Серповидноклітинна анемія — це спадкове захворювання, при якому формується аномальний гемоглобін S, еритроцити набувають серповидної форми, фіксується гемолітична анемія та хронічне пошкодження органів.
Серповидноклітинна анемія належить до групи гемоглобінопатій, що розвиваються внаслідок мутації в гені, що кодує β-субодиницю гемоглобіну.
Виділяють такі підвиди серповидноклітинної анемії:
Також виділяють серповидноклітинну анемію (HbAS), пов’язану з гетерозиготною мутацією, яка рідко проявляється клінічними ознаками чи симптомами.
Ускладнення серповидноклітинної анемії можуть бути небезпечними для життя. Раніше діти, народжені з цим захворюванням, рідко доживали до дорослого віку.
Гемоглобін (Hb) складається з 4 ланцюгів глобіну: 2 альфа-глобіну (локус на 16-й хромосомі) і 2 бета-глобіну (локус на 11-й хромосомі). Існує багато підтипів Hb.
Мутація успадковується за аутосомно-домінантним типом.
Захворювання розвивається внаслідок точкової мутації аутосомного гена, що кодує структуру бета-поліпептидного ланцюга. Унаслідок цієї мутації валін заміщується глутаміновою кислотою у 6-му положенні.
Гомозиготна мутація призводить до найбільш тяжкої форми серповидноклітинної анемії.
S-гемоглобін, що формується в результаті цієї заміни, виявляє аномальні властивості. Так, дезоксигенований S-гемоглобін характеризується зниженою розчинністю та здатністю до полімеризації та відкладення у формі ниток. Процес набуття серповидної форми спочатку циклічний, серповидні еритроцити коливаються між нормальною двояковогнутою формою і аномальною формою півмісяця (надбаною після віддачі кисню в периферичних тканинах). У міру прогресування захворювання зміна стає необоротною і еритроцити набувають постійної форми серпа.
При цьому порушується функціонування мембран еритроцитів, вони легко гемолізуються.
Крім того, HbS має низьку спорідненість до кисню.
Окиснювальний стрес зумовлює гемоліз шляхом аутоокиснення HbS, що призводить до пошкодження клітинної мембрани еритроцитів. Підвищена експресія ксантиндегідрогенази, ксантиноксидази та знижена експресія НАДФН-оксидази підвищують окиснювальний стрес у серпоподібних еритроцитах. Гемолізована клітина вивільняє вільний гемоглобін і аргіназу 1, що порушують формування закису азоту та викликають окиснювальний стрес та ремоделювання судин.
Також серпоподібні еритроцити (експресують кілька молекул адгезії на поверхні), вільний гем і гемоглобін, активні форми кисню та ендотелій взаємодіють один з одним, нейтрофілами та тромбоцитами, призводячи до вазооклюзії та тромбозу. Серповидні еритроцити «злипаються» між собою та у судинах виникають механічні перешкоди для кровотоку. Тромбози судин внутрішніх органів можуть призводити до їх інфарктів.
Нормальна тривалість життя еритроцитів становить 120 днів. Серповидні еритроцити живуть лише 10–20 днів. У результаті у пацієнтів із серповидноклітинною анемією розвивається хронічна анемія.
При гомозиготній формі серповидноклітинної анемії клінічна картина є яскраво вираженою.
Симптоми серповидноклітинної анемії зазвичай починають розвиватися у дітей віком 6–9 міс. З часом ступінь тяжкості захворювання зазвичай підвищуватися.
У більшості пацієнтів із серповидноклітинною анемією класичні «кризи серповидноклітинної анемії» не відзначаються відразу після народження. У цей період HbF ще знаходиться в крові, що сприяє підтримці адекватної оксигенації тканин.
Пацієнти відзначають як гострі кризи, так і хронічні симптоми.
