що свідчить про наявність запального процесу. Анемія, зазвичай нормоцитарна, може бути виявлена. У разі ураження нирок лабораторні тести можуть показати підвищену концентрацію креатиніну в плазмі крові, а також помірну протеїнурію та мікрогематурію.
Крім того, вісцеральна артеріографія, яка включає зображення судин, може показати наявність мікроаневризм — множинних розширень артерій середнього калібру. Ці зміни найчастіше виявляються в артеріях, що кровопостачають нирки, печінку та кишечник, і є важливою діагностичною ознакою васкуліту.
Диференційна діагностика вузликового поліартеріїту включає відмінність цього захворювання від інших видів васкулітів. Ключовим моментом тут є відмінність між вузликовим поліартеріїтом та іншими формами, такими як гранулематозний поліангіїт (раніше відомий як хвороба Вегенера), мікроскопічний поліангіїт та еозинофільний гранулематоз з поліангіїтом (хвороба Черджа — Стросса). Ці захворювання мають різні клінічні прояви та патологічні характеристики, що потребує ретельного аналізу для коректної діагностики.
Одним із важливих діагностичних інструментів у цьому процесі є визначення ANCA. Наявність або відсутність ANCA може допомогти в диференціації вузликового поліартеріїту від інших форм васкулітів, оскільки для багатьох характерна наявність цих антитіл. Таким чином, тестування на ANCA стає важливим дискримінуючим фактором, що допомагає у визначенні точного типу васкуліту.
Лікування вузликового поліартеріїту може змінюватися залежно від форми та тяжкості захворювання. Протоколи лікування можуть бути схожі на ті, що застосовуються при гранулематозному поліангіїті (Вегенера), як зазначено у відповідному розділі медичних посібників.
У разі форми захворювання, що асоціюється з інфекцією вірусу гепатиту B (HBV), рекомендується початкове лікування високими дозами глюкокортикоїдів (ГК), які поступово знижуються протягом 2 тиж. Медикаментозна терапія поєднується з плазмаферезом, що сприяє видаленню патогенних імунних комплексів із кровотоку. Після цього починається противірусна терапія, спрямована на інфекцію HBV.
У випадках, коли захворювання супроводжується артеріальною гіпертензією, особливо важливим є інтенсивне лікування. У таких ситуаціях необхідно враховувати порушення кровотоку в ниркових артеріях, що потребує обережного застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального фермента (АПФ).
Завдяки адекватній терапії 5-річна виживаність пацієнтів із вузликовим поліартеріїтом може досягати 80% і більше. У разі шкірної форми захворювання застосовують пероральні глюкокортикоїди, іноді у високих дозах. Прогноз для пацієнтів зі шкірною формою зазвичай хороший.