Дизурія

Дизурія є порушенням процесу сечовипускання, включно з виділенням сечі краплями або слабким, переривчастим потоком. Цей стан може бути як болісним, так і безболісним, часто супроводжується печінням в уретрі, а також частими або постійними позивами до сечовипускання, відомими як полакіурія. Можливі причини дизурії різноманітні та можуть включати захворювання уретри, передміхурової залози, сечового міхура, сечоводів, ниркових мисок та нирок. У жінок також можуть бути задіяні захворювання статевих органів, і в низці випадків психічні розлади також можуть відігравати роль у виникненні цього симптому. При цьому стані потрібний уважний діагностичний підхід, щоб визначити кореневу причину та призначити відповідне лікування.

Олігурія

Олігурія — це значне зменшення об’єму сечі, що становить <500 мл/добу або <70 мл/10 кг маси тіла. Цей стан може бути ознакою гострої ниркової недостатності (ГНН), яка розподіляється на преренальну, ренальну та постренальну залежно від місця розвитку проблеми. Преренальна недостатність пов’язана з недостатнім кровопостачанням нирок, ренальна — з ураженням ниркової тканини, а постренальна — з порушеннями відтоку сечі через перешкоди в сечовивідних шляхах. Крім того, олігурія може бути ознакою хронічних захворювань ниркової паренхіми, особливо в їхній термінальній стадії, коли функція нирок знижена настільки, що вони не можуть адекватно їх виконувати.

Цей стан потребує ретельної діагностики та негайного медичного втручання, щоб визначити причину та розпочати відповідне лікування.

Анурія

Анурія — це стан, при якому обсяг сечі, що виділяється на добу, становить <100 мл. Це дуже серйозне порушення функції сечовипускання, яке може вказувати на критичний стан нирок або сечовивідних шляхів. Причини анурії можуть збігатися з тими, що викликають олігурію, включно з ГНН, яка може бути таких видів:

• преренальна — пов’язана з недостатнім кровопостачанням нирок через різні стани, такі як зневоднення, шок або серцева недостатність;
• ренальна — унаслідок прямого ушкодження тканин нирок, що може статися через токсини, інфекції, лікарські засоби або системні захворювання;
• постренальна – обструкція сечовивідних шляхів, викликана камінням, пухлинами або іншими перешкодами, що заважають відтоку сечі.

Анурія також може фіксуватися в термінальній стадії хронічних захворювань ниркової паренхіми, коли нирки вже не можуть відновлювати свою функцію. Цей стан потребує термінової медичної допомоги для діагностики та лікування, оскільки тривала анурія може призвести до серйозних наслідків для здоров’я, включно з уремією та потенційно фатальними порушеннями електролітного балансу.

Поліурія

Поліурія, що характеризується виділенням >2500 мл сечі на добу, може бути ознакою низки медичних станів, що відображають різні патофізіологічні процеси, наприклад:

1. Хронічну ниркову недостатність або фазу поліурії при ГНН: у цьому випадку нирки після відновлення своєї функції в разі закінчення періоду недостатності можуть почати надмірно виділяти сечу.
2. Нецукровий діабет, який може виявлятися у двох формах: а) гіпоталамо-гіпофізарний тип, при якому відмічається дефіцит антидіуретичного гормону вазопресину, що призводить до зниження реабсорбції води у нирках; б) нирковий тип (diabetes insipidus renalis), у якому ниркові канальці не чутливі до дії вазопресину.
3. Цукровий діабет: підвищений рівень глюкози в плазмі призводить до осмотичного діурезу, через що нирки починають активно виділяти воду для видалення надмірної кількості глюкози.
4. Електролітні порушення, такі як гіперкальціємія та гіпокаліємія: зміни рівнів кальцію та калію в плазмі крові можуть впливати на функцію нирок, що спричиняє збільшення об’єму сечі.
5. Психогенну полідипсію: це стан, при якому надмірний прийом рідини викликає збільшення об’єму сечі, часто пов’язаний із психічними розладами.

Діагностика та лікування поліурії залежить від виявлення основної причини. Обстеження може включати аналізи крові та сечі, оцінку рівнів електролітів, функціональні тести нирок та за необхідності нейроіміджинг для дослідження гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Полакіурія

Полакіурія — прискорене сечовипускання, при якому людина відчуває необхідність сходити до туалету >8 разів протягом доби. Цей стан може бути викликаний різними факторами, і він необов’язково пов’язаний зі збільшенням загального об’єму сечі, що виділяється.

Полакіурія може бути симптомом наступних станів:

1. Інфекції сечовивідних шляхів (ІМП): бактеріальні інфекції можуть викликати запалення, що стимулює часте сечовипускання.
2. Міжхребетна грижа або інші неврологічні розлади: проблеми з нервовою системою можуть впливати на частоту сечовипускання.
3. Діабет: як цукровий, так і нецукровий діабет можуть призвести до прискореного сечовипускання.
4. Часте споживання рідини: збільшення споживання рідини, особливо кофеїну чи алкоголю, може тимчасово підвищити частоту сечовипускань.
5. Захворювання передміхурової залози у чоловіків: збільшення цієї залози може чинити тиск на сечовий міхур, викликаючи часте сечовипускання.
6. Вагітність: збільшення розмірів матки чинить тиск на сечовий міхур, що часто призводить до полакіурії у вагітних.
7. Старіння: з віком мускулатура сечового міхура може слабшати, що також може призводити до частих позивів до сечовипускання.

