Етіологія та патогенез

Злоякісні пухлини печінки найчастіше представлені метастазами від первинних пухлин, які розташовані в інших органах. У ½ випадків ці метастази походять від пухлин органів, кровообіг яких пов’язаний з портальною системою печінки. Найбільш поширеними джерелами таких метастазів є пухлини поперечної та прямої кишки, що становлять близько ¹/₃ всіх метастатичних уражень печінки. Крім того, значна кількість метастазів у печінку відбувається через пухлини легень, молочних залоз та сечостатевої системи. Це наголошує на важливості комплексного підходу до діагностики та лікування онкологічних захворювань, враховуючи потенціал метастазування в печінку та необхідність адекватного моніторингу стану цього органу у пацієнтів з переліченими вище видами онкопатології.

Клінічна картина

Симптоми, характерні для первинної пухлини печінки та для пухлин печінки на пізніх стадіях, включають загальне нездужання, зменшення маси тіла та слабкість. Пацієнти також можуть відчувати переповненість у черевній порожнині, що вказує на можливе розширення печінки або наявність асциту — скупчення рідини в черевній порожнині. Жовтяниця хоч і не вважається типовою ознакою метастатичного ураження печінки, може розвинутися при великих метастазах і супроводжувати інші прояви печінкової недостатності.

Асцит часто виникає як наслідок поширення пухлини по очеревині, але може бути також викликаний печінковою недостатністю або тромбозом портальної вени, важливої кровоносної судинної системи, що підтримує кровообіг до та від печінки. Пухлини великого розміру або ті, що розташовані на краю печінки, іноді можуть бути виявлені за допомогою пальпації.

При цих симптомах потрібне уважне медичне обстеження, оскільки вони можуть вказувати як на первинну пухлину печінки, так і на просунуту стадію метастатичного раку. Діагностика та подальше лікування повинні спрямовуватися на поліпшення якості життя пацієнта і можуть включати як консервативне симптоматичне лікування, так і агресивніші методи, такі як хірургічне втручання або системна хіміотерапія, залежно від стадії захворювання та загального стану пацієнта.

Діагностика

У ситуації, коли є підозри на метастатичні пухлини у печінці, важливо провести ретельний діагностичний пошук первинної пухлини та оцінити ступінь поширення метастатичних змін у печінці. Ключовими методами діагностики у таких випадках є наступні:

1. Візуалізаційні обстеження печінки, включаючи комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ) та ультразвукове дослідження (УЗД). Ці методи дозволяють візуалізувати структуру печінки та виявити наявність метастазів. При використанні КТ без контрастного посилення метастатичні пухлини можуть мати коефіцієнт ослаблення, близький до коефіцієнта навколишньої паренхіми печінки, що ускладнює їх виявлення та дозволяє виявити лише 30–40% змін.
2. Біопсія змінених тканин печінки рекомендується у випадках, коли первинне джерело пухлини не вдається встановити іншими методами, і коли гістологічний аналіз необхідний для визначення подальшої стратегії лікування. Біопсія дозволяє отримати тканину для мікроскопічного дослідження, що може допомогти у визначенні типу пухлини та найефективніших методів її лікування.
3. Дослідження на наявність метастазів у печінці є обов’язковим для всіх пацієнтів, у яких планується радикальне лікування пухлини іншого органу. Це дозволяє оцінити ступінь поширеності захворювання та спланувати комплексний підхід до терапії, який може включати хірургічне видалення пухлини, хіміотерапію, променеву терапію чи комбінацію цих методів.

Таким чином, комплексний підхід до діагностики, що включає різні методи візуалізації та біопсію, дозволяє точно визначити характер метастатичних уражень печінки, встановити первинне джерело пухлини та обрати оптимальну стратегію лікування.

Лікування

Радикальне лікування метастатичних пухлин печінки зазвичай передбачає хірургічне втручання, основним методом якого є резекція уражених ділянок органу. Основні критерії, що визначають доцільність операції, включають можливість повного видалення метастазів із достатнім здоровим краєм тканини навколо пухлини (не менше 1 см), що сприяє мінімізації ризику рецидиву захворювання.

У разі виявлення рецидиву метастатичної пухлини хірургічне лікування також може бути розглянуте, якщо є можливість його радикального виконання. Такий підхід спрямований на досягнення максимально можливого контролю над захворюванням та покращення прогнозу для пацієнта.

Важливо відзначити, що хірургічне лікування метастазів у печінці має бути інтегроване з іншими методами лікування, такими як хіміотерапія та радіотерапія, залежно від типу первинної пухлини та її чутливості до лікарських препаратів та випромінювання. Цей мультидисциплінарний підхід дозволяє підвищити ефективність лікування, знизити ризик рецидивів та покращити якість життя пацієнтів.

Крім того, в арсеналі сучасної медицини є й інші менш інвазивні методи лікування метастазів у печінці, такі як кріотерапія (лікування холодом) і термоабляція (лікування теплом), які можуть бути використані як самостійно, так і в поєднанні з традиційними методами лікування. Ще одним методом є трансартеріальна хіміоемболізація (TACE), яка полягає у введенні хіміотерапевтичних препаратів безпосередньо в артерії, що живлять пухлину, з подальшою емболізацією (блокуванням) цих судин, що призводить до загибелі пухлинних клітин.