Що таке рак ниркової миски та сечоводу? Причини його розвитку
Пухлини верхніх відділів сечовивідних шляхів походять з перехідного епітелію (уротелію) і становлять відносно невелику частку — близько 5% серед усіх новоутворень нирок.
Найбільш частим проявом захворювання є макрогематурія, яку виявляють у більшості пацієнтів. У ряді випадків через обструкцію сечовивідних шляхів пухлиною чи згустками крові порушується відтік сечі, що може призводити до розвитку ниркової кольки.
Діагностика раку ниркової миски та сечоводу
Діагностичний процес: проведення комплексу лабораторних та інструментальних методів. В аналізі крові нерідко виявляють анемію, а при дослідженні сечі — мікро- або макрогематурію. Іноді за допомогою цитологічного дослідження сечі можна встановити діагноз. За допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) можна виявити як саму пухлину, так і ознаки гідронефрозу. За допомогою використання контрастних методів дослідження, таких як екскреторна урографія або ретроградна пієлографія, можливо виявити порушення наповнення в ділянці ниркової миски або сечоводу. Використання комп’ютерної томографії (КТ) з контрастуванням відіграє також важливу роль у візуалізації навіть невеликих новоутворень та оцінці поширеності процесу, включаючи метастази. За допомогою уретероскопії можна безпосередньо побачити пухлину і отримати матеріал для гістологічного аналізу. Для оцінки ураження лімфатичних вузлів застосовують позитронно-емісійну томографію, суміщену з КТ (ПЕТ/КТ) з використанням 18F-фтордезоксиглюкози. Важливо також проводити диференційну діагностику з іншими причинами гематурії та гідронефрозу.
Лікування раку ниркової миски та сечоводу
Основним методом лікування є радикальне хірургічне втручання — видалення нирки разом із сечоводом та ділянкою сечового міхура у зоні його гирла, а також регіонарних лімфатичних вузлів. В окремих ситуаціях, наприклад при ураженні єдиної нирки, можливі органозберігальні операції або видалення сечоводу. При поширених стадіях захворювання або при рецидиві використовують додаткові методи лікування, включаючи хімієтерапію, променеву терапію та імунотерапію із застосуванням сучасних препаратів, таких як пембролізумаб та атезолізумаб.