Що таке вади сечоводу?
Обструкція пієлоуретерального сегмента (ОПУС) є однією з найчастіших вроджених аномалій сечовивідної системи, її діагностують у близько 1 : 250–500 новонароджених, причому частіше у хлопчиків. В основі патології зазвичай лежать структурні зміни стінки сечоводу, включно з порушеннями гладком’язового шару та сполучної тканини.
Клінічна картина вад сечоводу
Клінічно цей стан проявляється вродженим гідронефрозом, який нерідко діагностують ще у внутрішньоутробний період або відразу після народження. У дорослих захворювання частіше виявляють при виникненні болю в зоні нирок. Важливо, що у близько 70% дорослих пацієнтів відзначають додаткові ниркові судини, які спричиняють розвиток обструкції. При застосуванні хірургічного лікування ефект здебільшого позитивний.
У ОПУС може бути як вроджене, так і набуте походження. Вона призводить до порушення відтоку сечі, що викликає її застій вище рівня звуження, розширення сечоводу та формування гідронефрозу. Хоча для близько 1/5 дітей потрібне оперативне втручання, в більшості випадків порушення мають функціональний характер і можуть зникати в міру дозрівання сечовидільної системи. Проте важливо регулярно оцінювати функцію нирки на боці ураження, оскільки існує ризик розвитку обструктивної нефропатії.
Види вад сечоводу
Ектопія сечоводу
Ектопія сечоводу — це вроджена аномалія, яку значно частіше діагностують у жінок. При цьому гирло сечоводу розташовується поза своїм нормальним положенням і може відкриватися в різних структурах сечостатевої системи, пов’язаних ембріологічно з вольфовою протокою і дистальними відділами мюллерових проток. Якщо отвір сечоводу зміщено в межах сечового міхура, це може призводити до розвитку міхурово-сечовідного рефлюксу, тоді як його розташування в зоні сфінктера спричиняє формування мегауретера. У разі, коли сечовід відкривається в матку, піхву, присінок піхви, уретру або шкіру промежини, характерним проявом стає постійне підтікання сечі. Нерідко такі аномально розташовані гирла звужені, що призводить до вираженого розширення сечоводу та розвитку гідронефрозу.
Кіста гирла сечоводу
Кіста гирла сечоводу (уретероцеле) — це мішковидне випинання підслизового відділу сечоводу. Її формування пов’язане з частковим збереженням ембріональної сполучнотканинної перегородки, яка в нормі повинна редукуватися і відокремлює зачаток сечоводу від вольфової протоки. Унаслідок цього відбувається звуження дистального відділу сечоводу.
Дивертикули та клапанні структури сечоводу
До більш рідкісних аномалій сечоводів належать такі стани, як дивертикули та клапанні структури сечоводу. Ці зміни діагностують значно рідше порівняно з іншими вродженими вадами, проте також можуть порушувати нормальний відтік сечі та спричиняти розвиток ускладнень.
Однією з найчастіше виявлених вроджених особливостей є подвоєння чашково-лоханкової системи і сечоводу, яке виявляють у близько 0,5–4% осіб. Така аномалія може бути повною, коли формуються 2 окремі сечоводи із самостійним впаданням у сечостатеву систему, або неповною — за наявності одного спільного гирла. У випадках часткового подвоєння, якщо воно не супроводжується порушенням пасажу сечі, цей стан розглядається як варіант норми і, як правило, не викликає клінічних проявів.