Гострий грудний синдром — один з найчастіших гострих проявів серповидноклітинної анемії. Це також найпоширеніша причина летального наслідку при цьому захворюванні. Проявляється болем в грудній клітці, що виникає раптово, задишкою, кашлем, кровохарканням, при аускультації можуть відмічатися крепітація, ослаблення дихання, шум тертя плеври. Гарячка зазвичай є ознакою приєднання інфекції. Симптоми пов’язані з тромбозом гілок легеневої артерії. Тромбози гілок легеневої артерії, що повторюються, приводять до постійної задишки. Фактори ризику гострого грудного синдрому включають попередній анамнез гострого грудного синдрому, бронхіальну астму, нещодавні хірургічні процедури, тромбоемболію легеневої артерії, навантаження рідиною, інфекційні захворювання.
Апластичні кризи: зазвичай провокуються парвовірусом B19 і визначаються як швидке зниження рівня Hb на 3–6 г/дл нижче від початкового рівня за відсутності ретикулоцитів у периферичній крові. У пацієнтів фіксується різка невмотивована втома, анемія, задишка та непритомність.
Гострий внутрішньопечінковий холестаз проявляється раптовим болем у правому верхньому квадранті. Відзначається збільшення вираженості жовтяниці, збільшення та болісність печінки, а також випорожнення кольору глини. У біохімічному аналізі крові – підвищений рівень білірубіну, лужної фосфатази; також виявляється коагулопатія.
Пріапізм визначається як стійка небажана болісна ерекція, яка триває понад 4 год. Це поширене ускладнення серповидноклітинної анемії: за оцінками експертів, його фіксують у 30–35% осіб із цією патологією.
При огляді хворого із серповидноклітинною анемією можуть відзначатися:
За допомогою інтенсивної програми скринінгу новонароджених у розвинених країнах можна виявляти серповидноклітинну анемію в неонатальний період. У США запроваджено універсальний скринінг на серповидноклітинну анемію. У країнах Євросоюзу немає універсального скринінгу та проводиться цільовий скринінг у районах із високим ризиком захворювання. Скринінг на серповидноклітинну анемію проводиться в Індії. У країнах Африки на південь від Сахари жодна країна не ухвалила програму скринінгу.
Виділяють лікування, що модифікує перебіг захворювання, та терапію гострих кризів та ускладнень.
Метою терапії, що змінює перебіг хвороби при серповидноклітинній анемії, є зниження частоти вазооклюзійних (ВОК) та больових кризів, а також профілактика пошкодження органів.
Застосовують:
Для усунення інтенсивного больового синдрому застосовуються опіоїдні анальгетики.
Нестероїдні протизапальні препарати приймають при незначному і помірному болю.
Киснева терапія показана при зниженні сатурації <95%.
Гострий грудний синдром – це невідкладний стан.
Показано:
При діагностуванні гострого грудного синдрому показано початок терапії гідроксимочевиною або початок програми хронічного переливання крові.
Показана внутрішньовенна гідратація, усунення больового синдрому та просте / обмінне переливання крові.
Спленектомія рекомендується пацієнтам з небезпечними для життя епізодичними кризами селезінкової секвестрації, з рецидивною селезінковою секвестрацією, гіперспленізмом.
При гострому інсульті показано лікування відповідно до неврологічних протоколів та просте або обмінне переливання крові в екстреному порядку.
Пріапізм: показано застосування анальгетиків, гідратації та седації, аспірація пеніса або промивання печерних тіл альфа-адренергічними препаратами.
Гіфема — парацентез передньої камери або хірургічне втручання для лікування тромбу повинні бути виконані негайно.
Лазерна фотокоагуляційна терапія застосовується для лікування проліферативної серповидної ретинопатії.
Вітректомія може бути показана при крововиливі у склоподібне тіло.
Вибір обмінного переливання замість простого переливання крові сприяє зменшенню вираженості / профілактиці перевантаження залізом. Також може бути показана терапія хелаторами заліза.
Можливі ускладнення захворювання включають: