Серцева недостатність

Содержание

Визначення

Серцева недостатність (СН) — це патологічний стан, при якому серце втрачає здатність забезпечувати організм необхідною кількістю крові для нормальної роботи всіх органів та тканин. При цьому або знижується серцевий викид настільки, що не покриваються метаболічні потреби організму, або достатній (необхідний) кровообіг підтримується за допомогою підвищення тиску наповнення в серці, що супроводжується характерними клінічними проявами та погіршенням самопочуття пацієнта.

Класифікація

СН розподіляється на кілька типів залежно від характеру проявів, перебігу та патофізіологічних особливостей:

1. За динамікою симптомів та тривалістю перебігу виділяють:

• • уперше діагностовану СН — виявляється вперше незалежно від швидкості збільшення вираженості симптоматики;
  • транзиторну СН — характеризується короткочасним виникненням симптомів, наприклад, у гострий період інфаркту міокарда або при тимчасовому зниженні скорочувальної функції на тлі ішемії, що усувається після відповідної терапії;
  • хронічну СН — розподіляється на компенсовану (стабільну), прогресуючу та декомпенсовану форми залежно від ступеня тяжкості та динаміки проявів.

2. За фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка виділяють:

• • СН зі зниженою ФВ (HFrEF, раніше «систолічна СН»);
  • СН з помірно зниженою ФВ (HFmrEF);
  • СН із збереженою ФВ (HFpEF, раніше «діастолічна СН»).

3. За локалізацією провідних симптомів застійних явищ розрізняють:

• • лівошлуночкову СН, що характеризується переважним застоєм крові в малому колі кровообігу;
  • правошлуночкову СН — з вираженим застоєм у великому колі кровообігу;
  • двокамерну (бівентрикулярну) СН — з ознаками застою в обох колах кровообігу.

Також окремо виділяється СН із збільшеним хвилинним об’ємом крові, при якій серцевий викид підвищений, але залишається недостатнім для задоволення збільшених метаболічних потреб організму.