Ивано-Франковск
Нозологический справочник врача

Вагінальна атрофія

Що таке вагінальна атрофія?

Вагінальна атрофія (атрофічний вагініт) — це стоншення, сухість та запалення слизової оболонки піхви, які можуть розвиватися при зниженні рівня естрогену в організмі. Вагінальна атрофія найчастіше розвивається під час або після менопаузи. За оцінками експертів, симптоми, пов’язані з вагінальною атрофією, виявляють у близько 4/5 жінок під час менопаузи. Рідше вагінальна атрофія може розвиватися після пологів, при низці захворювань, на тлі променевої, хіміє- та гормональної терапії.

Печіння, свербіж, кров’яні виділення та біль під час статевого акту є поширеними симптомами, як і часте сечовипускання / нетримання сечі та інфекції сечовивідних шляхів. Оскільки цей стан викликає як вагінальні, так і сечові симптоми, лікарі використовують термін «генітоуринарний синдром менопаузи» (ГСМ) для опису вагінальної атрофії та супутніх їй симптомів.

ГСМ — це термін, що охоплює широкий спектр симптомів і станів, пов’язаних зі змінами у статевій та сечовидільній системах через зниження рівня естрогену в період менопаузи.

Стан зазвичай прогресує згодом без лікування. Для зменшення вираженості симптомів та підвищення якості життя доступні різні варіанти лікування — від негормональних змазок та зволожувальних засобів до замісної гормональної терапії.

Вагінальна атрофія: причини

  • Менопауза.
  • Періменопауза.
  • Променева терапія органів малого тазу.
  • Хімієтерапія.
  • Гормональне лікування раку (наприклад антиестрогеновими препаратами (тамоксифеном)).
  • Вилучення обох яєчників (хірургічна менопауза).
  • Цукровий діабет.
  • Синдром Шегрена.
  • Період годування грудьми.

Чому розвивається вагінальна атрофія?

Зниження рівня естрогенів під час менопаузи викликає вагінальну атрофію. У міру зменшення вироблення естрогену знижується секреція, а тканини сечостатевої системи атрофуються, що призводить до симптомів, пов’язаних із ГСМ.

Естроген відіграє вирішальну роль у підтримці нормальної анатомії та фізіології урогенітальної системи. Рецептори естрогену знаходяться у піхві, вульві, уретрі та сечовому трикутнику, де вони реагують на стимуляцію естрогеном, підтримуючи нормальний кровотік, товщину тканин, їх шорсткість, еластичність та вологість епітеліальних поверхонь. Естроген також сприяє відшаруванню епітеліальних клітин піхви. Це призводить до підвищення рівня глікогену, який лактобактерії нормальної вагінальної флори перетворять на молочну кислоту. Цей процес створює кисле середовище у піхві з pH 3,5–5,0, що сприяє підтримці нормальної мікрофлори піхви і, відповідно, захисту піхви та сечовивідного тракту від інфекцій. Після менопаузи кількість лактобактерій зменшується, що призводить до підвищення pH піхви та розвитку урогенітальної мальформації. Ці фізіологічні зміни підвищують ризик вагінальних та інфекцій сечовивідних шляхів.

Андрогени також відіграють вирішальну роль у підтримці здоров’я урогенітальних тканин. Піхва містить андрогенні рецептори, які при стимуляції допомагають зменшити вираженість запалення та підтримувати скорочувальну здатність піхви. Після менопаузи дегідроепіандростерон (ДГЕА), що переважно секретується наднирниковими залозами, стає основним статевим стероїдом в організмі. У піхву ДГЕА перетворюється як на естрогени, так і андрогени. Так, лікування атрофії піхви має включати місцеву андрогенну терапію із застосуванням ДГЕА.

Діагностика вагінальної атрофії

Слід зібрати детальний анамнез, включно з акушерсько-гінекологічним, інформацію про менструальний цикл, перенесені та хронічні захворювання та лікарські засоби, що приймаються. Історія хвороби при вагінальній атрофії повинна включати інформацію про сексуальні звички та активність пацієнтки, щоб унеможливити інші причини, особливо інфекції.

Сухість слизової оболонки піхви зазвичай є першою ознакою розвитку вагінальної атрофії.

Вагінальна атрофія: симптоми

  • Зниження зволоження (сухість), яке можна виявити під час статевого акту.
  • Печіння та/або свербіж у піхві.
  • Диспареунія (біль під час статевого акту).
  • Незвичайні виділення з піхви (як правило, білого або жовтого кольору).
  • Кров’янисті виділення, особливо під час статевого акту.
  • Свербіж вульви навколо зовнішніх статевих органів.
  • Нетримання сечі.
  • Часте сечовипускання.
  • Болісне сечовипускання (дизурія).
  • Кров у сечі (гематурія).
  • Печіння при сечовипусканні.

Гінекологічний огляд та огляд за допомогою дзеркала при вагінальній атрофії можуть викликати біль та кровотечу.