Діагностика та лікування полакіурії включають виявлення та контроль основної причини, тому може знадобитися проведення медичних аналізів, таких як аналізи сечі, ультразвукове дослідження сечового міхура та передміхурової залози та в деяких випадках — більш складних діагностичних процедур.

Нетримання сечі

Нетримання сечі, відоме як інконтиненція, може бути як тимчасовим, так і постійним явищем залежно від причин, що лежать в основі.

Тимчасове нетримання сечі може виникнути з різних причин, таких як:

1. Психічні розлади: деякі стани, такі як депресія або делірій, можуть впливати на контроль сечовипускання.
2. Неврологічні захворювання: прикладом може бути епілепсія, коли під час нападу може порушуватися контроль над сечовим міхуром.
3. Інфекції сечовивідних шляхів: уретрит та вагініт можуть спричинити подразнення слизової оболонки, що призводить до нетримання сечі.
4. Поліурія: прискорене сечовипускання може бути викликане різними факторами, включно з:

• • полідипсією — надмірним споживанням рідини;
  • гіперкальціємією — підвищеним рівнем кальцію у плазмі крові;
  • нецукровим діабетом — зниженою чутливістю до вазопресину;
  • гіпокаліємією — низьким рівнем калію в плазмі крові.

5. Лікарські засоби: діуретики, антидепресанти та протипаркінсонічні препарати можуть спричиняти нетримання сечі як побічний ефект.

Постійне нетримання сечі зазвичай пов’язане з більш серйозними і стійкими порушеннями, такими як:

1. Тривале тимчасове нетримання: тривалі епізоди тимчасового нетримання можуть перерости у хронічний стан.
2. Патології детрузора: ураження м’язів сечового міхура можуть викликати його мимовільні скорочення, що призводить до нетримання.
3. Часткова непрохідність уретри: відоме як нетримання сечі при переповненні, цей стан виникає, коли сечовий міхур переповнюється і сеча витікає через часткову блокаду уретри.
4. Параліч сфінктера уретри: втрата контролю над сфінктером, як правило, унаслідок травми або неврологічних порушень може викликати постійне нетримання.

Діагностика та лікування нетримання сечі потребують комплексного підходу, включно з медичним обстеженням, аналізами та, можливо, використання ультразвукових та інших візуалізаційних технологій для точного визначення причин та підбору відповідного лікування.

Ніктурія

Ніктурія, або нічне сечовипускання, є загальним симптомом, який може бути викликаний різними причинами. Особливо часто ніктурія фіксується у осіб з певними медичними станами та під впливом деяких зовнішніх факторів, таких як:

1. Гіперплазія передміхурової залози: збільшення цієї залози може призводити до частого сечовипускання, особливо в нічний час доби, через тиск на сечовий міхур та часткову обструкцію сечівника.
2. Запалення сечовивідних шляхів: інфекції, такі як цистит або уретрит, можуть викликати симптоми, включно з прискореним сечовипусканням, що також може виявлятися в нічний час доби.
3. Серцева недостатність: порушення в роботі серця можуть спричинити нічну ніктурію через зміни в циркуляції та об’ємі циркулюючої рідини.
4. Нетримання сечі: вираженість станів, пов’язаних з послабленням контролю за сечовим міхуром, може збільшуватися в нічний час доби, коли активність людини знижується.
5. Цукровий діабет: підвищений рівень глюкози в плазмі крові може призвести до почастішання сечовипускання, оскільки організм намагається позбутися надмірної кількості глюкози через нирки.
6. Прийом лікарських засобів: деякі препарати, такі як діуретики, спричиняють збільшення виділення сечі та можуть викликати сечовипускання в нічний час доби, особливо якщо приймаються в другій половині доби.
7. Надмірне споживання рідини перед сном: пиття великої кількості рідини, особливо кофеїну, перед сном може збільшити об’єм сечі та потребу в сечовипусканні в нічний час доби.

Для визначення причини ніктурії та вибору відповідного лікування можуть бути потрібні діагностичні дослідження, включно з аналізами сечі, ультразвуковим дослідженням сечової системи, а також оцінкою функцій серця. Ефективна терапія залежатиме від встановлення та контролю основної хвороби.

Нічний енурез

Нічний енурез, або нічне нетримання сечі, є поширеним явищем серед дітей, особливо після 3-річного віку, і може бути пов’язаною із різними медичними та психологічними причинами, такими як:

1. Вади розвитку сечовивідних шляхів: аномалії у структурі сечовивідних шляхів можуть заважати нормальному функціонуванню сечового міхура та спричиняти нічний енурез.
2. Розщеплення хребта (спина біфіда): це вроджений стан, при якому хребет не розвивається нормально, може призвести до порушень нервової регуляції сечового міхура, що, своєю чергою, може викликати нічний енурез.
3. Хронічна ниркова недостатність: порушення функції нирок можуть впливати на здатність організму керувати балансом рідини, що може виявлятися у вигляді нічного енурезу.
4. Психогенний фон: стрес, тривожні розлади або значні зміни в житті дитини (наприклад розлучення батьків, переїзд, народження брата чи сестри) також можуть бути причиною нічного енурезу.

Управління нічним енурезом залежить від його причини та може включати медичні, поведінкові та психотерапевтичні підходи. У деяких випадках може знадобитися використання лікарських засобів для поліпшення контролю над сечовим міхуром. Крім того, можуть використовуватися різні стратегії поведінкової терапії, такі як тренування сечового міхура, використання нічних будильників, які спрацьовують при виявленні вологості, та підтримувальні методи, спрямовані на зниження тривожності та стресу у дитини.