Що таке вроджені вади сечовивідних шляхів?
Вроджені аномалії сечовивідної системи є структурними змінами сечоводів, сечового міхура і уретри, що формуються ще в період внутрішньоутробного розвитку. Вони можуть виявлятися як збільшенням кількості анатомічних елементів, наприклад, наявністю додаткових сечоводів, так і їх якісними порушеннями, тобто у будові та функції цих органів.
Клінічна характеристика вроджених вад сечовивідних шляхів
Розвиток таких станів насамперед пов’язаний із порушенням нормального пасажу сечі. Затримка відтоку призводить до її застою, що спричиняє підвищення тиску в системі сечовиведення. Унаслідок цього розвивається розширення чашково-лоханкового комплексу нирки (гідронефроз) та/або збільшення діаметра сечоводу (мегауретер). За наявності інфравезикальної обструкції можливе формування зворотного струму сечі — міхурово-сечовідного або внутрішньониркового рефлюксу.
Підвищений тиск у сечовивідних шляхах (тривалий), а також повторні інфекції сечової системи спричиняють розвиток серйозних ускладнень. До них належать некроз ниркових сосочків, поступове зменшення об’єму функціональної паренхіми нирок, а надалі формування фіброзних змін, рубцювання та розвиток циротичної трансформації ниркової тканини.
Діагностика вроджених вад сечовивідних шляхів
Діагностику вроджених аномалій сечовивідної системи можна розпочати ще в пренатальний період. За допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) плода можна виявити порушення, що супроводжуються застоєм сечі, вже на терміні близько 16–20 тиж вагітності. Після народження дитини причиною запідозрити такі вади є часті рецидиви інфекцій сечових шляхів. У дітей старшого віку та дорослих затримка сечі може проявлятися болем у животі та симптомами, що нагадують ниркову коліку, частіше з одного боку, що відповідає локальному порушенню відтоку.
Базовим методом обстеження є УЗД органів черевної порожнини, проте для уточнення причин обструкції та визначення показань до оперативного лікування використовуються додаткові методи візуалізації та функціональної оцінки.
Лікування вроджених вад сечовивідних шляхів
Лікування залежить від характеру аномалії та вираженості клінічних проявів. При виявленні вираженого порушення відтоку сечі у плода можливе проведення внутрішньоутробного втручання — міхурово-амніотичного шунтування. У постнатальний період основна мета терапії полягає у відновленні нормального пасажу сечі та попередженні пошкодження ниркової тканини. Для цього використовуються різні хірургічні методи на різних рівнях сечовидільної системи: формування нефростоми або пієлостоми, створення шкірно-сечовідних нориць, катетеризація та стентування сечоводу, пересадка гирла сечоводу, дренування сечового міхура або розсічення обструктивних структур. Вибір конкретного втручання визначається причиною обструкції, особливостями перебігу захворювання, прогнозом та віком пацієнта. Важливою частиною ведення є регулярний контроль функції нирок та рівня артеріального тиску, а також проведення нефропротекторної терапії та профілактика ускладнень хронічної хвороби нирок.