Основні категорії пухлин гіпофіза включають такий розподіл:
Кожна з цих категорій має свої специфічні діагностичні та лікувальні підходи, залежно від характеристик пухлини.
Аденоми гіпофіза є значною групою внутрішньочерепних новоутворень, становлячи близько 10% їх загального числа. Ці пухлини діагностуються із частотою 80–100:100 000 населення на рік, із річною захворюваністю близько 4:100 000 осіб. Аденоми гіпофіза посідають 1-ше місце серед причин функціональних порушень гіпоталамо-гіпофізарної системи, що підкреслює їх значущість в клінічній практиці.
Аденоми гіпофіза можуть викликати різні ендокринні порушення, включаючи гіперпітуїтаризм і, рідше, гіпопітуїтаризм. Близько 40% цих пухлин активно продукують пролактин, що може призвести до аменореї та галактореї у жінок, а також до еректильної дисфункції у чоловіків. У близько 20% випадків аденоми виробляють гормон росту (Growth Hormone — GH), викликаючи симптоми акромегалії, і в 10% випадків — адренокортикотропний гормон (АКТГ, Adrenocorticotropic Hormone — ACTH), що може призвести до розвитку хвороби Кушинга.
Менше 30% пухлин секретують глікопротеїнові гормони, такі як фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), лютеїнізуючий гормон (ЛГ) та тиреотропний гормон (ТТГ), або їх вільні субодиниці, що часто веде до розвитку гіпопітуїтаризму, а у разі секреції ТТГ — до гіпертиреозу. Лише кілька відсотків аденом гіпофіза є гормонально неактивними, що не містять секреторних гранул і не продукують гормонів.
Близько 25% усіх аденом гіпофіза є змішаними пухлинами, що виробляють кілька різних гормонів, найчастіше GH і пролактин. Хоча більшість аденом має доброякісний перебіг та низьку швидкість зростання, у близько 30% пацієнтів після операції відмічаються рецидиви. У поодиноких випадках (кілька відсотків) пухлини можуть бути агресивними та стійкими до стандартної фармакологічної, хірургічної та радіаційної терапії. Карциноми гіпофіза, що становлять 0,2% усіх пухлин, можуть метастазувати в головний та спинний мозок або в периферичні органи.
Для виявлення пухлин гіпофіза використовуються методи візуалізації, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ) та оцінка гормональної активності за допомогою функціональних тестів. Особливо важливо це для діагностики мікроаденом, діаметр яких менше 3 мм, оскільки їх важко виявити навіть з використанням МРТ з контрастом. Це має критичне значення для пухлин, які продукують АКТГ, що викликають хворобу Кушинга. У кожному випадку діагностики пухлин у ділянці турецького сідла необхідно провести ретельну оцінку гормональної функції гіпофіза.
Фармакологічні підходи до лікування пухлин гіпофіза наступні:
Оперативне видалення аденом гіпофіза часто проводиться через трансклиноподібний доступ і може бути як ургентним, так і плановим.
Важливо, щоб такі операції проводилися у спеціалізованих нейрохірургічних центрах, де є всі необхідні ресурси та досвід для безпечного та ефективного проведення складних нейрохірургічних втручань.
Променева терапія часто розглядається як варіант лікування для неоперабельних пухлин гіпофіза або у випадках, коли пухлина була неповністю видалена хірургічним шляхом. Цей метод також застосовується, коли повторні операції не призводять до одужання або тривалої ремісії, медикаментозне лікування виявляється неефективним або пацієнт відмовляється від інших методів лікування. Незважаючи на те що пригнічення гормональної активності пухлин може відбуватися повільно, з очікуваною відповіддю 2–10 років, сучасні підходи, такі як стереотактична променева хірургія, показали себе більш сприятливими з точки зору побічних ефектів порівняно з традиційною променевою терапією.
Раніше звичайна променева терапія асоціювалася з високим ризиком серйозних ускладнень, включаючи гіпопітуїтаризм, втрату зору, слуху і навіть життя. Проте з появою стереотактичної техніки ризик розвитку ускладнень, за винятком гіпопітуїтаризму, знизився. Стереотактична променева хірургія дозволяє досягти повільного, але більш стабільного терапевтичного ефекту, а в деяких випадках і швидшої відповіді порівняно з традиційною променевою терапією.