Ознаки вагінальної атрофії при гінекологічному огляді:

  • блідий, сухий, гладкий та блискучий епітелій;
  • запальні зміни, такі як очагова еритема, петехії або підвищена видимість кровоносних судин;
  • мікротравми слизової оболонки;
  • кровотеча під час огляду за допомогою гінекологічного дзеркала;
  • білі виділення без запаху;
  • укорочена або звужена піхва;
  • зниження еластичності піхви;
  • шкірні захворювання вульви;
  • зменшення розміру статевих губ.

Додаткові методи обстеження

  • Тест PAP.
  • Аналіз сечі.
  • Бакпосів сечі.
  • Ультразвукове дослідження сечостатевих органів.
  • pH піхви (кислотний тест).
  • Аналіз на вагінальні інфекції.
  • Мікроскопічна оцінка піхвового епітелію — наявність <5% поверхневих клітин за індексом дозрівання піхви.

Як лікувати вагінальну атрофію?

Лікування вагінальної атрофії спрямоване на зменшення вираженості симптомів.

Лікування проводиться амбулаторно та має бути індивідуальним, включаючи як негормональні, так і гормональні методи терапії, залежно від симптомів, переваг та загального стану здоров’я пацієнта.

Негормональні методи лікування

Змазки на водній основі забезпечують короткочасне зменшення вираженості симптомів, особливо при сухості піхви під час статевого акту. Вони можуть містити рослинні екстракти та камеді (ксантанову, гуарову).

Зволожувальні засоби (можуть містити гідрогенізовані жири, гліцерин, похідні гіалуронової кислоти, рослинні екстракти, наприклад льону, алое вера, камеді) забезпечують більш тривалий ефект і можуть застосовуватися щодня або кілька разів на тиждень.

Слід уникати використання вазеліну або інших продуктів на нафтовій основі у якості змазки, якщо як метод контрацепції та захисту від інфекцій, що передаються статевим шляхом, застосовуються презервативи, тому що вони можуть руйнувати латексні презервативи при контакті.

Регулярна безпечна сексуальна активність сприяє оновленню епітелію піхви та збільшує кількість вагінальної змазки.

Гормональні методи лікування

Місцева естрогенова терапія вагінальної атрофії: вагінальні креми, інтравагінальні таблетки або капсули для більш точного дозування естрогену, а також вагінальне кільце, яке щодня вивільняє невелику кількість естрогену. Низькодозова місцева естрогенова терапія сприяє зменшенню вираженості симптомів вагінальної атрофії. При цьому не фіксується збільшення загального системного рівня естрогену. За оцінками експертів, підвищення ризику гіперплазії ендометрію у здорових осіб при застосуванні місцевої естрогенової терапії відсутнє або мінімальне. Зазвичай зменшення вираженості симптомів відзначається у пацієнток через 2–4 тиж після початку місцевого лікування естрогеном. Одним із протипоказань для вагінальної естрогенової терапії є вагінальна або маткова кровотеча нез’ясованої етіології.

Вагінальний ДГЕА — рекомендовані вагінальні вкладиші, які можна застосовувати щодня для лікування диспареунії, спричиненої вагінальною атрофією.

Системна замісна гормональна терапія рекомендується пацієнткам із системними симптомами менопаузи (підвищеним потовиділенням вночі та припливами) на додаток до атрофії піхви, вона може включати комбінацію естрогену та прогестину або тільки естроген у пацієнток, які перенесли гістеректомію.

Оспеміфен — це селективний модулятор естрогенових рецепторів, застосовується перорально і може бути рекомендований пацієнткам з анамнезом гормонозалежного раку. Застосування цього препарату сприяє зниженню частоти рецидивних інфекцій сечовивідних шляхів та зменшенню вираженості симптомів вагінальної атрофії.

Інші методи лікування

Фізіотерапія тазового дна.

Вагінальні дилататори (використовують за наявності анатомічних змін вульвовагінальної зони у жінок, які не можуть приймати естрогенову терапію і для яких зволожувальні засоби та мастила виявилися неефективними).

Лазерна терапія стимулює утворення колагену та може сприяти реваскуляризації для відновлення вологості та еластичності піхви. Проте безпека та ефективність залишаються невизначеними.

Диференційна діагностика

Чим небезпечна вагінальна атрофія?

Без лікування цей стан прогресує і може призводити до розвитку ускладнень, включно з:

  • хронічною сухістю піхви;
  • рецидивними інфекціями сечовивідних шляхів;
  • дискомфортом при статевому акті та диспареунії;
  • депресивними розладами, зниженням самооцінки та інші психологічні проблеми;
  • нетримання сечі;
  • вагінальні інфекції;
  • проблеми з інтимним життям та стосунками у парі.

Профілактика вагінальної атрофії

З метою профілактики вагінальної атрофії слід рекомендувати жінкам, особливо під час менопаузи, проходити регулярні гінекологічні огляди для моніторингу змін у сечостатевій системі.

Пацієнток слід інформувати про користь підтримки регулярної сексуальної активності, що допоможе зберегти здоров’я піхви.

Також слід уникати подразників піхви (духів, барвників, шампунів, мийних засобів та спринцювання).

ГлавнаяКорзинаИзбранное