Рак фатерового сосочка

Содержание

Визначення

Пухлини великого сосочка дванадцятипалої кишки, також відомого як «фатерів сосочок», є злоякісними новоутвореннями, які розвиваються в критичному місці, де жовчні шляхи з’єднуються з дванадцятипалою кишкою. Ця анатомічна особливість місцезнаходження робить пухлини фатерового сосочка особливо значущими, оскільки вони можуть впливати на функцію як жовчовивідної системи, так і травного тракту.

Один із відомих факторів ризику для розвитку цього типу раку — синдром сімейного аденоматозного поліпозу (ССАП). Цей генетичний синдром характеризується розвитком численних поліпів у товстій кишці вже у осіб молодого віку, які мають підвищений ризик переродження на злоякісні. Наявність ССАП значно підвищує ризик розвитку різних форм онкопатології, включно з раком фатерового сосочка.

Контроль та лікування раку фатерового сосочка потребує комплексного підходу, зокрема ендоскопічної або хірургічної інтервенції для видалення пухлини та відновлення нормального відтоку жовчі та травних секретів. Рання діагностика має критичне значення для успішної терапії, тому наявність сімейного анамнезу таких станів, як ССАП, має насторожувати як пацієнтів, так і лікарів.

Симптоми

Симптоматика раку жовчних шляхів, локалізованого в периферичній частині позапечінкових жовчних проток, може виявлятися досить рано, що полегшує діагностику на початкових етапах захворювання. Основним симптомом такого раку є жовтяниця, яка розвивається на ранніх стадіях, що вирізняє його від інших форм раку жовчних шляхів, де жовтяниця виникає пізніше.

Рак у цьому місці може викликати непрохідність дванадцятипалої кишки через те, що пухлина може фізично блокувати просвіт кишки або здавлювати його зовні. Цей стан проявляється симптомами, такими як нудота, блювання, біль у животі та погіршення загального стану пацієнта.

Така симптоматика передбачає проведення негайної діагностики та, можливо, термінового лікування, щоб зменшити вираженість симптомів та запобігти подальшим ускладненням. Раннє виявлення та терапія новоутворення жовчних шляхів значно покращують прогноз та результат захворювання.

Діагностика

Для діагностики різних захворювань дванадцятипалої кишки та жовчних шляхів можуть використовуватися такі методи, як дуоденоскопія та ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ). Дуоденоскопія дозволяє лікарям безпосередньо оглянути внутрішню поверхню дванадцятипалої кишки, що особливо важливо для виявлення аномалій чи новоутворень.

У межах ЕРХПГ лікар може не лише оглянути жовчні шляхи та підшлункову залозу за допомогою спеціального ендоскопа, але й взяти зразки тканини для біопсії або виконати щіткову біопсію, що дозволяє отримати клітини для мікроскопічного дослідження. Ці методи значно підвищують точність діагностики, дозволяючи виявити захворювання на ранніх стадіях та вибрати найбільш ефективне лікування.

Використання цих процедур дозволяє лікарям точно визначити природу виявлених аномалій, що є критично важливим для планування подальшої терапії.

Лікування

У лікуванні захворювань, пов’язаних з раком фатерового сосочка або дванадцятипалої кишки, використовуються різні методи залежно від стадії захворювання та загального стану хворого:

1. Панкреатодуоденектомія — це складна операція, яка включає видалення підшлункової залози, частини дванадцятипалої кишки, частини шлунка, жовчного міхура та сусідніх лімфатичних вузлів. Цей метод зазвичай використовується на ранніх стадіях захворювання, коли пухлина ще не дала метастазів.
2. Ендоскопічна резекція фатерового сосочка (ампулектомія) — менш інвазивна процедура, яка може бути виконана, якщо рак виявлений на ранній стадії. Це втручання дозволяє видалити пухлину через ендоскоп, введений через стравохід та шлунок.
3. У неоперабельних випадках, коли хірургічне втручання неможливе через поширеність процесу або поганий стан здоров’я пацієнта, може бути проведена ендоскопічна папілотомія із встановленням стенту в жовчні шляхи для збільшення відтоку жовчі, що допомагає зменшити вираженість симптомів холестазу, таких як жовтяниця та свербіж.
4. Якщо новоутворення викликало обмеження прохідності дванадцятипалої кишки, може знадобитися створення обхідного анастомозу. Це хірургічна операція, коли створюється новий шлях для проходження їжі, минаючи заблоковану частину кишечнику.

Ці методи терапії підбираються з урахуванням багатьох факторів, включно зі стадією захворювання, фізичним станом хворого та ризиком розвитку можливих ускладнень.